Якщо розбиратися у вмісті сказаного мною, то це було щось на кшталт «вб'єте нас, і теж помрете».
Спочатку сузір'я захвилювалися, потім почали перешіптуватися між собою, і нарешті серед них запала тиша. Хтось дивився на Агареса, інші — на Метатрона. Вони володіли найвищою владою на цьому полі бою, але просто мовчали з нерозбірливими виразами на обличчях.
Та попри те, що ніхто нічого не наказував, хмари війни несподівано почали повільно клубочитися на околицях зібраного натовпу.
[Компаніє Кім Докчі. Ми дуже добре знаємо, що ви намагаєтеся зробити.] — Це заревів істинний голос сузір’я з Папірусу. — [Однак ми все ще маємо з вами поквитатися.]
— От мені цікаво. Важко сказати, хто тут кому винен.
Моя відповідь спонукала сузір’я Папірусу вийняти свою зброю з піхов.
[Ви сказали, що ви ні «Добрі», ні «Злі». Це також означає, що ви одночасно і «Добрі», і «Злі».]
Туманність Папірус вирішила приєднатися до «Зла».
[Ми принаймні вб’ємо всіх тих виродків, які стали на бік «Добра»!]
Яке це було мудре рішення. Бали Хаосу піднімалися лише тоді, коли «Добро» боролося проти «Добра», а також коли «Зло» боролося зі «Злом». Папірус знайшов спосіб судити нас, не порушуючи правил цього поля бою.
[Найдавніше Зло бажає вашого знищення.]
[Найдавніше Добро бажає вашого знищення.]
Ми були лише вірусами в цій Великій Війні Святих та Демонів; хости, які заважали нормально функціонуючій системі, щоб поширювати інфекцію.
З Папірусом у центрі, хвилі «Добра» і «Зла» ставали все більшими й більшими.
Сузір’я, які ще кілька хвилин тому палали ворожнечею одне до одного, тепер перенаправляли свою ворожнечу на нас.
Обличчя моїх супутників застигли. Ю Джунхьок змінив своє ставлення і заговорив:
Мабуть, він теж про це знав — навіть якщо з нами Потойбіччя та Асґард, навіть якщо члени Компанії Кім Докчі всі в одному місці…
…Якщо ми безпосередньо з ними зіткнемося, то хтось із нашої групи точно загине.
Раптом моє сприйняття прискорилося, а час дещо сповільнився.
「Вони просуваються швидше, ніж я думав.」
「Занадто багато сузір’їв прийняли рішення так швидко.」
「Можливо, мені спочатку треба було досягти 80 Балів Хаосу.」
Кілька речень промайнуло в моїй голові.
Я згадав «Шляхи Виживання». До кого мені звернутися по допомогу, якщо я хочу вийти переможцем із цієї ситуації?
Мої прийомні батьки з Потойбіччя?
Великий Мудрець, Гідний Неба, який ще не брав участі у війні?
Або Таємничий Інтриган, що на рівні Зовнішнього Бога?
Чок Джуньон і сузір'я з Корейського півострова?
Навіть обличчя моїх вчителів і Джан Хайон також випливали на перший план.
Особливо Джан Хайон; хоча я відчайдушно потребував допомоги, я вважав, що буде краще, якщо вона не з’явиться.
[«Плід Добра та Зла» стимулює ваше сумління.]
Можливо, це моє почуття відповідальності. Я сподівався, що Джан Хайон, народжена в цьому світі через мене, не потрапить у сценарії. Моє маленьке бажання, щоб вона прожила свою оповідь на власних умовах.
Причина, по якій я не радив Джан Хайон приєднуватися до Компанії Кім Докчі або розкривати інформацію про майбутнє, лежала в таких двоїстих емоціях.
Руйнувалися ряди реінкарнаторів, які зустрічали ворогів на передовій. Вони кричали, коли хвилі цунамі змітали їх і розривали на частини.
Хан Суйон подивилася на сузір’я та королів демонів, що кидалися на нас, випльовуючи банальні репліки, і нервово посміхнулася:
— Здається, ми таки виграємо. Ті, хто бурмоче такі репліки, помруть швидше.
Від її вчасного жарту куточки губ компаньйонів енергійно здригнулися.
Їхні висловлювання могли бути банальними, але статуси точно ні. «Добро та Зло», можливо, була найстарішою з оповідей цього світу, але вона також була однією з наймогутніших.
Тривога, яку я відчував шкірою, відрізнялася від усіх інших полів битв, які я пережив досі.
Це все було по-справжньому.
Це була Велика Війна Святих та Демонів, і в цьому була справжня сила сузір’їв.
Статус «Добра» та «Зла», здавалося б, був достатньо великий, щоб повністю закрити все велике поле бою; його бурхливі хвилі досягли нас за лічені миті.
Кожен знав свою роль. Члени Компанії Кім Докчі випустили свої статуси одночасно.
[Оповідачі туманності «Компанія Кім Докчі» зібралися разом.]
[Оповідь «Весна Царства Демонів» почалась!]
[Оповідь «Факел, що Поглинув Міф» почалась!]
Весна Царства Демонів огорнула нас, наче захищаючи, а Факел, що Поглинув Міф почав верещати, наче збирався розірвати на шматки кожного, хто наближався до нас. І все ж їх двох було б недостатньо, щоб зупинити їхній наступ.
Навіть якщо це були ті самі гігантські оповіді, пережитий час був іншим. Цей величезний розрив не вдалося подолати 50 роками на архіпелазі Кайзенікс.
Навіть так це була наша оповідь.
Лі Джіх’є закінчила заряджати гармати й високо підняла меч.
Якраз, коли фігура дракона на носі почала червоніти, коли на нас зійшло благословення Бога Морської Війни…
Я зупинив Лі Джіх’є. Її рот роззявився від шоку; я простягнув руку й схопив її меч, який безцільно хитався в повітрі. Гармата, що вже була готова вистрілити, прибрала снаряд.
— Що ти в біса робиш, аджоссі?!
Інші компаньйони теж здивувалися через мій несподіваний вчинок. Подумати лише, що я раптом втрутився, коли ми опинилися в ситуації, в якій точно помремо, навіть якщо будемо боротися з усіх сил.
Замість відповіді я вказав на протилежну сторону.
Залишилося рівно десять метрів, як хвилі «Добра» та «Зла» зупинилися, наче все це був обман.
…Ніби їх щось сильно стримувало.
Обличчя буркотливих сузір’їв і королів демонів, що сипали прокльонами, можна було побачити досить близько. Одні обличчя були незадоволеними, інші — сповнені полегшення.
Досить швидко я зрозумів причину.
Одне сузір’я та один король демонів летіли над застиглою хвилею цунамі, ось чому.
Це були Метатрон і Агарес. Двоє найсильніших істот на цьому полі бою вперше відкрили свої істинні голоси.
[Усі сузір’я, припиніть бойові дії та поверніться на свої позиції!]
[Бій буде тимчасово призупинено.]
Я підняв голову, почувши їхню раптову заяву про припинення вогню.
На цьому місці була викарбувана причина.
[Бали Хаосу перевищили 80.]
[Відлік до Апокаліпсиса розпочато.]
Це справді було небезпечно, занадто небезпечно.
Нас врятували не сузір’я чи королі демонів. Ні, натомість це була найслабша фракція на цьому полі бою.
— Мабуть, це все через зіткнення однакових сторін під час смерті реінкарнаторів на передовій.
Слабке «Добро» залишалося «Добром», а слабке «Зло» залишалося «Злом». «Добро та Зло» стали одержимими тим, щоб лише убити нас, і, як наслідок ігнорування інших «слабаків», вони тепер були на шляху до апокаліпсиса.
[З цього моменту Бали Хаосу збільшуватимуться на один кожні тридцять хвилин.]
Щойно Бали Хаосу перевищать 80, швидкість їхнього збільшення прискориться. Навіть якщо далі не буде зіткнень, вони продовжать підніматися, і рівно через десять годин досягнуть критичної точки.
Іншими словами, почнеться відродження Дракона Апокаліпсиса.
[Найдавніше Лихо в найглибшій частині Пекла відчуває задоволення.]
Одне з найстрашніших лих в історії Зоряного Потоку, Дракон Апокаліпсис. Хай то сторона «Добра» чи «Зла», ніхто не хотів бачити його відродження.
Щойно дракон оживе, щонайменше чверть усіх сузір’їв у Зоряному Потоці загине, ось чому. Будь-хто з цього поля бою міг стати частиною цієї чверті.
[Велике поле битви «Великої Війни Святих та Демонів» тимчасово зупинилося.]
[Представники «Добра» та «Зла» зараз на екстрених перемовинах.]
Отже, це повідомлення, яке витало в повітрі, означало, що «Добро» і «Зло» запекло борються за те, щоб вижити, незважаючи ні на що.
[Ви здійснили подвиг, якого ще ніхто не досягав!]
[Всередині вас проростає оповідь міфічного рангу!]
[Ваш новий модифікатор відображатиме цю оповідь.]
— Чт. Я хотів побачити, наскільки сильнішим я став.
Я погладив Лі Ґільона по голові, поки він бурчав під носа.
Зараз ми сиділи в салоні лінкора Черепахи-Дракона. Джун Хівон і Шін Юсон доглядали за Лі Хьонсоном, який лежав нерухомим небіжчиком, тоді як Лі Джіх’є здавалася зовсім невпевненою у чомусь іншому.
— Це справді кінець? Але ж ми навіть не билися по-справжньому?
Незважаючи на те, що вона це сказала, на її обличчі теж було полегшення.
[Сузір’я «Демоноподібна Вогняна Суддя» вітає вас із успіхом.]
[Сузір’я «Демоноподібна Вогняна Суддя» почувається перед вами винною.]
— ...Уріель? Ти можеш говорити своїм істинним голосом.
Уріель, яка зараз сиділа навпочіпки біля кутка каюти, опустила голову в моєму напрямку. Чомусь я думав, що можу хоч трохи зрозуміти, що в неї на гадці.
Саме зараз вона відчувала відповідальність. За той факт, що її туманність атакувала Компанію Кім Докчі, а також щодо вчинків тих, хто стверджує, що є абсолютним добром.
[Сузір’я «Демоноподібна Вогняна Суддя» дивиться на вас заплаканими очима.]
— Тобі не треба хвилюватися, Уріель. Ми тебе не ненавидимо. А щодо Едема... Чесно кажучи, у мене не так багато образ. Ми ж отримували їхню допомогу раніше.
[Сузір’я «Демоноподібна Вогняна Суддя» запитує, чи ви говорите правду.]
Однак Уріель було б тільки боляче, якби я розкрив, наскільки розлючений.
[Сузір’я «Демоноподібна Вогняна Суддя» каже, що Писар не така вже й погана істота…]
— Я теж знаю, яким сузір’ям є Метатрон. Прошу, тобі варто трохи відпочити, — сказав я, перш ніж вийти з каюти.
[Бали Хаосу зросли на один.]
Поруч із повідомленнями, які лунали в моїх вухах, була і вона: гігантська сіра сфера, що ширяла в повітрі.
Зазирнути всередину було неможливо. Швидше за все, кожен король демонів і архангел з найвищим рейтингом був там, прямо зараз ведучи переговори.
Крім того, цілком імовірно, що «Добро» та «Зло» одноголосно говорили поза спиною про Компанію Кім Докчі та Демона-Короля Спасіння.
Я здригнувся й озирнувся, щоб побачити, як на мене витріщалася Хан Суйон.
— Останнім часом не можу не лякатися, коли ти мене кличеш. Звучить, наче ти знову щось наробила.
— Це ти завжди спричиняєш нещасні випадки, — поскаржилася Хан Суйон, а потім перевела погляд на сферу й запитала мене: — Про що вони насправді думають?
— Чи не розгортається все це надто гладко?
— Це тому, що вони також не хочуть помирати.
— Ти дійсно думаєш, що справа в цьому?
Вона звузила очі й глянула на мене.
[Оповідь «Передбачливий Плагіат» продовжується.]
Судячи з білуватих частин оповіді, що плавали довкола, вона, здається, активувала Передбачливий Плагіат і підтримувала його з моменту початку перемовин.
— Вони просто занадто тихі. Навіть якщо вони бояться Дракона Апокаліпсиса… Знаєш, щось просто не так.
Дійсно, інстинкти автора можуть бути дуже гострими; власне, я теж погодився з її думкою.
Перемовини «Добра» та «Зла» — це точно звучало красиво. Однак… Метатрон, якого я знав, ніколи не відступить за таких обставин. Він був із тих, хто пожертвував би ким завгодно, щоб ідеально виконати передумову Абсолютного Добра.
Я дивився на сіру кулю і говорив:
— Я не знаю, що вони там готують, але є спосіб дізнатися, що станеться в майбутньому.
Я подивився просто на Хан Суйон. І незабаром у неї відвисла щелепа.
— Чорт забирай, у нас був такий метод, чи не так.
Незалежно від того, були це перемовини чи війна, протягом наступних дев’яти годин вони закінчаться.
І якщо це було таке ближнє майбутнє, то ми знали про істоту, яка могла прочитати його краще, ніж будь-хто інший у цьому світі.
Ми швидко кинулися до кабіни в тилу. Річ у тім, що людина, яку ми шукали, вже була з нами.
Ми увірвалися в кімнату, але застали там несподіваного гостя. Ю Джунхьок і його страшний похмурий вигляд у цей момент були зайняті тим, що стискали комір Анни Крофт.
— ...Що за маячню ти верзеш?
— Все так, як я і сказала.
Шокована Хан Суйон поспішно вигукнула:
— Гей, божевільна сволото! Що ти робиш?!
Ю Джунхьок беземоційно озирнувся на нас, перш ніж відпустити Анну Крофт. Побачивши нас, вона свіжо всміхнулася й помахала рукою.
— Дякую, що врятували мене. Як і очікувалося від Демона-Короля Спасіння.
— Ну, я насправді не намагався тебе рятувати чи щось таке, але…
— Мабуть, ви прийшли до мене з тієї ж причини?
Ми з Хан Суйон витріщилися на Ю Джунхьока. І він глянув у відповідь, ніби запитуючи, чому ми на нього дивимося.
Як і очікувалося, він дуже швидко орієнтувався в таких речах. Іншими словами, він знайшов вирішення цієї ситуації набагато швидше за нас. Хан Суйон почала скреготіти зубами, оскільки була цим незадоволена. На жаль, не те щоб він мав переможний вигляд.
— Тоді відразу до суті. Я не бачу майбутнього.
Тоді в моїй голові спливло кілька думок.
Якщо так подумати, Анна Крофт не могла передбачити майбутнє, пов’язане зі мною. Я згадав, що Четверта Стіна має до цього якесь відношення. Що вона тоді сказала? Чи то, мовляв, шум приховує майбутнє, ніби хтось намалював поверх нього графіті?
Але потім Анна Крофт похитала головою.
— Це не шум, який затьмарює майбутнє, я просто не можу його прочитати. Це не так, ніби хтось намалював на сторінці, а більше схоже, ніби сторінки з малюнком не існувало з самого початку.
Ми з Хан Суйон перезирнулися. Зловісне передчуття повільно підкрадалося до мене.
Не як малюнки на сторінці, але як зникнення сторінки повністю. Як би я не думав про це, таке майбутнє могло бути лише одне.
Ніби чекаючи цього моменту, повідомлення раптово здійнялися в повітрі.
[Бали Хаосу зросли на один.]
— Але ж ще не минуло 30 хвилин?
— Вони ростуть не через час, — сказав Ю Джунхьок затверділим голосом.
Час ще не минув, а Бали Хаосу зросли. У такому випадку могла бути лише одна відповідь.
[Члени однієї сторони зіткнулися!]
Хтось намагався зруйнувати цей світ.
