Всезнаюча риба-місяць (4)

На превеликий жаль, на шостому поверсі Чунхьока не виявилося.

Гріло серце лиш те, що фільм тут лишився простий: типовий Сінґеровський трилер, який ми швидко пройшли, бо я з самого початку знав убивцю.

[Власник кінотеатру задоволений зміненим фіналом фільму]

[Ви отримали 500 монет винагороди]

— Значить, то він — убивця? — ошелело мовила Чіхє.

— А ти не знала? Це ж треба, знайшлася людина, яка не дивилася цього фільму.

[Сузір’я «Таємничий інтриган» ненавидить спойлери]

Тим часом здобутий предмет добре відповідав особливостям фільму:

[Ґримуар: Холоднокровна спостережливість] — досить особлива навичка.

Вона дозволяла користувачу спостерігати за рухом цілі та визначати її загальні характеристики. Сумнівно для того, хто міг користуватися «Списком персонажів», але дуже принагідно для Сани чи Ґірьона. Ця навичка допоможе легше розрізняти брехунів.

[Ви отримали виняткову здібність «Холоднокровна спостережливість»]

Непогано, але краще б нам трапився фільм на кшталт «Гладіатора». Жодної корисної пасивної навички для бою нам так і не трапилося. Ніхто не заважав мені придбати «Тренування зі зброєю», але витрачання монет на навичку у ранніх сценаріях не мало особливого сенсу.

— Щось я вже розлюбила фільми…

Не міг не погодитися з Хівон. Хотілося вже отримати якнайбільше винагороди за проходження, подякувати і забути про походи в кінотеатр на довгий-довгий час.

Тим часом на нас вже чекав сьомий поверх. Я дуже сподівався, що хоч цього разу побачу Чунхьокову спину.

Але бог мене не любив. Більшість плакатів на пустому сьомому поверсі вже лежали на підлозі. Так, це означало, що Чунхьок вже пройшов у кімнату боса, а в нас не лишилося часу прохолоджуватися.

— Бігом. Ми майже на останньому поверсі.

І ми побігли. Треба було якнайшвидше наздогнати того реактивного дідька.

Мчали крізь глядацькі зали, протискалися у проходи між рядами. На сьомому поверсі висіли плакати зі старими популярними корейськими стрічками.

Боже, ну хоч зараз зроби так, щоб тут не виявилося цілих плакатів.

Однак попри мої молитви останній таки висів цілим.

— Та за що…

[Кінопоказ починається]

Нашу групу освітило синім світлом софіта, і краєвид навколо змінився. Голова закрутилася, і ніс защемило від солоного повітря.

Дія відбувалася на морі, але цього разу не на круїзному лайнері… У повітрі застигли випари гарматного пороху, а під ногами скрипіла шершава палуба коробля пхан-ока. Варто мені було повернутися, як хтось скомандував:

— Усім пригнувсь!..

Я інстинктивно впав додолу; над головою гарматні ядра — бах, бах, бах! Кілька ранених солдатів впали додолу, стікаючи кров’ю.

— Захищати корабель!..

Навколо метушилися одягнені у стару військову форму чоловіки. Вода у протоці Мьон Рян стенала, пронизливий вітер ніс з собою віддалений стукіт барабанів і сморід війни.

От дідько.

Не існувало ще такого корейця, який не знав би цього фільму, тому що більшість у Південній Кореї його дивилися принаймні раз.

Хівон повернулася до горизонту і крізь зуби процідила:

— Це ж… І як нам перемогти?

Хазяїн Підземелля кіно відкриє прохід на останній поверх тільки коли його задовольнить фінал.

Море заполонила армада із трьохсот японських кораблів. Я похапцем перерахував наші сили. Все-таки цей фільм базувався на історичних подіях, а отже надія ще не померла.

— Стривайте… Як це?

Там, де мало стояти дванадцять пханоксонів, лишився тільки один. Я схопив першого стрічного матроса і до кинув:

— Де комодор?

— Комо…дор?

— Адмірал Ї!

Матрос й гадки не мав, про що я запитував. Всередині аж похололо. Події у цьому фільмі розгорталися по-іншому. Швидше за все, втрутився хазяїн кінотеатру.

Вороги невпинно наближалися. Ну й нісенітниця. Як нам перемогти в битві на Мьон Рян без Вірного воєначальника?

Я роззирнувся і різко гукнув:

— Ї Чіхє!

***

Я передчував лихий поворот подій, тому і взяв з собою Чіхє: не лише через її силу, а й щоб мати рішення для подібних «але».

[Сузір’я «Бог морських битв» співчуває Ї Чіхє]

Шукати її довго не довелося. Повідомлення від Вірного воєначальника можна було почути лише в особливому місці, до того ж наша флотилія налічувала лише одне судно.

— Буе-е…

Вона блювала у кутку верхньої палуби.

— Агов, ти як, жива?

Чіхє підняла на мене сльозливі очі:

— Не можу, не можу я!

Справа не в мені.

[Сузір’я «Бог морських битв» підбадьорює Ї Чіхє]

— Нізащо, навіть не проси! Бу-!

Знову знудило.

Я дещо знав: причину, чому Вірний воєначальник обрав Чіхє попри те, що вона не переносила море.

[Завдяки персональному атрибуту ви краще пригадуєте прочитане у книгах]

У пам’яті постав сороковий розділ «Способів вижити».

«— Слухай, як Вірний воєначальник міг обрати таку морененависницю?

— Гадки не маю. Гм… Може, в неї серед родичів був адмірал?

— Хочеш сказати, вона потомок Вірного воєначальника?»

Купка читачів, які дочитали до сорокового розділу «Способів», — окрім мене, — дуже критикували цей момент.

Чи не занадто зручно у Чіхє виявилася кров великого Вірного воєначальника?

Прочитавши усі розділи «Способів вижити», окрім епілогу, я отримав відповідь і на це питання: Ї Чіхє не мала нічого спільного з його родоводом.

[Сузір’я «Бог морських битв» поминає старого друга, дивлячись на Ї Чіхє]

«— То ти, виходить, Ї з клану Доксу?

— Ні, я Чонджу* Ї».

[Сузір’я «Бог морських битв» дивиться на нащадка свого друга]

Чіхє походила з роду Ї Окґі, котрий був побратимом Вірного воєначальника.

Воєначальник співчуття та відваги, Ї Oкґі.

Разом із Вірним воєначальником він виборов для свого флоту перемогу у битві при Танханпхо та битві під Хансандо, і вступився за Ї Сунсіна, коли того арештували за надуманими звинуваченнями. Однак через брак історій йому не вдалося стати спонсором.

[Сузір’я «Бог морських битв» тужливо дивиться на Ї Чіхє]

Вірний воєначальник вирішив обрати своїм втіленням не власного нащадка, а нащадка свого найближчого побратима.

Звідки йому було знати, що нащадок його покійного товариша й друга загине від його ж меча і перетвориться на демона.

Принаймні… так розвивалася історія у «Способах вижити».

[З’явився призовий сценарій!]

[Призовий сценарій — Той, хто женеться за смертю, житиме. Той, хто прагне жити, помре.]
Категорія: Побічний
Складність: B+
Умови завершення: «Бог морських битв» просить вас про допомогу. Підтримайте Ї Чіхє, втілення Вірного воєначальника, і здобудьте перемогу у битві на Мьонрян.
Часові обмеження: 2 години
Нагорода: Стигма Вірного воєначальника.
Штраф: —

Я не міг повірити власним очам.

Сузір’я дуже рідко створювали призові сценарії від свого імені. Ще дещо привернуло мою увагу — неймовірна винагорода за успішне завершення.

Стигма Вірного воєначальника?

По завершенню сценарію я зміг би користуватися однією з його стигм, не підписуючи при цьому спонсорський контракт.

— Чіхє, допоможи нам, — я потрусив дівчину. — Бігом.

— Не хочу я! У-у-у… Вас трьох вистачить!

— Як думаєш, хоч трохи з нами протримаєшся?

— Протримаюся?.. Ти не знаєш, про що говориш.

Не знаєш, — сказала вона.

Саме так Чіхє зазвичай і розмовляла. Але цього разу я не мав часу панькатися з нею.

— Помиляєшся, я знаю. Ти в такому стані не через морську хворобу.

— Що?..

— Твоїй покійній подрузі дуже подобався цей фільм.

Чіхє відсахнулася, немов боксер, який пропустив удар в щелепу. Перед очима у неї постав той єдиний спогад: перший сценарій у її школі, де Чіхє голими руками її задушила.

— А-але… Звідки ти?..

— Не марнуй подих. Немає часу пояснювати.

Чіхє тільки лупала на мене очима. Верхню палубу пронизав абордажний гак. Я схопився за нього і прокричав:

— Ти власноруч вбила свою подругу, щоб ось так безславно загинути?

Чіхє поглянула на мене і затремтіла.

— Тікай, залишайся — діло твоє. Тобі вже не вимолити пробачення. Але, — мене перервали гучні вигуки: японці почали висаджуватися на наш корабель, — якщо прийдеш до тями зараз, то ще встигнеш когось врятувати.

Я повів тремтячу Чіхє на верхню палубу.

Ґірьона та Хівон вже обступили вороги. Я здійняв угору клинок. Проти нас билися звичайні японські солдати. У бою один-на-один вони не мали шансів. Проблема полягала лише в їх кількості.

Я рубав і рубав солдатів, які подалися на мене, але ворогам кінця-краю не було видно. Здалеку по нас стріляли гармати. Якщо судне потоне — нам кінець. Фільм завершиться трагедією, а ми тут кістьми ляжемо.

— Ї Чіхє! — я усвідомив, за що прославляли Ї Сунсіна. Як йому вдалося обернути цю битву перемогою? — Отямся! Негайно!

Ну й сценарій, шляк би його трафив. З нами не було ні Сона Йочуна, ні Чуна Инду — відданих союзників Ї Сунсіна. Натомість ми застрягли тут з тюхтійкою, якою опікувався Вірний воєначальник.

Дівчина, хитаючись, піднялася на верхню палубу.

— Я сама собі огидна. Я… Я не заслуговую жити…

Саме так. Як і я, за те, що використовував її.

— Як і всі ми.

— Уґх…

По її щоках безупину котилися сльози. Я став попереду і закрив нас Щитом Геркулеса.

Дзень! Дзень! Дзень!

— Виживи і візьми на себе відповідальність! Хоч спокутуй цей гріх, хоч безцільно живи далі! Але виживи! — корабель тріщав під свинцевим баражем. Я холодно поглянув на Чіхє. — Чи ти справді зібралася тут померти?

[Ваше розуміння персонажа «Ї Чіхє» зросло]

На обличчі в неї була мішанина почуттів: глибока образа, самозневага і зневіра у всьому живому на світлому. Однак її очі, хоч і заплакані, чітко промовляли до мене: «Я не хочу помирати».

Сузір’я піклувалися лиш про себе. Багатьом було все одно, помруть чи житимуть їхні підопічні. Але жодне сузір’я не пропустить нагоди допомогти втіленню у відтворенні своєї «історії».

[Сузір’я «Бог морських битв» відповідає на волю «Ї Чіхє»]

Її тіло спалахнуло яскраво-червоним світлом. Загалом, більшість вигоди від цього отримував Чунхьок. Але й мені дещо перепало:

[Персонаж «Ї Чіхє» отримав нову стигму]

Третя стигма Демона меча Ї Чіхє. Найсильніша стигма, яка в майбутньому допоможе їй стати адміралом.

— У мене, — Чіхє стисла руків’я меча і поглянула в море, туди де стояла армада ворожих кораблів і жодного союзного. Вона мовчки направила свій меч на них, — все ще лишилося дванадцять кораблів.

З кінчика її леза в небо вистрілив яскравий промінь.

[Персонаж «Ї Чіхє» застосувала стигму «Примарна флотилія Рів. 1»!]

Море враз скаламутилось, повсюди у повітря здійнялися водяні стовпи, а з них виникли дванадцять напівпрозорих кораблів.

— Помстіться ворогам.

Барабани принишкли, немов злякано зачаїлися. У бік примар полетіли ядра та кулі, але не ладні були завдати безтілесним суднам шкоди.

— Помріть тут і зараз.

Флот Чіхє почав насуватися на ворогів. Дванадцять кораблів, немов зубці величезного гребня, розчісували водну гладінь. Сріблясті гармати відкрили вогонь, безпощадно пробиваючи собі шлях вперед.

Та, хто керувала боєм, більше не плакала.

Ворожі кораблі нічого не могли вдіяти примарній флотилії. Не тільки я, а й Хівон та Ґірьон споглядали за цим видовищем з широко роззявленими ротами.

Ось така справжня сила «стигми». Сила адмірала, якому не було рівних у морі.

Крізь пофарбований загравою догораючого сонця дим вчувалися крики японців. Вир посередині протоки Мьонрян затягував на дно остиглі тіла. За менш ніж годину на воді не лишилося жодного ворожого судна.

[Власник кінотеатру задоволений зміненим фіналом фільму]

[Ви досягли четвертих «Титрів»]

[В ролях: Кім Докча, Чон Хівон, Ї Чіхє, Ї Ґірьон]

[Ви отримали 500 монет винагороди]

Одразу після титрів мені надійшло додаткове повідомлення:

[Призовий сценарій завершено]

[Ви отримали нагороду за призовий сценарій Бога морських битв]

Якщо коротко, то я згорав від нетерпіння. Нагородою цілком міг виявитися Примарний флот. У такому разі я міг забути про заздрість до Чіхє.

[Ви отримали стигму «Пісня меча»]

Спершу я подумав, що мені почулося.

Стигма називалася Пісня меча. Чіхє отримала її тільки в середині оригінальної новели, а Вірний воєначальник просто взяв і віддав її мені.

[Сузір’я «Бог морських битв» дякує вам]

У певному розумінні я потребував цієї стигми зараз навіть більше, ніж Примарного флоту. З нею у мене з’явився шанс попередити найгірше на восьмому поверсі.

Наше оточення повільно розтануло і ми опинилися посеред кінотеатру. Виснажена Чіхє підняла на мене очі:

— Дядьку.

— Посидь-но тут. А ми — рятувати Ю Чунхьока.

— Але ж…

— Увага всім.

Зараз було не до святкувань та сміху. Навіть найкраща стигма втратить будь-яку цінність, якщо «світу» прийде кінець. А щоб уникнути такого «кінця», мені треба було рятувати Чунхьока.

Я розділив зібрані раніше ампули серед компаньйонів. Ціна за покупку характеристик зростала кожні десять рівнів. Тому, перш ніж використовувати ампули, я мав витратити монети:

[Ви витратили 4000 монет]

[Ви використали комбіновані підсилюючі ампули]

[Витривалість Рів. 18 → Витривалість Рів. 24]
[Сила Рів. 18 → Сила Рів. 24]
[Спритність Рів. 11 → Спритність Рів. 20]
[Магія Рів. 10 → Магія Рів. 20]

[Усі характеристики значно зросли!]

Ми пройшли останній сходовий марш.

— Усім приготуватися.

[Ви увійшли на восьмий поверх, Небесний вертоград]

Восьмим поверхом кінотеатру служив дах, невелика площа під скляним куполом чимось схожа на оперну залу. Ступивши лиш крок на траву, я зустрів поглядом спину розшукуваного мною смертника.

Ой-ой…

Варто було подумати про всіх тих, кого його смерть прирече на страждання, і в скронях запульсувало від злості. На превелике щастя мені було достатньо поцілити в його потилицю.

— Агов, Ю Чунхьоку!

Я підскочив іззаду і вперіщив Чунхьока тильною частиною руки.

____________
*Власники прізвища «Ї», як і будь-якого прізвища в Кореї, поділяються на різні роди, які звуться «бон-ґван», відповідно до їхнього походження. Практично кожен такий «клан» веде свою історію від свого предка, які зазвичай між собою не пов’язані. https://www.google.com/url?q=https://uk.wikipedia.org/wiki/%25D0%25A7%25D0%25BE%25D0%25BD%25D0%25B4%25D0%25B6%25D1%2583_%25D0%259B%25D1%2596&sa=D&source=docs&ust=1729923604435981&usg=AOvVaw33W3xynn0ARnQ9yL3qryE1

Прим. Maids: Нам терміново потрібні редактори! Якщо ви хочете спробувати свої сили або вже маєте досвід, пишіть в телеграм (NAH_v1p3r) або лишайте свої контакти в коментарях!