Розділ 299. Епізод 57 — Славне Повернення (1) 

[Ексклюзивну здібність «Четверта Стіна» сильно активовано!] 

Четверта Стіна ворухнулася, коли Таємничий Інтриган витріщився на мене. Четверта Стіна загарчала, як звір, що захищає своїх дитинчат. 

「Будь обереж ним, Кім Док ча.」 

Коли я вперше прийшов сюди, Таємничий Інтриган назвав Четверту Стіну «Останньою Стіною». В оригіналі не було жодної інформації про це, але це не означає, що я взагалі нічого не знав про неї. Це було тому, що у «Шляхах Виживання» були різні типи стін, у тому числі й Невідома Стіна Джан Хайона. 

— Я прийшов отримати компенсацію, Таємничий Інтригане, — я відкрив рота, але Таємничий Інтриган не відповів. Навколо Таємничого Інтригана летіли іскри. Темрява, що вкривала його обличчя, здавалася гнівною, коли він запитав мене:  

[ Демоне-Королю Спасіння, чому ти зробив цей вибір? ] 

— Га? 

Я не знав, що він мав на увазі під своїм раптовим запитанням. Таємничий Інтриган запитав знову:  

[ Чому ти не хотів повертатися до третього кола? Той світ не був твоїм колом. ] 

— Цей світ врятував мені життя. Ось і все. 

[ Якби ти покинув його, вони знайшли б спокій. ] 

— Це не спокій. Таємничий Інтригане, чому ви відправили мене в той паралельний світ? 

Іскри навколо Таємничого Інтригана посилилися. Здавалося, що його існування ставало нестабільним. Таємничий Інтриган зітхнув і сказав:  

[ Все було вже вирішено… ти не знаєш, що ти змінив. ] 

Біла діра на тому місці, де мають бути очі, дивилася на мене. 

[ Я дам тобі винагороду, яку обіцяв. ] 

Я кивнув. За цей другорядний сценарій було обіцяно три нагороди. Предмет, здібність та оповідь, отримані у 1863-му колі. 

[ Яку річ ти візьмеш? ] 

— Це пальто, — я був трохи напруженим, коли витягнув біле пальто, що подарувала мені Хан Суйон. Очі Таємничого Інтригана випромінили світло і звузилися. Здавалося, я не зміг обдурити зовнішнього бога. 

Таємничий Інтриган пообіцяв мені один предмет. Однак внутрішні кишені пальта містили більше, ніж один предмет. 

[ …Нічого страшного. Оскільки повертається на одну квітку менше, загальна сума ймовірності повинна бути такою ж, як у квітки. ] 

[«Пальто Простору Нескінченних Вимірів» отримано як нагороду.] 

На щастя, Таємничий Інтриган не надав значення пальту Хан Суйон. Далі була «оповідь». 

[ Ти, звісно ж, візьмеш «ту» оповідь? ] 

— Саме так. 

По-перше, єдиною оповіддю, яку я отримав у 1863-му колі, була оповідь, яку дав мені Ю Джунхьок. Отримання цієї оповіді означало, що мені потрібно було змінити деякі з моїх запланованих маршрутів, але… це не мало значення. Важливо було побачити кінець оповіді, яку я обрав. 

[Ви отримали нову оповідь.] 

[Цю оповідь буде застосовано у звичайному режимі після повернення до оригінальної світової лінії.] 

Останньою була «здібність». 

[ А що ти будеш робити зі здібністю? Ти не набув жодних нових здібностей. ] 

— Я не зміг отримати здібність, але… чи можна отримати такий вид компенсації? 

Я почав пояснювати Таємничому Інтригану. За деякий час Таємничий Інтриган кивнув.  

[ Це можливо. ] 

[Ви отримали здібність як винагороду.] 

[Цю здібність буде застосовано у звичайному режимі після повернення до оригінальної світової лінії.] 

Я отримав усе, що повинен був отримати. Несподіванка сталася, коли я попросив Таємничого Інтригана повернути мене до мого оригінального світу. З'явилися сильні іскри, коли хтось намагався увірватися в цей простір з тилу. 

Я помітив «статус», який можна було відчути за межами цього простору. Здавалося, що бюро помітило в цьому місці Таємничого Інтригана. Іншими словами, особа, яка намагалася увірватися в цей простір, швидше за все, була вищим доккебі бюро. 

[ Ти підеш зараз, Демоне-Королю Спасіння. ] 

Таємничий Інтриган легенько ворухнув кінчиками пальців, і під моїми ногами з'явився портал. 

Я поспішно гукнув до Таємничого Інтригана.  

— Зачекайте хвилинку! Скільки років мине у світі, куди я повернуся? 

Таємничий Інтриган подивився на мене. 

[ Деякі оповіді читаються швидко, а деякі — повільно. ] 

Я спробував відкрити рот, але нижня частина мого тіла вже пройшла крізь портал. 

[ Демоне-Королю Спасіння. Як ти думаєш, оповідь твого зникнення читатимуть швидко чи повільно? ] 

Я почув, як звідкись долинає пустотливий сміх. Портал було повністю активовано, і моє поле зору було повністю заблоковано. 

[ Коли ми зустрінемося знову, я сподіваюся, що ти будеш справжнім повелителем стіни. ] 

*** 

Це тому, що я не вперше перетинав кордон? Мені вдалося зберегти свідомість, попри те, що мене винесло крізь портал. 

[Четверту Стіну сильно активовано!] 

[Двері Вимірів Намісника встановили просторово-часові координати.] 

Сцена течії Зоряного Потоку. Я думав про те, що мені потрібно, у спогадах, які виринали, наче буйки. 

[Двері Вимірів Намісника зачинено.] 

Я прокинувся від повідомлення і лежав на землі. Це було просторе місце, тьмяно освітлене ліхтарями, що звисали зі стелі. Здавалося, що вдалині лунали голоси. 

…Де я був? Здавалося, що це не Земля. Чому? Чому я раптом опинився тут? 

[Зоряний Потік виявив вашу присутність у світі!] 

[Зоряний Потік підтвердив ваш модифікатор.] 

[Зоряний Потік віднесе вас до сфери дії вашого сузір'я.] 

[Бюро обчислює ваш статус.] 

Я думав, що знаю, що відбувається. Я залишив сценарій оригінального світу через Іншосвітну Угоду. За повернення до оригінального сценарію треба було платити. Я відчував, як м'язи мого тіла смикаються, коли повідомлення продовжували з’являтися. 

[Бюро завершило ваше обстеження.] 

[Повернення до оригінального сценарію неможливе.] 

[Бюро перегляне сценарії для вашого рівня.] 

[Перевірку завершено.] 

Я зітхнув, переглядаючи повідомлення, що з'являлися. 

…Я очікував, що це станеться. Ні, взагалі-то, я це передбачав. Я покинув свій оригінальний світ і перейшов до іншого. Категорії були різні, але всі істоти, які повернулися до оригінального сценарію, як і я, називалися одним і тим же ім'ям. 

[Ви отримали нову оповідь!] 

[Ви отримали новий атрибут!] 

[Ви отримали кваліфікацію «репатріанта».] 

[Для вас готується новий сценарій.] 

Я став репатріантом. Я повільно підняв своє тіло і побачив кількох чоловіків і жінок, які розмовляли навколо мене. Всі вони були такими ж репатріантами, як і я. 

— Хахаха, я нарешті можу повернутися на Землю! Минуло 10 років! 

— Я чекав 20 років. 

— Де ти був? Судячи з кольорів, ти був у Мурімі? 

— Я з Ґратуса. Ви чули про нього? 

Потім хтось помахав мені рукою.  

— О, ти, мабуть, останній. 

Це був чоловік, одягнений у чорний шаманський одяг. На ньому була маска, але його очі та враження, яке він справляв, були дещо знайомими. Я коротко привітався з ним, і чоловік знову заговорив.  

— Брате, звідки ти? 

— З Землі. 

— Ні, питання не в цьому. Тут немає нікого, хто не був би з Землі… Я питаю про планету, з якої ти прибув. 

Чоловік криво посміхнувся. Цієї миті я подумав, що знаю особу цього чоловіка. 

「Високий чоловік, який має такий вигляд, ніби у нього є мішок трюків. Очі, які придатні для нічного бачення, а від брів залишилася лише половина, ніби їх з'їли ворони.」 

Я не міг не посміхнутися. Настав час цій людині з'явитися… 

— Місце, куди я потрапив, теж було Землею. Землею паралельного виміру. 

— Хм, справді? Ти дуже незвичайна людина. 

Чоловік простягнув мені руку. 

— Дозвольте мені спочатку представитися. Мене звати Ван Вейжон. У 2-му Мурімі, де я навчався, мене називали Летючим Лисом. 

Летючий Лис, Ван Вейжон. Він був одним із пізніших компаньйонів Ю Джунхьока. 

— Мене звуть Кім Докча. Також відомий як… гм… Демон-Король Спасіння. 

Кілька репатріантів, які слухали історію збоку, засміялися. 

— Демон-Король Спасіння? Ахахаха! 

— Це чудовий титул. Здається, ніби ти потрапив до якогось третьосортного світу фентезі! 

Рука вдарила мене по спині. Більшість з них були репатріантами з Муріму або середньовічного світу. Летючий Лис сказав з посмішкою.  

— Гарне прізвисько. 

— Нічого страшного. 

— До речі, тобі вже видали одяг репатріанта. 

— А, так. 

Я подивився вниз на Пальто Простору Нескінченних Вимірів, яке було на мені. Я забув, що воно спочатку було одягом лише для репатріантів, таких, як Лихо Запитань, з яким я колись зіткнувся. Можливо, той хлопець був викликаний на Землю після того, як пройшов через подібну процедуру. 

Якраз тоді в повітрі з'явилися доккебі й почали роздавати пальта репатріантам. Декілька репатріантів окинули поглядом пальта, які вони отримали, замислилися і запротестували. 

— Гей, доккебі! Те, що він носить, здається набагато кращим..! 

Це було природно. Не мало сенсу, щоб пальто, отримане з 95-го сценарію, було гіршим, ніж пальто, отримане від постачальника. 

Деякі доккебі були шоковані, коли побачили мене, і доповіли своєму начальству. Біхьон вже мав би знати, що я повернувся. 

Мені хотілося якнайшвидше побачити людей Землі. Скільки років минуло? Напевно, у всіх все було добре. 

Летючий Лис отримав пальто і сказав з посмішкою:  

— Ех, гарний одяг. Що будеш робити, коли повернешся? 

— Шукатиму декого. 

— О, на тебе чекає кохана людина? — я всміхнувся йому. Летючий Лис продовжував говорити. — Я думаю, що коли повернуся, то буду жити на широку ногу. Я отримав довгоочікувану силу. Мене більше не лякатимуть хулігани! Тепер починається щастя! 

— …Дні не будуть такими щасливими. Земля дуже змінилася б. 

— Ухух, ти вже говориш слабко. Я пережив стільки страждань. Що може статися, коли я повернуся на Землю? 

[Всі репатріанти, прошу уваги.] 

Заворушення вщухло, і посередній доккебі, відповідальний за репатріантів, відкрив свого рота як представник. 

[Ви незабаром повернетеся на Землю. Вам буде призначено «сценарій тільки для репатріантів» і ви пройдете його у своєму рідному місті. Це проста гра, і я буду вдячний, якщо вона вам сподобається.] 

— Сценарій репатріантів? Розкажи нам як слід! 

[Будь ласка, перевірте вікно сценарію для деталей. Зверніть увагу, що це груповий сценарій, тому в ньому є лідер. Будь ласка, пам'ятайте, що того, хто має найбільш помітний статус, буде автоматично обрано лідером.] 

— Звичайно, я буду лідером! 

— Цей друг з Муріма здається досить сильним… 

Мені було цікаво, хто ж буде «королем» цієї групи. 

[Повернення на Землю почалося!] 

Разом зі сліпучим світлом 10 репатріантів почали рухатися крізь простір. Мій зір ненадовго потемнів, а коли я знову розплющив очі, ми були посеред величезного міста. 

Пошкоджений тротуар, вкритий пилом. Горизонт, на якому почалася реконструкція будівель. Це була безсумнівно Земля. 

— Де це? Ці ієрогліфи… 

— Південна Корея! Це Південна Корея! 

Репатріант з Корейського півострова стрибнув вперед. Я перевірив інформацію, пов'язану зі «сценарієм репатріантів», і крикнув:  

— Зачекайте хвилинку. Всім заспокоїтися і зібратися разом. 

Репатріанти вже вийшли з-під контролю. Деякі поспішні репатріанти хапали людей, що проходили повз, і питали: 

— Де це? Який зараз рік? 

Я зітхнув. 

[«Спусковий гачок репатріантів» спрацював!] 

— В-вони питали про дату! Вони репатріанти! 

— Аааак! Репатріанти! Тікайте! 

— Звітувати в альянс! 

Від слова «репатріанти» здриґнулася вся вулиця. Люди тікали, як відплив, а репатріанти робили спантеличені вирази облич. 

— Що? Що я зробив не так? 

[Прибув новий головний сценарій.] 

[Головний сценарій #45 — Славне Повернення розпочався!] 

Я побачив відблиски на скляній будівлі. Іскри летіли, коли мій вигляд змінився. Це був жахливий вигляд брудного монстра з щупальцями. 

Справжній я не був таким, але зовні я здавався меншим зовнішнім богом. Я, мабуть, мав такий вигляд для всіх на Землі. Для людей Землі всі репатріанти були лихами. 

Втілення Землі підійшли ближче з холодними очима. Я обернувся, щоб побачити розгубленого Летючого Лиса, що розтулив тремтячі губи.  

— Б-брате. Що це…? 

— Я ж казав, що нічого радісного нас не чекає. 

[Виклик 163-ї групи репатріантів завершено!] 

[Ви — король 163-ї групи репатріантів.]