Розділ 364. Епізод 69 — Полювання на Архангела (1) 

«Нецікаво, якщо ніхто не відбивається». 

Михаїл дивився на трупи, розкидані полем, та смалив самокрутку. Попелясто-сірий дим клубочився у повітрі. Ця сигарета була вироблена другим поколінням ремісників. Причиною, по якій Михаїл насолоджувався полюванням на демонів чи «відрядженнями», було те, що він досхочу міг курити сигарети, які так любив. 

В Едемі куріння було «злом», гріхом. 

Михаїл викурив кілька сигарет поспіль, і коли задумався, загасив одну, потерши її об відкриту плоть мерця. 

«Я витратив забагато часу?» 

「Тобто, забагато? Ти лише почав.」 

Михаїл почув відлуння голосу в голові, й сильно насупився. 

«Замовкни». 

「Поквапся й розбуди мене. Звільни мене нарешті.」 

Михаїл витягнув ще сигарету. 

Він вже довго чув голос цієї оповіді. І коли чув, то йому просто треба було вдихнути ще більше сигарет, одна за одною. 

«Зараз не час». 

Михаїл знову зробив довгу тягу диму. 

[Туманність «Едем» оприлюднила нове одкровення.] 

*** 

[Полювання на архангела, так? Звучить досить цікаво.] 

Асмодей сліпуче вишкірився, викриваючи два ряди перламутрово-білих зубів у відповідь на мою пропозицію. 

[І не просто Архангел, а ще й Спаситель Порочності… Ти зараз серйозно?] 

— Звичайно. 

[Але хіба у вас з Едемом не приязні стосунки? Якщо ти вкоїш подібне, хіба не станеш їхнім ворогом?] 

— Не важливо. Я все-таки король демонів. 

Навіть якщо я так не думав, мені треба було промовити це вголос. Тому, що… Я намагаюсь переконати нікого іншого, як Асмодея зараз. І сам король демонів здавалося справді замислився над моє пропозицією. 

— Добряче поміркуй про це. Тобі потрібна [О], так? Тим паче ти зможеш отримати оповідь, яка стосується архангела. Той, хто Вполював Великого Архангела… Лише думка збуджує, хіба ні? 

На жаль, похитнути Асмодея було не так легко. Ні, радше, він дивився на мене з випробуванням, наче щоби переконатися, якими були мої справжні наміри. 

Я вирішив закинути навіть більшу приманку на цей жест. 

—  Що ж, сумно. Як член «Асоціації Гурманів», я думав, ти будеш відрізнятися від інших сузір’їв. 

Довга, тонка брова Асмодея помітно здригнулась від моїх слів. 

[Ваше розуміння Короля Демонів «Асмодея» сильно збільшилося.] 

[Ваше розуміння даного індивіда досить високе.] 

[«Точка Зору Всезнаючого Читача 2-й етап» активовано!] 

Я вперше почув таке повідомлення. 

Зрештою, рівень здібності Точки Зору Всезнаючого Читача достатньо виріс, щоби дозволити мені зазирнути в обрані сузір’я. І якраз по тому я зміг почути його думки. 

「Він абсолютно, ненависно зарозумілий, цей «Демон-Король Спасіння».」 

Всередині нього було наче густе та липке болото. Слухати приватні думки існування, яке дивилося на мене парою тихо відведених очей, змушувало мене почуватися досить незручно. 

Його думки продовжилися. 

「Пастка, в яку я дуже сильно хочу впасти, так...」 

Як і очікувалось, не просто так Асмодей піднявся до посади «Кандидата на майбутнього Великого Короля Демонів». Він вже здогадався, що моя пропозиція була пасткою. 

「Ймовірно, ціллю Демона-Короля Спасіння є «Спаситель Порочності».」 

「І він хоче використати мене та інші сузір’я, щоби вбити Михаїла й вкрасти Намисто-Модифікатор опісля.」 

「Те, як він використовує свій розум, викликає похвалу, але, що ж, трохи дратує прикидатися, що я повівся на його плани, чи не так.」 

Обличчя Асмодея повільно змінилося на крижане. Не дивно, здавалося, подібного вмовляння буде недостатньо. 

「Михаїл — нелегкий янгол як для противника, навіть якщо його стримує ймовірність 2-го покоління…」 

Конфліктні думки Асмодея поступово знаходили своє русло. Слабкий убивчий намір, здається, почав сочитися з-під його довгих нігтів. 

Я бачив, як Анна Крофт біля мене напружилась і приготувалась до бою. Можливо, вона використала Передбачення та дізналась, що щось повинно статися. 

Однак я зовсім не хвилювався. Адже пора вже, щоби ситуацію не могла передбачити навіть її здібність, от чому. 

Наче по годиннику, обличчя Асмодея набуло досить дивного виразу. 

「…Мм?」 

Вираз обличчя демона, який ненадовго затвердів, змінився на сповнений складними емоціями. Очі його бігали навколо, наче він читав щось в порожньому повітрі. 

І так, скільки часу так минуло? Численні емоції з’являлися та зникали в погляді Асмодея, поки той нарешті повернувся до мене. 

[Хухуху. Ну, це... Знаєш, важко іноді зрозуміти волю Зоряного Потоку.] 

— Що ти маєш на увазі? 

[Я говорив сам із собою. Гаразд. Я прийму твою пропозицію. Спробуємо це полювання на архангела.] 

Промова Асмодея змусила очі Анни Крофт зовсім округлитися від шоку, а після того — набути спантеличеного вигляду. 

Повністю її ігноруючи, король демонів цмокнув губами та зосередився на тому, щоби надіслати комусь кудись повідомлення. Він, певно, займався розмовою з іншими «Шукачами Кінця» прямо зараз. Водночас повідомлення від когось пролунало в моїй голові. 

「(Я добре справилась?)」 

«Так. Дякую, Сано-ссі». 

Чому Асмодей передумав? Напевно, прочитав деяке «одкровення». Точніше, фальшиве «одкровення», яке ми з Ю Саною вигадали та поширили, ось яке. 

Воно казало: 

「Порочний Архангел помре від меча «Майстра Фехтування» на острові старих Забутих Людей.」 

*** 

— ...Ще одне одкровення?? 

Бюро також перевернулось з ніг на голову від новин про нове одкровення. Першим, кого воно торкнулося, був відділ продажів. 

— Сер, у нас раптовий сплеск продажів здібностей, пов’язаних з Майстрами Фехтування! 

— Негайно поповніть запас! Викличте пов’язаних субпідрядників та скажіть їм прискорити вихід серійної продукції стигми! 

— А-але навіть так запас закінчується, сер!! 

— Чорт забирай... Куди зникли всі виробники оповідей?! Га?? Ще раз, хто це? Точно, якщо ми попросимо Виробника Масової Продукції, тоді... 

Водночас Біхьон тихо спостерігав за розвитком ситуації зсередини цього горнила спантеличення та хаосу. Вищий доккебі Барам звернувся збоку. 

[Біхьоне, тобі варто почати новий сценарій.] 

— ...Я вже це зробив, сер. 

Нове повідомлення витало на екрані споглядання сценарію, який тільки зараз блимнув життям. 

[Прибув другорядний сценарій «Полювання на Архангела»!] 

Скоро вид сузір’їв, що ховалися у лісі та на рівнинах, а тепер масово кудись кинулися, показався на екрані. Вони всі тільки що купили Оповіді пов’язані з Майстром Фехтування з Сумки Доккебі. 

— Можна ж почати такий сценарій, сер? Едем точно буде рішуче проти. 

[Ми вже отримали згоду Писаря. Він сказав, що це насправді не має значення. Ми вже їм відшкодували, тому нема потреби стримуватися.] 

— Подумати лише, що він дозволить використати одного зі своїх янголів як суб’єкт сценарію... Не звучить, наче щось, що зробив би лідер Абсолютного Добра. 

[Так працює «Абсолютне Добро». Заради Вищого Блага вони вряди-годи потопчуться по меншому.] 

— Я про це знаю, сер. Але останнім часом мені все важче їх зрозуміти. 

[Щодо чого?] 

— Про що Едем та Царство Демонів думають? Їхня згода на проведення сценарію Великої Війни Святих та Демонів, і... Хіба вони всі не загинуть, якщо це зроблять? 

Барам витріщився на Біхьона нечитабельними очима перед тим, як глузливо усміхнутися. 

[Є якась приказка про те, яке життя коротке, але «мистецтво» — вічне.] 

— Це приказка з Землі, хіба не так, сер? 

[Правильно. Ці слова звеличують одвічну природу оповіді. Але тобі варто пам’ятати — таке поняття брехливе. Навіть найвеличніша оповідь рано чи пізно помре. Просто в порівнянні з тривалістю життя оповіді, людське занадто коротке, от і все.] 

Голос Барама, здається, містив шкоду про незліченну тривалість часу. Справді, ці слова належали доккебі, який вже довго продовжував розказувати казки сузір’їв. 

[Ти знав? Колись в Зоряному Потоці існували оповіді без розділення на добро та зло.] 

— Так, я знаю. 

[Але як щодо тепер?] 

Крики сузір’їв, убитих Михаїловим мечем, чулися з екрана. І там були інші сузір’я, які тихо підглядали за битвою. 

Ці сузір’я були чиїмись спонсорами, вони були зайняті прокльонами або просто насолоджувалися шоу. Монети міняли руки, і крики задоволення та відчаю продовжили звучати. 

І в цій виставі жодна людина не турбувалася ні про добро, ні про зло. 

— А... 

Виплюнувши цей короткий видих Біхьон нарешті зрозумів мудрість Вищого доккебі. Барам ще раз звернувся до свого молодшого. 

[Ця війна для того, щоби зупинити їхнє зникнення.] 

*** 

Наступні два дні ми з Анною Крофт готувалися до полювання. Проте Асмодей не діяв з нами. 

[Зустрінемося знову на мисливському угідді в полудень, за два дні по цьому.] 

Він залишив по собі ці слова та зник. Я був переконаний, що король демонів готувався вполювати янгола власним способом. 

Залишалося 30 хвилин до полудня. Обіцяне місце для нашого полювання на Архангела було Родючим Лісом на півночі острова. 

Якраз перед тим, як ми сягнули місця призначення, Анна Крофт поставила запитання: 

— Ти дійсно думаєш, що нам це вдасться? 

— Ти ж мені допоможеш, хіба ні? 

— Навіть зі мною: я не можу передбачати Майбутнє весь час. Ти вже знаєш це краще за будь-кого. 

— Поки що вистачить читати найближче майбутнє. 

Мені треба було уникнути саме непередбачуваних змінних, які могли статися. І Передбачення Анни Крофт було найбільш слушною здібністю для подібного. 

— ...Що ти робитимеш, якщо я вирішу тебе зрадити? Якщо ти моя ціль, тоді... 

— Я знаю, що це не так. 

Я від початку не міг бути її ціллю. Чому? Тому що вона потрапила в сценарій значно раніше за мене. 

Вона звузила очі та запитала знову: 

— ...До речі, коли ти припинив бути ввічливим у звертанні до мене? 

— О, якщо так подумати, ти маєш рацію... Чи слід мені звертатися до вас знову ввічливо, пані? 

— Ти зараз поводишся як козел, тож, будь ласка, припини. 

— А, так. Скільки разів ви можете використовувати Передбачення сьогодні, юна пані? 

Анна Крофт подивилася на мене з ошелешеним виразом, перш ніж відповісти. 

— Тричі. 

— Не використовуйте їх без потреби, і активуйте їх тільки після мого сигналу. 

— Чому я маю слухати..? 

— Ви мусите слухати, щоб ми могли покінчити з цим паскудним сценарієм назавжди. 

Здалеку до нас доносилися крики сузір'їв і втілень. Полювання вже почалося. Разом з жахливими вибухами весь ліс сколихнув грізний голос відстороненого, гордого архангела. 

[Ви смієте використати мене як суб’єкт сценарію??] 

Ми з Анною Крофт сховалися в найближчих кущах і спостерігали за полем бою. 

Асмодея поки що ніде не було видно. Замість нього тут, у Родючому Лісі, зібралися майже всі учасники, що залишилися на Середньому Острові №3. 

Більшість з них виявилися «злими» або «нейтральними» сузір'ями. Було багато сузір'їв історичного рангу і я навіть помітив низькорангового короля демонів. 

Це був Знецінена Темрява, Беліал, з 68-го Царства Демонів. Мабуть, він з'явився тут після того, як прислухався до поклику Асмодея. Не лише він, але й інші сузір'я мали зараз по довгому мечу 2-го покоління. 

[Атакуйте його!!!] 

Михаїл спостерігав за сузір'ями, що мчали до нього на чолі з Беліалом, і був охоплений чистою люттю. 

[Жалюгідний маленький низькоранговий король демонів сміє... Ви всі, мабуть, збожеволіли!] 

Архангел використав надзвичайно потужний тиск вітру, щоб здути Беліала, і активував свій статус, щоб згенерувати бар'єр вітрів. Однак дехто зумів прорватися крізь нього й продовжував стріляти. 

[Сузір'я «Працьовитий Спеціаліст» активувало здібність «Фізична Аура Меча Масового Виробництва»!] 

Така ж здібність одночасно активувалася з довгих мечів, які тримали в руках учасники. Хвилі жовтих, а то й синіх аур мечів, що проявляли себе фізично, пронеслися повз статус Михаїла й просунулися вперед. Архангел скривив глузливу посмішку. 

[...Етерний клинок? Що за божевільна купка дурнів.] 

Одкровення, яке я передав світові через Ю Сану, було фальшивим. Без сумніву, жоден Майстер Фехтування не здатен вбити Архангела Михаїла. Однак тільки те, що це було «фальшиве» одкровення, не означало, що воно було повною нісенітницею, яка не мала жодних шансів на те, щоб збутися. 

Ч-ч-ч-ч-ч-ч-ч-чут!! 

[Ймовірність 2-го покоління надала потужний баф на застосовані здібності!] 

Наразі Фізична Аура Меча була висміяна як ексклюзивна здібність трансцендентів. Однак у минулому був період, коли 2-е покоління вважало її найвеличнішою здібністю у світі. 

[Спрацювало! Продовжуй його рубати!!!] 

Чи-ик! 

Вітровий бар'єр Михаїла почав поступово танути від безперервного хрещення аури меча. Він розхвилювався й спробував активувати нову оповідь, але з повітря раптом з'явився струмінь чорного світла етеру. 

Ріііізь!! 

Як за помахом чарівної палички, простір розділився, наче його відрізали цілком. Лише довгий слід від кігтя, залишений королем демонів, проглядався крізь проломи бар'єра, що руйнувався. 

[Мені завжди було цікаво, чи може архангел літати без крил.] 

Відірване крило Михаїла з великими труднощами ворушилося в повітрі. Крізь падіння пір'я світові відкрилося усміхнене обличчя Асмодея. 

[І сьогодні я нарешті отримав відповідь. Існування крил не пов'язане зі здатністю архангела літати.] 

[...Асмодей!!!] 

Охоплений люттю, Михаїл вилив свою магічну енергію на демона. На жаль, він не міг належним чином прицілитися, оскільки його рівновага була порушена через пошкодження тіла втілення. Натомість він почав марнувати свою енергію. 

З іншого боку, Асмодей використовував інші сузір'я, щоб старанно наносити Михаїлу подальші травми. 

Як і очікувалося від Асмодея, я не міг не захоплюватися цією битвою. 

— Нам треба йти. З такою швидкістю цей король демонів може викрасти нашу міфічну оповідь. 

— Ні, ще не час, пані. 

Мій спокійний голос викликав схвилювання на обличчі Анни Крофт. Поки вона не використовує свій запас Передбачення на сьогодні, вона ніколи не здогадається, що станеться незабаром. 

[Оповідь «Зло, що Знищує Зло» почала свою розповідь.] 

Навколо постаті Михаїла раптом почала збиратися непроглядно чорна аура, огортаючи його, наче якийсь бутон. Важко було повірити, що така порочна енергія насправді належить архангелу. 

「І «Добро» вирішило йти шляхом «Зла», щоб знищити інше «Зло».」 

Сузір'я зрозуміли, що має статися щось зловісне, і продовжували сипати шквал потужних атак, але, на жаль, їм не вдалося жодного разу подряпати цей чорний бутон. 

Натомість він ніби всмоктував у себе поживні речовини, поглинаючи силу оточення, і поволі почав розквітати сам. 

[Архангел Михаїл став порочним!] 

Спостерігаючи за цим приголомшливим видовищем, я згадав певну частину «Шляхів Виживання». 

「Не кожне сузір'я цього світу було розділене на «Сузір'я» та «Королів Демонів». Існує лише одна істота, яка може використовувати сили сузір'я та короля демонів одночасно.」 

Єдина істота за всю довгу історію Едему, яка з'їла [Плід Зоряної Реліквії]... 

「Жоден демон не виживе, побачивши його справжнє обличчя.」 

Ку-ґуґуґуґу!! 

— ...О, Боже, — прошепотіла Анна Крофт. 

З непроглядної темряви щось прокидалося. 

Спочатку з'явилася пара чорних крил. А потім роги, що позначають короля демонів. 

[Король демонів «Король Порочних Янголів» оглядає поле бою.] 

Так званий Король Порочних Янголів — це модифікатор архангела Михаїла після того, як він перетворився на короля демонів. 

Куваааааа—!!! 

Простим помахом руки всі сузір'я, що схилялися до «Зла», були зметені з лиця землі. Навіть якщо вони, здавалося б, були зараз на одній стороні «Зла», різниця в їхніх класах була просто в іншій площині. У цьому полягала справжня сила Михаїла, архангела на рівні міфічного рангу. 

Навіть в Асмодея обличчя поступово твердішало. 

[Цього... не було в одкровенні.] 

Незабаром після цього статус Михаїла повалився дощем, і кілька королів демонів були безпорадно відкинуті геть. Тіло втілення Асмодея, мабуть, отримало величезну кількість пошкоджень, тому що воно теж почало хитатися. 

Тоді я підвівся зі свого місця. 

— Час настав. 

— Ти хочеш приєднатися до битви зараз?! 

— Так. 

— ...Ти не бачив, що щойно сталося? Навіть якщо твоя ціль — той архангел, це... 

— З чого ти взяла, що моя ціль — «Архангел»? 

Почувши моє запитання, Анна Крофт могла тільки кліпати очима в повному ошелешенні. Її Око Великого Демона почало горіти червонуватим відтінком. 

— Ч-чи можливо..?? 

Вдалині ми побачили, як тіло Асмодея відкидають, наче маріонетку з обрізаними нитками. 

З самого початку я не планував битися проти Порочного Архангела. До того ж він був не єдиним, хто володів оповіддю міфічного рангу. 

[Ваш цільовий модифікатор — «Диявол Хтивості та Люті».]  

Я витягнув меча з піхов, коли повідомлення з'явилося в повітрі, і заговорив до неї. 

— Що ж, підемо й візьмемо собі оповідь міфічного рангу, еге ж?