Роздл 74. Епізод 15 — Світ Без Короля (5) 

Налякані люди всі одночасно глянули на Хан Суйон. 

Хан Суйон присіла та виплюнула: 

— Ви що, всі ідіоти? Прокиньтесь. Думайте як слід, якщо хочете жити. Ви не знаєте, коли зустрінете інших поганців, але хочете зменшити число тих, хто може стати вашими колегами? 

— Ц-це... 

— У цьому світі невдахам треба єднатися. Ви хочете боротися за кілька сміттєвих предметів замість того, щоби об’єднати сили? 

Люди раптом прийшли до тями та почервоніли. 

Посередній доккебі, можливо, не знав, що серед усіх розкиданих людей була веб-романістка. 

— Хіба у вас немає потрібних припасів та зброї? Ви не зможете вижити? Хіба ви не знаєте, що саме егоїсти впадуть першими? Думаєте, ви зможете стати сильнішими, тільки підбираючи побільше сміттєвих предметів? 

Обличчя вцілілих потемніли. Їхня жага крові повільно стихала. 

— Якщо ви не можете бути достатньо сильними, щоби ніхто не міг вас торкнутися, то знайдіть собі надійних колег. Хіба це не логічно? 

Це було природно для плагіатора — казати подібні речі. 

Насправді, її слова були ефективними. Люди почали ніяково переглядатися між собою. Якщо хтось відкриє рота в цю мить, то люди зможуть об’єднатися. Кілька слів змусили їхній показник виживання стрімко зрости. 

Я витріщився на Хан Суйон та роззявив рота: 

— Але щоб це казала ти... 

— Розумієте? Всім слід поводитися правильно! — швидко мовила Хан Суйон перед тим, як обернутися та побігти геть. Її витривалість була низькою, тому вона не могла втекти далеко. — Ех, хе! Чому ти за мною женешся? 

— Ти сплагіатила навіть слова з роману? 

「— Якщо ви не можете бути достатньо сильними, щоби ніхто не міг вас торкнутися, то знайдіть собі надійних компаньйонів.」 

Це була порада, яку Ю Джунхьок промовляв у «Шляхах Виживання». Хан Суйон прокричала: 

— Як це може бути плагіатом? Це рядки з мого роману! 

— Тоді чому ти втікаєш? 

— ...Просто так! Чому ти женешся за мною? 

Вона до кінця відмовлялася визнавати, що займалась плагіатом. Я схопив її за комір. 

— Я врятував тебе, тому ти мусиш відплатити мені. 

— Як відплатити? 

Я засміявся зі знервованого виразу обличчя Хан Суйон. 

— Якщо маєш запасний акумулятор, то дай сюди. Тобі його, напевно, треба для твого роману. 

Обличчя Хан Суйон спотворилось. 

*** 

Я спочатку не збирався брати Хан Суйон з собою. 

Якщо чесно, Хан Суйон була поганою людиною, якщо брати до уваги все, що вона зробила. Однак її здібність «аватару» була доволі корисною, і мені потрібно було з’ясувати кілька речей. Перш за все, вона знадобиться для того, щоби виконати наявний другорядний сценарій... 

— У мене немає запасної батареї. Я загубила все у Ґванхвамуні. 

— Тоді дай мені свій роман. 

— Ні. Заплати, якщо хочеш почитати. 

— Як я можу заплатити, якщо всі платформи зникли? 

Я забрав її смартфон. Засмучена Хан Суйон вчепилась у мої плечі та простягнула руку. 

— Що? Віддай мені! 

Текстова версія була на її робочому столі. Вона була розслаблена. 

[SSSSS-класний Нескінченний Реґресор] 

Подивимось... 

Я нервово натиснув на файл застосунку. Цікаво, чи її текстова версія буде невидимою для інших, як моя. 

Однак такого не сталося. Сторінка десь на середині книги з’явилася, наче я читав роман. 

「...Ю Джунхьон тихо відкрив своє статусове вікно. Він хотів перевірити Око Мудреця, яке щойно отримав. 

+++ 

[Інформація про персонажа] 

Ім’я: Ю Джунхьон 

Вік: 27 

Зоряний контракт: ??? 

Особисті атрибути: Реґресор (3-тє коло) (Міфічний), Про-геймер (Рідкісний) 

Ексклюзивні здібності: Око Мудреця Lv. 1, Рукопашний Бій Lv. 1, Володіння Зброєю Lv. 1, Ментальний Бар’єр Lv. 1, Детектор Брехні Lv. 4... Пропущено... 

Стигма: Реґресія Lv. 3 

Загальні стати: Витривалість Lv. 24, Сила Lv. 24, Спритність Lv. 25, Магічна Сила Lv. 23 

+++ 

Ю Джунхьон засміявся, розібравшись зі статусним вікном. 

— Хуху, нарешті отримав Око Мудреця. В цій реґресії мені щастить.」 

Я дочитав до цього моменту та поглянув на застиглу Хан Суйон. 

— В тебе що, совісті немає? 

— ...Що? 

— Хіба ж ти не просто скопіювала персональну інформацію зі «Шляхів Виживання»? Як письменниця, хіба ти не повинна була змінити структуру? 

Хан Суйон завагалась на мить перед тим, як пробурмотіти: 

— «Шляхи Виживання» мають спонсорів, а у мене зоряні контракти. Це дві різні речі. І в моєму романі немає комплексної оцінки! 

— ...Навіть так. А з ім’ям протагоніста не занадто? Так, наче Джунхьон — це одруківка. Може варто було більше його змінити? Автор «Шляхів Виживання» заплакав би від побаченого. 

Обличчя Хан Суйон почервоніло, і вона закричала: 

— Це просто... ні, та що з того? Що тобі так цікаво? 

— Скільки розділів оригіналу ти прочитала? 

— 99... агов! Може віддаси мені назад? 

Вона дочитала до 99-го розділу? 

Що би подумав автор, якби дізнався, що людина, яка прочитала найбільше розділів «Шляхів Виживання» після мене, була плагіатором? 

Що ж, він був задоволений, що перегляди виросли під час суперечки про плагіат, тому він би сказав: «Дякую, що прочитала до 99-го розділу. Ти справжня читачка». 

Я зітхнув та запитав: 

— Розділ 99, тоді ти знаєш розміщення метеориту у п’ятому сценарії? Він же з'являвся у твоєму романі? 

— У мене нема метеоритів у романі! — це здивувало. Я думав, що це вона теж скопіює. — У мене запечатані камені! 

Так і думав. 

— Тоді я збираюсь дістати запечатаний камінь, тому готуйся. 

— Ти збираєшся отримати метеорит? 

— Краще об’єднаємо терміни. Так чи інакше, ти знаєш, що я тебе врятував? 

— Я не просила. 

Метеорит, який містив вогняного дракона, знайшла саме Хан Суйон. Я майже помер через цю жінку. До речі, я поклав тушку вогняного дракона на Обмін. Чи була вона вже продана? 

Я на мить проігнорував Хан Суйон та викликав Біхьона. 

«Біхьоне». 

Відповіді не було. 

Існуючі сценарії повністю зникли у неочікуваний спосіб. Можливо, доккебі Сеульського Куполу були зараз на зустрічі. 

Вони могли казати речі на кшталт: «Це видання все одного зіпсоване, тому продайте багато монетних продуктів...» 

У наступну мить вікно «Обміну» та вікно «Сумки Доккебі» відчинилися одночасно. 

Цей паскуда, він не мав часу написати? 

[Багато сузір’їв незадоволені через раптову рекламу.] 

Більш того, він не забув увімкнути рекламу. Я спершу відкрив історію покупок в Обміні. 

[Предмет «Луска Вогняного Дракона» продано за 8,000 монет.] 

[Предмет «Кістки Вогняного Дракона» продано за 5,000 монет.] 

Неочікувано, був хтось, хто купив ці дорогі предмети. 

Предмети, які не були на продаж, також виявились проданими. 

[Предмет «Кістки Вогняного Дракона» продано за 22,222 монети.] 

...Предмети, які я наскладував у Обміні також хтось купив. Мабуть, хтось відчайдушно потребував кісток вогняного дракона. Якби я знав, то поставив би за них ціну в 99,999 монет. 

Втілення, які володіли зараз такою силою, — це Анна Крофт, Ранвір Хан з Індії та Фейху з Китаю... в будь-якому випадку, ця людина була невігласом. 

Я відкрив Сумку Доккебі та купив деякі предмети, які мені були потрібні. Тоді Хан Суйон своєчасно мовила до мене: 

— Нащо я маю йти з тобою? Ти можеш піти сам. 

— Все так, як ти щойно казала. Найважливішим для виживання є здобуття надійних колег. 

Хан Суйон глянула на мене з підозрою. 

— Грмм... 

Я витягнув предмет, який щойно купив. 

— Тепер, поклянись тут. 

[Предмет «Тимчасова Обітниця» використано.] 

+++ 

[Тимчасова Обітниця] 

1. Кім Докча (Ґап) підпише контракт із Хан Суйон (Иуль), доки наявний другорядний сценарій не закінчиться. 

2. Кім Докча (Ґап) та Хан Суйон (Иуль) не шкодитимуть одне одному, доки наявний другорядний сценарій не закінчиться. 

3. Протягом дії контракту Кім Докча (Ґап) та Хан Суйон (Иуль) спатимуть по черзі, відповідно до «сплячого штрафу». 

...... 

6. Протягом дії контракту керівні принципи команди переважатимуть над думками Кім Докчі (Ґапу). 

7. Протягом дії контракту Хан Суйон (Иуль) кооперуватиме з Кім Докчею (Ґапом) для виконання сценаріїв. Вона виконуватиме накази Кім Докчі, допоки її життю нічого не загрожуватиме. 

8. Протягом дії контракту Кім Докча (Ґап) захищатиме Хан Суйон (Иуль). 

9. Цей контракт завершиться в кінці другорядного сценарію. При порушенні контракту тіло буде зруйновано. 

+++ 

Тимчасова Обітниця. Вона не мала ефекту спонсорського контракту, але була ефективною для короткочасних угод. 

Хан Суйон глянула на мене здивовано: 

— Ти думаєш, я це підпишу? 

— Тоді не треба. 

— ...Чому я мушу підписувати? Я ніколи не робила цього раніше. 

— Добре. Перший раз — це важливо. 

Хан Суйон заскрипіла зубами. Навіть так я знав, що вона погодиться. Для людини з виснаженою магічною силою не було іншого вибору. Блукати самому в Сочо-ґу було самогубством, і їй треба когось, хто б ненадовго захищав її. 

— ...Гаразд. Я приймаю. Але у мене є одна умова. 

— Яка? 

— Ми ділитимемося інформацією одне з одним. Як щодо цього? У мене багато питань до тебе. Тобі слід відповідати чесно. У мене є Детектор Брехні. 

Вона вже мала щось, що не міг отримати я? 

[Персонаж «Хан Суйон» використав «Детектор Брехні Lv.1».] 

...Так і було. 

Хан Суйон перейшла до суті: 

— Який твій атрибут? 

— Я не знаю. 

[Персонаж «Хан Суйон» підтвердив правдивість ваших слів.] 

Обличчя Хан Суйон набуло дурнуватого виразу, і вона підняла руку до своєї скроні. 

— ...Воно зламане? 

— Ні, все в порядку. Просто запитай мене наступну річ. Я відповім тільки на три питання. Тримаю в курсі, ти вже використала одне. 

— Ні, що ти маєш на увазі, кажучи, що не знаєш свого атрибута? 

— Я справді не знаю його. Тепер, наступне питання? 

Очі Хан Суйон звузилися, і вона неохоче продовжила запитувати: 

— Чому ти відмовився від Абсолютного Престолу? 

 Я очікував, що таке питання виникне. 

— Мій план пішов шкереберть через тебе. Якби не ти... ти хоч знаєш, як тяжко було готувати тих апостолів лише для того, щоб їх знищили? Якби я сіла на престол, то вже була б готовою до наступного сценарію... 

— Якби ти посіла престол, Сеул би загинув. 

[Персонаж «Хан Суйон» підтвердив правдивість ваших слів.] 

Хан Суйон насупилась: 

— Чому здібність продовжує ламатися? 

— Вона не зламана. Ми б усі загинули, якби будь-хто, не тільки ти або я, посіли престол. 

[Персонаж «Хан Суйон» підтвердив правдивість ваших слів.] 

Очі Хан Суйон розширилися. 

— Звідки ти знаєш? Коли ти зійшов? Чому ти це знаєш, якщо я — ні? 

— Я не просто хтось, хто зійшов. 

[Персонаж «Хан Суйон» підтвердив правдивість ваших слів.] 

Хан Суйон була сильно шокована, але змогла вичавити з себе питання за якусь мить: 

— Ти... як далеко ти дочитав «Шляхи Виживання»? 

— Твої три питання закінчилися. 

— Це найважливіше питання! — підборіддя Хан Суйон тремтіло. — Неможливо... правда? Ти... не може бути такого божевільного... так, цього не може бути... 

Да да да да! 

Тоді щось схоже на стук кінських копит прозвучало на відстані. 

Я сказав Хан Суйон затихнути, і ми швидко відступили за найближчу будівлю. Щось наближалося. 

Воно мало форму людини?.. Я використав Перелік Персонажів на людях, які бігли до мене у хмарі пилу. 

[Інформацію про цю людину неможливо прочитати в «Переліку Персонажів».] 

[Ця людина не зареєстрована в «Переліку Персонажів».] 

Якщо придивитися, можна побачити, що бігуни мали шерсть, яка вкривала все їхнє тіло. 

Їхні обличчя були людськими, але їхні тіла нагадували монстрів та були вдвічі більшими за людські. Вони мали вигляд двоногих вовків. 

Гррр... 

— Де він? 

— Ц-ця територія! Монетна ферма... 

Пролунав звук, і чоловіча голова полетіла геть. Він був одним із блукачів, що були навпроти Майнософту. Монстри нетерпляче кинулися та почали їсти чоловіче тіло. 

Я подумав, що знав, ким були ці монстри. 

Хан Суйон усвідомила щось та пробурмотіла: 

— ...Зовнішні види? 

Блукачі мали свої власні шляхи виживання. Вони були тими, хто досі існував як люди та робив монетні ферми, поки інші відмовлялися від буття людиною та ступали на шлях нових видів. 

Зовнішні види мали обмеження, але, відмовившись від людяності, вони могли рости швидше за інших від початку до середини історії. 

Можливо, ці хлопці були перевертнями... 

— ...Вони отримали силу метеорита. 

Прямо зараз був тільки п’ятий сценарій. Наразі люди могли еволюціонувати в перевертнів тільки використавши силу метеориту. Блукачі вже прибрали до рук метеорит, який впав у Сочо-ґу. 

Хан Суйон відкрила рота: 

— Я його знаю. Цей покидьок, він один із тих, хто перестав читати. 

— ...Звідки ти знаєш? 

— Я можу бачити. Це привілей останньої людини, яка зійшла з читання роману. 

— Привілей? 

— Я можу читати інформацію та атрибути тих, хто припинив читання, — вона говорила трохи пихатим тоном. 

До речі про це, я згадав історію, яку почув від Джун Мінсоба. 

Незадовго після початку сценаріїв до них прийшов Перший Апостол. Це легко пояснити, якщо Хан Суйон мала здібність знаходити тих, хто припинив читання. Тоді вона використала свою здібність Аватара, щоб явитися перед ними. 

Хан Суйон продовжила говорити: 

— Ось чому я сумнівалась у твоїй особистості. Хлопець, якого не може прочитати моя здібність... 

Хан Суйон дивилась на мене, перш ніж перевести погляд на зовнішні види. 

— У той час було кілька людей, які відмовилися від моєї пропозиції. Цей блукач був одним із них. Я думала, що це не так важливо, оскільки більшість із них помруть швидко... 

— Хто це такий? 

— Він Сон Мінву. 

Сон Мінву? Це точно не було іменем персонажа. Але я десь це ім’я чув... 

[Зовнішній вид 6-го класу «Перевертень Сон Мінву» обшукує околиці.] 

Я міг бачити його обличчя на відстані. А... можливо. 

Недавній спогад виник перед очима. Це був сон, який я мав кілька годин тому. Я пригадав свої шкільні дні та гангстерів, які булили мене. Багато років пройшло, але його риси обличчя, здається, підходили. Неважливо, скільки часу пройшло, я не міг забути це ім’я на бейджі. 

Сон Мінву... це, певно, він. Але цей покидьок був кимось, «хто зійшов»? Цей хуліган читав романи? 

— Де він зійшов? 

— Цей хлоп... він був трохи дивним. Він трохи відрізнявся від звичайних читачів. 

— Чим саме? 

Хан Суйон нервувала перед відповіддю: 

— Він був... 173-ю Людиною, що Зійшла. 

В ту мить Сон Мінву принюхався та повернув голову в нашу сторону. Його жовті очі наче казали: «Я знайшов тебе». 

Він припав до землі на всі чотири та кинувся сюди.