Майбутня війна

[Основний сценарій №3 — «Екстрена оборона» завершився]

[Ви отримали 1000 монет нагороди.]

Основний сценарій, який мався бути після світанку, почався за десять хвилин після завершення третього основного сценарію.

[Четвертий основний сценарій починається!]

Чорт забирай, у них там взагалі перерв немає?..

Я відразу підійшов до Чіхє:

— Ю Чунхьок на тобі.

— А в мене вийде?..

— Вниз тобі зараз все одно не можна спускатися. Як прокинеться, розберетеся.

Чіхє кивнула і перевела погляд на Чунхьока.

— Будь ласкава, повідом мене, як прокинеться. Кортить ще раз йому ляща засадити.

На тім подався з Хівон до виходу, несучи на спині Ґірьона, котрий міцно заснув після метеоритного дощу.

«Підземелля» перетворилося назад на звичайний кінотеатр, а предмети у трофейному залі на п’ятому поверсі — на звичайнісінький фільмовий інвентар. Немов події минулої ночі нам просто наснилися.

Звідкись загудів Біхьон:

[Мені розжувати, чи ти сам здогадаєшся?]

Сам.

[Мати рідна… Ще б трохи й все, капут.]

Скиглення Біхьона трішки мене заспокоїли.

Сузір’я — могутні сутності, але не всезнаючі. Адже всі звуки та відео транслюються через «канал». Що це означає?

Заглушення голосу спрацювало як треба? Я трохи погарячкував і наговорив зайвого.

[Аякже. Чи ти думаєш, я взагалі за каналом не слідкую? Подібна інформація фільтрується автоматично.]

Якщо я не помилявся, то мої слова Чунхьоку мали звучати для сузір’їв наступним чином:

«Ти правда так вважаєш? Отак взяв і згубив усю рішучість зі свого ■■ раунду.»

«В якому місці ти сам? Коли ти ■■■■ в цьому ■■■■■■■■■■■■■■■■■■■■, як дурень; коли ти плакав над ■■■■■ своєї ■■■■■■■■■■■■■■. Коли твоя кохана ■■■■■■■■  тобі ■■■■■■!..»

«А як ти допомагав людям у боротьбі проти ■■■■■■■■■■■■! Коли ти нарешті ■■■■■■ перед ■■■■■■■■■»

Принаймні таким мені уявлявся мінімальний можливий рівень цензури.

Насправді ж сузір’я могли почути ще менше. В оригінальному романі інформація, яка стосувалася Чунхьока, теж часто блокувалася, навіть коли почали ширитися чутки про «регресорів».

[Сузір’я нічого не чули. Розслабся. Річ у тім, що і я багато чого не розчув.]

Навіть ти?..

Такого я не очікував. Виходить, мене навіть докебі не чули?

[Так точно. Що ти там розказував?]

Дещо, чого навіть докебі не знали. Визріло у мене одне припущення: можливо, їх теж почала сковувати «імовірність». На думку відразу спали рядки зі «Способів вижити».

«Імовірність — це непробивна гребля, яка контролює Зоряний етер».

Я пам’ятав про цей аспект, але все одно поводився обережно. Одна з причин, чому «Способи вижити» провалилися, полягала в тому, що автор ввів у сюжет забагато механік, суті яких він не розумів і не розкривав.

І як на це реагують сузір’я?

[Казяться, що ще. Досі гудять, про те, що ти говорив.]

Справедлива реакція, коли кіно, яке ти дивишся, раптом перетворюється на німе.

Кмітливі сузір’я вже мали б за мною пильнувати. Адже фільтрування моїх слів означало, що я володів інформацією, яка виходила за рамки поточних сценаріїв.

[Кілька сузір’їв бажають розкрити ваші секрети]

[Сузір’я «Таємничий інтриган» захоплений вашим існуванням]

[Вам пожертвували 2000 монет]

Я вже думав, що Біхьон про мене забув.

[Тобі стільки повідомлень надходило, що я вирішив їх тимчасово заглушити. Розумієш?]

Продовжуй в тому ж дусі. Надсилай лише сповіщення про монети.

[Ти мене своїм агентом найняв, чи що?..]

Біхьоновий силует розчинився у повітрі. Чим далі, тим миліше він себе поводить, подумалося мені. З цим розібрався. Лишилося…

— Заморився, Докча-ссі? Давай мені Ґірьона.

— Ох, красно дякую.

Я передав хлопчика Хівон. Та виглядала якось задумливо, тож я спершу завагався:

— Хівон-ссі.

— М?

— Що тебе турбує?

— Нічого, просто… — Хівон зробила павзу і зітхнула. — Ха, добре. У мене все одно все на обличчі написано.

Не те слово.

Хівон відразу перейшла до справи:

— Докча-ссі, хто ти насправді такий?

— Слухала мене на даху?

— Трошки.

Я було сподівався, що вона стоятиме досить далеко, щоб не почути. На жаль, я прорахувався. Хівон опинилася до мене ближче, ніж Чіхє, а про блокування голосу для інших людей не могло й мови йти…

Ґірьон звучно сопів на руках.

Я вирішив, що брехати про все було б неправильно:

— Я знаю частину майбутнього.

— Правда?

— Так.

Хівон знову поринула у роздуми. Певно, зважувала правдивість моїх слів. Згодом підняла очі й прикусила губу, ніби змирилась з чимось неприємним.

— Ю Сана і Ї Хьонсон знають?

Відповів відверто:

— Ще ні.

Хівон притисла Ґірьона до грудей і, відступивши на крок, мовила:

— Ти ж не вб’єш мене за це, правда?

— Звідки ти це взяла?

— Зазвичай такі розмови закінчуються словами «Ти забагато знаєш!»

Звідки в неї таке розуміння «звичайності»?

Я різко відчув себе негідником:

— Не знаю, як такі розмови зазвичай закінчуються, але якби я хотів, то вже б тебе вбив.

— Саме це мене й дивує.

— Немає у мене ніяких лихих намірів… Якраз навпаки.

— Навпаки?

Я поглянув їй у вічі:

— Подальші сценарії будуть ще небезпечнішими. Ти ще не раз опинятимешся в смертельній небезпеці, не раз втрачатимеш щось цінне.  

— Отже?..

— Отже… — я поглянув на схвильовану Хівон ще раз. — Прошу, будь зі мною і надалі.

— Га?..

— Маю на увазі як напарниця.

Настав час збирати людей. «Довірених людей», які не зрадять за першої ліпшої нагоди.

Хівон, котрій я допоміг пробудитися і думки якої міг читати, якнайкраще мені підходила.

Хівон поглипала на мене очима:

— Докча-ссі, ти увесь цей час не сприймав мене за компаньйонку?

— Навпаки. З нас двох я мав на увазі не себе.

Брови Хівон здригнулися.

Я стратегічно відступив на крок:

— Якщо не вбачаєш у мені напарника, то сприймай це як співпрацю. Твоя сила на мою інформацію та підтримку. Взаємовигідна угода. Головне, щоб так тривало у майбутньому.

— Якось зненацька це… У мене є час подумати?

— Не поспішай.

Такі, як Хівон, не любили поспіх та імпульсивність. Принаймні, вона виглядала менш стурбованою.

[Персонаж «Чон Хівон» з полегшенням сприйняла вашу відвертість]

[Персонаж «Чон Хівон» серйозно розмірковує над вашою пропозицією]

Швидше за все, довго чекати не доведеться. Я сильно допоміг Хівон з її пробудженням, мій образ мав глибоко засісти у її підсвідомості.

Після цього сценарію мав початися другий «Вибір спонсора». Тоді Хівон остаточно обере свого покровителя, і її сила по-справжньому розквітне.

— Можна питання?

— Так.

— Що зі мною буде у майбутньому?

Я інстинктивно поглянув угору. По ідеї це мало фільтруватися.

— Гадки не маю.

— Як це?..

— У моєму майбутньому немає Хівон.

— Тобто я?..

— Саме тому наша угода особливо важлива для тебе.

Повіки Хівон злетіли до лоба від моїх слів.

Я самостійно зростив «змінну», якої не було в оригінальному романі. Хівон вже володіла пристойним атрибутом. Якщо пощастить із сузір’ям, вона могла стати незамінною фігурою у майбутніх сценаріях. Особливо, якщо мені трапляться інші «змінні», про які я не знав.   

Знизу долинув гучний шум.

— Подумай гарненько. Ходім.

Ми спустились на платформу, де натовп оточив групку людей.

Я відразу здогадався, що відбувалося. Кооператив собі не зраджував.

— Куди подівся той виродок Кім Докча? Колися давай.

Землевласники допитували Хьонсона. Я демонстративно озвався і підійшов прямо до них:

— Сана-ссі, Хьонсоне-ссі.

— Ти! — вигукнув один із членів кооперативу, коли я спустився на платформу четвертої лінії.

Помітив я і знайоме зморшкувате обличчя. Плями крові на тілі доводили, що бій видався жорстокий. Його характеристики теж вочевидь серйозно зросли. Мені подобалося те, що я бачив перед собою.

— Ґон Пільду.

Пільду активував Збройну зону разом з вісьма турелями. Члени кооперативу скупчилися навколо нього і впилися в мене хижими очима. Знали б вони, хто їх врятував.

— Аж ти ж гім—!

Не встиг Пільду договорити, як повітря електризувалося:

[Четвертий сценарій почнеться за 5 хвилин!]

Відразу за системним сповіщенням з’явився Біхьон:

[Ха-ха-ха, увага! Як ви тут, любчики?]

Від його виразу обличчя в оточуючих захололи спини.

[Якісь ви всі напружені! Щось хороше сталося?]

— Чого тобі?

[Я прийшов оголосити четвертий сценарій.]

— Та бодай його…

[Ну-бо, не треба так. Ви ж знаєте, що у мене зі скигліями розмова коротка. Четвертий сценарій пов’язаний з іншими станціями. Вас чекає незабутня пригода. Впевнений, вона вам сподобається!]

Згадка про інші станції згнітила людей.

Одного Чунмуро вже вистачало за очі. Неважко було уявити, скільки бід принесуть інші станції. Біхьон хехекнув:

[До речі, перш ніж почати сценарій, вам потрібно дещо зробити. Уявіть, що буде, якщо усі діятимуть врізнобій. Вам потрібна відповідальна особа. Іншими словами, представника станції!]

Представник. Нарешті почалося.

[Нумо зіграємо у «перегони». Якраз те, що треба перед основною подією. Правила гри… Самі все побачите!]

Біхьон задоволено вишкірився і зник, а перед очима у людей спливло повідомлення:

[Побічний сценарій!]

[Побічний сценарій — Вибори представника]
Категорія: Побічний
Складність: С
Умови завершення: Заволодійте «білим прапором», який встановлено посередині платформи.
Час: 30 хвилин
Нагорода: 1000 монет, представництво Чунмуро.
Штраф: —
* Представник станції може керувати значною частиною дій підлеглих.

Не встигло вікно повідомлення повністю розгорнутися, як Пільду вже мчав до прапора в центрі платформи. От хитрий дід.

— Усі з дороги!

Пільду розштовхував людей, як теплотяг, а за ним вже кинулися й інші. Цього не можна було допустити.

Варто було його пальцям наблизитися до руків’я прапора, я промовив:

— Ґон Пільду, лежати!

[«Право командувати» активовано згідно з умовами контракту!]

Па-бам!

Я поставив ногу на спину Пільду і взяв прапора.

[Ви витягли білого прапора із флагштока]

[Тепер ви «представник» Чунморо]

[Ви достойні ступити на «Дорогу короля»]