Майбутня війна (3)

Сценарій же тільки почався? Чому так скоро?

Я спробував пригадати оригінальний сюжет, але згадок про настільки раннє вторгнення на думку не спало. Отже, у події втрутилися невідомі змінні.

Ліхтарі в глибині тунелю згасли, зазвучали голоси:

— Хух, нарешті ми на Чунмуро.

— Довго ж ці тормози сценарій проходили.

— А ну шиш. А то ще почують. Хіба не знаєш, що у кожної станції свій сценарій?

Група озброєних людей наближалася. У бою найголовнішим було перехопити ініціативу, тож я рушив уперед у супроводі Хьонсона та Хівон. Сана прикривала ззаду, а Ґірьон ще не прокинувся.

Скільки секунд минуло? Четверо чоловіків та жінок добрели до краю тунелю і вийшли на світло.

— Стояти, — скомандував я.

— Е? Ти диви.

Помітивши, що я наставив на них клинка, прибульці спинилися. За ними стояли білі мотоцикли. Усі потяглися до своєї зброї, але їх випередив чоловічий голос:

— Заждіть хвильку. Не гарячкуйте. Ох, у мене від переляку ледь мову не відняло.

— Зброю на підлогу і повільно підходьте сюди.

Чоловік послухався і підійшов з піднятими руками. На світлі виявилося, що він виглядав досить пристойно. Його зовнішність і лагідний розріз очей викликала довіру.

— Не хвилюйтеся. Ми прийшли не битися.

— Тоді що ви тут забули?

— Для початку дозвольте представитися: я Кан Ільхун, допомагаю керувати станцією Дондемун.

Кан Ільхун? Ім’я не викликало ніяких асоціацій. До того ж представник Дондемун… Підозріло усе це.

[Ви застосували виняткову здібність «Список персонажів»]

Раз навичка спрацювала, до мене звертався персонаж роману.

[Про персонажа]
Ім’я: Кан Ільхун
Вік: 31 рік
Сузір’я: Хороший безсоромний базіка
Особистий атрибут: Майстер пліток (Загальний)
Виняткові здібності: Тренування зі зброєю Рів. 2, Мистецтво спілкування Рів. 3, Пліткування Рів. 1.
Стигма: Гамір Рів. 1
Загальні характеристики: Витривалість Рів. 12, Сила Рів. 13, Спритність Рів. 13, Магічна сила Рів. 10
Загальна оцінка: На жаль, персонаж не розвинувся через вибір неправильного спонсора. Але це здібна людина, з якої можна отримати вигоду. Схильний поширювати як правдиві, так і хибні чутки. Будьте обережні.

Майстер пліток… Схоже, прийшов час і їм включатися в сценарії.

Кан Ільхун нетерпляче глипнув на мене:

— А тебе звуть?..

— Кім Докча.

— А, Кім Докча-ссі?.. — його очі здивовано розширилися від мого імені, але лише на мить. — Радий з вами познайомитися, Докча-ссі. Зважаючи на прапор у вашій руці, ви тутешній представник?

— Саме так.

Він придивився до кольору мого прапора, потім оглянув людей навколо, щоб оцінити нашу силу. Метке око мав чоловік, але, на жаль для нього, не на тих нарвався.

— Як надивився, то переходь до справи.

— Ха-ха, даруйте мою нечемність. Ми теж турбуємося про власну безпеку, — а далі спокійно завів: — повторюся, ми тут не для того, щоб битися. Скоріше у нас для вас вигідна пропозиція.

Я теж уважно оглянув загін Ільхуна: жоден не ніс з собою прапора.

— Чому я маю вам вірити?

— Гм-м, ви ж читали правила? Якби ми прийшли вас захоплювати, то взяли б з собою нашого представника. Зрештою лише вони можуть захоплювати флагштоки.

Правда. Тут він очевидно мав рацію.

— Ваша пропозиція?

— Ми прийшли укласти з вами союз.

По Чунмуро прокотився тривожний шепіт. Ільхун похитав головою:

— А, ви занепокоєні, бо ваша станція щойно відкрилася. Але насправді четвертий сценарій триває вже два дні.

— Два дні?.. — задумливо перепитала Сана.

— Так, — кивнув чоловік. — Зміст та тривалість третього сценарію варіюється від станції до станції… Либонь, не знали про це?

— А…

Про це мені було відомо і до закінчення третього сценарію. В оригінальному сюжеті Чунмуро приєдналася до наступного сценарію пізніше за інші станції. Іншими словами, нас випереджали в обізнаності.

З цього боку пропозиція союзу з Ільхуном видавалася спокусливою і своєчасною. Ми не могли компенсувати брак знань силою. Незрозуміло лише, який зиск з цієї угоди отримувала інша сторона.

— Складно на таке погодитися. А раптом у вас нечисті мотиви?

— Гм-м, Докча-ссі має рацію. Ви нам не повірите, поки ми чітко не окреслимо свою вигоду від союзу з вами. Словом, Чунмуро не є нашою «ціллю».

— Думаєте, я в це повірю?

— Вірити мені чи ні, вирішуйте самі. Але, будь ласка, не гарячкуйте. Якби Чунмуро була нашою ціллю, ми привели б із собою основні сили. Відверто кажучи, на станціях, які щойно відкрилися, флагштоки найуразливіші.

Стелив він переконливо.

— Що робитимете, якщо наша ціль — Дондемун?

— Ха-ха, не хвилюйтеся. Ми вже знаємо, якій станції випало нас захопити. Інакше ми б до вас просто так не прийшли.

— Зрозуміло. Раз у нас різні цільові станції, нумо проходити сценарій разом… Така ваша логіка?

— Так точно, — усміхнено кивнув Ільхун. — Хіба ми не повинні виручати одне одного у такі скрутні часи?

— У мене до вас запитання, — втрутилася Сана, скориставшись моїм мовчанням.

Ільхун блиснув на неї білосніжною усмішкою.

— Слухаю тебе, красуне.

— Чому ви прийшли на Чунмуро? На шляху від Дондемун є ще багато станцій, з якими можна укласти союз.

Прозвучало на диво проникливе запитання.

Той злегка розгубився.

— О, ну… Як я вже казав, Чунмуро щойно відкрилася. А щодо інших, то, ем… Ми вже уклали з ними союз. От мені чомусь і здалося, що Чунмуро ще не встигла… Ха-ха, дозвольте запитати, чи уклали ви вже з кимось союз?

Цікаво…

— Ні, не уклали…

— Тоді співпрацюйте з Дондемун, — звеселився Ільхун. — Ви не пошкодуєте. До того ж у нас є «виграшна стратегія» для цього сценарію.

— Виграшна стратегія?

— Фактично, нам відомі секрети цього сценарію, — Ільхун рекламно всміхнувся і витяг останнього туза: — ми розкажемо про них, якщо погодитеся співпрацювати.

***

Трохи згодом я, Сана, Хьонсон та Хівон сіли провести круглий стіл. 

— Що будемо робити? — почала Сана. — Підемо на союз?

— Ні, я їм не вірю. Чую якусь заковику, — промовила Хівон.

Хьонсон додав:

— З іншого боку було б добре дізнатися більше про сценарій. Хівон-ссі має рацію, ми не можемо їм повністю довіряти, але ж…

А далі утрьох витріщилися на мене.

Я стенув плечима:

— Що ж, у такому разі…

Дійшовши згоди, ми окликнули Ільхуна та його групу, які прогулювалися по Чунмуро.

— Перш ніж вирішити, я хочу зустрітися з вашим представником.

— О, он як?

— Де він зараз?

— На Дондемун. Я проведу вас до нього, якщо ваша ласка…

— Вельми дякую.

Ми всілися на задні сидіння мотоциклів, запалали ліхтарі. З собою я взяв Хьонсона, Сану та Хівон. Ґірьон зостався разом з Пільду. У минулому сценарії він переборщив з Міжвидовою комунікацією і ще не прокинувся. Звісно ж я на всяк випадок прямо наказав Пільду захищати хлопчика.

— Рушаймо.

Мотори загуділи, й ми рушили вглиб тунелю. Секунд за двадцять після відбуття у мене з’явилося запитання:

— До речі, Ільхуне-ссі.

— Слухаю.

— Ті люди, вони говорили щось конкретне про Чунмуро?

— Даруй, що ти маєш на-

— Наприклад, щось про жахливого чоловіка, на ім'я Ю Чунхьок, якого можна зустріти на станції…

— Ха-ха, що ти таке кажеш…

Я подав знак компаньйонам і ми синхронно зістрибнули з мотоциклів.

— Сано-ссі!

Сана зв’язала чотири мотоцикли Сковувальною ниткою. Ті, зіткнувшись, заскреготали металом.

— А-а-а-а!

Дондемунівці з вереском попадали додолу.

Ми ж усією командою дружно висіли під стелею, майстерно обвиті навколо пояса ниткою Сани, немов у фільмі про Людину-павука.

Запилений Ільхун заволав до нас знизу:

— Т-ти що витворяєш?

— Що я витворяю? Це я маю у тебе запитувати, — я оглянув неосвітлений тунель. — Перш ніж влаштувати нам засідку, підвищте хоч трохи рівень Непомітності.

Я зміг їх розпізнати навіть без Абсолютного чуття. Ільхун помітив, що щось не так, і закричав:

— В атаку!

Тієї ж миті з усіх закутків у тунелі показалися люди. Так і знав. Вони прийшли за нашим прапором.

[Персонаж «Чон Хівон» застосував виняткову здібність «Судний час»]

[Сузір’я Безумовного добра погодилися з використанням цієї навички]

[«Судний час» настав]

— Е? Я думала, не вийде… Не навичка, а біда якась, — здивована Хівон усміхнулася і продовжила крижаним голосом: — Як же важко знайти справжніх поганців, — а її меч металевою блискавкою пронісся по тунелю.

Очі Хівон налилися кров’ю під дією «Вбивства демонів». Там у тунелі, де з’являлася ця зловісна пара червоних цяток, на землю осипалися мертві тіла.

— Щ-що?

— Навіжене стерво-! А-а-а!

Шуух! Чвак!

Усіх десятьох перебили, як мух. Хівон наочно продемонструвала, як сильно зросли її характеристики після прихованого сценарію.

Я також використав Енергію білої зірки, щоб стримати Ільхуна. Ще кілька годин тому я на рівних бився з Чунхьоком, тож з цим бідолахою проблем не виникло.

— Докча-ссі, Чунмуро!..

Я озирнувся на вигук Хьонсона і побачив, що на станції здійнявся сполох. На них напали, щойно ми заїхали в тунель. Облишивши Ільхуна на Сану, я поспішив на Чунмуро.

На платформі вже зав’язався бій. Але я вирішив поспостерігати за ситуацією, щоб дещо перевірити.

— Це що за гицелі?!

З боку Мьондон, розмахуючи зброєю, вибігло кілька десятків людей. До речі, я вже десь бачив цю зброю.

— Та це ж зброя Кіма-ссі!

Членів кооперативу землевласників, які подалися на Мьондон, вже гостинно зустріли. Тих, хто подорожував без групи, миттєво конвертували у монети та предмети.  

Серед нападників найбільше виділявся один, що носив на голові бандану із червоного прапора.

— Розберетеся з ними потім! Як тільки заб’ю сюди свій прапор, усе закінчиться!

Я так і думав. Це був їхній «представник».