Я чув ревучий звук полум’я, і стіна гарячого вогню опинилася між мною та Михаїлом. Насуплений Михаїл відступив, трясучи руками.
[…Що ти робиш?]
[Забирайся.]
Михаїл витріщався на Уріель якийсь час перед тим, як усміхнутися.
[Уріель, ти певно здуріла, полишивши полювання на демонів.]
Фіолетова енергія почала дико переливатися в тілі Михаїла.
[Сузір’я «Спаситель Порочності» готує оповідь «Вбивця Короля Демонів».]
Вбивця Короля Демонів. Це та ж оповідь, яку мав Ю Джунхьок 1863-го кола.
Зелений луг зафарбувало фіолетовими хвилями. Трава зів’яла, і моторошне відчуття піднялося з моїх ніг.
Вбивця Короля Демонів була оповіддю, яка мала майже непереможну силу проти королів демонів. Мені ніколи не перемогти Михаїла, поки в нього ця оповідь.
Статус Михаїла націлився на мене, але хтось заблокував його.
— Архангели практично безжальні? — Джун Хівон стояла переді мною з Судним Мечем. Її плечі слабко тремтіли, і її дух знову зменшувався. А проте Джун Хівон була хороброю. Воля людини витримувала тиск перед вбивчим наміром архангела. За такою Джун Хівон стояла Уріель.
На задньому плані спалахнуло сяйво. Піднялося пекельне полум’я, і поля Едему заповнилися іскрами.
Я глитнув, коли ситуація сягнула точки кипіння.
Уріель була однією з п’яти найсильніших архангелів. Вона мала найвищий голос в Едемі серед сузір’їв системи абсолютного добра.
Попри це її противником був Михаїл. Незрівнянний архангел з усіма видами бойових здібностей. В Едемі не було архангела вище Михаїла за мірками однієї лише чистої бойової сили.
[Сузір’я «Друг Справедливості та Гармонії» відмовляє «Спасителя Порочності».]
[Сузір’я «Покровитель Молоді та Подорожей» дивиться на «Спасителя Порочності».]
[Сузір’я системи абсолютного добра критикують «Спасителя Порочності».]
Михаїл не відступив попри повідомлення, що лилися з неба. Йому радше було смішно.
[Так, це час показати, хто в Едемі найсильніший.]
Тоді ж фіолетова та біла аури Михаїла одночасно сформувалися навколо його рук. Сила вирувала навколо. Аура скоро перетворилась на дворучний меч. Піт стікав моїм тілом вниз. Цей мудак, де він отримав цю зоряну реліквію..?
[Сузір’я «Небесний Писар» попереджає «Спасителя Порочності».]
Величезний шторм почався, та іскри навколо одразу ж погасли. Такою була сила найвищого сузір’я Едему, Метатрона. Принаймні, цьому великому тиску в Едемі протистояти не міг ніхто. Жорстокість спричинила тишу, поки Михаїл неохоче розсіяв свій імпульс.
Михаїл витріщався в небо якийсь час перед тим, як пробурчати:
[…Навіть ти? Едему, здається, кінець.]
Михаїл розвернувся та пішов геть. Голови королів демонів звисали з його талії, наче фрукти.
[Голова Великого Герцога Семіди.]
[Голова Великого Герцога Ґрафіо.]
Гусяча шкіра вкрила моє тіло. Деякі з великих герцогів були рівні низькорівневим королям демонів. І все ж він повішав їхні голови, наче іграшки.
Щойно Михаїл повністю зник за пагорбом, Джун Хівон зітхнула та сховала свій меч.
Я повернув голову та побачив, що Уріель дивилась сюди.
Архангел Уріель. Вона відрізнялась від того, якою я її бачив на Банкеті Сузір’їв. Вона була одягнена в уніформу Едему з сережками-хрестами, та мала елегантний вигляд. Звичного пустотливого відчуття не було, адже благородність переливалася в її тілі.
[Кім Докча…]
Вона дивилась на мене складним поглядом перед тим, як раптом зробити здивований вираз обличчя. Тоді вона повернулась до Джун Хівон, наче уникала мого погляду.
[Рада тебе бачити. Це вперше, що ми отак зустрілися?]
Губи Джун Хівон були трохи розкриті, коли вона повернулась до Уріель. Можливо, це був різновид хвилювання. Справді, Джун Хівон вперше бачила Уріель. Уріель перед нами була у формі, у якій її тіло втілення та істинне «я» були об’єднані. Архангел перед нами був справжньою сутністю Демоноподібної Вогняної Судді.
[Ходімо, писар чекає.]
***
— …Скільки мені треба чекати?
Нас з Джун Хівон одразу ж повели до палацу Едему. Едем був більш скромним, ніж я очікував. Мені був знайомий опис зі «Шляхів Виживання», але це точно відрізнялося від інших пишних місць проживання. Тут були невеликі декорації, які не давали жодного відчуття претензійності. Мурали та статуї, що прикрашали монотонний білий, давали відчуття скромної допитливості. Проблемою було те, що така скромність робила очікування ще нуднішим.
—Чекай тут. Провідник скоро прийде.
Уріель залишила мене та зникла десь з Джун Хівон. Я також хотів побачити Едем… Я був трохи розчарованим.
…Можливо через те, що сталося в 1863-му колі. Я залишив компаньйона Уріель там, Йофіїл. Я не міг не бути винним.
[Кім Докча, ти прийшов?]
Я підвів голову з порожнім поглядом, і янгол, що сидів на хмарі, дивився на мене вниз. Зовнішність була як у раннього підлітка з кучерявим волоссям. Янгол глянув на мене напівсонними очима, і я підвівся.
— Ти — Рафаїл?
Рафаїл кивнув.
Покровитель Молоді та Подорожей, Рафаїл. Едем цього світу, здається, був у хорошій формі. Після Уріель я був радий бачити Рафаїл. До речі… це справді архангел, що відштовхнув страхітливого Асмодея?
[Як ти дізнався про наш секретний портал?]
— Мені сказала Йофіїл.
[Як тобі в Едемі?]
— Добре.
[Здаєшся сонним?]
Я поспіхом змінив вираз обличчя та всміхнувся. Рафаїл провів мене крізь коридор до приймальні. Поки ми йшли зовнішнім коридором можна було побачити сцену саду крізь вікно. Вівці, що паслися в траві, закричали, коли побачили мене. Я дивився на них та поцікавився:
— В Едемі справді є ягнята.
[Так, вони корисні, коли не можеш спати.]
— …Тобто ти рахуєш їх?
[Ти, мабуть, теж це бачив. Вони ті, хто з’являється, коли ти заплющуєш очі і думаєш про овець перед сном.]
Я здивувався, тому що це була оповідь, яка не з’являлася в «Шляхах Виживання». Це справді були вівці, яких люди рахували перед сном?
[Я збрехав.]
— …
Я дурнувато витріщився на Рафаїла. Він засміявся та почав знову говорити:
[Ти знав? Спочатку овець в Едемі не було.]
— Ти знову брешеш?
[Це правда. Овець привела Уріель.]
Уріель? Чому?
[Одного разу писар дав Уріель другорядний сценарій.]
Архангели Едему отримували завдання від Небесного Писаря. Зрозуміло, кожне завдання ставало сценарієм. Мені було цікаво, тому що цього не було в «Шляхах Виживання».
— Що то був за сценарій?
[Привести 10 ягнят.]
Багато сценаріїв Зоряного Потоку мали форму метафор. В Едемі метафора вівці була очевидною. Коротко кажучи, Метатрон хотів, щоб Уріель привела 10 послідовників.
— …Уріель привела справжніх ягнят?
[Так. Спочатку їх було 10, але вони розмножилися і сильно виросли.]
Звучало як щось, на що здатна Уріель.
Було також видно янголів, що слідкували за вівцями. Янголи годували овець або зістригали вовну. Все було гарно, як і описано в «Шляхах Виживання». Дехто з них глянув сюди, та вони перемовилися один з одним. Один, два, три… кількість росла і росла. Хтось зімпровізував плакат із зістриженої вовни та почав махати нам.
…Що я казав?
[Сузір’я «Демоноподібна Вогняна Суддя» робить суворий вираз.]
Янголи швидко розбіглися. Я бачив Уріель і Джун Хівон на відстані. Рафаїл цокнув язиком.
[Янголу подобаються впалі люди.]
— Ти можеш говорити на ходу?
[Йди. Писар чекає.]
Я стояв перед кабінетом писаря. Я глибоко вдихнув перед тим, як відчинити двері та увійти.
Першим, що я побачив, були купи книжок, складені до висоти зросту людини.
Купу книжок було неможливо прочитати за моє життя, і я мимохіть вподобав власника кімнати. Будь-хто, хто любив книжки, не міг бути поганим.
Я був обережним, щоб не зруйнувати купи, коли зайшов до кабінету. За горами книжок було видно робочий стіл. Тоді я побачив сивого архангела, що сидів переді мною з втомленим обличчям.
[Ти прийшов.]
То був голос бога, який не можна було порівняти з жодним сузір’ям, яке я чув досі. Метатрон поправив свої окуляри та всміхнувся мені.
[Вітаю, Демоне-Королю Спасіння. Я — Небесний Писар.]
***
Я прийшов до Едему з двох причин. Одна була поверхневою, інша — справжньою задачею.
[Я б хотів почути, що сталося в іншій світовій лінії.]
Я кивнув та почав пояснювати. Починаючи зі згоди з Таємничим Інтриганом до світу 1863-го кола, зустрічі з людьми та Йофіїл, що лишилась там.
Я розповів оповідь. Деякі частини були чесними, деякі — узагальненими, а дещо я не сказав. Метатрон слухав мою оповідь. Дещо слухав щиро, дещо спокійно. Деякі оповіді він слухав допитливо.
[Таємничий Інтриган…]
— Ви його знаєте?
Метатрон слабко всміхнувся.
[Напевно нема в цьому світі сузір’я, яке його не знає. Однак вони не знають, ким він є.]
Я закрив рота. Моя оповідь закінчилась тут.
[Дякую, що поділився оповіддю, Демоне-Королю Спасіння.]
— Без проблем.
[В майбутньому Едем дійсно буде зруйновано.]
Його голос був надто буденним, як для розмови про руйнування. То було обличчя, яке не показувало жодного схвилювання. Я глянув на Метатрона та запитав:
— Нащо ви мене покликали? Не тільки ж щоб почути оповідь.
Небесний Писар. Він записував усе в Едемі та був другою доброзичливою до мене особою в Едемі. Усмішка Метатрона збільшилась.
[Як ти думаєш, чому я покликав тебе?]
Таким був стиль розмови Метатрона. Він слухав свої бажання крізь вуста іншої людини. Я думав мить перед відповіддю. Можливо це був мій шанс.
— Я думаю, ви хочете використати мене, як інструмент зупинення руйнування.
[Тебе? Що в тобі такого корисного?]
Моя постать відбивалась в прозорих очах Метатрона. Кім Докча в одному оці мав білі крила, поки Кім Докча в іншому — чорні демонічні.
— Я король демонів, який не обрав альянс.
Я став королем демонів 73-го Царства Демонів через вибір. Це була посада, що була вільною тисячі років.
Подібне місце зайняте новонародженим сузір’ям.
Я відкрив останній журнал повідомлень.
[Король демонів «Чорногривий Лев» запрошує вас до свого царства демонів.]
[Король демонів «Неосяжна Строгість» запрошує вас до свого царства демонів.]
…
То були повідомлення, що назбиралися відтоді, як я став королем демонів.
— Руйнування Едему почнеться через війну з Царством Демонів. Ви намагаєтеся використати мене, як медіатора.
Було природно отримувати увагу від інших королів демонів. Тоді як щодо Едему? Едем показував незвичайну цікавість в мені до того, як я став королем демонів. Я отримав прихильність архангелів, починаючи з Уріель. Ґрунтуючись на поведінці, яку Едем зазвичай мав щодо груп злих сузір’їв, до мене вони ставилися незвично.
— Я вам потрібен. В оповіді Зоряного Потоку я, напевно, перша людина, що отримала увагу Царства Демонів та Едему одночасно.
Я навмисне підвищив голос. Зважаючи на майбутні перемовини, не можна, щоб Метатрон тут мене відштовхнув.
Метатрон не відповів та дивився на моє обличчя якусь мить. Наступної я усвідомив, що щось не так. Разом з надзвичайним тиском яскраве світло з’явилося за Метатроном. То був світлий погляд, який я відчував раніше. Я відчув небезпечну силу, що проривалась крізь мою суть.
[Ексклюзивну здібність «Четверта Стіна» сильно активовано!]
Іскри вкрили мої очі, і я відступив зі стогоном. Іскри поступово зменшилися, і Метатрон висловив своє захоплення.
[…Очікувано, ти також обранець «Фрагмента Останньої Стіни».]
— Що…
[«Стіна, що Розділяє Добро та Зло» дивиться на вас здивовано.]
Я дивився перед собою у здивуванні. За Метатроном була срібна «стіна». Сумнівів не було.
[«Четверта Стіна» скалить зуби на «Стіну, що Розділяє Добро та Зло».]
Стіна, що Розділяє Добро та Зло. Архангел Метатрон був власником «стіни», як і я.
Далі
Розділ 315 - Розділ 315. Епізод 60 — Смак Руїни (1)
「Не чес ти вий хло пець.」 Здавалося, Четверта Стіна знала цю стіну. Про неї також була коротка згадка у «Шляхах Виживання». Подібно до Невідомої Стіни Джан Хайона, це була одна зі стін, що мала велику силу, але походження якої було невідоме. [Стіна, що Розділяє Добро та Зло вимірює ваше добро і зло.] [Четверта Стіна пирхає.] [Стіна, що Розділяє Добро та Зло не знає, як судити ваше існування.] Стіна, що Розділяє Добро та Зло була стандартом для поділу добра і зла в цьому світі. Здатність розрізняти добро і зло в Зоряному Потоці відповідала на раціональні сумніви Метатрона. Якщо здібність називала когось злим, сузір’я, що належали до системи абсолютного добра, мали право голосувати за це рішення, і результат негайно відображався. Судний Час Джун Хівон був силою, яка поділяла ймовірність цієї стіни. [Чому ти розгубився? Ти не вперше бачиш власника стіни.] — Я не знав, що ви так раптово це згадаєте. Тоді чи ви визначите мене як «злу» людину? Я знаю, що рішення було скасовано в минулому. [Я так не думаю. Як ти і сказав, ти корисний.] Я не знав точних думок Метатрона. Єдиним певним було те, що він мав намір використати мене для підготовки до майбутнього знищення Едему. [Стіна, на якій написані всі ■■. Ти читав там про знищення Едему. Чи не так?] Я був трохи здивований. Цей Метатрон здавався дещо іншим за Метатрона, якого я знав. Він знав про існування «Шляхів Виживання». Він також називав стіну «Останньою Стіною». У ту мить, коли я збирався відповісти, Четверта Стіна перервала мене. 「Кім Док ча, не ка жи дур ниць.」 Я закрив рота. Метатрон сказав. [Здається, стіна змусила тебе замовкнути. Як і очікувалося від найбільшого Фрагмента Останньої Стіни.] — Ви знаєте, що таке Остання Стіна? На моє запитання Метатрон зробив невідомий мені вираз обличчя. [Ти запитуєш, бо тобі цікаво, чи у тебе є інша мета?] Я мовчки дивився в очі Метатрона. Метатрон криво посміхнувся. […Гаразд. Натомість вимкни канал. Вони вже побачили достатньо Едему.] Наступної миті з неба вибухнули непрямі повідомлення. [Сузір’я «В’язень Золотого Обруча» чухає голову.] [Сузір’я «Дракон Чорного Полум’я Безодні» випромінює світло зі своїх нігтів.] [Сузір’я «Лисий Генерал Справедливості» вражене небесною сценою.] [Деякі сузір'я задоволені екскурсією Едемом!] [50,000 монет було переказано.] Так само, як і з Потойбіччям, було багато сузір’їв, які цікавилися Едемом. Бію видала звук і закрила канал. Метатрон торкнувся товстого стосу книжок і заговорив: [Останній Світ — це стіна, яка становить суть цього світу. Вона існувала довгий час і розвалилася, що призвело до зламаної стіни.] Метатрон торкнувся такої старої книги і здавалося, що вона розвалиться від одного дотику. [Стіна, що Розділяє Добро та Зло є одним із фрагментів цієї стіни.] — Скільки усього цих стін? [Я точно не знаю. Я не чув від «нього» про це. Просто…] Мені було цікаво, кого Метатрон мав на увазі під «ним». Насправді це була дурна думка. В Едемі була лише одна істота, яку називали б «ним». Метатрон продовжував говорити. [Кожна стіна має значення. Деякі стіни розрізняють добро і зло, а інші контролюють спілкування. Деякі стіни також можуть змінити майбутнє певного світу.] Метатрон витріщився на мене й заговорив серйозним голосом. [Я вважаю, що ти є ключем до зміни «заданого» руйнування.] Очікування Метатрона щодо мене були настільки ясними, що це відчувалося трохи обтяжливо. Я навмисне говорив упевнено. — Писарю, ви, мабуть, створюєте «Єдину Оповідь». […Так.] — Зараз я новачок, що перебуває лише на стадії «наступництва». Ви думаєте, я зможу це зробити? [Ніхто не знає, яка оповідь буде обрана в кінці.] Метатрон перевів погляд на вікно кабінету. Сонце, що зайшло в Едем, осяяло прекрасне обличчя Метатрона. Деякі частини були покриті темним відтінком, а інші стали аномально яскравими. У неоднаковому світлі обличчя Метатрона здавалося дивним чином спотвореним. [Ми можемо лише ретельно вибирати метод поклоніння з категорії, яку можемо зрозуміти.] Можливо, це була оповідь, про яку думав Метатрон. Я тихо спостерігав за Метатроном і відкрив рота. Настав час перейти до головного. — Неважливо, для чого ви мене використовуєте. Натомість у мене є одна умова. [Ти прийшов сюди, щоби врятувати втілення Ю Сану.] У будь-якому разі добре, що розповідь була швидкою. Метатрон, здавалося, вже зрозумів подробиці Ю Сани через трансляцію. [Потік свідомості — це дуже небезпечна хвороба, і необдумане вкладення ймовірності може призвести до великих втрат. Їх понесуть пороги виходячих оповідей.] — Тож рішення немає? [Є. Якщо ти віритимеш і практикуватимеш величні слова, як інші архангели в цьому саду...] — Це означає, що я маю приєднатися до Едему. Це неможливо. [Поки що найкраще зміцнити тіло втілення до межі, щоби полегшити хворобу. Для цього рекомендується отримати предмети. Це не мають бути такі речі, як «Велика Пігулка Повернення», зроблена людьми Муріму. Натомість це мають бути Фрукти-Зоряні Реліквії або зоряні рідини, які містять диво гігантської оповіді.] Фрукти-Зоряні Реліквії та зоряні рідини… Метатрон прочитав мій вираз і посміхнувся. [В Едемі є залишки нектару, але його не можна використати для твоїх цілей. Фрукт-Зоряна Реліквія Едема дещо особлива.] Я вже знав. На Землі не було нікого, хто б не знав, чим був Фрукт-Зоряна Реліквія Едема. — …Тоді виходу немає. Я був трохи збентежений. Я вважав, що це можливо для Едема, але, мабуть, я занадто багато думав. Тоді Метатрон додав: [Я маю на увазі, що шляху немає саме у Едемі.] Двері кабінету відчинилися. До кабінету зайшов чоловік, обвалюючи високі стоси книг. Я дивився на тіло, вкрите сліпучим світлом, і неусвідомлено викликав свій статус. [Давно не бачилися, Демоне-Королю Спасіння.] *** Джун Хівон проводили екскурсію Едемом. Ангели були здебільшого доброзичливими, а деякі ставили їй запитання. Більшість із них були про Кім Докчу та Ю Джунхьока, але вона вважала це природним. Ці двоє наразі були найпопулярнішими на Корейському півострові. Швидше, якщо щось її турбувало, то це її спонсор, що постійно відволікалася, хвилюючись про щось. — Уріель. [Так, Хівон.] — Я розумію. [Так, Хівон.] — Ти не слухаєш мене, правда? [Так, Хівон… а?] Здивована Уріель глянула між списком чинів, вигравіруваним на плиті, яку тримала Джун Хівон, і палацом. [Н-ну... Ах, точно. Я пояснювала порядок ангелів. Отже, наші чини…] — Якщо ти так хвилюєшся, чому б не піти подивитись самій? Джун Хівон говорила про те, щоб піти до кабінету в палаці, і Уріель зблідла. [Ц-це. Ні. Мені слід розрізняти ділові та особисті справи...] — Ти можеш дати пояснення Едему пізніше. Він буде вдячний, що ти прийшла його зустріти. Джун Хівон побачила, як жахливо розхвилювалася Демоноподібна Вогняна Суддя, і розсміялася. Це був спонсор, якого вона не могла ненавидіти. Уріель торкнулася своїх сережок-хрестиків і прикусила губи, перш ніж підняти очі. […Чи можу я відвідати Кім Докчу?] — Звичайно. Обличчя Уріель прояснилося з дозволу Джун Хівон. Потім наступної миті Уріель про щось подумала, і її очі спохмурніли. [Ні, я не можу.] — Чому? [Це…] Уріель закотила очі й поворушила пальцями. Вона була така мила, що Джун Хівон розсміялася. Її спонсор нагадувала їй старшу сестру. Джун Хівон глянула на похмуре обличчя Уріель і промовила: — Якщо тобі так подобається Докча-ссі, то варто піти до нього. Чого ти вагаєшся? Уріель почервоніла від цього запитання, замахала руками й зітхнула, схиливши голову. [Я соромлюсь.] — Чому ти соромишся? Ти завжди надсилаєш йому непрямі повідомлення. [Лист від шанувальника відрізняється від прямої розмови з людиною.] — Хіба ти не зустрічала його минулого разу? На бенкеті чи що. [Тоді це було лише тіло втілення. Тепер я інша. Це як особисто зустрітися з аватаром онлайн-ігри.] Це була аналогія, придатна для сузір'я. [Я не маю на увазі, що час, який я провела з тобою, схожий на гру! Типу, в переносному сенсі...] Джун Хівон посміхнулася Уріель, яка не знала, що сказати. Можливо, цим її спонсорка відрізнялась від інших сузір'їв. Це могло бути причиною того, чому Кім Докча не був пильним щодо Уріель. Джун Хівон збиралася відповісти, коли її губи напружилися. Неприємне передчуття пройшло по її спині. Здалеку хтось звернув у палацовий коридор і попрямував до кабінету писаря. І в напрямку Кім Докчі. Його статус був надзвичайно високим, і Джун Хівон жахнулась, коли побачила цю людину. — Уріель! Це сузір’я..! Джун Хівон знала про це існування. Вона не могла не знати. Саме тому, що саме він зробив останній Вибір Короля Демонів кошмаром. Вона повернула голову й побачила, що Уріель дивиться на неї із запеклим виразом. — Я хочу піти подивитися. Уріель кивнула. *** Мої вуха наповнив звук величезного потяга, що з’їжджає з колії. Було відчуття, що спогади відновлюються просто від зіткнення з ними. Це був Едем, і сузір'я не могло напасти на мене. Незважаючи на це, мої інстинкти запам’ятали це, і мій статус відреагував несамовито сильно. Почувся піднесений голос, що нагадував сонячне світло: [Ти не такий ввічливий, як я думав. Все ще розмірковуєш над минулою оповіддю?] — Мене б вдарили по потилиці в Зоряному Потоці, якби я її забув. [Ти може й сузір'я, але ти не втік від менталітету людини. Сузір’я не зупиняється на такій тривіальній оповіді.] Чотири руки, прикріплені до тіла. Третє око, що тихо дивилося на мене вниз. Жахлива битва під час Вибору Короля Демонів все ще викликала в мене мурашки. [Сур'я. Як там полювання на демонів?] Метатрон заговорив, і Сур’я пройшов повз мене, ніби йому це було нецікаво. Голови великого герцога демонів звисали на талії Сур’ї. Сур’я дістав голови і поклав їх на стіл Метатрона. Метатрон перевірив стан голів і сказав: [Нагороди будуть надіслані через туманність.] Можливо, Сур’я отримав договірний другорядний сценарій через Едем. Подібно до Михаїла та Уріель, Верховний Бог Світла був кошмаром для демонів. [Ні, я б хотів отримати їх зараз. Останнім часом я не так багато контактую зі своєю туманністю.] Сур’я дивився на мене, коли казав це. Метатрон заговорив: [Переходь до Едему…] [Припини жартувати з цього приводу. Справа закінчена, тож я йду.] З цим зауваженням Сур’я попрямував до виходу з кабінету. Метатрон дивився на спину Сур’ї з ледь помітною посмішкою. Я був здивований. Я нервував, але він прийшов сюди не через мене. Потім кроки Сур'ї зупинилися перед дверима. [Демоне-Королю Спасіння, мені сказали, що один із твоїх компаньйонів має особливу хворобу,] — говорив Сур’я, не оглядаючись. — [Якщо хочеш, я можу допомогти.] У цей момент у моїй голові швидко промайнула інформація з «Шляхів Виживання». 「Сур’я — один з восьми Локапала з Вед.」 「Він і Локапала є походженням зоряної рідини Вед, Соми.」 Зоряна рідина Вед, Сома. Тоді було цілком ймовірно, що він зможе покращити стан Ю Сани. Я поглянув на Метатрона. Той ледь помітно посміхнувся мені з хитрим виразом обличчя. Цей писар з самого початку знав, що Сур’я прийде сюди. Але цьому інтригану навіть не вдалося зупинити знищення Едему… Я зрозумів, що доля Зоряного Потоку була суворою. Я запитав, не дивлячись на Сур’ю: — Чого ти хочеш? Сома була напоєм, яким могли насолоджуватися лише кілька привілейованих богів у Ведах. Він би не зробив мені такого подарунка без певних умов. Верховний Бог Світла повільно повернув голову. На обличчі Сур'ї з'явилася демонічна посмішка. [Я хочу, щоб Олімп був зруйнований.]
Читати
Відгуки
Дуже милим і неймовірно дивним являється той факт, що Докча, будучи Королем Демонів, має таке гарне ставлення в Едемі. Мені здається, він буквально єдиний Король Демонів, який може спокійно зайти туди й не отримати по голові (Михаїла не рахуємо, він мішком прибитий). Навіть більше, його туди самі ангели запрошують. Це все не було частиною плану на початку (бо Докча не міг і представити, що буде симпатизувати Уріель, а потім і Метатрону), але як все добре склалось. "[Сузір’я «Спаситель Порочності» готує оповідь «Вбивця Короля Демонів».]" - чисто теоретично, чи змогла б оповідь, яку надала йому Уріель ("Той, кого любить Архангел", здається) законтрити це? Ну хоча б загальмувати? "[Сузір’я системи абсолютного добра критикують «Спасителя Порочності».]" - весь Едем чисто: "Міш, ти йобу дав? Він нам живим треба!" "Михаїл розвернувся та пішов геть. Голови королів демонів звисали з його талії, наче фрукти" - є хоч одна історія, в якій архангел Михаїл не ушпарений? В мене просто ще після Надприродного травма залишилась. І взагал... де його носило весь цей час, коли весь Едем знає Докчу, а цей, ніби із печери виліз перший раз у цивілізацію?
Виходить Метатрон вже 3 власник стіни якого ми зустріли 😋