Розділ 362. Епізод 68 — Нечутні Слова (3)

Минув тиждень з мого прибуття в село. 

Після того, як усі оповіді прилаштувалися на свої місця, я відразу почав готуватися до наступного сценарію. 

「Острів Реінкарнації сформований навколо трьох островів — Малого Острова, де застосована ймовірність 1-го покоління оповідей. Середній Острів, де застосована ймовірність 2-го покоління оповідей. Нарешті, Головний Острів, де застосована ймовірність 3-го покоління оповідей...」 

На відміну від того, як це було на Малому Острові, починаючи з Середнього Острова й далі я буду безпосередньо стикатися з сузір'ями. Тобто, там мене чекали істоти, які зуміли вижити, прорвавшись крізь досить реалістичну ймовірність 1-го покоління. 

[Гігантська оповідь «Факел, що Поглинає Міф» закликає вас рухатися далі.] 

Як завжди, одна з них залишалася темпераментною, але, ну, я подумав, що наразі вже мав достатньо контролю над ними. Ю Хосон казав це раніше — оповіді намагатимуться контролювати свого користувача, але водночас вони також показуватимуть людині шлях вперед. 

[Гігантська оповідь «Весна Царства Демонів» чекає на ваше рішення.] 

Вони мали й далі існувати в мені. Ми могли б розповідати нові історії, і вони сяятимуть так само як нові та різні оповіді. 

— Хівон-ссі, радий бачити, що ти ціла. 

— Ти не можеш нарешті змінити свої звичні привітання? Ти в курсі, що цього разу я мало не померла по-справжньому? 

Мені сказали, що мої компаньйони прибули приблизно за тиждень після того, як я почав навчатися Контролю Оповіді. Мабуть, вони заблукали на околиці острова, і це дещо затримало їх прибуття. 

Я роззирнувся й запитав її: 

— Де всі? 

— Вони зараз тренуються. 

Ми трохи погуляли, і невдовзі я побачив дітей, Лі Хьонсона та Джан Хайон, які сиділи, схрестивши ноги, на землі. Судячи з нинішнього виразу обличчя, здавалося, що їх навчання було нелегким. 

Але це було досить очевидно. 

Навіть за найкоротшим розрахунком, навчання «Контролю Оповіді» займе щонайменше близько двох місяців. Ю Джунхьоку з оригіналу довелося витратити понад три тижні, попри його неймовірний талант, тому... 

Я тихо спостерігав за оповідями своїх компаньйонів. 

[Оповідь «Кодекс Поведінки Компанії Кім Докчі» корчиться від болю.] 

[Оповідь «Та, хто Чує Голос Монстра» стогне від болю.] 

[Оповідь «Той, хто Жадає Довіри Своїх Компаньйонів» відчуває великий біль.] 

Подібно до того, як я заробив свої оповіді, вони теж заробили свої. Проходження одних і тих же сценаріїв не означало, що ми автоматично отримаємо однакові оповіді. 

Їхні оповіді відрізнялися б одна від одної, оскільки всі вони мали різний рівень чуттєвості. 

— Тут час плине повільніше, ніж на інших островах, тож нормально, якщо ви будете тренуватися менше. Не варто намагатися поспішати. Ви зможете належним чином битися у Великій Війні Святих та Демонів лише після завершення навчання. 

— Я розумію. 

[Оповідь «Фанатичний Віруючий Короля Демонів» співає пісню.] 

「О, о~, Докча-хьон сказав тоді. Я бог світу. Йди за мною, і ти дізнаєшся правду про нього~.」 

— ...І коли Ґільон прокинеться, будь ласка, передай йому: станеться щось справді погане, якщо він продовжить здобувати такі перекручені оповіді. 

Джун Хівон захихотіла, і я дорікнув їй трохи серйознішим тоном голосу: 

— Знаєш, це не жарт. 

— Я теж не жартую. Докча-ссі, тобі дійсно потрібно свідомо визнати свою позицію. Зрозуміти, ким ти є для цих дітей. 

— ... 

— Думаєш, вони б зайшли так далеко без тебе, Докча-ссі? 

Я мовчки дивився на Шін Юсон та Лі Ґільона, коли вони щипали одне одного за руки навіть під час самого тренування. Ці двоє дітей довіряли мені й були готові зайти так далеко, щоб разом ділити нашу недосконалу оповідь. 

[Нова оповідь, якої раніше не існувало, проростає всередині вас.] 

— ...Мене це теж стосується. 

Останньою, на кого я дивився, була Джан Хайон. Цівки холодного поту просочили її чоло, коли вона продовжувала напружену боротьбу зі своїми оповідями. 

「Я не хочу цього чути. Чесно, не хочу.」 

「Але ти повинна це почути. Незважаючи ні на що, ти повинна.」 

Мої вуха підслухали голос оповіді, яка виходила із неї. Завдяки цьому я міг здогадатися, яку оповідь Джан Хайон я дивився зараз. Швидше за все, їй доведеться пробудити на цьому острові новий атрибут. А потім вона використає його як основу, щоб стати Королем Трансцендентів. 

— Докча-ссі. 

— Так? 

— Ти знаєш, що поводився байдуже лише з Хайон-ссі? 

— Це не було моїм початковим наміром. Все якось так склалося… 

— Та історія, яку ти нам розповів, хіба тобі не варто розповісти її також Хайон-ссі? 

Історія, яку я розповів своїм компаньйонам... Було цілком зрозуміло, що у цьому випадку мала на увазі Джун Хівон. 

「Цей світ побудований на романі, і я єдиний читач, який прочитав цей роман.」 

Наразі я розповів цю історію лише невеликій кількості своїх компаньйонів. Більшість інших людей, у тому числі Кірйос і Свята, що Мечем Ламає Небо, не знали цієї правди. Джан Хайон не була винятком. 

Я схилився й трохи ближче поглянув на її обличчя. 

「Глибокі подвійні повіки та м’яко закручене золоте волосся. Блідо-гладка та м’яка, навіть без [Зберігання Вологи], шкіра. Злегка пухкі щічки й чарівні ямочки, які з'являються, коли вона посміхається. Через дивну андрогінну атмосферу її стать важко визначити лише по обличчю.」 

Описи з тексту «Шляхів Виживання» та коментарі, які я залишив у минулому, — усе це поверталося до мене зараз. Її зовнішність, яка точно відповідала моїй уяві, стала непередаваною провиною, яка обтяжувала мене. 

— Я не впевнений, наскільки можу бути з нею чесним. 

— Перепрошую? 

Я не міг сказати правду Джан Хайон. Тобто, як я міг? 

Сказати їй, що я її створив? Що вона народилася завдяки моїм коментарям..? 

— Останнім часом я досить часто про це думаю. Можливо, це не роман став реальністю, а роман був просто записом цього світу... 

— ...Про що ти раптом говориш? 

Можливо, це було те, про що я мріяв. 

「Так само, як думав набагато молодший Кім Докча колись давно.」 

Джун Хівон глянула на мене здивовано, і я відповів слабкою усмішкою. 

— Мені подобається бути з тобою, Хівон-ссі. 

— Гм, так, мені теж. 

— Те саме й з іншими нашими компаньйонами. Наразі це все, до чого зайшли мої думки. Прошу вибачення за такий егоїзм. 

На деякий час вона поринула в думки, але незабаром кивнула головою. 

— Ну… Все добре. Докча-ссі, ти все одно робиш те, що хочеш. Я розумію. 

— Дякую. Ах, до речі. Коли наші компаньйони прокинуться, будь ласка, дай їм це. 

— А це..? 

— Інформація про майбутній сценарій. 

Блокнот, який я передав Джун Хівон, містив інформацію про Середній Острів, наш наступний сценарій. 

— Почекай, Докча-ссі, знову ти..! 

Джун Хівон та її кмітливість, здавалося, зрозуміли, чому я передаю цю річ їй. 

*** 

— Я знав, що ти з’явишся сьогодні чи якось так. 

Перш ніж полишити Малий Острів, я мав відшукати Ю Хосона. Хай там як, він навчив мене контролювати оповідь, тож я хотів висловити свою подяку — ну, це брехня. У мене був прихований мотив бути тут. 

—  Можу я запитати, чому ви прийняли нашу групу? 

Ю Хосон глибоко насупився, почувши моє раптове запитання. 

— ...Це просто примха старого дідугана. 

Це досить химерне видовище — бачити дитину, якій на вигляд було років десять, що називає себе «дідуганом», але це також не було неймовірним видовищем. Тому що Нездоланний Кулак Ю Хосон був існуванням, яке жило набагато довше, ніж звичайні королі демонів або архангели. 

0-й Мурім, відомий лише завдяки переданим легендам. Найбільшим експертом під небом у тому Мурімі був ніхто інший, як Ю Хосон. 

—  Якщо ти закінчив ставити свої запитання, геть з моїх очей негайно. Я не хочу більше дивитися на твою потворну пику. 

Він проганяв гостей так само як і на початку. 

—  Не бажаєте піти з нами? 

—  Що за дурню ти мелеш? 

—  Я знаю, що після завершення сценарію на Малому Острові ви можете перейти до наступного. Зрештою, майбутня Велика Війна Святих та Демонів — це такий сценарій. 

Саме тоді брови Ю Хосона сильно здригнулися. 

Ще в оригінальній історії був поворот, коли Велика Війна Святих та Демонів відбулася на Острові Реінкарнації. 

「Зустріч «Нового» і «Старого»; сценарій злиття з 1-м поколінням!」 

Швидше за все, Бюро зайняте рекламою цього сценарію під такими гаслами назовні. Це було насправді так і задумано. Використання 1-го покоління оповідей, які промовлялися лише через чутки, було фокусом цієї реклами. 

Річ у тім, що схема Бюро щодо зароблення великої кількості грошей також може стати можливістю для Забутих, яких залишили позаду та покинули з проходженням епох. 

—  Цілком можливо, що ви зможете покинути цей острів, скориставшись цією можливістю. 

Острів Реінкарнації був ніби живим музеєм Зоряного Потоку. Реінкарнатори цього місця могли вічно жити на цьому острові, але водночас страждали від прокляття, не спроможні вийти за межі, і все через контракт, який ці люди підписали з «Господарем Острова». 

—  Як довго ви плануєте залишатися реліквією минулої епохи, як якесь опудало? 

Ю Хосон повільно заплющив очі. Здавалося, він намагався вгамувати свій наростаючий гнів. 

—  Чого ти... очікуєш від нас після того, як ми підемо звідси? Забуті сильні лише на цьому острові. 1-ше покоління більше не має значення. Ніхто не хоче бачити таку оповідь. 

Напевно, він мав рацію щодо цього. Більшість реінкарнаторів не змогли б належним чином продемонструвати свою майстерність після того, як покинули острів, де все ще діяла «ймовірність 1-го покоління». 

Перше покоління Забутих не змогло б пристосуватися до зовнішнього світу, керованого системою, насиченою потужною ці та магією. Проте не всі були б такими. 

—  Трансценденти, які навчалися у вас, навіть зараз відіграють активну роль у зовнішньому світі. Це означає, що є певні люди, які прагнуть побачити оповіді, які ви створили. 

—  Я впевнений, що є. Але я також впевнений, що таке не може стати трендом. 

— А чи мусить? 

—  Що ти маєш на увазі? 

—  Я запитую вас, чи має це стати трендом, аби бути хорошою оповіддю, чи ні. Відколи ви взагалі почали піклуватися про таке? 

Очі Ю Хосона розплющилися, і в них спалахнуло горезвісне полум'я. 

— Ти пропонуєш, щоб після всього цього часу я знову став іграшкою сузір’їв? 

Якщо я зроблю тут ще один крок, зроблю останній поштовх, тоді моя голова точно вибухне, як і в інших королів демонів. Отже, я не міг піти на цей крок. Але те, що я зробив, було лише його половиною. 

—  Ви давно слухаєте історію оповідей. 

Я мав струснути його рівно на довжину цього півкроку, щоб він охоче ступив другу половину сам. 

—  Чи не здається вам, що настав час почати розповідати свою оповідь самому? 

Очі Ю Хосона розплющилися ще ширше, було чітко помітно, як вони вагалися. Я безмовно посміхнувся й розвернувся, щоб піти. 

[Оповідь «Камінчик і Я» регоче сама собі.] 

Ну, тепер я закинув свій камінь, а інше вже не залежало від мене. Тому що тим, хто змусить цього дуже страшного трансцендента поворухнути задом, насправді буде хтось інший. 

*** 

—  Ти справді йдеш, не попрощавшись? 

—  Зараз усі зосереджені, і я не хочу їм заважати. Крім того, ми маємо досить скоро зустрітися знову. До того ж є дещо, що я маю зробити після того, як спочатку туди піду. 

Я вирішив не прощатися зі своїми компаньйонами, але попрощався з Джун Хівон. Вираз її обличчя був досить сумним, але, здавалося, вона прийняла моє рішення таким, яким воно було. 

—  Прошу, ти маєш вижити. 

—  Зустрінемося знову. 

Ми злегка стукнулись кулаками. 

Перед самим моїм відбуттям мене прийшли провести селяни. 

—  Хочеш хліба в дорогу? Свіжоспечений сьогодні вранці. 

—  Я подумав, що тобі подобаються камені, тож приніс кілька своїх колекцій. 

Кілька жителів села, з якими я подружився під час мого перебування, подарували мені трохи їжі. Коли селяни вже віддалялися, я помітив серед них Ю Хосона. 

Він також бажав, щоб відбулися якісь зміни. І саме тому він, ймовірно, вирішив навчити мене та моїх компаньйонів — водночас молячись, щоб здібності, яким він навчав, змінили острів, перевернули Велику Війну Святих та Демонів з ніг на голову та, зрештою, перетворили й сам Зоряний Потік. 

[Оповідь «Десятитисячорічний Реінкарнатор» співає прощальну пісню.] 

[Оповідь «Найстародавніший Фермер у Світі» бажає вам успіху.] 

Хтось піде, а хтось залишиться. Миті зустрічей та прощань найвіддаленіших речей запам’ятовуватимуться оповідями. 

Так цей світ продовжував існувати. 

Коли я обернувся, то почув, як проекція голосу Ю Хосона проникла в моє вухо. 

—Можливо, тобою зацікавиться «Господар Острова». Тобі краще бути обережнішим. 

Я відповів легкою усмішкою. Бо перед моїми очима вже деякий час повторювалося повідомлення: 

[«Господар Острова» уважно стежить за вами.] 

Я підійшов до величезного багаття в селі й побачив, що на мене чекає Чок Джуньон.  

—  Підемо разом. 

—  Звучить добре. 

У будь-якому випадку ми б розлучилися під час нашого переміщення на Середній Острів, але все одно я почувався дещо впевненіше тепер, коли ми входили разом. 

—  До речі, про наступний сценарій... 

Сценарій Середнього Острова був підготовчим до Великої Війни Святих та Демонів на Головному Острові. Чок Джуньон кивнув, мабуть, чомусь неправильно зрозумівши мої слова. 

—  Я пригадав, що ти ж король демонів, чи не так? Добре. Якщо мені судилося битися з тобою, то я клянуся викластися на повну. 

—  Н-ні, стривай. Це не те, що я... 

—  Цей великий не буде прив’язаний до непотрібних особистих емоцій долі під час нашої справжньої битви, тому ти можеш бути спокійний. 

Ні, зачекайте. Я б волів, щоб він все-таки був прив’язаний до своїх непотрібних емоцій. 

Чомусь тепер мені доведеться палко молитися, щоб під час майбутнього сценарію я не став мішенню Чок Джуньона. 

[Навчальний сценарій завершено!] 

[Переміщення на «Середній Острів» розпочато!] 

[Головний сценарій оновлено!] 

У супроводі повідомлення «оновлення» околиці почали поступово змінюватися. 

[Ви прибули на «Середній Острів №3».] 

На щастя, я не бачив Чок Джуньона поруч із собою. 

У ту мить, коли мій перехід був завершений, їдкий запах крові вдарив мені в носа. Мене зустрів жахливий вид мертвих тіл, що належали сузір’ям і втіленням, розкиданим на величезній рівнині. 

Цього видовища було більш ніж достатньо, щоб занепасти духом, але насправді я відчув полегшення. Було набагато вигідніше почати цей сценарій пізніше, ніж інші, оскільки це зменшило б шанси натрапити на могутні сузір’я, які увійшли сюди раніше. 

[«Ймовірність 2-го покоління» активна у відповідній області.] 

[Частину ваших здібностей розблоковано.] 

[Частину ваших загальних статів відновлено.] 

Разом із потріскуванням я відчув, як мої плечі трохи розширилися, а мій зріст також збільшився. Деякий час я відчував себе дуже стиснутим, але тепер мені здавалося, що я міг трохи легше дихати. 

[Прибув новий прихований сценарій!] 

Я швидко відкрив інформаційне вікно. 

+++ 

[Прихований сценарій — Поцупити Модифікатори] 

Категорія: Головна 

Складність: ??? 

Чіткі умови: Заберіть «Намисто-Модифікатор» у ворога, призначеного вашою ціллю. (Якщо учасник не має модифікаторів, їх буде замінено їхнім істинним іменем.) 

Обмеження в часі: — 

Компенсація: Отримання однієї випадкової оповіді цілі та квитка для входу на Головний Острів 

Невдача: ??? 

+++ 

Цей сценарій був останньою перешкодою перед просуванням до Головного Острова. 

Зміст цього сценарію був простим за своєю природою. Мені потрібно було забрати знак модифікатора з того, хто був призначений моєю ціллю. Маленьке намисто, що мерехтіло сріблом, на той час уже звисало на моїй шиї. 

[Демон-Король Спасіння] 

Це було намисто, на якому було написано мій модифікатор. 

[Кількість вцілілих на «Середньому Острові №3» — 262.] 

262, га. Це набагато більше, ніж я очікував. 

Однак цього було недостатньо, щоб змінити план. Тому що справді могутні сузір’я вже мали просунутися до Головного Острова. 

Ні, справді важливим було те, кого призначили як мою ціль, але могутні вже зникли звідси, тож це, мабуть... 

[Вашу «основну ціль» визначено.] 

[Модифікатором вашої «основної цілі» є...] 

Відразу після цього я виявив групу сузір’їв, що здалеку бігли до цього місця — групу, яка квапливо тікала, ніби за нею щось гналося. 

Поряд зі звуком вибуху землі частина групи перетворилася на закривавлені мішки м’яса і відлетіла, як океанська хвиля. І крізь підйом каламутної хмари пилу я побачив, хто переслідував тих сузір’їв. 

...Чорт забирай. 

Чому цей виродок досі тут?