Розділ 303. Епізод 57 — Славне Повернення (5) 

Чому Ю Джунхьок тут? Я був збентежений, коли скеровував репатріантів, аби безпечно приземлитися на землю. Ю Джунхьок, що стояв перед пам’ятником, випускав великий статус, і  репатріанти нервово відступили. 

— Брате, ця людина..? — запитав Летючий Лис. 

— Повертайся, я поговорю з ним, — я подав знак Летючому Лису і повільно підійшов до Ю Джунхьока. Адже наша мета була залишити знак на базі. Сценарій буде завершено, коли ми це зробимо. 

У той момент, коли я наблизився до Ю Джунхьока на кілька десятків метрів, імпульс, що витікав з тіла Ю Джунхьока, змінився. Я ковтнув і відкрив рота.  

— Ю Джунхьоку. 

Звісно, мій голос не буде передано належним чином. 

— Загубись. Будь ласка. 

Ю Джунхьок не рухався. Ю Джунхьок повинен був стати сильнішим, як я став сильнішим після проходження 1863-го кола. Виходячи з того, що я відчував, я не міг гарантувати результат. Тоді був тільки один шлях. 

[Ексклюзивну здібність «Точка Зору Всезнаючого Читача» активовано!] 

Таким чином моє тіло втратить свідомість, і я перейду до Ю Джунхьока... 

[Ексклюзивну здібність «Точка Зору Всезнаючого Читача» скасовано.] 

[Ваше комплексне розуміння цієї людини недостатнє!] 

[Вашого розуміння недостатньо, щоб зрозуміти поточний стан цієї людини.] 

…Що? Я здивовано відступив. Це було вперше. Це точно було третє коло, а не 1863-тє, яке я не знав добре. 

Ю Джунхьок переді мною відчувався дивно. Що сталося за останні три роки? 

— Брате! Уникай його! 

Якби Летючий Лис не штовхнув мене, мене б порізало лезо Ю Джунхьока.  

— Давай зробимо це разом! Я думаю, що він небезпечний! — вигукнув Летючий Лис. 

— ...Це неможливо. 

— Чому? Ти його знаєш? 

Я подивився на Летючого Лиса. 

— Він мій компаньйон. 

Слова, які вилітали з моїх вуст, були смішними. Я відчув, що розумію почуття Ю Джунхьока в минулому. 

Ми з Ю Джунхьоком погано підходили один одному. Наші особистості були різними, і те, як ми проходили сценарії, відрізнялося. Те, як ми спілкувалися з іншими, також було різним. Але ми неодноразово рятували життя один одному і прибули сюди. 

— …Тож його не можна вбивати. 

Я засунув руку в пальто. Подібно до того, як Ю Джунхьок мав власні переконання, я мав свої. 

[Лезо Віри активовано!] 

Це була не моя Незламна Віра. Цей клинок був набагато блискучішим за мій меч. Це був той, що належав Хан Суйон 1863-го кола. Етер, що піднімався з Леза Віри, був насичено-чорним. 

[Рейтинг цього предмета не відповідає рівню справедливості сценарію.] 

[Стати предмета частково скориговано.] 

Незламна Віра 95-го сценарію, вдосконалена за методом Хан Суйон. 

Очі Ю Джунхьока злегка тремтіли. Я не бачив, як виглядаю зараз. Можливо, етерний клинок був схожий на гігантське щупальце. 

— Припини, Ю Джунхьоку. Я не маю наміру битися. 

Як я міг не битися проти Ю Джунхьока? Як я міг сказати йому, що я — Кім Докча? У той момент, коли я уникнув леза Ю Джунхьока, у мене спалахнула думка. 

…Хвилинку, може? Я не міг бути впевнений. Крім того, ефект буде спотворений через сценарний штраф. І все-таки це було краще, ніж не робити нічого. 

[Ви використали Полуденний Союз.] 

[Зв’язок з поточною ціллю гарний.] 

[Через сценарний штраф ім’я користувача було змінено на «Потворний Кальмар».] 

Я негайно надіслав повідомлення Ю Джунхьоку. 

—Ю Джунхьоку! Я Кім Докча! Не рубай мене! 

Полуденний Союз. Це був предмет, який я використав для спілкування того дня, коли Ю Джунхьок ледве не помер. На диво, предмет був ще дійсним. 

[Сценарний штраф спотворив надіслане повідомлення.] 

—Давай, рибо-місяцю. 

…Сучий син. Спотворення заходило так далеко? Я пильно спостерігав за Ю Джунхьоком. Вміст був дивним, але той факт, що Ю Джунхьок отримав повідомлення, був важливим. 

Полуденний Союз був предметом, який можна було використовувати лише між певними людьми. Можливо, ім’я змінилося, але кмітливий Ю Джунхьок мав би вгадати мою особу, просто отримавши повідомлення. 

—Ю Джунхьоку! Я сказав зупинись! Я Кім Докча! 

[Сценарний штраф спотворив надіслане повідомлення.] 

—Я — король моря. 

Ю Джунхьок якусь мить дивився на мене й повільно опустив меч. Я глибоко вдихнув. Він нарешті помітив? 

Величезний потік повітря витікав з тіла Ю Джунхьока. Все його тіло було вкрите синім світлом, перш ніж випустило золотий потік. Ю Джунхьок випустив свою трансцендетну силу. 

Я запанікував і запитав:  

— …Ю Джунхьок? 

В голові стукало. Якби я був Ю Джунхьоком, я б помітив моє існування, просто отримавши повідомлення. Тоді чому? У той момент, коли два мечі зіткнулися, моє тіло відскочило назад. Був шок, який, здавалося, зламав моє зап’ястя, і виникло єдине запитання. 

「Чому Полуденний Союз активувався?」 

Полуденний Союз був тимчасовим предметом. Після закінчення певного часу термін використання потрібно було продовжити, сплативши додаткові монети. Проте Полуденний Союз було активовано без затримки. Іншими словами, хтось продовжував цей термін. 

[Персонаж «Ю Джунхьок» розповідає гігантську оповідь «Весна Царства Демонів».] 

Нарешті, Ю Джунхьок відкрив гігантську оповідь. У цей момент я зрозумів. Тепер Ю Джунхьок був щирим. 

— Чорт його забирай..! 

Я не відступав і дивився на нього. 

[Гігантська оповідь «Весна Царства Демонів» розповідається.] 

Я не програю, якщо це була та сама гігантська оповідь. По-перше, я був найкращим оратором для цієї оповіді. Я націлив статус короля демонів на Ю Джунхьока, що біг. 

[Сузір’я «Демон-Король Спасіння» випускає статус короля демонів!] 

У центрі Сеула було видно величезну фортецю. Це був мій промисловий комплекс, який колись був розташований у 73-му Царстві Демонів. Його відправили до Сеула за допомогою Таємничого Інтригана. Я б ніколи не програв, поки тут був промисловий комплекс. 

[Демонічна енергія в Сеулі підвищує ваш статус!] 

З мого хребта вирвалися чорні крила. Темні атрибути вилилися в етерне лезо Незламної Віри. Трансцендентний меч і Лезо Віри зіткнулися й викликали гуркіт. Перший конфлікт був гострим. 

Нас із Ю Джунхьоком відштовхнуло на крок назад, і в той же час ми знову замахнулися мечами одне на одного. Неймовірні вибухи сталися під час удару двох мечів. Ми вдаряли, вдаряли і ще раз вдаряли один одного. Ми відчайдушно билися, наче це була єдина розмова, якою ми могли поділитися одне з одним. 

Я не міг в це повірити. Я знав, що Ю Джунхьок сильний. Я очікував, що він тим часом стане сильнішим. 

Однак я не очікував, що він буде настільки сильним. Я не зміг перемогти Ю Джунхьока, незважаючи на те, що використовував Шлях Вітру і Електрифікацію. Вираз обличчя Ю Джунхьока не змінився, коли він стояв, як суцільна стіна. 

Я не міг стримати посмішки. Я думав, що все це непорозуміння. Я подумав, що Ю Джунхьок напав на мене, бо він мене не впізнав. 

Проте це було не так. Протягом бою Ю Джунхьок не сказав ні слова. Він був природженим фехтувальником і писав свою оповідь мечем незліченні роки. Тож, я бачив це. 

[Ваше розуміння персонажа «Ю Джунхьок» збільшилося!] 

Ю Джунхьок упізнав мене й знав, що я прийду сюди. Я не знав, як це можливо, але це було очевидно. Він чекав мене тут. Бійку тимчасово перервала дитина, яка вистрибнула на шляху. 

— Зупинись! Джунхьоку-аджоссі! Зупинись! 

Це була Шін Юсон. Маленька дитина стала переді мною й почала плакати. 

— Цей кальмар — Докча-аджоссі! 

Зрештою я промовчав. Я озирнувся та побачив зібраних членів команди. Вираз обличчя Джун Хівон був напруженим, Лі Джіх’є виглядала стурбованою, а Лі Ґільон — схвильованим. Я відчував, як з вершини фортеці Царства Демонів на мене дивляться очі. 

…Це була людина, на яку я колись давно образився. 

Також було видно мешканців Царства Демонів. Це були люди, яких я зустрів у 73-му Царстві Демонів. Ейлін була там, і Марк також. Задихана Хан Суйон, що можливо прибігла здалеку, дивилася на мене з високої будівлі неподалік. 

Історія мого життя зібралася в одному місці. Проте ніхто з них у бійку не втручався. 

Ю Джунхьок зупинився, перш ніж знову підняти лезо. Він ніби не почув слів Шін Юсон. 

Шін Юсон знову крикнула: 

— Е-е... Це насправді брехня! Це не Докча-аджоссі! Ц-це просто лихо, яке я приборкала! Монстр, якого я приборкала! Я добре його контролюватиму, тож вибач мені! 

— Юсон. 

Я простягнув руку й поклав її на плече Шін Юсон. Тоді Джун Хівон потягнула Шін Юсон назад із собою. Непохитні очі Джун Хівон тремтіли. У цей момент я дещо зрозумів. 

Так, це було саме так. Я опустив голову, і Джун Хівон уникла мого погляду. 

[Ваше розуміння персонажа «Джун Хівон» стрімко збільшилося!] 

Я озирнувся й побачив, що Ю Джунхьок наближається. Ю Джунхьок збирав енергію Фехтування, що Ламає Небо. Ультимативна техніка збиралася на кінчику клинка Ю Джунхьока. 

Я кивнув. Ймовірно, Ю Джунхьок хотів мені щось довести. 

— Давай, Ю Джунхьоку. 

У ту мить, коли я підняв свій меч, ми з Ю Джунхьоком зіткнулися. Прямо під моїм носом був сліпучий блиск. 

[Сузір’я «Дракон Безодні Чорного Полум’я» увійшло на канал!] 

[Сузір'я «В'язень Золотого Обруча» увійшло на канал!] 

[Багато сузір'їв заходять на канал!] 

Сузір’я відчули наше зіткнення й увійшли на канал. 

[Сузір’я «Король Хинму Великий» здивоване вашим статусом!] 

[Сузір’я «Одноокий Майтрея» захоплюється втіленням «Ю Джунхьок».] 

Деякі сузір’я були шоковані, побачивши Ю Джунхьока та мене. 

[Сузір’я «Королева Найтемнішої Весни» щось усвідомлює і зітхає.] 

Деякі здивувалися зовсім в іншому сенсі. Знову пролунав звук вибуху, і я покотився по землі. Мої очі вдивлялися в небо крізь пил, а погляди линули на мене. З'явився сміх.  

— ...Це брудно. 

Я не використав усіх доступних мені засобів, але я й не хотів цього робити. Це було протистояння чистої сили, і Ю Джунхьок мене відштовхнув. Почувся звук кроків Ю Джунхьока, що наближався. 

Його Чорний Небесний Демонічний Меч простромив землю прямо біля моєї голови. Ю Джунхьок дивився на мене своїми характерними очима. Я дивився на нього і сказав: 

— Поглянь. Гей. 

Ю Джунхьок нічого не сказав, але я міг сказати. Можливо, саме це хотів довести Ю Джунхьок. Це були останні три роки життя Ю Джунхьока. Ось що він насправді хотів сказати. 

Я сміявся.  

— Я про це не подбав. 

Високий пам’ятник позаду Ю Джунхьока сяяв. База, яка була метою. Неподалік від пам’ятника розмовляв один чоловік. 

— Агов, Брате! Мені просто треба написати це тут? 

У той момент, коли здивований Ю Джунхьок обернувся, Летючий Лис поворухнув ногами. Швиденько він вирізав на пам’ятнику стильний маркер. Це була фраза, яку я сказав йому заздалегідь. 

[163-тя група репатріантів зачистила сценарій!] 

Моє тіло було вкрите димом. Точніше, не тільки мене, а й інших репатріантів. Їх зовнішній вигляд змінювався в диму. 

[Ви більше не лихо.] 

В зіницях моїх членів команди виднілася моя постать, що лежала на землі. Шін Юсон розплакалася й підбігла. Я погладив дитину, яка була в мене на руках. 

— Минуло три роки. Три роки… 

Лі Ґільон із запізненням підбіг і плачучи обійняв мене за талію. 

— Хьоне, я знав, що ти живий! Я з самого початку знав, що ти Докча-хьон! 

[Ви виконали чіткі умови головного сценарію #45 — Славне Повернення!] 

[Нагороди за сценарій готуються.] 

[Ви виконали умови прогресу до 46-го головного сценарію!] 

Я обняв дітей і повільно підвівся. У запорошеному небі добре виднілася вершина пам’ятника. Я показав на пам'ятник. 

— Це пам'ятний подарунок. 

[Назву туманності, до якої ви належите, офіційно оголошено.] 

[Місце розташування туманності, до якої ви належите, встановлено.] 

Позначення на пам'ятнику виглядало так: 

—Компанія Кім Докчі. 

Я довільно вирішив назву туманності. Члени команди, що підходили сюди, дивилися на мене ошелешено. У Лі Джіх’ опухли очі, а Хан Суйон зітхнула й похитала головою. Я дивився на них і запитав: 

— Ви приєднаєтеся до мене? 

Я бачив обличчя членів команди, що йшли. Одна людина, ще одна. Усі вони були людьми, яких я хотів бачити. У ту мить, коли я розкрив руки перед членами команди, що бігли, пекучий біль вразив мою потилицю. У своїй свідомості, яка поступово затуманювалася, я побачив обличчя Джун Хівон. 

— Цей чоловік, зачиніть його.