Землевласник (5)

Хвиля чудовиськ все насувалася. Я зібрав усю силу п’ятнадцятого рівня у ногах, і щодуху кинувся уперед.

Повсюди бігали щури, рогаті ґроли вистрибували з неочікуваних місць.

Моя шкіра, попри п’ятнадцятий рівень витривалості, збирала на собі все нові синці та подряпини від їхніх атак.

[Ви застосували закладку номер один]

Аура Нам’унового Затемнення вкрила моє тіло, і я відштовхнув усіх чудовиськ, що напирали на мене спереду.

Чиїсь гострі ікла вп’ялися у плоть, — кілька щурів дісталися до мого стегна. Але я не зупинявся, знову і знову переходив на біг.

Он там. Нарешті попереду виднілася початкова стіна. Я стрибнув над щурами і побачив сяючу зелену зону для двох людей.

А дідька лисого…

[Зелена зона 1/2]

Дехто вже її зайняв.

Я забув про чудовиськ, які наближалися ззаду і вилупився на нього. У зеленій зоні стояв той, кого там не мало бути.

— Агов.

Він повернувся до мене.

— Може, давай на вихід? Тобі ж не обов’язково там ховатися.

— Зайві проблеми. Я втомився.

Я ледь не прописав цьому вилупку у табло. В голові не клеїлося. Переді мною стояв не той Чунхьок третьої регресії, про якого я читав.

Згідно «Способів вижити» Ю Чунхьок знайшов першу приховану зелену зону лише у четвертій регресії… Дідько. Невже він знав про це місце з часів другої регресії, просто автор про це не згадував? Тоді чому він нею не скористався в оригінальній історії?

Запізно я спохватився критикувати автора. В шию хекав виснажений Ґірьон, а ззаду, гидко сокочучи, наздоганяли щури. Я зазирнув Чонхьоку в очі, і ми практично одночасно промовили:

— Забери малого.

— Віддай мені дитину.

Хоч з чимось пощастило. Сузір’я точно почули ці мої слова.

[Зелена Зона 2/2]

Я посадив Ґірьона на платформу і значення на лічильнику зеленої зони змінилося. Тепер хлопчик був у безпеці.

— Хьоне! Куди ти? Хьоне!

Ґірьон відразу кинувся до мене, але Чунхьок притримав його рукою. Я махнув мечем на земляних щурів.

[Сузір’я «Лисий Генерал Правосуддя» заплющило очі]

[Сузір’я «Демоноподібна Суддя Полум’я» спостерігає за вами з вогкими очима]

В останній момент мені здалося, що Чунхьок зиркнув на мене.

Я ж казав, що ти загинеш.

Хвиля з чудовиськ вже практично нависала наді мною, а зелених зон більше не лишилося.

— Я не помру.

Проігнорувавши їхні пащі та пазурі, я всунув руку у кишеню. Зоря мені свідок, я до останнього не хотів його використовувати. Не мав способу впевнитися у відсутності побічних ефектів. Але тепер лишалося сподіватися на Четверту Стіну.

Це ж?..

Очі Чунхьока здивовано смикнулися. Невже цей регресивний мене розкусив? Що ж, якби не він, то я про цей метод так і не дізнався б.

Я поглянув на білий камінчик, що сяяв на моїй долоні.

[Кристал примари]

Предмет випав мені під час полювання на примар по дорозі на Чунмуро.

Сотні щурів почали вгризатися в моє тіло. Кров виступала з численних неглибоких ран і зовсім цебеніла з плеча, яке один з ґролів проткнув своїм рогом. Коли моє тіло почало стрімко втрачати здатність опиратися, я поклав білий камінь на язика.

З рота почало виходити щось на кшталт пари. Потім ця пара збилася в туман і оповила мене.

[Привітна в’язниця активована]

Тієї миті що щури, що ґроли перестали на мене нападати.

Усе навколо викривилося. Ця платформа, Ю Чонхьок, Ї Ґірьон, який озивався до мене.

Я став «привидом».

***

Докча.

Як тільки пролунав материн голос, я відразу усвідомив — це був сон.

Я спробував ігнорувати видіння, але цього разу виходило складніше. Підлога перетворилася у трясовину і засмоктала мене.

[Ефект Четвертої Стіни тимчасово ослаб через надмірне занурення]

Епізоди з пам’яті спліталися у спогади, хотів я того чи ні.

Вітальня, просякнута кров’ю, холодне тіло чоловіка, спина жінки, що схилилася над трупом. Ні. Тільки не ці спогади. Мені не можна в них поринати.

Я відчайдушно захитав головою, і видіння перед очима розвіялися. Клята травма…

Якраз оцих спогадів я бачити і не хотів.

Саме тому я до останнього уникав поїдання Примарного кристалу. Цей предмет тимчасово перетворював користувача на «привида» і робив невидимим для чудовиськ, але натомість підсилював психологічну травму.

Саме через цей побічний ефект я не поділився ним з компаньйонами. Ця штука будь-кого з них, окрім мене, могла б довести до божевілля.

Наперекір шаленому головному болю, я пообіцяв собі триматися.

Тепер я переконався у силі Четвертої стіни. Ця здібність могла стримати побічну дію цього кристала. Таке не під силу навіть Ментальному бар’єру. Звідки вона взялася? Якщо мої здогадки вірні, ця здібність…

Ю Чунхьок? Ю Чунхьоку, це ти?

Я подумав, що мене знову здолала травма, але голос виявився чужим. Його породили не мої спогади. Я озирнувся і побачив дивну жінку.

Ти не Ю Чунхьок. У тебе зовнішність корейця, але хто ти?

Вродлива іноземка з білявим волоссям, зовсім юна, низького зросту. Дівчина вирячилася на мене, ніби побачила привида, і довго не зводила очей.

Ти… Не розумію. Я безліч разів зазирала у майбутнє, але жодного разу не бачила у ньому тебе…

У її лівому оці вирував зловісний червоний вихор. У пам’яті спливли сторінки із роману. Я згадав цю людину. Ні, не так: я просто не міг її не згадати.

[Ви застосували виняткову здібність «Список персонажів»]

[Персонаж Анна Крофт використовує Ментальний Бар’єр Рів. 6]

[Список персонажів ігнорує Ментальний Бар’єр Рів. 6]

[У системі забагато інформації про цього персонажа. Конвертуємо Список Персонажів у Список Зведень.]

[Зведення про персонажа]
Ім’я: Анна Крофт
Атрибут: Пророк (Легендарний), Рятівник (Легендарний)
Виняткові здібності: Провидіння майбутнього Рів. 5, Провидіння минулого Рів. 4, Проникливість Рів. 8, Ясновидіння Рів. 4, Майстерне володіння магією Рів. 4, Ментальний бар’єр Рів. 6, Розпізнавання брехні Рів. 7, Око великого демона Рів. 1…

Жінка, яка ігнорувала обмеження простору і вільно входила у свідомість інших людей. Та, хто бачила майбутнє і намагалася сконструювати інше майбутнє для цього світу. У «Способах вижити» йшлося лиш про одну таку людину.

— Анна Крофт.

Звідки тобі про мене відомо?

Вона вирячилася на мене.

— Я пророк, — тихо відповів я.

[Персонаж Анна Крофт застосувала Розпізнавання брехні Рів. 7]

[Розпізнавання брехні підтвердило хибність вашого висловлювання]

Дійсно, справжнього пророка я обдурити не міг.

Зізнавайся. Хто ти?

Вона міцно зімкнула свої тонкі губи, мов не могла з чимось змиритися.

Я мав загальне уявлення про те, як розвиватимуться події. Ця жінка помітила мою присутність, ймовірніше тому, що дія Четвертої стіни тимчасово ослабла. Якщо ця здібність працювала так, як я собі це уявляв…

Між іншим… Її запитання мене розчарувало.

— Ти правда не знаєш, хто я такий?

Що?..

— Хіба не тобі я надсилав ядро іхтіозавра?

Губи Анни повільно розімкнулися.

— Ти ж імплантувала собі «око великого демона» за допомогою сили того ядра. Хіба не так?

Т-тоді це ти? Той, хто просив Зламану віру?..

Око Великого Демона. Це той самий захмарно-дорогий предмет за мільйон монет, який придбав діамантовий спонсор цієї жінки. Я їй заздрив.

Ти! Як тебе звати? Як…

[Дія виняткової здібності «Четверта стіна» повільно відновлюється]

Чому… Чому я нічого не бачу?..

Її погляд потьмянів. Ефект Ока Великого Демона, яке могло проникати у свідомість інших, ослаб, і її постать почала танути.

— Одного дня наші шляхи перетнуться, — я помахав їй. — Чекай на мене на своїй стороні світу.

[Виняткова здібність Четверта стіна повністю відновила свою дію]

А Анна остаточно зникла.

Я полегшено зітхнув. Вже під час розмови з Анною Крофт я відчув, що мій дух нестабільний. Не дуже добре.

[Вплив здібності спричинив імунітет до Привітної В’язниці]

Чорт забирай, чому так пізно?

Я відчув, що приходжу до тями.

Дискомфорт зник не відразу, але значно ослаб. Я глибоко увібрав у легені повітря, повільно його видихнув і для ментальної розминки розклав по поличках стрижневі факти:

Я Кім Докча. Світ знищено. «Способи вижити» стали реальністю. Я вибрався із… Привітної В’язниці. Я з’їв Примарний кристал і на деякий час перетворився на привида. Я зробив це, щоб уникнути атак підземних істот. Так, усе вірно. Тож… саме так виглядає цей світ.

Дія Примарного кристала спотворювала сприйняття часу. Мені стало неспокійно.

Що сталося з Саною, Хьонсоном і Хівон? Бісів Чунхьок, чи вбив він Ґірьона? Чи тривав ще Третій сценарій? А що як навколо мене все ще снували щури? Чи оточили ґроли, щоб роздерти моє тіло?

Якщо так…

Хьоне…

Будь ласка…

Докча-ссі!..

В пам’яті зринули знайомі голоси.

[Застосовано виняткову здібність «Розвіювання» Рів. 1]

Так, настав час повертатися.

***

Я насилу виштовхнув із грудей повітря. Щось м’яке торкнулося щоки.

— Докча-ссі!

Туман розтанув, і мій зір відновився. Першим я побачив обличчя Сани, а за нею – схвильованих Хьонсона та Хівон.

— Сценарій?..

— Скінчився, Докча-ссі. У нас вийшло. Ми змогли!

Зрозуміло. Ми правда змогли.

Помітивши, як усі нетерпляче мнуться на місці, я спробував поворухнутися. Після довгої та напруженої битви м’язи майже не слухалися.

— Зарано… радієте.

— Що?

— Ми пережили всього один день, третій з початку сценарію… — я спробував підвестися, але не зміг, і Хьонсон мене підхопив.

— Докча-ссі! Не можна! Ти ж зовсім не спав.

— Котра година?

— Опів на дев’яту ранку. Сценарій закінчився пів години тому.

Восьма тридцять… На щастя, я не так багато пропустив. До речі про пропуски.

— Де Ґірьон?

— А, він…

Я помітив його раніше, ніж Хівон встигла договорити. Ґірьон стояв навпроти Чіхє та Чунхьока, всього за кілька кроків від мене.

О, ні… Що цей вилупок Чунхьок задумав?

І тут я згадав, як Чунхьок здивувався, коли побачив мою команду. Невже, коли він використав Очі Мудреця, то побачив…

— Коли… Ти обрав? Очевидно, ніколи… раніше.

Через побічну дію каменю, я не міг зосередитися на голосі Чунхьока. Далі заговорив Ґірьон:

— Все добре.

— Впевнений, що не хочеш піти зі мною?

— Так.

— Зі мною ти станеш набагато сильнішим, ніж з ним. Не передумав?

— Не передумав.

— Наївне дитя… — Чунхьок насупив брови і глянув у мій бік.

[Другий ступінь виняткової здібності «Точка Зору Всезнаючого Читача» активовано!]

Щасливець… Нехай трохи поживе — ще пригодиться.

Дуже хотілося йому відповісти, але сил навіть на це не стало.

— Докча хьоне!

Помітивши, що я прийшов до тями, заплаканий Ґірьон кинувся до мене. А думки Чунхьока продовжували лунати в голові:

Відтягувати час більше не вийде. Мені потрібно завершити атаку сьогодні. Інакше…

Атаку?.. Про що він?

Дайте подумати… Шляк би його, геть виснажився.

Я розслабив усе тіло і припав щокою до її м’якого стегна.

— Ю Сано-ссі…

— С-слухаю!

— Вибач, я трішки посплю…

Затим я провалився у сон. Солодкий сон без снів та видінь.

***

Дві години потому я отямився.

[Агов, не спи, а то замерзнеш!]

Я розплющив очі від чийогось набридливого голосу. Цього разу моя щока лежала на чомусь набагато твердішому та жорсткішому, ніж раніше.

— О… Докча-ссі прокинувся.

Губи, складені у посмішку. Зверху на мене дивилася Чон Хівон.

— Ю Сана-ссі пішла перепочити. Ми всю ніч не спали.

Я повернув голову на інший бік. Там, спершись на стіну, спала Сана. А у Хівон либа від вуха до вуха:

— До речі, як тобі ніжки Хьонсона? Зручні?

Я підняв очі і побачив, як наді мною пускає слину сплячий Хьонсон.

— Сьогодні вранці… обов’язки виконуватиме приставлений офіцер…

А я ще подумав, чому у мене така висока подушка, а це виявилися ноги Хьонсона. Армійська подушка із запахом крові.

— Докча хьон…

Я відчув щось важке на животі і поглянув униз. Там, спершись на мене, спав Ґірьон.

Обережно піднявшись, я почув голос Біхьона:

[Ха-ха, продер оченята? Ну то тримай.]

У вухах задзвеніли повідомлення.

[Сузір’я «Демоноподібна Суддя Полум’я» журиться через вашу травму]

[Сузір’я «Глибинний Дракон Чорного Полум’я» цікавиться вашим минулим]

[Сузір’я Таємничий Інтриган цікавиться вашою матір’ю]

[Сузір’я пожертвували вам 1800 монет]

Сучі сини та дочки. Намагалися зазирнути у моє минуле.

Повідомлення на цьому не завершилися.

[Ви пережили ніч на Чунмуро без зеленої зони]

[Ви отримали досягнення «Вік до світання» на станції Чунмуро!]

[Ви заробили 1000 монет в нагороду за досягнення]

[Усього монет: 22,650 М]

Я назбирав необхідну кількість. Не дарма ж пережив таку скрутну ніч.

— Який план на сьогодні? — спитала Хівон. — Все як учора, чи…

— Ні, не вийде. Такий спосіб працює тільки раз.

Хоча ми цілком могли б натрапити на випадкову зелену зону, на жаль, «Способи вижити» не мали інформації про місцезнаходження зон на четвертий день сценарію.

— Раз так… — її обличчя потьмяніло, але не впевнений, що від хвилювання.

— Сьогодні ми остаточно закінчимо третій сценарій.

— Що?

Я обережно переклав голову Ґірьона і підвівся.

Після почутих мною зранку думок Чунхьока, з’явилася потреба різко змінити план. Вчора йому не лишалося нічого, окрім як тягнути час. Але сьогодні такого вже не буде.

— Я вижену панів землевласників з їхніх ділянок.

— Як?.. — запитала Хівон, і я поглянув на Хьонсона, котрий досі міцно спав.

— Я приберіг секретну зброю на такий випадок.

Настав час станції Чунмуро змінити свого власника.