Розділ 5. Епізод 1 — Початок Платних Послуг (5) 

Люди почали панікувати, побачивши, що комахи розбіглися по вагону. 

— Г-гей! Нащо ти це зро... 

Поки одні витріщалися порожніми очима, хтось кмітливий вистрибнув до мене. 

— Сучий ти сину. 

— ...Вам краще швидше їх знайти. Залишилось тільки три хвилини. 

Ці слова були сигналом для людей, що почали нишпорити серед сидінь метро, наче тварини, що показилися. 

— Спіймав! Ееекх! 

Радість тих щасливців, хто отримав комаху, разом зі злісними нападами на них, перетворили вагон на хаос. 

— Гей, нащо ти це зробив? Не міг просто дати їм тих комах? 

Озирнувшись, я побачив, як Кім Намвун піднімався. Я обережно відповів, поки він розминав шию: 

— Залишилось 12 людей. 

— ...Га? 

— В сітці було тільки три комахи. 

Кім Намвун нахмурився на мить, перед тим, як широко посміхнутися. 

— 12 на 3? Ха-ха-ха-ха! Так. Все одно не всі зможуть вижити? Тому ти кинув ту штуку? 

— Так. 

— Не сміши мене. 

— ..? 

— Людина у здоровому глузді не зробила б це з такої причини, — посмішка Кім Намвуна стала ширшою. — Скажи чесно. Ти просто хотів побачити це видовище, чи не так? 

Я пригадав Кім Намвуна, якого знав зі «Шляхів Виживання». 

В той момент, я почув повідомлення: 

[Ексклюзивну здібність «Перелік Персонажів» активовано.] 

Потім перед моїми очима з'явилося вікно. Я і досі не знав, яким точно був мій атрибут, але поглянув у вікно переді мною. 

+++ 

[Інформація про персонажа] 

Ім'я: Кім Намвун 

Вік: 19 

Сузір'я підтримки: Немає (Два сузір'я наразі зацікавлені в цій людині) 

Особистий атрибут: Чунібьо [1] (Загальний) 

Ексклюзивні здібності: Незвичайна Адаптивність Lv. 3, Бій на Ножах Lv. 1, Потемніння Lv. 1 

Загальні стати: Витривалість Lv. 3, Сила Lv. 4, Спритність Lv. 6, Магічна Сила Lv. 4 

Загальна оцінка: Чунібьо, який потемнів за особливої нагоди. Рекомендовано не зв'язуватися. 

+++ 

Більшість чунібьо, що з'являлися в «Шляхах Виживання» здійснили самогубство, тому що не могли витримати кошмар, який став реальним. Тим не менш, чунібьо переді мною, Кім Намвун, був іншим. 

Це був Демон Омани Кім Намвун. Юнак, який згодом став відомим за своїм псевдонімом, не був звичайним чуні. 

Цей юнак довгий час чекав на руйнування світу і пристосувався до нього з «незвичайною швидкістю». 

— Об'єднайся зі мною. Як на це дивишся? — цей юнак робив мені пропозицію. 

[Персонаж «Кім Намвун» має приємне враження про вас.] 

[Ваше розуміння персонажа «Кім Намвун» збільшилося.] 

Моє миттєве виживання було гарантоване, якби я потиснув руку Кім Намвуна. Якби я не читав «Шляхів Виживання», мій вибір міг бути іншим. 

— Вибач, але я люблю бути сам. 

— Справді? Гмм, це прикро, — Кім Намвун ледь облизнув свої губи та підійшов ближче до мене. — Тоді, може, відступиш убік? У мене є справа із тією старою пані позаду тебе. 

Почувши його слова, я озирнувся і побачив, що бабуся, яка впала та стікала кров'ю, ледве дихала. 

— Чого ти хочеш? 

— Нащо питаєш? 

— Не збираєшся ловити комах? 

— Комах? Нащо мені це? — Кім Намвун реготнув. — Я вже спіймав комаху, і вона зараз переді мною. 

Я відчував вбивчий дух Кім Намвуна. Персонаж, що існував тільки в романі, дивився на мене з чітким божевіллям. Тому я відчував легкий трепет. Кім Намвун дійсно був людиною, яку я уявляв. 

[Прихильність персонажа «Кім Намвун» трохи знизилась.] 

— На що ти дивишся? Не збираєшся швиденько відступити в сторону? 

— Важко. 

— Що? 

— Я не стану вбік. 

— Хах, будеш тепер зображати захисника справедливості? У тебе кілька особистостей? 

Я не відповів. Тінь повільно лягла на лице Кім Намвуна, а його сяючі очі холоднішали. 

— Ні, стривай-но. Ти кинув сітку туди, щоб зробити це з самого початку? Серйозно? 

— ... 

— Ти хочеш врятувати бабцю? Ха-ха-ха! Дивовижно! Справді вражає! Чи ні? Так? 

Я досі не відповідав. Старі спогади випливали, поки я пильно дивився на цього хлопця. 

— О, виявляється, ти така людина, яких я найбільше ненавиджу. Всі старі мерзотники однакові. 

То були спогади про часи, коли я був розчарований цим гівнюком протягом «Шляхів Виживання». 

[Персонаж «Кім Намвун» зневажає вас.] 

— Що ти сказав? 

Я зважив на час та опустив голову, уникаючи кулака, що пролетів швидше, ніж речення закінчилось. 

— О, непогано? 

Хоч і знав, що це наближалось, я відчув жар над своєю головою. Це був не звичайний стусан. 

[Потемніння Lv. 1] 

Темна аура йшла від всього тіла Кім Намвуна. Це була ексклюзивна здібність атрибута «чунібьо». Рідко хтось виявляв здібності раніше, ніж завершувався перший сценарій, але Кім Намвун вже показував її. Це було причиною, чому головний герой найняв його, незважаючи на божевільну натуру. 

Пьоок! 

Після удару моє праве плече скрутило в судомі. Не було способу перемогти, якби я так продовжив битися. 

...Чи варто мені використати «це» зараз? Я вираховував час, коли почув повідомлення. 

[Ваше розуміння персонажа «Кім Намвун» збільшилося.] 

[Ви наблизились до умов використання ексклюзивної здібності «Точка Зору Всезнаючого Читача Lv. 1».] 

Точка Зору Всезнаючого Читача? Це що? 

Кулак Кім Намвуна промахнувся та вдарив в підлогу. 

— Хах, що? Хіба я не став сильнішим? 

Невиразний слід від кулака залишився на долівці. Кім Намвун мало-помалу усвідомлював свою нинішню силу. 

Кванг! Кванг! Кванг! 

Кулак, що міг зламати кістки одним тільки ударом, продовжив бити об підлогу. Кім Намвун був розчарований та не міг вгамувати свій настрій: 

— А чому я не можу вдарити тебе? 

Звичайно, він не міг зачепити мене. Все завдяки моїй другій здібності. 

[Ексклюзивну здібність «Точка Зору Всезнаючого Читача Lv. 1» активовано!] 

Щойно її було активовано, я отримав змогу споглядати напрям атак Кім Намвуна ніби читав його думки. Наприклад, ось так... 

「Правий бік.」   

Я швидко відскочив від напряму удару. 

「Праве око.」   

Тоді я швидко нахилився й уникнув кулака, що летів у мій бік. 

— Тобі дійсно добре вдається не бути побитим! 

Контратакувати було нерозсудливо, тому що я був не сильним у спорті, проте я принаймні уникав більшої частини ударів. 

「Ліве стегно.」 

Достатньо було витримати це. Важливим було виграти час. Я ухилився від кулака Кім Намвуна та вказав на годинник у повітрі. 

— Залишилось дві хвилини, малий. 

Заклопотаний Кім Намвун перевів погляд від мене до бабці. 

— Чорт забирай! 

У момент вибору, погляд Кім Намвуна зупинився на ній. 

Мені довелося схопити бабцю та відкотитися. Якщо вона помре, то Кім Намвун виконає сценарій. Що б не трапилося, я точно не міг відправити цього хлопця до наступного сценарію. 

— Хах, я знав, що ти зробиш так. 

Щойно Кім Намвун витягнув щось зі своєї сумки, я відчув загрозу. 

Лезо блиснуло у флуоресцентному світлі. Це був портативний ніж MacGyver. Я забув. Ця людина — завзятий військовий отаку. 

Свііік— 

Був зв'язок між технічною здібністю «Бій на Ножах» та підсилювальною здібністю «Потемніння». Напрям, в якому було орієнтоване лезо, був очевидним. 

「Серце.」 

Це атака, якої я не міг уникнути, навіть знаючи напрям. Тому я розсудив швидко: якщо не міг уникнути удару, то було б краще, щоб він прийшовся кудись із мінімальним пошкодженням, якщо це можливо. 

Чіііік! Лезо пройшло повз моє серце, зробивши глибокий розріз на плечі. 

Було боляче. Справді боляче. Пекучий біль у моїй шкірі. Все перед очима тряслося, й це відчувалось так, ніби наближалась смерть. 

— Хах, тепер помри! 

Час, що лишався до кінця сценарію, складав 1-ну хвилину та 30 секунд. Я кинув погляд на бабусю. Мені було її шкода, але тепер я дійсно мусив використати «це». 

— Старша школа Чуґіль, другий рік, Кім Намвун. В мене є одне питання. 

— ...Що? 

— Як ти думаєш, яйце комахи є живою істотою? 

Я витягнув з кишені тіло вбитої мною раніше комахи. Пухкий мішок з яйцями був повним аж через край. Щось луснуло, і рідина вилилася назовні після того звуку. Огидне відчуття на руці, та зрештою я почув повідомлення. 

...... 

[Ви вбили живу істоту.] 

[100 монет було нараховано в якості додаткової компенсації.] 

[Ви вбили живу істоту.] 

[100 монет було нараховано в якості додаткової компенсації.] 

...... 

Безліч повідомлень бомбардували мої вуха. 

Кім Намвун нахмурився. 

— Яйце комахи? Чого це ти раптом? Намагаєшся виграти час? 

— Може бути. 

— Звідки мені таке знати? Я завжди спав на біології, — Кім Намвун поглянув на моє криваве плече та щасливо розсміявся. — Але одну річ я знаю точно. Знаєш, яку? 

— Яку? 

— Ти помреш прямо зараз! 

Кім Намвун вдарив своїм швейцарським ножем раніше, ніж я міг відповісти. Це була атака, якої важко уникнути. 

[Велику суму монет було нараховано. Бажаєте переглянути поради щодо використання монет?] 

Я пропустив пояснення, що пролунало в вухах. Не було потреби слухати, коли я і так знав вміст. 

— Ні, той, хто помре, це ти, — виплюнув я, подумки бурмочучи дещо інше. 

[2,700 монет вкладено у витривалість.] 

[Витривалість Lv. 1 -> Витривалість Lv. 10] 

[Рівень вашої витривалості різко зріс!] 

[Живучість вашого тіла сильно підвищилась!] 

Ніж Кім Намвуна досяг мого серця. Точніше, виглядало так, ніби він досяг. Моя шкіра була наче твердий камінь, і єдине, що на ній залишилось, — подряпина. 

Очі Кім Намвуна викрили його здивування. 

— Як? 

— Я скажу тобі правильну відповідь на своє запитання. Відповідь: яйце — це жива істота. 

— Щ-що? 

Яйце, жива істота, 100... 

На жаль, часу, щоб зрозуміти значення цієї інформації, було замало для школяра з недолугим мозком. 

— Що ти кажеш? 

— Не важливо, якщо ти не розумієш. Залишилась одна хвилина. 

Тепер на обличчі Кім Намвуна з'явився страх. 

— Аааа! Помри! Помри! 

Ніж рухався в бік моєї шиї. Я навіть не потурбувався про захист від атаки. 

Какаканг! 

Чи було це тому, що ця зона більш вразлива, ніж груди? Рана виявилась трохи глибшою за попередню, проте все ще не сильно боліла. 

— Кім Намвуне. 

Позаду Кім Намвуна люди все ще повзали у пошуках комах, так само як ті, хто був готовий скривдити інших заради власного виживання. 

— Ти маєш рацію. Я такий же, як і ти. 

Можливо, я міг врятувати когось із тих людей. 

— Сука! Чому ти не вмреш! Чому ти просто не вмреш! 

55 секунд... 50 секунд... 45 секунд... 

Ніж продовжив залишати тільки подряпини. Кров текла, проте лезо не могло пройти крізь шкіру. Залишилось тільки 30 секунд, коли Кім Намвун відкрив свого рота. Він впустив ножа та впав на коліна переді мною. 

— В-врятуй мене. 

25 секунд. 

— Врятуй мене! Будь ласка! Допоможи! 

— Чому це? 

20 секунд. 

— Людське життя важливе! Це ж очевидно! 

— Це правило старого світу. Ти сам так сказав. Новий світ потребує нових законів. 

10 секунд. 

— Я не хочу, не хочу! Я не хочу вмирати! Еееееекх! 

5 секунд. 

Кім Намвун побіг назустріч з гучним криком, цілячись мені в очі. У ту мить, коли ніж спробував торкнутися моєї рогівки... 

[Наданий час вийшов.] 

Голова Кім Намвуна вибухнула з гучним звуком. 

[Розпочнеться платний розрахунок.] 

Починаючи з Кім Намвуна, скрізь почали вибухати голови людей. 

Один, два, три, чотири... 

Вибухаючи, голови були наче феєрверки, що проголошували нову еру. Я споглядав видовище з долею радості, крихтою вини та загадковим відчуттям. Чому? Чому я був таким спокійним від видовища переді мною? Відчувалось, ніби я дивився на роман. 

[Ви вбили 124 живі істоти.] 

[Історія вбивств: Один коник, 123 яйця коника.] 

[Ви вбили істот, що не чинили опору, тому кількість монет, що вам нараховано, зменшено вдвічі.] 

[6,200 монет було нараховано!] 

[Кількість монет, використаних для підняття рівня статів, віднято автоматично.] 

[Ви маєте 3,500 монет в загальному.] 

[Досягнення «Серійний Вбивця» було здобуто завдяки надмірним вбивствам.] 

Моє обличчя можна було побачити у відображенні на потемнілому вікні вагону. 

Це було лице, яке я ніколи не бачив раніше, хоча й дивився у дзеркало незліченну кількість разів у своєму житті. Я стер кров зі своїх щік. Вона не стерлась. Виявилось, що кров була на вікні. 

Ккііік. 

Земля похитнулась, і потяг почав рухатися знову. Пролунав знайомий звук. 

Згодом, вагон заполонило світло, і темрява, мов пелена, зійшла з вікон. Ми прибули на надземну частину Шляху 3 між Апґучжоном та Оксу. 

За вікном з'явилися річка Хан та Сеул. 

Аа. Хтось простогнав. Це був стогін глибокого полегшення від того, що вони вижили. 

Тим не менш, не пройшло багато часу, щоб його значення змінилось. А...а... 

Пейзаж за вікном більше не був тим Сеулом, що вони знали. Дим та попіл піднімались над зруйнованим містом. 

Міст на річці Хан впав. Сама річка було червоною від тіл солдатів, тим часом як серед зруйнованих будинків монстр топтав танк К1, наче то була іграшка. 

[Головний сценарій #1 — Доказ Вартості завершено.] 

[300 монет було зароблено як стандартна нагорода за виконання.] 

[100 монет було віднято як плату за використання каналу.] 

[Почнеться розрахунок додаткової компенсації.] 

Світ було зруйновано, і народився новий. 

...І я був єдиним читачем, що знав, який кінець чекав на цей світ. 

___ 

[1] «чунібьо» або «синдром восьмикласника» — жаргонний термін японської культури отаку (фанатів аніме), використовується для опису дітей раннього підліткового віку, які занадто переоцінюють себе і своє значення у світі.