Розділ 76. Епізод 16 — П’ятий Сценарій (1) 

Кров Сона Мінву крапала на землю. 

Відчуття в моєму вкритому кров’ю кулаці притупилися. Сон Мінву стікав кров’ю, але не розплющував очей чи говорив. Розідрана плоть, здається, полишила думку про регенерацію. 

Хан Суйон пробурмотіла: 

— Стрьомний хлоп... ти вбив перевертня голими руками? 

Інші перевертні вже повтікали, або про них потурбувалася Хан Суйон. Я опустив погляд на Сона Мінву та сказав: 

— Він ще не помер. 

Тепер Четверта Стіна не трусилася, коли я дивився на нього. Я не знав, чи травма вирішилась, але я міг протистояти їй краще, ніж у минулому. 

[Сузір’я «Той, хто Долає Останні Випробування» шле вам заохочення.] 

[Сузір'я «Той, хто Долає Останні Випробування» хоче дати вам власну стигму.] 

Дати мені стигму? Справді? Сценарій полювання не був запитом одного сузір’я, тому давати стигму у якості винагороди було дивно. 

Звичайно, я це цінував. 

[Стигму «Самораціоналізація» отримано.] 

[Сузір’я «Той, хто Долає Останні Випробування» задоволено посміхається вам, тому, хто перейняв його стигму.] 

[Тепер ви маєте захисний механізм, який не турбуватимуть жодні травми.] 

Дякую... Якийсь час я тупо витріщався на це. 

[Сузір’я «В’язень Золотого Обруча» хапається за живіт і регоче.] 

Самораціоналізація? Що це означає? Це якийсь жарт? 

Хан Суйон запитала: 

— Агов, ти не збираєшся його вбивати? 

— Ге? 

— Я кажу про оце. 

Я глянув униз на Сона Мінву в своїх руках. Чи слід мені його вбити? Це не буде тягарем, оскільки він — один із зовнішніх видів. 

[Підтримка Сона Мінву дивиться на вас.] 

Сузір’ям каналу Біхьона сподобалося б, якби я його вбив. 

[Багато сузір’їв бажають вашої помсти.] 

Я дивився на Сона Мінву якийсь час, перш ніж опустити його. 

— Йдемо. 

— Що? Реально? 

— Так. 

[Деякі сузір’я розчаровані вашим лицемірством.] 

[Багато сузір’їв беруть ваше судження під сумнів.] 

[Сузір’я «Таємничий Інтриган» спостерігає за вашим судженням.] 

— Ти дійсно його не вбиватимеш? Хіба цей покидьок не матиме монет? 

— Матиме. 

— Тоді можна я його вб’ю? 

— Уперед. Але не пошкодуєш? 

— Пошкодую? 

Я знизав плечима та пройшов повз неї. 

Точніше, в той бік, куди втекла група перевертнів. Можливо, їхнє походження буде в кінці цього шляху. Якщо моя здогадка була вірною, то метеорит був тим, що допомогло їм стати перевертнями. Метеорити треба зібрати, щоби підготуватися до сценарію лих. 

Хан Суйон прослідкувала за мною поглядом із підозрою на обличчі. 

Зненацька звук кроків зник і попрямував у іншому напрямку. Якраз до Сона Мінву. 

Її аватар... 

Так. Я знав, що Хан Суйон так вчинить. Я дозволив їй робити все, що забажається. Натомість вона заплющить очі на моє лицемірство. 

Тоді через деякий час. 

— Лайно! Що це таке? 

Хан Суйон жахливо закричала та затряслась. Я міг уявити, які повідомлення з’являлися в її голові. Можливо, щось на кшталт: 

[Зовнішній вид 6-го класу «Сон Мінву» було вбито, і король демонів «Андрас» помітив присутність убивці.] 

[Король демонів Андрас запам’ятав того, хто завдав останнього удару.] 

[Король демонів Андрас шукатиме того, хто завдав останнього удару.] 

[Останній удар: Хан Суйон] 

Хан Суйон глянула на мене з блідим обличчям, і я засміявся. 

— Казав же, що пошкодуєш. 

Сон Мінву був членом двору 72-го короля демонів, Андраса. 

*** 

72-й король демонів. 

Сузір’я не були єдиною силою Зоряного Потоку. 

Були ще сильні люди, які відмовлялися від приписки до святих та подорожували планетами. Однією з цих суперсил були «королі демонів». 

— Ти дійсно клятий покидьок. 

Королі демонів прагнули власних «придворних», як сузір’я обирали втілення. Порочні втілення могли зробити вибір на користь приєднання до двору короля демонів. 

Перевертень був одним із символів, та розміщувався внизу кастової системи 72-го короля демонів Андраса. 

Якраз завдяки благословенню Андраса Сон Мінву мав здібність Фізичної Регенерації. 

Хан Суйон запнулася: 

— Я-як мені... 

— Не хвилюйся. Я знаю людину, яку теж прокляв король демонів, але вона не померла одразу ж. 

— Чому ти це кажеш тепер? 

Якщо так подумати, Хан Мьонго, якого прокляв король демонів, Асмодей... Я не знав, що з ним сталося. Чи він ще живий? 

— Я думаю, це добре. Андрас — король демонів невисокого рангу. Якщо ти ворогуєш із королем демонів, то отримаєш прихильність сузір’їв абсолютного добра та збереш більше переказів. Це добре. 

— Архангелам буде не все одно? До того ж, я не ладнаю зі спонсорами та янголами! 

Чому? Це теж через короля демонів? Я не міг не задуматися, тож коли я раптом закрив рота. 

...Що вона тільки що сказала? 

— Ти не ладнаєш зі спонсорами та янголами? 

Хан Суйон помітила мій погляд та вилаялась. 

— Чорт, мій клятий рот... 

— У тебе нема спонсора? 

Це не було неможливо. Я також не мав спонсора. Насправді, в першому сценарії багато вцілілих могли не отримати спонсорів. Якщо точніше, вони не мали жодних шансів. 

Однак було неочікувано, що така сильна людина, як Хан Суйон, не мала спонсора. 

— Я не обрала нікого. Хіба не дивно обирати на самому початку? Я можу вибрати тільки один раз. 

— Що ж, це правда. 

Якщо Вибір Спонсора можна відкласти, то краще це зробити. 

Було багато гарних сузір’їв, і залежно від того, як людина діяла у сценарії, вони буквально могли пройти шлях «з діда в пана». 

Вибір Спонсора відбувався один раз після першого сценарію, і був регулярно реалізований перед «сценаріями лиха». 

П’ятий сценарій був «сценарієм лиха», тому Хан Суйон зможе взяти участь у прийдешньому другому кругові Вибору Спонсорів. 

Я підняв руку та запитав: 

— Кого ти обереш? Чи є сузір’я, про яке ти замислювалась? 

Хан Суйон після моїх слів виглядала впевнено: 

— Не будеш здивований, коли дізнаєшся? Вони вже в мені зацікавлені. 

— Хто це? 

Чи міг це бути Великий Мудрець, Гідний Неба? 

— Ти чув про Дракона Чорного Полум’я Безодні? 

...Дракон чорного полум’я? 

[Сузір’я «Дракон Чорного Полум’я Безодні» слідкує за вашою реакцією.] 

Я мить вагався перед тим, як відповісти: 

— А, так. Він хороший спонсор. 

Дракон Чорного Полум’я Безодні був спонсором Демона Омани Кім Намвуна в оригінальному романі. Демон Омани був одним із найкращих бійців разом із Сталевим Мечем, тому це був непоганий вибір. 

[Сузір’я «Дракон Чорного Полум’я Безодні» дивиться на вас зі складним поглядом.] 

Цей хлопець більше не був зацікавленим у мені. 

Брови Хан Суйон смикнулися від мого байдужого тону: 

— Що з кислим лицем? Хто твій спонсор? 

— Ні, нічого. Я просто заздрю. 

— Справді? 

— Справді. 

[Персонаж «Хан Суйон» використав «Детектор Брехні Lv. 1».] 

[Персонаж «Хан Суйон» підтвердив неправдивість ваших слів.] 

— Це правда? 

Мене не хвилював Дракон Чорного Полум’я Безодні. Я просто хотів, щоби вона отримала спонсора. Хан Суйон і цей бандит підходили одне одному. 

[Сузір’я, яке любить гареми, вболіває за вас та Хан Суйон.] 

[500 монет було переказано.] 

Вираз обличчя Хан Суйон спотворився, наче вона почула те ж повідомлення, що і я. 

— Ще раз, що?.. 

На жаль, бажання сузір’я гарему не справдиться. Ми з Хан Суйон будемо разом тільки наступні 10 днів. 

Була мить співпраці, але це не змінювало того, що вона була загрозливим ворогом. 

— Здається, ми прибули. 

Через якийсь час ми дісталися місця, яке, напевно, було лігвом перевертнів. 

Це було біля радіостанції. Кривавий запах чувся із вузького лісу будівель. Я чув крики перевертнів і людей на відстані, наче десь там була битва. Хан Суйон сказала: 

— Здається, ми трохи запізно. Тут є попередній відвідувач? 

Я не бачив жодного перевертня-охоронця поруч. Щойно ми пройшли глибше, показалась монетна ферма, більша, ніж та, що була у директора Юна. 

Монетні ферми були ексклюзивною власністю зруйнованого світу. Я втомився постійно бачити ці видовища. 

Здавалося, наче урожай монет закінчився, тому що за ґратами не лишилося живих людей. 

Хай Суйон рухалась попереду, і раптом схопилась за ніс. 

— Фу, що це таке? 

Ми просунулись крізь зону ув’язнених до місця проживання перевертнів, і нас очікував ще більш жахливий краєвид. Відрізані людські стегна звисали з гумових пов’язок. Скидалося на свинину в магазині різника, що робило все доволі очевидним. 

[Ексклюзивна здібність «Четверта Стіна» компенсувала вашу емоційну травму.] 

Я читав ці сцени текстом, але оце вперше я справді їх бачив. Спосіб перетворення на зовнішні види був фіксованим. 

Канібалізм, чи, інакше кажучи, поїдання своїх власних людей. 

Хан Суйон вилаялась: 

— Їбана погань... 

Більшість зовнішніх видів еволюціонували випадково. Ті, хто не міг використати другорядні сценарії «пошуку їжі», зазвичай йшли цим шляхом. Щойно вони з’їдали людину, то не могли зупинитися. Ті, хто змінив вид, більше не відчували провини за вбивство людей. 

Я констатував: 

— Маєш замучений вигляд від цієї картини. 

— Звичайно. Хто б не мав? 

— Інші пророки казали, що ти хочеш використовувати свою інформацію, щоб контролювати світ. 

— Хто таке сказав? — Хан Суйон реготнула та додала: — Це такий же абсурд, як називати мене плагіаторкою. 

— ... 

— Світове панування? Було б добре. Але моя перша ціль — це запобігти руйнуванню. Нащо б іще мені збирати апостолів? 

— Всі апостоли були непотребом. 

— Але вони були такими з початку? Це моя вина? 

Танґ! Танґ! Танґ! Танґ! 

Ми рефлекторно затримали подихи. Перед нами пролунав гучний звук. Я, здається, чув, як вибухала плоть. 

Татанґ! 

Неважливо, як я думав про це, ці звуки були пострілами. Хіба армію вже не стерли з лиця землі? 

Ми побігли до будинків у напрямку пострілів. Навіть якщо армія ще існувала, було просто сміховинно йти проти перевертнів з пістолетами. Але вид переді мною змінив історію. 

Тіла перевертнів були складені переді мною горою. Всі мали рани від куль. Хан Суйон і я мовили майже водночас. 

— Атрибут куль. 

— Куля зі святим атрибутом? 

Я побачив людей, які наставили на нас зброю на відстані. Вони були озброєні сучасними рушницями, і, що незвично, всі були вдягнені у в’язничну уніформу. 

Хан Суйон нервово схопила мене за комір. 

— Гей, пам’ятаєш, я казала тобі, що був хтось із Содемунської В’язниці? 

— Так. 

— Це її сили. 

Хан Суйон вказувала пальцем на жінку у масці. Було б важко зрозуміти її стать, якби не довге розпущене волосся, яке закривало більшість тіла, включаючи обличчя. 

— Вона — лідер. Очевидно, що вона читачка, але у мене немає багато інформації про неї. 

Ясно. Вони були із Содемунської В’язниці... Тоді чому цих сил не було видно протягом боротьби за престол? 

Хан Суйон відкрила рота, дивлячись на гору тіл перевертнів. 

— Вони також блукачі. Вони доволі могутні блукачі... наймогутніші з тих, яких я знаю. 

Жінка зі зброєю рушила прямо в цю сторону. Це не була лідерка, на яку Хан Суйон вказувала. 

Я витягнув Незламну Віру, поки Хан Суйон приготувала Аватар. Зброя жінки, що підходила, ворухнулась. 

Вона відхилилась і попрямувала до гори тіл. 

Дудудудуду! 

Мертві тіла попадали від куль. Тоді стало видно те, що приховувалося під ними. 

— Оце? 

Там був сяючий камінь, 2 метри довжиною та висотою. То був один із метеоритів, які мені були потрібні, щоб запобігти «лиху». 

Жовтий метеорит був тут. Цей метеорит також був джерелом сили перевертнів. 

Жінка споглядала метеорит, перш ніж повільно повернутися до мене. 

— Ти Кім Докча?