Розділ 292. Епізод 55 — Щасливі Спогади (3) 

—Я знаю, як вбити Ю Джунхьока. 

Такими були слова Хан Суйон. 

Я вагався якусь мить перед тим, як заговорити: 

— …Тобі не треба робити подібне. Ідеальна оповідь — не найкраща оповідь. 

Здалеку почувся заглушливий рик від зіткнення Ю Джунхьока та Уріель. Світло, яке випромінювало небо, заповнило білі очі Хан Суйон. 

— Ю Джунхьок повинен померти в цьому сценарії. Таким чином світ, на який я сподіваюсь, буде завершено. 

— На який світ ти сподіваєшся… 

— Хіба ти не зазирав до моєї голови? І досі кажеш таке? 

Мій голос втонув у черговому рику. То від початку було безглузде питання. Як Хан Суйон сказала, я глипнув на світ, про який вона мріяла. 

То була утопія без жодних прогалин. То була відповідь, яку могла презентувати тільки людина, яка перетравила оригінальний роман у повністю інший спосіб. 

Я повернув голову та подивився на бій між Ю Джунхьоком та Уріель. В світі, про який мріяла Хан Суйон, відповідь до цієї битви була наступною: 

「Архангел полум’я помре тут.」 

Наче тільки цього чекали, члени команди згрупувалися навколо поля бою Уріель та Ю Джунхьока. Лі Джіх’є готувала Миттєве Вбивство, Лі Хьонсон запланував Великий Гірський Удар, Кім Намвун розв’язував свою пов’язку і здавався готовим викликати Дракона Чорного Полум’я Безодні. 

Я стиснув Незламну Віру. Хан Суйон помітила мої рухи та витріщилась на мене. 

— Стій, ти..! 

Очевидно, це Хан Суйон зробила цей світ, а не Ю Джунхьок. Але… то й що? 

[Сузір’я «Демон-Король Спасіння» випускає свій «статус».] 

Перш за все, це не була оповідь, яку я хотів читати. Малі роги, які символізували короля демонів, виросли на моїй голові. Я хотів втілити крила, але це було неможливо з неідеальною Весною Царства Демонів. Хан Суйон здивувалась, але не зупинила мене. Можливо, вона думала, що зупинити бій моїми власними силами було неможливо. 

Я також це знав. До того ж, я був не сам. 

«Гавриїл, Йофіїл». 

[Сузір’я «Лілійна Вісь Водолія» дивиться на вас.] 

[Сузір’я «Командувач Червоної Космеї» дивиться на вас.] 

— Будь ласка, допоможіть. 

[Архангели кажуть, що це вимагатиме більше ймовірності, ніж раніше.] 

— Не важливо. 

У мить дозволу статус двох янголів увійшов у мене. Я відчув, як розривалась шкіра і щось росло. 

[«Статус» архангелів живе всередині вас.] 

З мене виросло шість крил, зовсім як тоді, коли я знищив сузір’я. 

[Статуси короля демонів та архангела конфліктують всередині вас.] 

Оповіді, які не змішувалися, кричали всередині. Статус архангела додався до сили короля демонів. Довга хвиля, яка була можлива зі здоровим глуздом, пронеслася полем бою. 

— Що, цей статус..! 

Природно бути шокованою. Тепер Уріель була єдиним архангелом, що вижила в цьому світі. Все ж статус, який чувся від мене, належав архангелу. 

[Король демонів «Чорногривий Лев» спостерігає за вами!] 

[Король демонів «Диявол Хтивості та Люті» дивиться на вас!] 

Дивовижно, що сила короля демонів та архангела містилася в одному тілі. Наскільки я знав, була тільки одна істота в «Шляхах Виживання», яка могла створити подібний статус. 

[Король. Демонів..!] 

Уріель відчула мою присутність та глянула сюди. Тієї миті, коли я відкрив рота, Гавриїл, яка спустилась у мене, вдарила першою. 

[Уріель! Зупинись! Що це таке?] 

Величність істинного голосу архангела змусила світло розуму повернутися до очей Уріель. 

[…Гавриїл?] 

[Ти з глузду зійшла? Що ти робиш?] 

Істинний голос Гавриїл лився через мене. Я дивився в холодні очі Уріель та із запізненням усвідомив помилку. 

[Глянь, це люди, яких ти любиш! Ю Джунхьок та Кім Докча! Ти завжди про них говориш!] 

Тоді, коли втілення Гавриїл підійшло до Уріель, її губи розтулилися. 

[Про що ти говориш? ■■■] 

Розгублена Гавриїл завмерла. Уріель продовжила говорити: 

[Ти жива, Гавриїл. І ти впала до ніг короля демонів.] 

[Щ-що ти таке кажеш?] 

—Аааааааа! 

Величезна магічна сила Уріель заповнила територію Ґванхвамуна. Пекельний Запал Полум’я дико розносився і перетворював її на пекло. Я побачив, як пальто Ю Джунхьока плавилося від високої температури. 

Неназвані речі змело наслідками та рознесло шматками м’яса. 

Я вигукнув: 

— Гавриїл! 

Ошелешена Гавриїл із запізненням передала мені силу. 

[Я послухаю пояснення пізніше.] 

Якщо чесно, я не був упевнений у поясненні. Вони не зможуть осягнути того, що сталося із Едемом 1863-го кола. Щойно архангели третього кола дізнаються, то я не знаю, який вид шторму мене поглине, або якої психічної шкоди Гавриїл зазнає. Тому що… Гавриїл 1863-го кола зрадила Едем. 

— Ю Джунхьоку! 

Коли я вигукнув, Ю Джунхьок розрізав полум’я Фехтуванням, що Ламає Небо. Я кинувся у полум’я. 

Три пелюстки Гавриїл та Йофіїл розкинулися у повітрі. Після величезного заряду щось виросло в мені. Я скористався реакцією зіткнення магічної сили, щоб миттєво наблизитися до Уріель. 

Вибач, Уріель. 

Я схопив її голову обома руками. Сила Найчистішої Енергії Меча та статуси архангелів і короля демонів вразили голову Уріель. Вона насупилася із болем, але її імпульс зовсім не знизився. 

Радше, її полум’я посягало до мене мало-помалу. Високий жар змусив мої крила та роги трохи танути. Я був тим, хто застогнав першим. Такою була міць найсильнішого бойового ангела Едему. 

Уріель жорстоко усміхнулася та викликала пекельне полум’я до рук. Найгарячіше полум’я на світі. У ту мить, коли той гострий клинок полум’я націлився на моє серце. 

— Йофіїл! 

Величезні іскри з’явилися на кінчиках моїх пальців, і тіло Уріель оточили кільцеві окови, які нагадували німб. Уріель вигукнула від шоку, поки білі пута зв’язували її. 

Статус Уріель одразу ж знизився, і полум’я раптом вщухло. Уріель була однією із найбільш могутніх архангелів у Едемі. Жоден інший янгол не міг зрівнятися із нею у боротьбі проти демонів. 

Однак, що як противником був також архангел? 

Архангел Йофіїл. На відміну від інших янголів, які зосереджувалися на винищенні демонів, Йофіїл мала ще одну особливу здібність. 

[Ув’язнення Добра і Зла] 

Здібність Уріель, яка використовувалась для полювання на впалих янголів, тепер обернулась проти неї. Уріель спробувала втекти, але окови стиснулися. Уріель борсалась перед тим, як здатися, та впала. Архангел, спійманий в окови, глибоко засне принаймні на тиждень. 

Я обійняв сплячу Уріель та вийшов із вогню з Ю Джунхьоком. Я вийшов із диму та побачив членів команди, що дивилися в цю сторону. Хтось дивився із шоком, поки інші відчували захоплення… хтось інший витріщався зі слабкою ворожістю. 

Я дивився на Хан Суйон. 

— Це щось, чого не було у світі твоїх мрій. 

— …Уріель, мертва чи ні, не впливає на більшу картину. Ти бачив, тож хіба не знаєш? Моя візуалізація ідеальна. 

Її біле пальто розвівалося, коли Хан Суйон підійшла до мене. Вона швидко сягнула мого носа та глянула на мене вверх. Вона окинула поглядом спалені янгольські крила та зламані роги демона і запитала: 

— Кім Докча, який світ ти хочеш? Ти вже прочитав оповідь до кінця, і мусить бути те, чого ти хочеш. 

Я знав слова Хан Суйон дуже добре. 

「— Який світ я хочу?」 

То були ті ж слова, які Ю Джунхьок постійно використовував, наймаючи нових компаньйонів. Я сказав Хан Суйон: 

— Я не твій компаньйон. 

— Мені треба, щоб ти завершив цю оповідь. — Хан Суйон продовжила, вказуючи на Ю Джунхьока. — Хіба тобі також не потрібне завершення оповіді? 

Здається, вона знала, чому я прийшов до цього світу. Я оглянув обличчя членів команди одне за одним. Лі Хьонсон, Лі Сольхва, Шін Юсон, Кім Намвун… 

Досі не було кола, в якому вони всі б дожили до цього часу. Однак— 

— Що нового в цій оповіді? 

Я дивився на Ю Джунхьока. Єдину людину, яку не обрав цей світ. Він повторив тисячі кіл, щоби врятувати цей світ, але цього разу йому треба було за світ померти. Світ Хан Суйон був також світом, де хтось мав померти в кінці. Були інші численні подібні світи, не тільки Хан Суйон. 

— Ти прочитала частину оригіналу, змінила розвиток і поставила ім’я іншої людини на місце протагоніста. 

Деякі відтворення могли перевершити оригінал. Однак вони ніколи не могли бути оригіналом. 

— Ти знаєш, як називається такий вчинок? 

Я хотів мати розслаблену усмішку, але тепер я був не в настрої. Хан Суйон дивилась на мене палаючим поглядом. 

— Це не твоє коло. Не мели дурниць. 

Хан Суйон більше мене не слухала та відвернулась. 

— Дам тобі три дні. Тобі краще вирішити за цей час. Допомогти мені чи ні. Це все, що я хочу почути. 

Члени команди послідували за Хан Суйон і увійшли по одному до будівлі. Лі Хьонсон допомагав Лі Сольхві транспортувати пацієнтів. Лі Джіх’є та Кім Намвун глянули на мене перед тим, як відвернутися. 

Це не було моє коло. Люди в моєму колі чекали на мене, і я міг повернутися, якщо би вбив Ю Джунхьока. 

Я глянув на Ю Джунхьока. В його пальті були дірки, а він стояв із дурнуватим поглядом. 

…Однак чи мені справді треба було це робити? 

*** 

Хан Суйон пітніла, коли розплющила очі в темряві. Слабкі іскри були навколо її тіла. Все її тіло було крижаним. 

Хан Суйон глибоко вдихнула та піднялася з місця. Вона увімкнула смартфон та відкрила файл свого роману. SSSSS-класний Нескінченний Реґресор. 

「Ю Джунхьок подумав про це.」 

「…Я боюсь.」 

「Це тільки до цього моменту?」 

Таким був вміст урятованих сторінок. Тим не менш, Хан Суйон читала їх. Вона читала їх знову і знову, наче вміст зникне, якщо вона не читатиме. 

Як довго вона читала? Іскри навколо неї почали зменшуватися. Вона заледве зітхнула. Якби вона трохи запізнилася, її існування було б поглинуте цими іскрами. 

Це не було вперше. Це був шторм імовірності, який гриз її спогади. Невідомо, чи це був побічний ефект надмірного використання Аватара чи щось пов’язане зі «Шляхами Виживання». 

[Зоряний Потік спостерігає за втіленням «Хан Суйон».] 

Хан Суйон прикусила губи та розслабила тіло. Її плечі та зап’ястя, що заніміли від подібного ефекту, перевірялися одне за одним. Вона відчувала численні сузір’я на собі. 

Хан Суйон подумала: «Дивіться, скільки влізе. Я не почала це, щоб отут все закінчити». 

Після розминки холод в її кістках зник. Хан Суйон натягнула пальто та визирнула з вікна. 

Було видно Кім Докчу та членів її команди. Вони ніяковіли в перший день, але після кількох днів вони розмовляли. Це було дивно. Ті, хто пройшов через 94-ри сценарії та були переповнені огиди, швидко відкрили йому свої серця. 

Кім Докча. Змінна, яка з’явилася в кінці цього плану. 

…Чому Таємничий Інтриган надіслав іншого укладника угоди сюди? Хан Суйон не знала відповіді. Вона тільки знала, що мала використати Кім Докчу. 

Ю Джунхьок порожньо стояв у кутку площі. Хан Суйон дивилась якийсь час перед тим, як вистрибнути з вікна. 

Хан Суйон приземлилась біля Ю Джунхьока та відкрила рота: 

— Пройшло два дні. 

Ю Джунхьок не відповів. Хан Суйон раптом наблизилася до нього. 

— …Ти справді без тями? 

Рука Хан Суйон схопила підборіддя Ю Джунхьока. Він не зреагував. 

— Як смішно. Не можу повірити в це… ти забув, що пообіцяв померти? 

На такій відстані було видно, що обличчя Ю Джунхьока вкрите шрамами. То були сліди найсамотнішої битви з усіх кіл. 

Хан Суйон дивилась на такого Ю Джунхьока. Вона відчувала одночасно співчуття і злість. Хан Суйон прибрала руку з його підборіддя та витягнула сигарету. Дим з’явився, коли вона прикурила. 

На відстані люди, що оточували Кім Докчу, закричали на його слова. Хан Суйон видихнула дим. 

— Світ несправедливий. Деяким людям легко сходитися з іншими завдяки кільком словам, поки інші виражають так багато, і почуваються зайвими. 

— … 

— Хіба ти не записав якісь хороші спогади про мене? Ти міг би зробити достатньо… ні, все гаразд. Ти ніяк не міг би. 

Хан Суйон підійшла до своїх членів команди. Ю Джунхьок дивився порожнім поглядом, як Хан Суйон йшла. Слабке світло поверталося до його пустих очей.