Розділ 314. Епізод 59 — Компанія Кім Докчі (6) 

Я чув ревучий звук полум’я, і стіна гарячого вогню опинилася між мною та Михаїлом. Насуплений Михаїл відступив, трясучи руками. 

[…Що ти робиш?] 

[Забирайся.] 

Михаїл витріщався на Уріель якийсь час перед тим, як усміхнутися. 

[Уріель, ти певно здуріла, полишивши полювання на демонів.] 

Фіолетова енергія почала дико переливатися в тілі Михаїла. 

[Сузір’я «Спаситель Порочності» готує оповідь «Вбивця Короля Демонів».] 

Вбивця Короля Демонів. Це та ж оповідь, яку мав Ю Джунхьок 1863-го кола. 

Зелений луг зафарбувало фіолетовими хвилями. Трава зів’яла, і моторошне відчуття піднялося з моїх ніг. 

Вбивця Короля Демонів була оповіддю, яка мала майже непереможну силу проти королів демонів. Мені ніколи не перемогти Михаїла, поки в нього ця оповідь. 

Статус Михаїла націлився на мене, але хтось заблокував його. 

— Архангели практично безжальні? — Джун Хівон стояла переді мною з Судним Мечем. Її плечі слабко тремтіли, і її дух знову зменшувався. А проте Джун Хівон була хороброю. Воля людини витримувала тиск перед вбивчим наміром архангела. За такою Джун Хівон стояла Уріель. 

На задньому плані спалахнуло сяйво. Піднялося пекельне полум’я, і поля Едему заповнилися іскрами. 

Я глитнув, коли ситуація сягнула точки кипіння. 

Уріель була однією з п’яти найсильніших архангелів. Вона мала найвищий голос в Едемі серед сузір’їв системи абсолютного добра. 

Попри це її противником був Михаїл. Незрівнянний архангел з усіма видами бойових здібностей. В Едемі не було архангела вище Михаїла за мірками однієї лише чистої бойової сили. 

[Сузір’я «Друг Справедливості та Гармонії» відмовляє «Спасителя Порочності».] 

[Сузір’я «Покровитель Молоді та Подорожей» дивиться на «Спасителя Порочності».] 

[Сузір’я системи абсолютного добра критикують «Спасителя Порочності».] 

Михаїл не відступив попри повідомлення, що лилися з неба. Йому радше було смішно. 

[Так, це час показати, хто в Едемі найсильніший.] 

Тоді ж фіолетова та біла аури Михаїла одночасно сформувалися навколо його рук. Сила вирувала навколо. Аура скоро перетворилась на дворучний меч. Піт стікав моїм тілом вниз. Цей мудак, де він отримав цю зоряну реліквію..? 

[Сузір’я «Небесний Писар» попереджає «Спасителя Порочності».] 

Величезний шторм почався, та іскри навколо одразу ж погасли. Такою була сила найвищого сузір’я Едему, Метатрона. Принаймні, цьому великому тиску в Едемі протистояти не міг ніхто. Жорстокість спричинила тишу, поки Михаїл неохоче розсіяв свій імпульс. 

Михаїл витріщався в небо якийсь час перед тим, як пробурчати: 

[…Навіть ти? Едему, здається, кінець.]  

Михаїл розвернувся та пішов геть. Голови королів демонів звисали з його талії, наче фрукти. 

[Голова Великого Герцога Семіди.] 

[Голова Великого Герцога Ґрафіо.] 

Гусяча шкіра вкрила моє тіло. Деякі з великих герцогів були рівні низькорівневим королям демонів. І все ж він повішав їхні голови, наче іграшки. 

Щойно Михаїл повністю зник за пагорбом, Джун Хівон зітхнула та сховала свій меч. 

Я повернув голову та побачив, що Уріель дивилась сюди. 

Архангел Уріель. Вона відрізнялась від того, якою я її бачив на Банкеті Сузір’їв. Вона була одягнена в уніформу Едему з сережками-хрестами, та мала елегантний вигляд. Звичного пустотливого відчуття не було, адже благородність переливалася в її тілі. 

[Кім Докча…] 

Вона дивилась на мене складним поглядом перед тим, як раптом зробити здивований вираз обличчя. Тоді вона повернулась до Джун Хівон, наче уникала мого погляду. 

[Рада тебе бачити. Це вперше, що ми отак зустрілися?] 

Губи Джун Хівон були трохи розкриті, коли вона повернулась до Уріель. Можливо, це був різновид хвилювання. Справді, Джун Хівон вперше бачила Уріель. Уріель перед нами була у формі, у якій її тіло втілення та істинне «я» були об’єднані. Архангел перед нами був справжньою сутністю Демоноподібної Вогняної Судді. 

[Ходімо, писар чекає.] 

*** 

— …Скільки мені треба чекати? 

Нас з Джун Хівон одразу ж повели до палацу Едему. Едем був більш скромним, ніж я очікував. Мені був знайомий опис зі «Шляхів Виживання», але це точно відрізнялося від інших пишних місць проживання. Тут були невеликі декорації, які не давали жодного відчуття претензійності. Мурали та статуї, що прикрашали монотонний білий, давали відчуття скромної допитливості. Проблемою було те, що така скромність робила очікування ще нуднішим. 

—Чекай тут. Провідник скоро прийде. 

Уріель залишила мене та зникла десь з Джун Хівон. Я також хотів побачити Едем… Я був трохи розчарованим. 

…Можливо через те, що сталося в 1863-му колі. Я залишив компаньйона Уріель там, Йофіїл. Я не міг не бути винним. 

[Кім Докча, ти прийшов?] 

Я підвів голову з порожнім поглядом, і янгол, що сидів на хмарі, дивився на мене вниз. Зовнішність була як у раннього підлітка з кучерявим волоссям. Янгол глянув на мене напівсонними очима, і я підвівся. 

— Ти — Рафаїл? 

Рафаїл кивнув. 

Покровитель Молоді та Подорожей, Рафаїл. Едем цього світу, здається, був у хорошій формі. Після Уріель я був радий бачити Рафаїл. До речі… це справді архангел, що відштовхнув страхітливого Асмодея? 

[Як ти дізнався про наш секретний портал?] 

— Мені сказала Йофіїл. 

[Як тобі в Едемі?] 

— Добре. 

[Здаєшся сонним?] 

Я поспіхом змінив вираз обличчя та всміхнувся. Рафаїл провів мене крізь коридор до приймальні. Поки ми йшли зовнішнім коридором можна було побачити сцену саду крізь вікно. Вівці, що паслися в траві, закричали, коли побачили мене. Я дивився на них та поцікавився: 

— В Едемі справді є ягнята. 

[Так, вони корисні, коли не можеш спати.] 

— …Тобто ти рахуєш їх? 

[Ти, мабуть, теж це бачив. Вони ті, хто з’являється, коли ти заплющуєш очі і думаєш про овець перед сном.] 

Я здивувався, тому що це була оповідь, яка не з’являлася в «Шляхах Виживання». Це справді були вівці, яких люди рахували перед сном? 

[Я збрехав.] 

— … 

Я дурнувато витріщився на Рафаїла. Він засміявся та почав знову говорити: 

[Ти знав? Спочатку овець в Едемі не було.] 

— Ти знову брешеш? 

[Це правда. Овець привела Уріель.] 

Уріель? Чому? 

[Одного разу писар дав Уріель другорядний сценарій.] 

Архангели Едему отримували завдання від Небесного Писаря. Зрозуміло, кожне завдання ставало сценарієм. Мені було цікаво, тому що цього не було в «Шляхах Виживання». 

— Що то був за сценарій? 

[Привести 10 ягнят.] 

Багато сценаріїв Зоряного Потоку мали форму метафор. В Едемі метафора вівці була очевидною. Коротко кажучи, Метатрон хотів, щоб Уріель привела 10 послідовників. 

— …Уріель привела справжніх ягнят? 

[Так. Спочатку їх було 10, але вони розмножилися і сильно виросли.] 

Звучало як щось, на що здатна Уріель. 

Було також видно янголів, що слідкували за вівцями. Янголи годували овець або зістригали вовну. Все було гарно, як і описано в «Шляхах Виживання». Дехто з них глянув сюди, та вони перемовилися один з одним. Один, два, три… кількість росла і росла. Хтось зімпровізував плакат із зістриженої вовни та почав махати нам. 

…Що я казав? 

[Сузір’я «Демоноподібна Вогняна Суддя» робить суворий вираз.] 

Янголи швидко розбіглися. Я бачив Уріель і Джун Хівон на відстані. Рафаїл цокнув язиком. 

[Янголу подобаються впалі люди.] 

— Ти можеш говорити на ходу? 

[Йди. Писар чекає.] 

Я стояв перед кабінетом писаря. Я глибоко вдихнув перед тим, як відчинити двері та увійти. 

Першим, що я побачив, були купи книжок, складені до висоти зросту людини. 

Купу книжок було неможливо прочитати за моє життя, і я мимохіть вподобав власника кімнати. Будь-хто, хто любив книжки, не міг бути поганим. 

Я був обережним, щоб не зруйнувати купи, коли зайшов до кабінету. За горами книжок було видно робочий стіл. Тоді я побачив сивого архангела, що сидів переді мною з втомленим обличчям. 

[Ти прийшов.] 

То був голос бога, який не можна було порівняти з жодним сузір’ям, яке я чув досі. Метатрон поправив свої окуляри та всміхнувся мені. 

[Вітаю, Демоне-Королю Спасіння. Я — Небесний Писар.] 

*** 

Я прийшов до Едему з двох причин. Одна була поверхневою, інша — справжньою задачею. 

[Я б хотів почути, що сталося в іншій світовій лінії.] 

Я кивнув та почав пояснювати. Починаючи зі згоди з Таємничим Інтриганом до світу 1863-го кола, зустрічі з людьми та Йофіїл, що лишилась там. 

Я розповів оповідь. Деякі частини були чесними, деякі — узагальненими, а дещо я не сказав. Метатрон слухав мою оповідь. Дещо слухав щиро, дещо спокійно. Деякі оповіді він слухав допитливо. 

[Таємничий Інтриган…] 

— Ви його знаєте? 

Метатрон слабко всміхнувся. 

[Напевно нема в цьому світі сузір’я, яке його не знає. Однак вони не знають, ким він є.] 

Я закрив рота. Моя оповідь закінчилась тут. 

[Дякую, що поділився оповіддю, Демоне-Королю Спасіння.] 

— Без проблем. 

[В майбутньому Едем дійсно буде зруйновано.] 

Його голос був надто буденним, як для розмови про руйнування. То було обличчя, яке не показувало жодного схвилювання. Я глянув на Метатрона та запитав: 

— Нащо ви мене покликали? Не тільки ж щоб почути оповідь. 

Небесний Писар. Він записував усе в Едемі та був другою доброзичливою до мене особою в Едемі. Усмішка Метатрона збільшилась. 

[Як ти думаєш, чому я покликав тебе?] 

Таким був стиль розмови Метатрона. Він слухав свої бажання крізь вуста іншої людини. Я думав мить перед відповіддю. Можливо це був мій шанс. 

— Я думаю, ви хочете використати мене, як інструмент зупинення руйнування. 

[Тебе? Що в тобі такого корисного?] 

Моя постать відбивалась в прозорих очах Метатрона. Кім Докча в одному оці мав білі крила, поки Кім Докча в іншому — чорні демонічні. 

— Я король демонів, який не обрав альянс. 

Я став королем демонів 73-го Царства Демонів через вибір. Це була посада, що була вільною тисячі років. 

Подібне місце зайняте новонародженим сузір’ям. 

Я відкрив останній журнал повідомлень. 

[Король демонів «Чорногривий Лев» запрошує вас до свого царства демонів.] 

[Король демонів «Неосяжна Строгість» запрошує вас до свого царства демонів.] 

… 

То були повідомлення, що назбиралися відтоді, як я став королем демонів. 

— Руйнування Едему почнеться через війну з Царством Демонів. Ви намагаєтеся використати мене, як медіатора. 

Було природно отримувати увагу від інших королів демонів. Тоді як щодо Едему? Едем показував незвичайну цікавість в мені до того, як я став королем демонів. Я отримав прихильність архангелів, починаючи з Уріель. Ґрунтуючись на поведінці, яку Едем зазвичай мав щодо груп злих сузір’їв, до мене вони ставилися незвично. 

— Я вам потрібен. В оповіді Зоряного Потоку я, напевно, перша людина, що отримала увагу Царства Демонів та Едему одночасно. 

Я навмисне підвищив голос. Зважаючи на майбутні перемовини, не можна, щоб Метатрон тут мене відштовхнув. 

Метатрон не відповів та дивився на моє обличчя якусь мить. Наступної я усвідомив, що щось не так. Разом з надзвичайним тиском яскраве світло з’явилося за Метатроном. То був світлий погляд, який я відчував раніше. Я відчув небезпечну силу, що проривалась крізь мою суть. 

[Ексклюзивну здібність «Четверта Стіна» сильно активовано!] 

Іскри вкрили мої очі, і я відступив зі стогоном. Іскри поступово зменшилися, і Метатрон висловив своє захоплення. 

[…Очікувано, ти також обранець «Фрагмента Останньої Стіни».] 

— Що… 

[«Стіна, що Розділяє Добро та Зло» дивиться на вас здивовано.] 

Я дивився перед собою у здивуванні. За Метатроном була срібна «стіна». Сумнівів не було. 

[«Четверта Стіна» скалить зуби на «Стіну, що Розділяє Добро та Зло».] 

Стіна, що Розділяє Добро та Зло. Архангел Метатрон був власником «стіни», як і я.