Десять лих.
Позиції у списку часто змінювалися залежно від регресії Чунхьока, але до нього завжди входили найбільші лиходії зі світу «Способів вижити».
Господар збройної фортеці Чунмуро, Ґон Пільду, теж належав до десятки. Тож, звичайна людина не могла про нього знати, якщо тільки не читала роман (як я).
[Зелена Зона 56/70]
Очікувано, його кімната відрізнялася від інших. Її площу важко було оцінити з першого погляду. Уся ця зелена зона належала Пільду.
Ну що ж, діятимемо згідно з буквою роману, подумав я, заховав Ґірьона собі за спину і запитав:
— А чому, власне, ми повинні платити? Чунмуро — це громадське місце.
— Ха-ха, вісім днів тому так і було. Було і загуло.
Пів тисячі монет на дорозі не валялися. А віддавати стільки лиш за те, що хтось зайшов на чужу територію?.. Здирник нещасний.
— Добре, я заплачу. Але зроблю це особисто.
— Що?
— Ти не Ґон Пільду.
Пільду хоч і був лихим, але, судячи з поведінки, переді мною вишкірилася його шестірка із Кооперативу землевласників.
Ну й де ж ти, Ґон Пільду? Я швидко оглянув усіх присутніх: не він, і це не він… Де він заховався?
— Ха-ха, а ти смішнявий малий. Але краще зі мною не гратися, бо…
— Шановний Ґоне Пільду. Де ви? Прийміть оплату штрафу, — я проігнорував здирника і покрокував вперед.
[Ви вдерлися на приватну власність!]
Я продовжив йти, не зважаючи на націлені на мене турелі.
Відверто кажучи, я не знав, чи зможу ухилитися, якщо вони почнуть стріляти. Але мені необхідно було продемонструвати свою силу, щоб Пільду мене не недооцінював.
— Стій. Ні кроку вперед, якщо не хочеш стати друшляком.
Нарешті показався справжній Ґон Пільду.
Подалі від мене стояв ослін з купою припасів навколо, а на ньому сидів дорослий чоловік з журналом у руці і свердлив мене поглядом.
Ось так його і описував автор роману. Ще й пів його волохатого пуза випирало з-під сорочки. Ґон Пільду, представник Кооперативу землевласників, власною персоною.
— Не пам’ятаю щось я твою фізію. Хоробрий ти, одначе.
— Ну хіба так можна: показуватися, тільки коли до вас з грішми приходять?
[Персонаж «Ґон Пільду» зацікавився вами]
Як не подивись, а поганці на мене завжди клювали. Те ж саме було і з Нам’уном.
— Говорити тебе навчили. Шкода тільки, що не ввічливо.
З гучним клацанням турелі наповнилися магічними кулями. Клятий виродок.
Ґон Пільду всміхався, як будь-який мій сусід поважного віку, але ця усмішка — чи не єдине, що пов’язувало його зі звичайними людьми.
[Ви застосували виняткову здібність «Список персонажів»]
[Про персонажа]
Ім’я: Ґон Пільду
Вік: 48 років
Сузір’я-спонсор: Майстер Оборони
Особистий атрибут: Землевласник (Рідкісний), Латифундист (Рідкісний)
Виняткові здібності: Приватна власність Рів. 3, Спокій Рів. 1, Обчислення прибутку Рів. 2, Лідерство Рів. 2, Спонука Рів. 1, Володіння зброєю Рів. 1.
Стигма: Збройна зона Рів. 3.
Загальні характеристики: Витривалість Рів. 9, Сила Рів. 11, Спритність Рів. 10, Магія Рів. 19.
Загальна оцінка: Ґон Пільду, представник Кооперативу землевласників Чунмуро. Його здібність «Приватна власність» і стигма «Збройна зона» найкраще проявляють себе у боротьбі з великими групами ворогів. Радимо не переходити йому дорогу.
* «Набір новачка» застосовано
* Набір підсилення застосовано.
Цей світ кишів різноманітними [цензура], але мало хто з них мав здібності землевласників та орендодавців. Однак, існували й такі люди, хто поєднував обидві характеристики. «Володар збройної фортеці» Ґон Пільду був серед них.
Прочитавши опис, я все усвідомив. Його магічна сила вже досягла дев’ятнадцятого рівня. Цього було більш ніж достатньо, щоб у майбутньому стати одним із Десяти лих.
— До слова, чого припхався? Щось мені підказує, не для того, щоб заплатити штраф.
Проникливості йому теж не бракувало. Домовлятися чи спробувати перемогти? — замислився я на секунду.
Якщо битися на повну силу, у мене могло б вийти, але на знищення Збройної зони Пільду пішло б багато сил. Якщо я планував знищити усі турелі, треба було готуватися до серйозних поранень.
Що ж робити? Монети я припас для іншого випадку, тому не міг прямо зараз підняти собі характеристики.
— Попереджаю: навіть не думай утнути якусь дурницю, — посміхнувся до мене Пільду. Його посіпаки почали оточувати Хьонсона. Часу він не гаяв.
Я засміявся і підняв руки.
— Будь ласка, не гарячкуйте. Що дивного у тому, що орендар прийшов до орендодавця?
— Так ти кімнату собі захотів?
— Так. Будь ласка, дозвольте мені і моїм товаришам оселитися у вашій зелені зоні.
Цього вимагали обставини. Щоб безпечно виконати третій сценарій, ми мали зостатися у зеленій зоні Пільду. Однак, відповів він, як годиться лиходію:
— Ні. Кооператив не приймає до себе сторонніх. Але я подумаю, якщо кожен із вас згодиться щодня платити мені по п’ятсот монет.
П’ятсот на день? Все одно що викидати їх на вітер. Навіть Сумка Докебі так не задирала ціни.
— Наш бюджет обмежений, тому в якості оплати я поділюся з вами інформацією.
— Якою ще інформацією?
— Про Ю Чунхьока.
— Ю Чунхьока? — Пільду перекосило від одного його імені. — Недавно він тут такого шереху наробив…
— Агов, здихля! А тобі він ким прийшовся?
— Пане Пільду! Я йому не довіряю!
Реакція не змусила на себе чекати. Як я і думав, Чунхьок вже встиг насолити Кооперативу землевласників.
Правда, дещо у цій ситуації мене хвилювало. Згідно з оригінальним сюжетом, Ю Чунхьох третьої регресії мав усіма руками воювати проти Кооперативу. І де ж він подівся?
Ґон Пільду підозріло на мене витріщився.
— Які у вас з Ю Чунхьоком стосунки?
— Ми партнери, пов’язані життям та смертю.
— Не думаю, що це так…
— Так чи інакше, але ми друзі.
— Думаєш, я тобі повірю?
— Не хочеш, не вір. Чи тобі немає чого втрачати?
Наживку я закинув. Пільду довелося б піти зі мною на угоду. А все тому, що наразі лише Чунхьок мав можливість порушити баланс сил на Чунмуро.
[Персонаж «Ґон Пільду» застосував «Обчислення прибутку Рів. 2»]
— А це точно вигідна для мене угода? — про що це він? — Нема ніякої гарантії, що ти мене не обдуриш. Я вже не перший рік у справі, хлопче. І мій досвід підказує, що ти із тих, хто втікає, аби тільки не платити оренду в кінці місяця.
А бодай його, як у воду дивиться. Але відступати було нікуди.
— Ваша до мене недовіра то є ваші проблеми. Хтозна, якими будуть збитки.
Ґон Пільду насупився, а я, не дочекавшись відповіді, відвернувся від нього. Важливо було показати свою незацікавленість. Таким чином він ще більше шкодуватиме про свою відповідь.
— Зажди-но хвилинку, — оце вже інша розмова. — Куди зібрався, не заплативши штраф?
Почали за здоров’я, називається. Трясця. Я став до нього лицем і незграбно посміхнувся.
— Скільки з мене? Сто монет?
— Ні, за тебе і твого малого разом тисячу.
У мене аж вени на скронях набухли. Йому що, тисяча монет все одно що тисяча вон?
— Забагато, дядьку.
Докебі досі не виплатив мені частку, тож я не міг розкидатися тисячею монет на вилупків на кшталт Пільду.
З-під усміхнених губ чоловіка показався хижий вищир.
— В такому випадку тебе виключено зі списку орендарів. Помри.
Я здогадався, що станеться далі, і, протиснувшись крізь натовп, кинувся до своїх.
З-за спини загуркотів метал.
Це пролунав звук першого пострілу. Хьонсон виставив щита і прикрив мене від куль. Який же він надійний.
— Докча-ссі…
Попри чотирнадцятий рівень сили і витривалості, говорив він знервовано. Я неозброєним оком бачив, як тремтить його рука.
Хьонсон ще не отримав свою другу стигму і не міг самотужки стримати вогонь турелей, а Хівон ще навіть не прийшла до тями. Якщо почнемо битися зараз, хтось з команди точно загине.
— Ґоне Пільду, зачекай. Битва між нами принесе тобі лише збитки.
— Що сказав?
— Кажу, що краще нам зараз не битися.
— Чому це?
Від мене вимагалася наочна демонстрація.
— Інакше тут ти й поляжеш.
Пільду закляк. Він і без моїх уточнень мав би вже помітити.
Присутність декого, хто в цю мить спускався ескалатором з першого поверху. Пільду не міг не впізнати цю всепоглинаючу ауру.
— А ось і мій найліпший компаньйон.
Ю Чунхьок.
Не очікував, що так радітиму появі цього регресивного вилупка.
— Вчителю, он він. Це він прикидався вашим напарником, — покірно вигукнула Чіхє, тицяючи на мене пальцем.
Головний персонаж, одинокий герой драми, крокував поряд з нею. Він поглянув на мене і в очах його спалахнув шал.
[Персонаж «Ю Чунхьок» глибоко вражений]
[Виняткову здібність «Точка зору всезнаючого читача, ступінь 2» активовано!]
Після секундного запаморочення у мене в голові залунали його думки.
Як?.. Вже?
Я помахав йому рукою і привітався.
— Ну привіт, Чунхьоку, — тиша. — Як живеш-поживаєш? Диви, які щоки від’їв, — і знову тиша.
Ні Чіхє, ні Пільду не могли повірити власним очам. Ніхто з них і подумати не міг, що я виявлюся напарником Ю Чунхьока. У повітрі повисла напруга.
— Уявляєш, ніхто не вірить, що я твій напарник. Можеш їм щось сказати?
Я знав його як облупленого. Чунхьок вбивав, як дихав, але завжди дотримувався обіцянок.
[Кілька сузір’їв уважно очікують відповіді персонажа «Ю Чунхьок»]
[Сузір’я «Демоноподібна Суддя Полум’я» слідкує за відданістю Ю Чунхьока]
Не кажучи вже про те, що за нами слідкували сузір’я.
Його думки були тихі.
Ю Чунхьок подивився на мене ще раз і повільно відкрив рота. Але я його випередив:
— А, точно! І до вбиральні мене провести не забудьте!
І тут Чунхьок оголив свого меча.
***
Трохи згодом ми спокійно скористалися вбиральнями і спустилися на платформу третьої гілки метро. І все завдяки моєму дружбану регресору. Я розплився в усмішці.
— Радий тебе бачити, негіднику.
— Ти вижив…
Чунхьок так і не назвав мене своїм напарником, а в знак своєї відповіді лиш наставив меча на Пільду. На щастя, Пільду не наважився битися з нами і відпустив.
— Невже ти сподівався, що я загину?
— Було б добре.
От же ж гнилий напарник. Його нахабна мармиза мене тільки розлютила. Як же мені хотілося накинутися на нього і прописати по щелепі, але я не міг.
[Ви застосували виняткову здібність «Список персонажів»]
[У системі забагато даних про цю особу. Конвертуємо Інформацію про персонажа у Підсумок]
Повна версія.
[Конвертуємо дані про персонажа «Ю Чунхьок» у «повну версію»]
[Про персонажа]
Ім’я: Ю Чонхьок.
Вік: 28 років.
Сузір’я-спонсор: ???
Особистий атрибут: Регресор [3й раунд] (Міфічний), Професійний гравець (Рідкісний)
Виняткові здібності: Очі мудреця Рів. 8, Рукопашний бій Рів. 8, Майстерне володіння зброєю Рів. 5, Сильний самозахист Рів. 5, Розумовий бар’єр Рів. 5, Контроль натовпу Рів. 5, Аргументація Рів. 5, Розпізнавання брехні Рів. 4…(Надлишкові дані приховано)…
Стигма: [Регресія Рів. 3]
Загальні характеристики: Витривалість Рів. 24, Сила Рів. 24, Спритність Рів. 25, Магія Рів. 23.
Вичерпна оцінка: Вичерпна оцінка цієї особи завелика для завантаження.
На сторінках роману це не справляло такого сильного враження, як в реальному житті.
Ми тільки збиралися починати третій сценарій, а його фізичні характеристики вже перевищували сімдесят. Навіжений вилупок. От вам і бонус головного героя.
— Є що сказати?
Теперішній Чунхьок зростав набагато швидше, ніж його книжковий варіант у третій регресії. А отже, він йшов на більші ризики. Навіщо він це робив після всього двох невдалих спроб? Рано чи пізно доведеться про це довідатися…
— Питаю ще раз: є що сказати?
— Та ні, просто задивився.
…А він беручкіший, ніж я думав.
Який ще «беручкіший»? Навіщо говорити так, ніби в тебе синдром восьмикласника?
Правда, його нахабство мені не до вподоби. Може, варто його відразу вбити?
— Я жартую, — квапливо додав я і усміхнувся. Чунхьок, здається, втратив до мене інтерес і відвернувся.
[Сузір’я «В’язень Золотого Обруча» розчарований вами]
Хай там як, але сварка з Чунхьоком у мої найближчі плани не входила. Він грав занадто важливу роль і вартував кожної секунди, витраченої на нього, навіть якщо ми не були справжніми напарниками.
І чому мені здалося, що я виправдовувався?
— Схоже, ти знайшов собі компанію, — беземоційно промовив Чунхьок, глянувши мені за спину.
[Персонаж «Ю Чунхьок» трохи розчарований вами]
Що?.. Чому?
Відповідь не змусила на себе чекати.
[Персонаж «Ю Чунхьок» застосував Очі мудреця Рів. 8!]
Він взяв до себе в команду Ї Хьонсона, але навіть не зміг його розвинути.
Я на секунду закляк, усвідомивши його правоту. Без сумніву, Хьонсон став би набагато сильнішим, якби подорожував з Чунхьоком.
Та все ж… яка нетактовність. Я всього лише читач, якому пощастило знати майбутнє.
Я очікував кращого результату.
Те, що я міг читати його думки, лиш сильніше било по самооцінці. Ю Чунхьок пробігся поглядом по кожному моєму компаньйону, і раптом його очі завмерли. Вперше з минулої зустрічі я помітив в них розгубленість.
…А це що таке?
Далі
Том 2. Розділ 29 - Землевласник (3)
Чунхьок дивився на всіх, окрім Хьонсона. Решта збилися до купи, тож зрозуміти, про кого думав він, я не міг. 'Як це можливо?..' Та на кого ж він дивився? Я хотів запитати, але остерігався розкрити свою здібність. Чунхьок ще не знав, що мені відомо про нього. Швидше за все, він прочитав дані Хівон. Та відчула на собі його погляд і неприязно огризнулася: — Чого вирячився? Тиша у думках. Хівон, а ти не промах. 'Вб'ю...' — Е-е-е, Ю Чунхьоку, — похапки втрутився я, — хотів у тебе дещо запитати, — той повернувся до мене із питальним поглядом. — Чому ти не чіпаєш Ґона Пільду? — Ти — пророк, маєш знати. — Слухай, геть усього навіть я не знаю, — точніше, я не все пам'ятав. [Персонаж «Ю Чунхьок» застосував здібність «Розпізнавання брехні»] [Персонаж Ю Чунхьок підтвердив правдивість вашого висловлювання] Ох і прискіпливий. — Гм, зрозуміло. Пророк з низьким рівнем «пророкування». Думай, що завгодно. Чунхьок повернувся до теми: — Ґон Пільду потрібен мені живим. — Для майбутніх сценаріїв? — він не відповів, ніби намагався оцінити, як багато я знав. — Я знаю, що Пільду потрібен тобі для майбутніх сценаріїв. Але це ж не стосується усього його кодла, — і знову жодного слова від нього, навіть подумки. — Хіба ти не звик позбуватися непотребу? Чому ж тоді їх залишив? 'От докучливий...' Що? — У мене багато справ, — Чунхьок глянув на мене і продовжив: — Тобі не зрозуміти. — Зажди! У тому й проблема. Якщо зараз же нічого не вдієш, більшість жителів Чунмуро!.. Чунхьок уколов мене крижаним поглядом. — Немає значення. Я не вірив у гуманізм: у те, що кожна жива душа у цьому світі варта порятунку. Але Чунхьок все одно примудрився мене розізлити. — Ю Чунхьоку. Можна, я тебе угрію? — Вперед, якщо такий впевнений. Я люто стиснув пальці в кулак, аж раптом пролунало повідомлення: [Персонаж Ю Чунхьок застосував «Сильна самооборона Рів. 5»] «Боягуз нещасний», — я розслабив хватку. — Ти закінчив? — тиша у відповідь. — Ходімо. Чіхє здригнулася на заклик Чунхьока і, затримавши на мені збентежений погляд, кинулася його доганяти. [Сузір'я «Лисий Генерал Правосуддя» вражений вашим благородством] [Вам пожертвували 100 монет] Звісно ж усе було зовсім не так. *** [До початку третього сценарію 1 година 30 хвилин] Час спливав, а я все ще не міг зібратися з думками. [Сузір'я «Лисий Генерал Правосуддя» злиться, що життя людей знаходяться під загрозою] [Сузір'я «Лисий Генерал Правосуддя» закликає до повстання] Самондан засипа́в мене повідомленнями, а я ніяк не міг вигадати прийнятний план. Третій сценарій мав тривати рівно тиждень. Можливо, Чунхьок планував отримати за цей час якусь іншу нагороду, якщо діятиме по-іншому. А я, само собою, не міг з цим змиритися. Просто не міг. [Сузір'я «В'язень Золотого Обруча» цікавиться вашими думками] — Чунхьок, вилупок. [Сузір'я «В'язень Золотого Обруча» задоволене] [Вам пожертвували 100 монет] Насправді в першу чергу мені потрібно було розібратися з Пільду, а не Чунхьоком. Він мав відігравати ключову роль у вдалому завершенні третього сценарію. А без його допомоги... Аж раптом Хівон підвела голову та всміхнулася: — А хто це? — Ти про кого?.. — Ну, той, про кого ви з Ю Чунхьоком розмовляли. Я коротко розповів їй про Пільду. Хівон була непритомна, тому не бачила його на власні очі. — І як цю патороч земля носить? Привласнили громадський простір і вимагають платити за його використання? — Патороч живе вверх по сходах. — То піду зараз і спущу їх звідти, — пригрозила Хівон і дістала свій клинок із щурячих кісток. Це нагадало мені, що настав був час розжитися новою зброєю. Та й взагалі, багато що треба було зробити. — Не сміши. — Об'єднавшись, у нас буде шанс перемогти. Пам'ятаєш, як ми їх на Гимхо? — Хівон сяяла впевненістю. І мала на це право, тримаючи у рукаві таку монструозну здібність як «Судний час». До того ж Хівон мала гостру інтуїцію та гнучкий розум, що допомогло їй швидко освоїти власні атрибути і здібності. — Чого розсівся! Пішли, розправимося з ними! Її «Судний час» проявляв себе з найкращого боку у бою проти «лихих» ворогів. [Персонаж «Чон Хівон» застосував виняткову здібність «Судний час»] [Сузір'я системи Безумовного Добра не відгукуються на прохання Чон Хівон] [Здібність скасовано] — Постривайте... Що сталося? — розгубилася Хівон. — Невже зламалася? — вона знову спробувала застосувати здібність, але нічого не сталося. — Що... Чому вона не діє? Хіба не очевидно, що вони лихі? Я розсміявся на запитання Хівон. — Хіба що з людської точки зору. — Ти зараз про що?.. — Сузір'я відрізняються від нас. Звідки нам знати, чи у нас з ними однакові поняття про добро і зло? — А... — Справедливо щось чи ні, завжди визначає більшість. І на цей раз більшість сузір'їв визнала кооператив землевласників «хорошим». Людство вже втратило своє право судити і, подібно лялькам на нитках, мало коритися волі своїх спонсорів. — Але ж... Я поглянув на своїх компаньйонів. Ніхто з них не вимовив ні слова, але думали усі про те ж, що й Хівон. Хьонсон витер щита, подряпаного магічними кулями, а Сана та Ґірьон сиділи поряд і спостерігали за тарганами. Таке зрозуміле мені почуття відчаю. Вони думали, що, здихавшись банди на Гимхо, схопили долю за хвіст, але всього через три зупинки натрапили на безмірно жахливішого монстра. Прийшов час катувати їх надією: — Я не сказав, що у нас не лишилося варіантів. — Що? — Буде непросто, але у нас є спосіб їх перемогти. Усі одночасно глянули на мене. — У тебе дійсно є такий спосіб? — перепитав Хьонсон. — Хочете знати, який? — я озирнувся і стишив голос. — Витягти Ґона Пільду зі Збройної Зони. — Що таке ця Збройна Зона? — Його стигма. Вона ідеально підходить для захисту території. Збройна Зона — головна причина, чому Ґона Пільду було так важко перемогти. Ця навіжена стигма могла звести для нього цілі взводи турелей. І це поки що лише Збройна Зона. Коли у майбутньому його стигма еволюціонує, то перетвориться на «Збройну Фортецю», і без повноцінної облоги ми до нього вже не дістанемося. Але у цьому і крилася очевидна слабкість Пільду. — Його Збройна Зона зникне, як тільки він залишить визначену територію. Міні-турелі також перестануть працювати. Зазвичай такі потужні захисні здібності мають багато обмежень. Хьонсон та Хівон дивилися на мене з неприкритим захопленням. — А... Он як. — Ти зрозумів усе це, лише один раз побачивши його здібність? Докча-ссі, невже це твій атрибут? Я не міг не помітити, як оточуючі призвичаюються до періодичних спалахів моєї геніальності. — Але як ти змусиш його вийти? — наступною запитала Сана. — Над цим нам треба ще поміркувати. — Гх, не люблю я це ваше міркування, — поскаржилася Хівон. Після чого деякий час усі мовчали. Першим висунув свою пропозицію Хьонсон: — Нападемо, коли він зайде до вбиральні... — Ти що, не бачив, який біля нього склад речей? Пільду ніколи не покидав Збройної Зони. Біля його ослону знаходилося усе необхідне: спальний мішок, ковдра, їжа, напої і навіть власний туалет. Усі речі він отримував від пожильців. — Сказитися можна. Вважай, сам себе закрив на карантин. Стривайте, а, може, він не виходить за межі зони, бо охороняє щось цінне? — Це «щось» — найбільша «кімната» на Чунмуро. — Кімната?.. І тут я згадав, що Хівон досі нічого не знала про місцеві кімнати. Та пояснень вона не потребувала. [До початку сценарію лишилася 1 година] Скоро і без мене все дізналася б. — Нам теж треба знайти собі кімнату. Коли наша команда підвелася, люди навколо стрепенулися. — Н-н-не підходьте! — особливо чоловік з ножем, який став на захист одномісної кімнати на платформі, до якої раніше прибували потяги третьої гілки метро. Та не встигли ми наблизитися, як інші вже випередили нас і накинулися на нього, як зграя диких собак. — Гнида, а ну вимітайся! Коли натовп виштовхнув чоловіка назовні, позначка над зеленою зоною змінилася: [Зелена Зона 1/1 → Зелена Зона 0/1] Люди рвали одне одного на шмаття у битві за кімнату. Комусь проткнули ножем стегно, а хтось бився з поламаним носом. Хівон насупилася. — Чому ми їх не зупинимо? — Навіть якщо втрутимося, нічого не зміниться. Врешті-решт, хтось та й загине. — Чому хтось взагалі має помирати? — Цей сценарій влаштований так, що смертей не уникнути. Якраз під кінець моєї відповіді у повітрі вигулькнув Біхьон. [Добриде́нь-добриде́нь. Ну що, почнемо третій день нашого головного сценарію? До нас якраз прибули новачки — хіба ж не весело? Ха-ха-ха!] Біхьон зиркнув у мій бік. За сценарій на Чхунмуро загалом відповідали три докебі, але, схоже, саме Біхьона призначили нашим тимчасовим куратором — очікуваний фінал для володаря найменшого серед трьох каналів. Перед нами з'явилася інформація про третій сценарій. [Головний сценарій №3 – Зелена Зона (День 3)] Категорія: Основний Складність: С Умови виконання: Зайняти «зелену зону» на станцій і вижити навалу чудовиськ, яка розпочинається щоночі опівночі. Сценарій продовжуватиметься 7 днів. Тривалість: 8 годин. Нагорода: 1000 монет Штраф: — Хьонсон витріщився на вікно з інформацією. — Ц-це ж!.. [Усе просто. Знайдіть собі зелену зону, перш ніж вас випередять інші. Звісно ж ви можете забирати чужі зелені зони. Але покваптесь. Якщо ви не здобудете кімнати до початку сценарію, вас чекає дивовижно жахлива доля. Ха-ха, усім її рекомендую!] Слова Біхьона розпалили холодний вогонь в очах присутніх. А тим часом звідусіль продовжували долинати крики. Штрик! Штрик! Штрик! — Здохни! Здохни! — Вибач, я не зозла! Я маю вижити... Можливо, той вогонь в їхніх очах з'явився від усвідомлення. Уся ця кров і боротьба перед нашими очима більше не були витворами чиєїсь фантазії. — Скажи, нам же не доведеться битися, як цим людям? — тремтячим голосом запитала Сана. — Нам не потрібно битися. Просто знайдіть кімнату, яка зможе вмістити нас усіх. Розміри зелених зон відрізнялися за типом: від одномісних до величезних на сімдесят душ, як у Пільду. — Звісно, якщо ще хоч якісь лишилися. — Докча-ссі, у тебе хист нервувати людей, — поскаржилася Хівон. — У такому разі годі в стелю плювати. Може, й для нас ще лишилися кімнати. — Буде швидше, якщо ми розділимося. Рухайтеся у командах: Хьонсон-ссі з Саною-ссі, а Хівон-ссі з Ґірьоном. — А ти? — Я сам упораюсь. Говорити ще щось не довелося. Усі й так мені довіряли. Першим виступив Ґірьон: — Хьон, слухай... А якщо ми нічого не знайдемо? — Якщо за двадцять хвилин до початку сценарію ніхто не знайде кімнату, усі знову збираємося тут. — Зрозуміло. Я пішов. Команди організовано рушили кожна у своєму напрямку. Хівон із Ґірьоном пішли оглядати другий поверх, а Сана та Хьонсон — третій. Я почекав, поки вони розійдуться і увімкнув смартфон. Та варто було відкрити «Способи вижити», як в очі впало одне речення: «На Чхунмуро не лишилося жодної кімнати». Невигадливий текст, написаний чорним по білому. Щось мені підказувало, що жодній команді не вдасться знайти кімнати. Лишався єдиний вихід: вбити когось і забрати їхню кімнату, щоб вижити самим. Але чи наважаться Хьонсон та Хівон на такий вчинок? Не всі із присутній тут були «лихими». Хтось використовував інших, як Ґон Пільду. Але так чи інакше, більшість вишкірила ікла, щоб захиститися. Чи здатні Ю Сана та Ї Ґірьон проявити таку ж хижість? Відповіді на ці запитання я мав отримати вже зовсім скоро.
Читати
Відгуки
Наразі відгуки до цього розділу відсутні!
Зареєструйтеся або увійдіть, аби лишити Ваш коментар!