Всезнаюча риба-місяць (6)

— Що?

«Хто ти?»

Раптом Чунхьок замислився геть про зовсім. Не міг же він отямитися, почувши мене, правда? Як так вийшло?

Я розгубився. Я взагалі не розраховував, що мої дії приведуть до такого результату.

[«Подоба хазяїна кінотеатру» почувається розгублено]

[«Подоба хазяїна театру» посилила контроль над персонажем «Ю Чунхьок»]

— Ґх!..

Чунхьокові очі знову згасли.

Ну звісно. На мить я понадіявся на Чунхьока, але все ж не варто було очікувати, що він отямиться самотужки. Інакше він би не звався рибою-місяцем. А ще було б чудово, якби він не вбився в процесі.

Етер на Чунхьоковому мечі дужче розгорівся.

[«Енергія, що розтинає небеса» персонажа «Ю Чунхьок» зросла!]

Тим часом здібності, які Чунхьок отримав через наслідування, сильнішали. От вам і талант головного героя.

Під натиском Чунхьока Енергія білої зірки потроху згасла. Чи то через обмеження навички, чи то через різницю у здібностях — я не знав.

Кинув погляд на Ґірьона, у якого з рота і носа юшила кров, і зрозумів, що час настав:

— Чунхьоку, — мабуть, після того, що сталося сьогодні Чунхьок станеш ще сильнішим. Я щосили відштовхнув його меча. — Пам’ятаєш, що я недавно у тебе питав? Чи можна тебе угріти.

Між нашими вродженими здібностями прірва. Протягом наступних кількох років Ю Чунхьок здобуде неосяжну силу.

Але зараз все не так. Принаймні, поки що.

— А ти ще відповів, щоб бив, якщо вийде. Пам’ятаєш таке?

Тому, зробивши це зараз, я мав шанс…

[Ви активували Клинок віри!]

[Особлива опція Незламної віри активовано]

[Етерний атрибут перетворено на «полум’я»]

Мав шанс вибити весь дух із цього навіженого вилупка.

Етерний клинок засяяв, і його напівпрозору проєкцію витіснило полум’я.

Тріск!

Захоплений зненацька Чунхьок відступив на кілька кроків, усвідомлюючи, що його атакували непростою здібністю. Але виявилося занадто пізно.

[Ви використали стигму «Пісня меча»]

Один з найпотужніших бойових підсилювачів, яким особливо пишався Вірний воєначальник. 

[Рядки, залишені Вірним воєначальником, зливаються з вашим мечем]

Сила атаки значно коливалася залежно від проспіваного куплету, але для моєї ситуації ця навичка підходила бездоганно.

«Сипали стріли, мов зливи лили, генерала від куль захищали вони»

На щастя, мені випав куплет із «Нанчун Ільґі»*.

*Військовий щоденник Адмірала Ю Сунсіна, написаний у 1592-1598 рр

На меч зійшла неймовірна магічна сила, пов’язавши розрізнені язики полум’яного етеру в один. Я замахнувся ним на Чунхьока.

«Хаос вихорів як гроза»

Вогняний етер прийняв форму стріл і посипався на Чунхьока. Я не міг підтримувати цю навичку довго через її прожерливість. Але навіть моїх поточних запасів мало вистачити.

— Кх!

Тіло Чунхьока вкрили численні криваві рани.

У цьому проклятому місці, де примхливі сузір’я вирішували долю світу, а монети могли купити навіть життя, мені все ще був потрібен Чунхьок.

Тому сьогодні я вирішив його врятувати.

Тріск заглух.

Чунхьок застиг посеред згарища. Удар його оглушив, але не завдав смертельної шкоди через Стійкість до вогню. Я перевів погляд на «хазяїна кінотеатру», який сидів край саду.

[«Подоба хазяїна кінотеатру» з острахом слідкує за вами]

Це була моя єдина нагода, і я побіг. Поодаль хазяїн кінотеатру напружено застиг.

Аж раптом.

[Персонаж «Ю Чунхьок» застосував «Відновлення Рів. 2»!]

Чорт забирай, термінатор Чунхьок уже мчав за мною.

«Відновлення» — нечесна навичка, яка дозволяла користувачу раз на день швидко відновлюватися після удару. Виходило, що Чунхьок вже отримав її через «Наслідування».

Навіть доклавши усіх зусиль, я не міг перегнати Чунхьокову «Поступ червоного фенікса».

Опинившись перед хазяїном кінотеатру, я натомість зіткнувся з клинком Ю Чунхьока. Лишилося покластися на свій останній козир. Я щодуху прокричав:

— Ґірьон!

Скгхх!

Стелею Небесного вертограду поповзли тріщини.

З чорного куполу почали осипатись шматки. Чунхьок, розумом якого заволоділи, здивовано поглянув угору вслід за своїм хазяїном.

Зазвичай ніхто не міг пробити захисний бар’єр навколо «прихованого сценарію». Хіба що ви мали у своєму розпорядженні «незвичне» створіння.

Віддалік нас, утираючи кривавого носа, ревів Ґірьон.

— Ува-а-а-а—!

Чудовисько могло перемогти лиш інше чудовисько.

Крізь тріщини купола пролізла гігантська комаха. Зашаруділи крила. Стеля луснула і розсипалася, мов мерзла мильна бульбашка. Хазяїн театру злякано зойкнув. Монстр, якому вдалося це зробити, виглядав як доісторичний богомол з нашого першого фільму, але воістину королівського розміру.

[Король комах 6-го ступеня, Титаноптера, з’явився!]

Від його появи тілом побігли мурахи. Деякий час тому ми спостерігали його бій з отруйним носорогом на поверхні. Це чудовисько приповзло сюди за покликом Ґірьона.

— Хе… Хе-хе… А ось і Титано…

Титано? Тільки не кажіть, що… Він і справді схожий, але цього не може бути.

Кйо-о-о-о!

Велетенський богомол полетів на хазяїна кінотеатру. Чунхьок його заблокував:

[Персонаж «Ю Чунхьок» використав «Самозахист Рів. 4».]

Ба-ам!

Гучне зіткнення — Чунхьока втиснуло у підлогу. Щоправда, він втримався навстоячки.

Бах! Бах! Бах! Бах!

Ну що за абсурдна істота. Він вже міг триматися проти шестиступеневого? Навіть встигав бити у відповідь.

Кяо-о-о-о!

Титаноптера завищала, пропустивши важкий удар. Як не дивно, Чунхьок бився на рівних проти короля комах.

Бліде обличчя хазяїна повернулося в норму. Чунхьок був сильним, тож попри несподіваний поворот, він вірив у свою перемогу.

Але він помилявся, — йому варто було остерігатися мене.

Я знову наблизився до хазяїна кінотеатру. Дія Міжвидової комунікації вже закінчилася. Я не міг змарнувати нагоду, яку мені подарував Ґірьон.

[Ви активували «Клинок віри»!]

Тільки зараз хазяїн підземелля помітив мене, і закричав.

Подоба хазяїна кінотеатру. Згідно «Способам вижити» цей іменний бос виник із душі та серця сузір’я. Опісля дуже довгого часу його єство почало руйнуватися і він перетворився на боса прихованого підземелля. Однак його сил все ще вистачило для того, щоб пробити Чунхьоковий Ментальний бар’єр. А його, благословенного сузір’ям, не можна було назвати слабаком.

[«Подоба хазяїна підземелля» використала «Уподоблення»] — здібність, яка створювала ілюзії переконливіші, ніж «Привітна в’язниця» спектрів.

На зміну розмитому оточенню прийшли ілюзорні постаті чудовиськ, які майже не відрізнялися від справжніх.

Земляні щурі, ґроли, отруйні носороги, Ті-Рекси — усі чудовиська, яких мені довелося зустріти, накинулися на мене. Їхні хижі пазурі, ікла та роги рвали мене на шмаття, але я не зупинився. Боятися було нічого, мене намагалися збити с пантелику чудовиськами, яких насправді не існувало. Усі вони прийшли з фантастичного роману, який я колись читав.

Клинок віри торкнувся шиї хазяїна підземелля.

[«Подоба хазяїна кінотеатру» використав «Ерозію розуму»] — цю потужну навичку ментального контролю застосували на Чунхьоку.

Я не боявся його дії, бо мене захищала «Четверта стіна». Однак коли його здібність пробилася у мій розум, сталося дещо цікаве.

[«Подоба хазяїна кінотеатру» збентежена]

У безодні єства…

Обривки думок склалися у сторінки «Способів вижити».

— Що? Це ж!..

Міріади літер зависли й тьмяно засвітились у пітьмі. Це були розділи «Способів вижити», які я колись читав.

[Виняткову здібність «Четверта стіна» активовано!]

Досягши глибин моєї свідомості, Хазяїн кінотеатру перемінився в обличчі. Від одного погляду на рядки, що оточували його, він зблід, мов мрець.

— Не кажи мені, що ти… А-а-а-а! — вирвалися його останні слова, а в очах відбився страх і, чомусь, благоговіння.

Клинок віри впився в шию боса, і його тіло оповило сяйво. Немов вампір під сонцем чи привид від святої сили, він безслідно розтанув.

Я опустив погляд на свої руки й похитнувся.

Що щойно сталося?..

[Ви перші, хто вбив «Подобу хазяїна кінотеатру»]
[Ви отримали 9000 монет нагороди]

[Ви виконали умови проходження прихованого сценарію!]
[Ви отримали 4000 монет нагороди]

Такі спливли повідомлення. Я озирнувся і побачив як Чунхьок без свідомості падає на землю. На щастя, він вижив, як і Ґірьон, який увесь цей час підтримував Міжвидову комунікацію.

— Хьоне…

Я підбіг та обійняв хлопчика, і той знепритомнів у моїх руках.

[Бар’єр, що оточував «Підземелля кіно», розвіявся]

Захисне поле над нами остаточно зникло, і я поглянув на короля комах. На мій великий подив комаха розвернулася й полетіла геть, мов втратила будь-який інтерес до тутешніх подій. Я полегшено зітхнув. Все скінчилося.

— В порядку?.. — спершись одна на одну, прокульгали до мене Хівон та Чіхє.

— Житиму. А ти як, Хівон?

— Без зайвих дірок. Чіхє теж огірочком.

Чунхьок натовк Чіхє обличчя, і те так набрякло, що дівчина не могла й слова промовити.

[Наближається кінець третього сценарію!]

Схоже, настав час закруглятися.

Я роззирнувся. З-за горизонту виднілися перші ранкові промені. Був би з нами Хьонсон, ми почули б молитву за Батьківщину.

— Ай… Сеул-Сеул, — простогнала Хівон.

Задимлені руїни міста осяяв світанок. Здалеку періодично долинали вибухи. Отруйний туман здебільшого розсіявся, туші отруйних носорогів лежали поховані під уламками будівель. Внизу хтось бився. Певно, ті, хто завершив сценарій до нас. Усе місто знаходилося під величезним куполом.

Бар’єр, здавалося, скоро зруйнується. Але поки що Сеул був ізольований від зовнішнього світу прозорою півсферою.

— Це ж треба… Всьому кінець, — промовила до мене Хівон.

Хтось мав ще раз описати це вголос.

Мінософт теж має бути десь там, — подумав я, задивившись на зруйновані будівлі. Сану це дуже засмутило б, адже вона завжди відповідально працювала.

Тут Ґірьон смикнув мене за рукава.

— Вже оклигав?

Хлопчик кивнув і ткнув пальцем в небо.

Згори на місто летіли якісь метеорити, а це означало наближення основного сценарію. Однак цього разу метеоритів падало більше.

Отже, «авля» скоро мала відкритися.

Метеорити, ймовірно, падали по всьому світу.

— Краса… — пробурмотіла Хівон, зачаровано споглядаючи дійство.

Вона ще не знала. Такі мальовничі здалеку метеорити принесуть пекло туди, куди їм прийдеться впасти.

Відсьогодні нас спіткає ще більша катастрофа.

Ґірьон склав разом крихітні долоні та щось забурмотів. Хівон та Чіхє стояли мовчки. Можливо, теж молилися. Сміх та й годі. Гукати створінь, які принесли це жахіття на наші голови. Певно, на весь Всесвіт лиш люди були на таке здатні.

Згодом Ґірьон розплющив очі й подивився на мене:

— Хьоне, ти не загадуєш бажання?

Я глянув на нього:

— Вже загадав.

— Що саме?

— Ґірьоне, не можна таке питати, — дорікнула йому Хівон.

Я перевів погляд на неї, потім на Чунхьока і знову на знищений Сеул.

— Я побажав побачити епілог цього роману.

Ґірьон розгублено залупав на мене.

А я мовчки задивився на небо. Над Сеулом розповзалися тріщини. З настанням дня докебі відкриють двері у нове пекло.