Розділ 48. Епізод 10 — Майбутня Війна (7) 

Інтернет був неможливим. 

Відколи почалися сценарії, інтернет вирубили по всьому Сеулу через активацію каналів доккебі. 

Ні, заждіть-но. Це станція Донмьо. А... точно. Тоді інтернет був можливим? 

Лі Сонгук глянув на мене з неспокоєм на обличчі та відкрив рота: 

— Перепрошую, Ю Джунхьоку-нім? 

— Що? 

— Ми прибули. Представник чекає всередині. 

Я побачив намет середнього розміру, нерівно розміщений посередині платформи. Представники мали асортимент речей. 

— Ходімо. 

Лі Сонгук кивнув головою та повів мене. Нутрощі намету були доволі розкішними. Неймовірно розкішними для такого пошарпаного намету. 

Там був червоний килим та ліжко, яке, здається, було вкрадене з дорогого готелю. Там був круглий стіл для зустрічей та невеликий столик із комп'ютером. 

Найцікавішою річчю був хлопець, який зосереджено копирсався в інтернеті. Його обличчя виглядало тільки на кілька років старшим за Ґільона. У хлопця були мішки під очима, і він сидів на стільці в піжамі. 

І в руках він міцно тримав темно-синій прапор. Неймовірно. Цей хлопець вже пройшов половину Дороги Короля. 

[Ексклюзивну здібність «Перелік Персонажів» активовано.] 

+++ 

[Інформація про персонажа] 

Ім'я: Хан Донхун 

Вік: 17 

Сузір'я підтримки: Тінь за Лаштунками 

Особистий атрибут: Шляхетний Хворий Відлюдник (Героїчний) 

Ексклюзивні здібності: Глобальний Інтернет Lv. 5, Маніпуляції Коментарями Lv. 3, Атака Клавіатурою Lv. 3, Дрібноїд Lv. 6, Блокування Звукової Хвилі Lv. 2... 

Стигма: Відсутність Присутності Lv. 2 

Загальні стати: Витривалість Lv. 10, Сила Lv. 10, Спритність Lv. 19, Магічна Сила Lv. 26 

Загальна оцінка: Людина, яка є піком типу Шляхетний Хворий Відлюдник. Його здібність Глобальний Інтернет встановлює віртуальний LAN кабель до спеціальних пристроїв через канали доккебі. 

Він має неймовірну здібність підбурювати думку людей, але має слабкий ментальний захист. Спонсор дуже незадоволений умовами його теперішнього втілення. 

*Наразі під могутнім гіпнозом. 

+++ 

Я пам'ятав чітко. Король Донмьо. Можливо, цей хлопець скоро стане Відлюдним Королем Тіней. Бідолашний малий король був зайнятий, відповідаючи на коментарі в інтернеті. 

—Це правда, що Сеул зараз ізольований? Ги ги, ціни на землю в Каннамі впадуть~~ Багачі плачуть?? 

└Нє-нє, це не тільки Сеул, але всі столиці світу. Токіо, Бейджин[1], всі вони в пастці цього куполу. 

└Хіба нема плану відбити Сеул? То не він почався вчора? 

—Ги ги ги, але тепер у всіх людей, що всередині, прокинулися здібності, ги ги ги. Чи не божевільна фантастика. 

└Це стало фантастикою в ту мить, коли з'явилися монстри. 

Давно знайомий екран з інтернетом виглядав дивно. Я знову відчув, що все це було правдою. Дійсно. Це ситуація, в якій ми знаходимося. Ззовні куполу багато людей досі не знають правди. 

Пальці хлопця-короля почали рухатися. 

—Народ, ви колись чули про Пророків? Я не знаю, що вони таке, але вони заявляють, що знають секрети подій хє хє 

[Персонаж «Хан Донхун» активував «Маніпуляції Коментарями Lv. 3».] 

Щойно вистрибнуло повідомлення активації, десятки коментарів з'явилися під коментарем хлопця. 

└Хто повірить в таке? 

└Я теж так думав, але більше ні... Я побачив пророцтво не так давно, і воно здійснилося. Ріл 

└Ріл? Де вони діють? Скиньте адресу. 

Коментар почав ширитися інтернетом із величезною швидкістю. Це було шокуюче. Вони вже використовували здібності таким чином. 

— Представник Хан Донхун? 

Лі Сонгук покликав його, і хлопець підняв голову. 

— Прийшов гість. Привітайся з ним. 

Хлопець, а точніше запалі очі Хан Донхуна повернулися до мене. 

— П, Пр, П, Приві...т. 

Хан Донхун не був у нормальному стані. 

Цей хлопець, якого називали «Сьомим Королем Сеулу» в «Шляхах Виживання» зараз виглядав таким змарнілим. В оригіналі він уникав людей через свою натуру, але не настільки. 

Хан Донхун похитнувся та сів за круглий стіл, гризучи нігті. 

Лі Сонгук усміхнувся, наче він був задоволений. 

— Зараз, Ю Джунхьоку-нім. Почнімо розмову з представником всерйоз. 

Я витріщився на Хан Донхуна та засміявся. 

— Розмову? Яку розмову? 

— Га? 

— Ти зараз жартуєш? 

Очі Хан Донхуна були порожніми. 

— ...Це представник? 

Очевидно, хлопець був представником цієї станції. Офіційно. Проте... 

Слово «представник» не значило в «реальності». 

— Скільки ти збираєшся з мене насміхатися? Ти хочеш, щоб я розмовляв з лялькою? 

Я озирнувся та побачив, що руки Лі Сонгука трусилися. Він, певно, не думав, що Око Мудреця це зрозуміює. Він ввімкнув смартфон, щоби щось перевірити, та зітхнув. 

— ...Ю Джунхьоку-нім, я зазвичай не такий. Будь ласка, пробачте мені. 

— Ти справжня сила цієї станції. Хіба не так? 

— Так. 

— Як багато про це знають? 

— Тільки кілька вищих керівників. 

Встановити людину з сильною здібністю як опудало та перейняти контроль над станцією. Це стратегія, яку часто використовували в «Шляхах Виживання», але було дивно бачити її наживо. 

— Якщо ти справжня сила цієї станції, чому ти привів мене сюди? 

— Щоб уникнути зайвої уваги. Я не знаю, чи ви зрозуміли, але зараз навкруг намета здібність Блокування Звукової Хвилі. 

Я цього очікував. Насправді, це була одна зі здібностей Хан Донхуна. 

— Це, певно, дуже важливо. 

— Вірно. Ю Джунхьоку-нім, це важливо для вас і для всіх нас. 

— Всіх вас? 

Лі Сонгук зробив глибокий вдих та відкрив рота: 

— Я — Пророк. Точніше, один з них. 

Інформація, яку я хотів, нарешті відкривалася. Я тихо чекав наступних слів. 

— Ю Джунхьоку-нім, ви ніколи не взнаєте неймовірного задоволення, яке ми зараз відчуваємо. Я і мої колеги чекали цього дня великої перемоги для Ю Джунхьок-німа. 

Мені причулося? Цей хлопець почав говорити дивними словами. 

— Ми знаємо про особливу здібність Ю Джунхьок-німа. Диво, що допомагає вам повертатися в минуле після смерті. У цьому світі тільки Ю Джунхьок-нім здобув таку особливу силу! 

Я трохи хвилювався про фільтрування для сузір'їв, але вирішив слухати далі. 

— Можливо, Ю Джунхьок-нім вже повторив кілька життів. Ви вже бились проти жахливих ворогів та боролися з істотами цього світу, щоби врятувати людей. Витримували все на самоті, одинокі спогади... Ми поважаємо ваш гордовитий дух. 

Цей мерзотник, такі здібні лестощі. Ю Джунхьок був би розчулений до сліз, якби почув це. Пізніше, коли він буде депресивним, мені треба буде сказати йому ці слова. 

— Але Ю Джунхьок-нім повинен був усвідомити це зі своїх минулих реґресій. Навіть якщо ви видатне диво, самотужки ви не зможете боротися проти лих, що прийдуть. 

До того ж, він мав рацію. 

— Ю Джунхьоку-нім, цього разу все буде інакше. Це тому, що ми тут. Ми, Пророки, отримали особливе благословення та були послані вам на допомогу. 

Овва, погляньте тільки? 

Лі Сонгук кволо посміхнувся. 

— Ви, певно, цікавитесь. Чому ці хлопці, що не з'являлися минулого разу, раптом вигулькнули тепер? Це дуже заплутано, але я сподіваюся, ви можете довіряти нам. Це тому, що ми вже отримали одкровення про цей день 10 років тому. 

— ...Одкровення? 

— Так. У нашому світі існує «одкровення», що таємно поширене серед Пророків. Ю Джунхьок існує в ньому та є ходячим міфом. Це єдине одкровення, що має всі записи про минуле та майбутнє. 

Заждіть. Не кажіть мені, одкровенням є «це»? 

— Ви поки мені не вірите. Ми вже знали, що Ю Джунхьок-нім підбере Лі Хьонсона. Вони не прийшли з вами, але ви, напевно, вже маєте Демона Омани Кім Намвуна та Морського Адмірала Лі Джіх'є. Але цього недостатньо. Принаймні, згідно з одкровенням... 

Я приховав своє хвилювання та запитав: 

— Де це одкровення? 

— На жаль, воно було пошкоджене, і ми не можемо знайти оригінал. Не хвилюйтесь. Кожен з нас пам'ятає уривок одкровення. Через ці уривки ми готові йти правильною дорогою з вами. 

...Ох. 

— Якщо ви житимете так, як робили це завжди, Ю Джунхьоку-нім... ви знову помрете. Але з нами все буде інакше. 

Лі Сонгук ходив по колу. Я повільно заплющив очі та сказав: 

— Ясно. 

Лі Сонгук поспішно замовк. Можливо, він нервував. Ю Джунхьок мав Детектор Брехні. 

Звичайно, я цієї здібності не мав. Але навіть якби мав, ця історія не попалась би у Детектор Брехні. Тому що Детектор Брехні не міг розрізняти подібну брехню. 

Ось чому я відчув це ще більше. 

— ...Це дивовижно. 

Це правда. За здивуванням я був шокований. Це був великий «сетинг». Сетинг, який вижали за короткий час. Людська творчість справді була великою. 

— Тебе звуть Сонгук? 

— Так, Ю Джунхьоку-нім. 

Я міг написати книгу «Шляхи Виживання». Для того, щоби допомогти герою, що продовжував помирати, читачі отримали одкровення та прийшли ззовні роману? Це збуджувало більше, ніж справжні «Шляхи Виживання». Але тільки й того. 

— Не ходи кругами. 

Так і було. 

— Ближче до суті. 

Я почув усе, тому настав час говорити. 

— Ви отримали одкровення про майбутнє. І що саме ви збираєтесь робити? 

Лі Сонгук швидко відповів: 

— Ми б хотіли сформувати альянс з Ю Джунхьок-німом. Ц-це альянс офіційно, але насправді означає слухатися вас... 

Він був кумедним хлопцем. Зрештою, яка його мета? Сісти на шию головного героя? 

— Ясно. Альянс. Ви цього хочете. 

— Так. 

— Цікава пропозиція. 

— Це означає... 

Я постукав пальцями по столу. 

— Але порядок неправильний. 

— Га? 

— Як я можу сформувати альянс з людьми, чиї особистості я не знаю? Якщо ви хочете об'єднатися зі мною, то чи це не перша річ, з якої ви маєте почати? 

— М-моя особистість... Я вже... 

Я піднявся зі стільця та сів на м'яке ліжко в кімнаті. Тоді я закинув ногу на ногу та заявив: 

— Ставай на коліна. 

— Га? 

— На коліна. 

Лі Сонгук засоромився на мить перед тим, як встати зі свого стільця, приховуючи вираз обличчя. Поки його коліна повільно наближалися до підлоги, я відкрив рота. 

— Скажи мені свій атрибут. 

Щойно я побачив сильний гіпноз на одному з претендентів на корону, я здогадався про його атрибут. Однак, я мусив пересвідчитися. 

Лі Сонгук підвів складний погляд. Його розум, напевно, важко працював. Він певно думав таке: 

「Ю Джунхьок може бачити мою інформацію Оком Мудреця.」 

「Він вже знає це, тож нащо питає про мою інформацію?」 

Лі Сонгук зробив зусилля перед тим, як мовити: 

— Мій атрибут... Гіпнотизер. 

Очікувано, це Гіпнотизер. 

— Ясно. 

Лі Сонгук трохи прояснішав від мого кивка. Він думав, що пройшов тест. 

— І це все? 

— ...Га? 

Очі Лі Сонгука затрусилися. 

— ...Щ-ще одне. 

Я кивнув. 

— Скажи мені. 

— Д-дев'ята... 

— 9-та? 

Лі Сонгук повільно опустив голову, наче йому було соромно. 

— 9-та Людина, що... Зійшла. 

Ясно. Цей покидьок, 9-й... 

...Ні, чекайте. Тоді скільки ще було людей? 

___ 

[1] Пекін