Майбутня війна (2)

Захопивши рукою прапор, я відчув, як тіло наповнюється енергією. По сюжету у третьому раунді на моєму місці мав бути Ю Чунхьок, але… Маємо що маємо.

Куди йому ще сильнішати?

[«Кім Докча» заволодів білим прапором]

[Якщо білий прапор не змінить власника за п’ять хвилин, Чунмуро перейде під його контроль]

[Якщо прапор відберуть за 5 хвилин, відлік часу почнеться спочатку]

У повітрі виник таймер.

[5:00]

Зблідлий Пільду тицьну у мій бік:

— Хапайте прапор! Нам всього лише треба забрати його за п’ять хвилин!

Члени кооперативу ніби попрокидалися і гуртом кинулися на мене.

Ого, навіть так?

Хьонсон повернувся до мене:

— Докча-ссі!

— Хьонсоне-ссі! — одночасно вигукнули ми, і Щит Геркулеса приземлився Хьонсону в руки.

— Щ-що це?

— Надибав тобі цяцьку. Старого можеш викинути.

На його обличчі засяяла широка усмішка.

[Персонаж «Ї Хьонсон» застосував ексклюзивну навичку «Оборона області»!]

Зі Щита Геркулеса виросла напівпрозора проєкція й оточила нашу команду. Саме так виглядало застосування допоміжної навички предмета класу «А».

— Чорт, а це що?

Кілька нападників прогриміли прокльонами, врізавшись на повному ходу в проєкцію щита. Потім спробували пробити захист зброєю, але предмети класу «E» та «F» не завдали йому жодної шкоди. Врешті у членів кооперативу лишилася лише одна надія:

— Пільду-ссі!

— З дороги! — Під ногами Пільду виникла маленька Збройна зона.

Пільду навмисне зменшив її розмір, щоб скоротити час відновлення. Розумний хід з його боку, враховуючи, наскільки зріс рівень Збройної зони. Довелося втрутитися особисто:

— Пільду, хто сказав, що тобі можна вставати?

— Гх! — і той знову гуцнув на підлогу.

[«Право командувати» активовано згідно з умовами контракту!]

— Лежи очима в землю, поки не накажу піднятися.

Спантеличені члени кооперативу заскавчали:

— Пільду-ссі?

— Чого стоїте вилупилися?! Підійміть мене!

Перелякана юрба марно намагалася поставити Пільду на ноги. Можна було подумати, що справа у його вазі, але ні:

— І ще… Мене дратують ці турелі. Вимкни їх.

[Персонаж «Ґон Пільду» деактивував «Збройна зона Рів. 6»!]

— Ах ти ж падло!..

— І не забудь стулити пельку. Наступні пів години ні слова.

[«Право командувати» активовано згідно з умовами контракту!]

— М! М-м! М-м-м!

Побачивши, як Пільду кориться кожному моєму слову, кооператив охопила паніка. Не менше них здивувалися Хьонсон, Сана та Хівон.

Я усміхнувся і поблажливо мовив:

— Демонстрація пройшла успішно. Тепер мені треба з вами дещо обговорити…

Тим часом ласі на прапор тремтіли й задкували від нас.

Усього на станції лишилося двадцять дев’ять людей: двадцять членів кооперативу і ще дев’ять сторонніх, включно з моїми компаньйонами. Небагато, втім, більше, ніж я очікував. В початкових сценаріях залюдненість лише ускладнювала виживання. Окинувши усіх оком, я виголосив:

— У вас два вибори, — настав час обрати сторону. — Ви можете залишити Чунмуро і піти на іншу станцію. Або залишитися зі мною.

— Т-ти чого це раптом?..

— Відповідайте чітко. Ви залишаєтеся чи йдете? Вирішуйте до початку основного сценарію. Інакше я не зможу гарантувати ваше виживання.

У всіх нервово забігали очі. Хтось дивився на мене, хтось на Пільду, хтось взагалі на тунель, що вів до іншої станції. Все було у них на обличчях написано.

— Тих, хто хоче покинути станцію, я зупиняти не стану. Решта після початку сценарію перейде під мій контроль. 

— Контроль?..

— Поведінка кооперативу більше не допустима. Я не терпітиму тиранії над слабшими групами.

Декілька людей, які спостерігали за мною зі сховку, повиходили та стали на мій бік. Через жорстоке відношення кооперативу вони вважали, що зі мною їм буде краще — розумне рішення.

Декілька членів кооперативу вигукнули:

— Отже, ти вирішив усіма нами заправляти!

— Можна й так сказати. Проте я не стягуватиму поборів і плат за виживання.

— Якщо приєднаємося, ти зможеш гарантувати нашу безпеку? — втрутився інший землевласник.

Після усіх знущань з жителів станції вони боялися самосуду.

— Від зовнішніх небезпек — так, але я не втручатимусь у внутрішні конфлікти. Вирішувати особисті питання — ваша відповідальність.

— Але ж…

— Даю вам рівно одну хвилину. Вирішуйте.

Хвилини не знадобилося. Кожен вже прийняв рішення. Декілька порівняно молодих землевласників підійшли до мене і поклонилися:

— Дякую вам. Я помилявся. Пробачте нам за все.

— Приємно чути. Але вибачатися переді мною не потрібно.

[Деякі члени групи почали вам довіряти]

Інші натомість вирішили залишити Чунмуро. Спершу вони спробували підняти Ґона Пільду.

Я поспостерігав за їхніми спробами:

— А, Пільду можете лишати. Він мій.

— Що?

— Ноги в руки, не марнуйте свій час.

П’ятеро членів кооперативу покосилися на мене і пішли геть.

— Кане-ссі! Впевнений, що не хочеш піти зі мною? Це всяко краще, ніж під п’ятою цього пацана!

— Ходім з нами! Ви що, зібралися йому служити? Після всього, що він накоїв?

Але перебіжчиків серед решти не знайшлося.

П’ятірка кілька разів вилаялася і рушила у тунель, що вів до Мьондон. Вони планували захопити землю деінде і стати там новими «землевласниками». На жаль, цей план був приречений на провал. У четвертому сценарії «відступники» могли стати легкою здобиччю для хижаків.

П’ять хвилин минуло, і з’явилося системне повідомлення:

[Побічний сценарій завершився]

[Ви отримали 1000 монет нагороди]

[Відтепер білий прапор проявить істинний ефект представника Чунмуро]

[Розмір групи: 24 людини]

[Ваша репутація поки занизька, щоб отримати титул короля]

Титул короля…

Отримати його з білим прапором було непросто. Щоб повноцінно ступити на королівський шлях, необхідно було змінити його колір. Але й білий прапор надавав деякі «привілеї».

[Ви здобули контроль над групою Чунмуро завдяки ефекту білого прапора]

[Ви можете карати членів групи, які виступають проти вас]

[Наразі п’ять людей залишили групу]

Я цілком міг покарати тих п’ятьох, які вже зникли у тунелі, але облишив це. Через страх легко добитися покори, але мені такий порядок не підходив.

— Ну що ж, дякую усім, — промовив я, поглянувши кожному у вічі.

Хьонсон нагородив мене поважливим поглядом, а Сана та Хівон ствердно кивнули. Решта мали схожий вираз обличчя. З організованістю ще треба було попрацювати, але початок покладено.

Трохи згодом у повітрі виник Біхьон:

[Ого, обрали таки представника. Тоді почнемо гру!]

[Четвертий сценарій активовано!]

[Основний сценарій №4 — Боротьба за прапор]
Категорія: Основний
Складність: С
Умови завершення: (Приховано: текст завеликий)
Час: 12 днів.
Нагорода: 2000 монет.
Штраф: ???

Я натиснув на умови завершення.

Перед очима виникли безліч повідомлень.

[Умови завершення]
1. Кожна станція має «прапор» і «флагшток», якими можна заволодіти.
* Прапор може переносити лише «представник» станції.
2. Вам потрібно захищати прапор від груп з інших станцій. У разі захоплення прапора, контроль над станцією та її групою перейде до групи переможців.
3. Ви можете вставити прапор у флагшток іншої станції. «Привілеї» прапора поширюються лише на «представника» станції. У разі загибелі представника в бою, його привілеї переходять до першої людини, яка захопить прапор. У разі здобуття прапора іншої станції доля захопленої групи залежить від рішення групи, яка захопила прапор.
4. Ви повинні зайняти флагшток «цілі» за визначений час, інакше усі члени групи загинуть.
5. Ціль вашої групи — станція Чансін.

Хівон, трохи пометикувавши, заговорила:

— Тобто нам треба захищати свій прапор та флагшток, і захоплювати прапори інших станцій. Я правильно розумію?

— Мені теж так здалося. Нам необхідно захопити прапор станції Чансін, — подав голос Хьонсон.

Тоді і я доєднався:

— Саме так. Отже, всі все зрозуміли.

Хівон стягнула брови на мій коментар. Вона знала, що я прикидаюся, тому пильно слідкувала за мною. У відповідь я блиснув усмішкою.

Сана торкнулася її плеча і непевно промовила:

— Уточніть… Нам знову доведеться битися з людьми?

— У правилах сказано, що ми самі можемо визначати долю групи, яку захопили… — задумливо опустив очі Хьонсон. — Якщо пощастить, обійдемося взагалі без жертв.

— А, зрозуміло. Тобто вони не помруть від захоплення станції? Якщо ми приймемо їх до своєї групи, то…

— Так, у нас буде можливість уникнути смертей, — усміхнено відповів Хьонсон.

Я слухав цю розмову зі скрухою на серці.

Здається, Сана та Хьонсон намагалися осягнути цей світ через лінзу святості.

У сценаріях не існувало поняття «без жертв». А четвертий, який обіцяв стати найкривавішим, і поготів.

Хівон, мов прочитавши мої думки, змінила тему:

— А станція Чансін — це яка лінія? Нумо з цим визначимося.

Хьонсон звірився зі схемою метро:

— Шоста лінія. Пройдемо по тунелю до пересадкової станції…

— Тоді розділимося. Кілька людей залишиться на варті, а решта піде у розвідку. Як вам?

Обговорення просувалося без мого втручання. Навіть від серця трохи одлягло.

[З початком сценарію захисний бар’єр навколо станції Чунмуро зникне]

[Тепер ви можете вільно переміщатися між станціями]

Поки група визначалася з планом дій, я підійшов до Пільду.

— Пільду, можеш говорити.

Хоч я й скасував попередню команду, губ чоловік не розімкнув.

— Знаю, я тобі що кістка в горлі. Але доведеться звикати. Ти більше не землевласник, — у відповідь нічого. — Я знаю, чому ти так зациклився на «землі». Але знай міру, якщо хочеш вижити. Ти ж не забув, що в тебе є обов’язки?

Тут його очі здригнулися. А я продовжив:

— На тобі лежить захист цього місця.

Його навички, які врятували нас у третьому сценарії, мали пригодитися і в четвертому. Доки Пільду захищав станцію, ніхто, окрім Чунхьока і йому подібним, не міг сюди проникнути.

— З якого дива мені з тобою домовлятися?..

— Цього разу я наказувати не буду. Але якщо послухаєшся, в кінці отримаєш нагороду, — знову мовчання. — Обмізкуй гарненько. Подумай про сім’ю.

Від мого останнього речення у Пільду ледве не вилізли очі:

— Ти, як ти!..

Раптом з тунелю почувся протяжний гудок.

В глибині четвертої лінії засяяли фари, заторохкотіли мотоциклетні мотори та застогнали глушники.

Хтось наближався до Чунмуро.