Всезнаюча риба-місяць (5)

По занімілих пальцях пробігся холодок. Чорт забирай, як же мені хотілося йому насмаляти. Але…

Щось було не так.

— Чунхьоку?..

Цей ходячий мрець не озирнувся. Його тіло оповила світло-сіра аура — зловісна і моторошна до мурах по шкірі.

Я інстинктивно відступив. Аура від нього простягалася до літнього чоловіка, який зручно всівся на стільці посеред восьмого поверху. Я миттю зрозумів, що відбувається:

[Власник кінотеатру розкрив свою подобу]

Приїхали… Оточений білуватою енергією Чунхьок, повільно повернувся до мене. Ми влипли у найгіршу можливу ситуацію.

[«Подоба хазяїна кінотеатру» захопила контроль над персонажем «Ю Чунхьок»]           

Усе волосся на тілі враз стало сторчма. Всепоглинаюча жага вбивства виривалася з того, хто втратив сенс і волю над собою. Зараз у світі не було жодного «персонажа», здатного його зупинити.

[Персонаж «Ю Чунхьок» застосував «Долоня сили Рів. 4»]

Я ледь встиг вимовити:

— З-зажди!

Вда-ар!

В боку різко заболіло, і перед очима все розпливлося. Одночасно з тим, як цей свавільний вилупок кинувся до мене, у пам’яті спливли тривожні рядки:

«Ю Чунхьок восьмого раунду загинув у підземеллі не через слабкість. Йому банально не пощастило.

Хазяїн «Підземелля театру» виявився найневдалішим опонентом для регресора».

Я абияк віддихався.

— Кха-кха.

[Зовнішній посилений костюм пошкоджено]

[Захисні показники знижено]

Я підвівся, тримаючись за живіт. Ну не могла людина мати таку силу. Чого вартували усі ті випиті ампули, якщо один удар завдав мені такої шкоди?

Цим монструозним ударом мене відкинули на протилежний бік даху.

[Персонаж «Чон Хівон» застосувала «Вбивство демонів Рів. 2»!]

Очі Хівон налилися червоним. Я спробував підвестися, але тіло не слухало.

[Персонаж «Ю Чунхьок» застосував «Сто божественних кулаків Рів. 4»!]

Хівон у нинішньому стані не могла змагатися з Чунхьоком. Її «Вбивства демонів» вистачило, щоб пережити кілька ударів, але з рота вже струменіла кров. Я не очікував, що різниця в силі виявиться такою значною.

[Виняткову здібність «Список персонажів» активовано]

[У системі забагато інформації про цього персонажа. Конвертуємо Інформацію про персонажа у Список Відомостей]

[Для звучності Користувача показано випадкові елементи]

[Список Відомостей]
Ім’я: Ю Чунхьок
Винятковий атрибут: Регресор [3-й раунд] (Міфічний), Професійний гравець (Рідкісний)
Виняткові здібності: Очі мудреця Рів. 8, Рукопашний бій Рів. 8, Майстерне володіння зброєю Рів. 5, Розумовий бар’єр Рів. 5, Сто божественних кулаків Рів.2, Поступ червоного фенікса Рів.1…(Надлишкові дані приховано)…
Стигма: [Регресія Рів. 3], [Наслідування Рів. 1]
Загальні характеристики: Витривалість Рів. 28, Сила Рів. 27, Спритність Рів. 26, Магія Рів. 25.
*Персонаж перебуває у несвідомому стані

От зараза рукаста. Вже нову стигму активував.

[Наслідування] дозволяло Чунхьоку з часом пробуджувати навички, які він мав у минулих раундах. Завдяки цій стигмі він став таким очманілим чудовиськом.

— Вчителю! — Чіхє піднялася нагору.

Здичавілий вилупок, який якраз летів на мене, повернуся до дівчини.

Гуп! Гуп! Гуп!

— А-а-а! Трясця!

Дякуючи чи то покровительству Вірного воєначальника, чи то Примарній ході, Чіхє пощастило ухилитися від удару.

— Ним заволоділи! — щодуху гукнув я. — Цілься в хазяїна кінотеатру!

Однак, у Чіхє не знайшлося на це вільних рук. Ми не могли наблизитися до хазяїна, не зашкодивши Чунхьокові.

Хівон та Чіхє перезирнулися і одночасно полоснули по ньому мечами, — комбінацією «Кендо» та «Тренування на мечах», — але те, що могло ранити Ті-Рекса, на ньому не спрацювало.

— Кхе—!

Чіхє прийняла Сотню божественних кулаків лицем і, харкнувши кров’ю, втратила свідомість.

[Персонаж «Чон Хівон» застосував виняткову здібність «Судна година»]

[Сузір’я системи Безумовного Добра не відповідають на поклик Чон Хівон]

[Застосування навички скасовано]

— Чорти кляті… — вилаялась вона. — І цей теж не поганий?

Аякже. Чунхьок, хоч і безжалісний, але по суті своїй «правосудний».

Наступний могутній удар вибив меча з її рук меча, і Хівон прокотилася по землі. Ґірьон, сховавшись за мною, застосував особливу навичку «Мйольнірів грім».

Взззз!

[Персонаж «Ю Чунхьок» знешкодив удар «Мйольнірового грому»]

І перевів погляд на нас. Шкіряний дідько. Я знав, що він сильний… Але щоб настільки?

Поклавши руку на Ґірьонове плече, я схилився.

— Ґірьоне. Слухай гарненько. Ти ж знаєш, що робити?

Хлопчик швидко зметикував і кивнув:

— Так, хьоне.

— Ти вже вибач.

— Не варто, — і забурмотів собі щось під ніс. Його очі повільно закотилися назад.

Я не хотів вдаватися до цього, але ситуація змушувала викласти на стіл усі карти:

[Ви скористалися Ампулою з ДНК Ті-Рекса]

[Усі ваші характеристики різко зростуть на наступні тридцять хвилин]

Ну що… Розминай щічки, Чунхьоку.

[Витривалість Рів. 24 –> Витривалість Рів. 34]
[Сила Рів. 24 –> Сила Рів. 34]
[Спритність Рів. 20 –> Спритність Рів. 30]
[Магія Рів. 15 –> Магія Рів. 25]

[Ваші життєві сили зростають!]
[Ваші м’язи переживають революційне перетворення!]
[Тепер ви рухаєтеся набагато спритніше!]
[Ваше серце переповнене таємничою енергією!]

Я компенсував нестачу навичок надвисокими характеристиками.

Якби «Наслідування» Чунхьока сформувалося повністю, навіть це мені б не допомогло. На щастя, рівень його другої стигми ще не зріс. Ця обставина дала мені щонайбільше секунду, але це вже щось:

[Ви застосували виняткову здібність «Енергія білої зірки Рів. 1».]

[Ваші загальні характеристики дозволяють підвищити рівень Енергії білої зірки!]

[«Енергія білої зірки Рів. 1» –> «Енергія білої зірки Рів. 2»]

Магія на кінчиках моїх пальців відчувалася інакше. Навіть не довелося бігти — Чунхьок сам на мене кинувся; витяг в повітрі меча — я не відставав.

[Персонаж «Ю Чунхьок» використав «Енергія, що розтинає небеса Рів. 2»]

Скррр!

Схрещені клинки витесали снопи іскор, але жоден з нас не відступив ні на крок. На мене ніби тиснула гора, а його меч горів синім етером.

Видовище захоплювало дух. У світі «Способів вижити» розрив у силі здебільшого виникав від різниці характеристик. Зараз мої фізичні показники перетнули тридцять, у той час, як Чунхьокові лишалися в межах двадцяти.

Але він не те що не поступався, а й ледь не пересилював мене. Я стиснув зуби:

[Ви застосували ексклюзивну навичку «Точка зору всезнаючого читача, 2-га ступінь»!]

Думки Чунхьока заполонили мою свідомість:

Боляче.

Ще декілька разів у майбутньому.

Мені правда доведеться все повторити?

Я аж скипів від люті. Паскудник взявся за старе.

— А-ну підйом, кульбабко!

Я щосили відбив його клинок і вистрілив йому кулаком у щелепу. Вікно для удару вдалося знайти, прочитавши його рухи «Точкою зору».

Ба-бах!

Кулак усмалився прямо в щелепу Чунхьока, і той вперше спіткнувся.

Здійсню регресію, і почну все з початку.

Усі мої компаньйони забудуть, що сталося, і моя історія зітреться.

Дурень, не роби цього!

І тоді все повториться.

Риба-місяць славилася своєю витривалістю. Частіше за все їх губила не фізична слабкість, а стрес.

Точно як придурка навпроти.

Хазяїн кінотеатру зміг захопити Чунхьока через його хиткий психічний стан. Фізичне тіло хазяїна було слабким, чого не скажеш про його ментальні здібності. Нічого цього б не сталося, якби Розумовий бар’єр Чунхьока досягнув восьмого рівня.

Хто я?..

Я дивився у його потьмянілі очі і злішав з кожною прочитаною думкою.

— Ти головний герой чи хто взагалі?

Злився справедливо, бо прочитав три тисячі сто сорок дев’ять розділів «Способів вижити».

— Три регресії це так багато? — і знову вгатив його по макітрі.

Невже чудо? Мій удар трохи його сповільнив. Я, не зволікаючи, зарядив йому з ноги у груди.

— Ти правда так думаєш? Отак взяв і згубив усю рішучість зі свого першого раунду?

Я єдина по-справжньому жива істота у цьому світі.

Його самотній голос відлунював у свідомості.

— От же придурок… Не піддавайся цим сентиментам, — я заблокував його мечі і прокричав: — навіть якщо не бачиш сенсу жити для себе, хіба ти не вирішив жити заради чогось більшого?

[Виняткову здібність «Четверта стіна» активовано!]

Я більше не розумів, до кого розмовляю. Клинок запашів полум’ям. Очі пекло, жар топив шкіру, а горло жадібно вимагало повітря. Здається, і я на мить втратив контроль.

Я сам по собі.

Думка, ніби моя власна. Навіть Чунхьокове життя було мені, як власне.

— Сам?

Я…

— Чому, по-твоєму, я тут, якщо ти сам?

Я…

Мій меч уп’явся в його руки. З ран потекли струмки крові, а я все розмахував мечем, як навіжений, не розтискаючи зубів:

— В якому місці ти сам? Коли ти вмер в цьому проклятому підземеллі, як дурень; коли плакав над тілом своєї молодшою сестри; коли пророк тебе підставила! Коли твоя кохана народила тобі дитину!..

Поки говорив про одне, в пам’яті спливли й інші спогади. Літери у слова, слова у рядки, давно прочитані у «Способах вижити».

— Втративши свою єдину дитину, ти збожеволів!

Історії про його складні сімейні стосунки й інше пережите поставали у пам’яті:

— А битва проти королів демонів та повернених!

Усі жахи, що коїлися в часи військової служби.

— А як ти допомагав людям у боротьбі проти перероджених! Коли ти нарешті постав перед сузір’ями!

Увесь той час, коли я знемагав у пошуках роботи, коли мої керівники цькували мене і поводилися як останні покидьки. Все, щоб вижити, пережити цей день.

— Тверезо озирнись і почни вже якось жити!

Навіть після усього жаху я повертався додому і відчував полегшення, читаючи новий розділ.

— Я…

Рука, яка тримала меч, затремтіла. Я занадто збудився. Трясця. Ще б трішки.

Я виснажено видихнув і поглянув вперед. Але… сталося щось дивне. Мені дещо привидилося. Як в очах Чунхьока, — лиш на мить, — зажевріло життя.

Я…

Навіть читаючи думки, нам не все під силу зрозуміти. Серце завмерло, коли я поглянув йому в очі.

[«Четверта стіна» здригається від надмірного занурення]

Чунхьок заглянув мені прямо у вічі:

Ти… Хто ти?