Розділ 320. Епізод 61 — Гігантомахія (1) 

Атмосфера лякала. Аїд довго мовчав, і невідомо, про що він думав. Я намагався приховати свою тривогу. 

「Кім Докча подумав: «Це перша перешкода».」 

Повітря в оточенні зробилося тяжчим, коли Аїд відкрив рота. 

[Справжня Гігантомахія... Ти знаєш вагу цих слів?] 

— Знаю. 

Гігантомахія проводиться великою туманністю Олімпом. Це був фестиваль Зоряного Потоку, де п’ять чи шість саб-гігантів, заточених в Тартарі, випускали та полювали на них, щоб насолодитися старою перемогою. 

Аїд мовив: 

[Війна давно закінчилась. Боги перемогли в Титаномахії та Гігантомахії.] 

Він мав рацію. Справжня війна закінчилася тисячі років тому. 

[Це вже визначена історія. Нащо її згадувати? Чому ти намагаєшся відтворити Гігантомахію?] 

— ...Це те, що я хотів у вас запитати. Чому сузір’я Олімпу продовжують робити несправжню Гігантомахію? 

[..?] 

— Чому ви називаєте той сценарій Гігантомахією, викликаєте та вбиваєте гігантів, відтворюючи старі битви? 

Мої коліна мимохіть затрусилися перед лютим статусом Аїда. Персефона на відстані була засмучена і переглядалась між мною та Аїдом. Тоді, коли вона відкрила рота, я похитав їй головою. 

Мені не варто отримувати тут допомогу. Я повинен витримати це моїми власними силами, не стаючи на коліна. 

[Гігантська оповідь «Весна Царства Демонів» захищає найкращого оповідача.] 

Це не зрівняється з Потойбіччям Аїда, але ми також мали оповідь. Оповідь, яку ми накопичили нашою силою. Я використав силу цієї оповіді, щоб протистояти Аїду. 

— Насправді це через страх. 

Великі туманності були повні страшних та могутніх істот. Вони також були найбільш боягузливими в Зоряному Потоці. 

— Ви боїтеся, що гіганти знову повстануть. Тож ви виймете душі мертвих та потопчетесь по них, нагадуючи про огидний тріумф. 

Було багато шляхів змусити «справжнє» зникнути. Один із них — створити численні «підробки». Нікудишні та звичайні підробки. Відчайдушні битви стали п’єсою, яка повторювалася численну кількість разів. Оповідь, яка була посміховиськом для всіх. Гігантомахія давним-давно втратила свою автентичність. Вона стала сценарієм, який жодне сузір’я не боялося по-справжньому. 

Я підвів погляд на Аїда та запитав: 

— Батьку Багатої Ночі. Як довго ви дозволите Тартару бути іграшкою Олімпу? 

Він не належав до Олімпу, але вважався одним з трьох великих майстрів Олімпу. Я раптом пригадав його сетинг у «Шляхах Виживання». 

「Аїд постачав певну кількість гігантів для Гігантомахії, але ніколи не брав участі в сценарії.」 

Король Потойбіччя довгий час спостерігав за стражданнями гігантів, що були в пастці його в’язниці. 

「Аїд знав смутки в’язнів та розумів їхній біль. Він наче був тюремним охоронцем, якого навчали в’язні.」 

— Під час минулого свого візиту я бачив гігантського солдата в підземеллі Тартару. Хіба ви не готувалися до цього часу? 

[...Це спекуляція.] 

Для 12-ти богів Олімпу Аїд міг пояснити існування гігантського солдата інакшим чином. Це було в разі того, якщо гіганти знову почнуть війну. Однак я знав справжню ідею Аїда. 

— Я знаю, що ви ненавидите 12 богів. 

[...] 

— Попри те, що ви один з трьох голів, для них ви тільки охоронець, який турбується про тих, хто створює проблеми. 

Найстаріший охоронець у світі може не відрізнятися від в’язнів. Аїд тихо глянув на мене вниз. 

[Гігантомахія — це жахлива війна.] 

— Я знаю. 

[Щойно Гігантомахія почнеться, не тільки гіганти стануть іграшками сценарію. Всі в ньому будуть частиною гігантської оповіді.] 

Аїд говорив з віддаленим поглядом, наче бачив руйнування. 

[Доккебі збожеволіють, і в Зоряному Потоці буде потрясіння. Динаміка туманностей, які проіснували довго, зруйнується.] 

— Мені про це також відомо. 

[Що ти хочеш отримати з показу цього жахливого болю світові?] 

Тим, хто відповів, був не я. 

[Оповідь «Король Світу без Короля» почала оповідь.] 

[Оповідь «Людина, що Протистоїть Диву» почала оповідь.] 

[Оповідь «Демон-Король Спасіння» почала оповідь.] 

[Гігантська оповідь «Весна Царства Демонів» почала оповідь.] 

Всі оповіді, що я накопичив, відповіли за мене. Там також була оповідь, яку я бачив вперше. 

[Оповідь «Компаньйони в Житті й Смерті» почала оповідь.] 

Всі оповіді текли до потрібного завершення. 

[...Мала людина має надзвичайні мрії.] 

— Чим ти менший, тим мрія більша. 

[Ти знаєш про Сценічну Трансформацію.] 

Я кивнув. Я вже знав, що Аїд скаже. 

[12 богів не є проблемою. Щойно почнеться війна, знову з’являться стародавні герої, які вели Гігантомахію до перемоги. Коли вони зустрінуть гігантів, Сценічна Трансформація почнеться, і трагедія історії повториться.] 

— На цьому боці також є герої. Сцену буде розтрощено. 

Ю Джунхьок глипнув на мене та насупився. Аїд відкрив рота знову: 

[Все ще лишається вирішальна проблема.] 

— Головні герої на сцені. 

Я глянув вниз на землю. В підземеллі цієї старої в’язниці мене будуть чекати протагоністи старої Гігантомахії. 

[Думаєш, вони хочуть Гігантомахію?] 

— Початок це Гігантомахія, але кінець буде іншим. — Я усміхнувся і продовжив: — Якщо вони її не хочуть, я змушу їх хотіти. 

*** 

Після зникнення Кім Докчі Хан Суйон була зайнята заспокоєнням членів команди. 

— Чорт, я що, якась нянька? 

Лі Ґільон та Шін Юсон сиділи порожньо на своїх місцях, водночас велетенське тіло Лі Хьонсона згорбилося посеред дітей, поки він щось бурмотів. Хан Суйон зітхнула та натиснула на них: 

— Агов! Народ, прокиньтеся. Цього разу він пішов з Ю Джунхьоком. 

Звичайно, це не спрацювало. 

— Докча-хьон... Докча-хьон знову... 

— Мені варто було замкнути його тоді... 

Лі Джіх’є та Лі Сольхва спробували втішити дітей, поки Хан Суйон думала про проблеми, з якими зараз зіткнулася. Кім Докчу та Ю Джунхьока забрали, тож їй треба було потурбуватися про підготовку до кінця тижня. 

— Тепер це справжня Корпорація Хан Суйон... 

[Вам надійшло повідомлення через Невідому Стіну.] 

Це від Джан Хайона. 

—Гей. Хан Суйон, все добре? 

Хан Суйон повністю прийшла до тями, щойно контакт було встановлено. Настав час повернення команди трансцендентів. 

—Де ти зараз? 

—Я скоро повернусь на Землю. 

—Чому ти не прийшов раніше? 

Оскільки не було іншого місця, щоб довіритися, Хан Суйон почала випускати всю накопичену злість через Невідому Стіну. Речі, що сталися за цей час, що сталося з членами команди... 

Хан Суйон, яка зазвичай не говорила багато, дивним чином мала багато що сказати, коли використовувала «стіну». Це було відчуття від отримання консультації. 

—Тобто, Кім Докча повернувся і знову зник. 

Вікно розширилося, і вікно повідомлення на стіні стало екраном. На ньому було видно Джан Хайона та Майстриню, що Ламає Небо. 

—Гей! Що ти мені зараз кажеш? Коли Кім Докча повернувся? 

—Це не важливо зараз... 

В наступну мить з-за екрана почувся гучний шум, і предмет обговорення змінився. Спершу вона подумала, що на екрані був жук, і витерла його. Однак жук був неушкодженим і почав говорити: 

—Мій учень повернувся? 

Маленький чоловік сидів на голові Майстрині, що Ламає Небо і суворо закричав: 

—Покажи його негайно. Хлопець, що пішов і не знайшов свого вчителя, коли повернувся, повинен бути сильно покараним! 

В наступну мить хтось відтягнув жука від екрана. Тоді перед ним з’явилася невелика гора. Ні, якщо глянути уважніше, то не була гора. То був чийсь ніс. 

—Куди він пішов? 

...То була Свята, що Мечем Ламає Небо. Хан Суйон підсумувала те, що сталося, як тільки могла. Свята, що Мечем Ламає Небо послухала її оповідь та замислилась на якийсь час. 

—Якщо його забрали з легальної зони Олімпу... він, певно, застряг у Тартарі. Нема потреби хвилюватися. 

Хан Суйон трохи здивувалася голосу без хвилювання. До того, як вона могла щось сказати, гігантський ніс глянув кудись та пробурмотів ностальгічно: 

—Я не знаю, чи з ними все добре. 

*** 

Нас з Ю Джунхьоком закинули на перший поверх Тартару. Обличчя Персефони було грайливим, коли вона погладила мене по голові та сказала: 

[Демоне-Королю Спасіння, переконати гігантів буде нелегко.] 

— Чомусь ви маєте щасливий вигляд. 

[Пройшло багато часу, відколи подібне траплялося в Олімпі. Я можу таємно допомогти разом зі своїм чоловіком, але це буде не весело, чи не так?] 

— Ні, було б добре, якби ви допомогли— 

[Я помолюсь за благословення оповіді, Демоне-Королю Спасіння.] 

Я очікував її допомоги. Потойбіччю не слід офіційно брати участь в цьому сценарії. Якщо Потойбіччя це зробить, ваги ймовірності цієї війни вийдуть з-під контролю. 

Таким чином ця війна мусить бути формою «повстання», яке відбуватиметься під мовчазним схваленням Потойбіччя. 

Ми перетнули перший поверх Тартару. В’язні, що працювали на цьому поверсі, досі вливали свою енергію в гігантського солдата. Хтось з них поглипав на нас, але жоден не був надто зацікавленим. Здається, вони були новими ув’язненими. 

— Думаєш, можеш переконати гігантів? 

— Не знаю. Зараз побачимо. 

В підземеллях Тартару були заточені ті, хто виходили за межі уяви. Не тільки гіганти, але й сузір’я та трансценденти, які скоїли всі види злих дій проти Тартару. Вони були монстрами, яких ми з Ю Джунхьоком ніколи не зустрічали наразі. 

— Це буде важко. Є лише тиждень. 

— Якось все спрацює. До речі, хіба тобі не треба когось тут зустріти? 

Ю Джунхьок витріщився на мене, наче розмірковуючи, звідки я знав. Якщо я пригадував правильно, то було існування, яке навчило минулого Ю Джунхьока Трансформації в Гігантське Тіло. 

— Мені треба когось зустріти. Я мушу зробити його компаньйоном. 

— Компаньйоном? 

— Спочатку я ніколи б цього не зробив, але я передумав. 

Ми зупинилися одночасно. Ми мусили зупинитися. Щось величезне блокувало нам шлях. 

— ...Під компаньйоном ти мав на увазі того, хто говорить з псом? 

Вхід вниз до другого підземного поверху. Там був гігантський пес, який блокував його. Трьоголовий монстр, цербер. 

Я глянув на пса. Якщо точніше, на гігантського солдата, який гладив псу голову. Одна з голів цербера кусала верхню руку солдата. 

[Хахаха! Жовтику! Кусай!] 

Йііііп! 

[Мене таким не пораниш!] 

Рукавиці були зроблені з твердого металу. В оригінальному романі це була зброя оповіді, яку використовував сам Аїд. 

— Гей, — я помахав рукою, і гігантський солдат озирнувся. 

Він затремтів, наче здивований, і скоро відповів гучним радісним голосом. 

[...Коник-стрибунець з метро? Хахаха! Ти нарешті потрапив у пекло? Так?] 

Я криво усміхнувся. Для того, щоб перемогти у Гігантомахії, мені потрібна допомога цього помішаного на ґандамі отаку. 

— Я прийшов забрати тебе, Кім Намвуне.