Землевласник (2)

Десять лих.

Позиції у списку часто змінювалися залежно від регресії Чунхьока, але до нього завжди входили найбільші лиходії зі світу «Способів вижити».

Господар збройної фортеці Чунмуро, Ґон Пільду, теж належав до десятки. Тож, звичайна людина не могла про нього знати, якщо тільки не читала роман (як я).

[Зелена Зона 56/70]

Очікувано, його кімната відрізнялася від інших. Її площу важко було оцінити з першого погляду. Уся ця зелена зона належала Пільду.

Ну що ж, діятимемо згідно з буквою роману, подумав я, заховав Ґірьона собі за спину і запитав:

— А чому, власне, ми повинні платити? Чунмуро — це громадське місце.

— Ха-ха, вісім днів тому так і було. Було і загуло.

Пів тисячі монет на дорозі не валялися. А віддавати стільки лиш за те, що хтось зайшов на чужу територію?.. Здирник нещасний.

— Добре, я заплачу. Але зроблю це особисто.

— Що?

— Ти не Ґон Пільду.

Пільду хоч і був лихим, але, судячи з поведінки, переді мною вишкірилася його шестірка із Кооперативу землевласників.

Ну й де ж ти, Ґон Пільду? Я швидко оглянув усіх присутніх: не він, і це не він… Де він заховався?

— Ха-ха, а ти смішнявий малий. Але краще зі мною не гратися, бо…

— Шановний Ґоне Пільду. Де ви? Прийміть оплату штрафу, — я проігнорував здирника і покрокував вперед.

[Ви вдерлися на приватну власність!]

Я продовжив йти, не зважаючи на націлені на мене турелі.

Відверто кажучи, я не знав, чи зможу ухилитися, якщо вони почнуть стріляти. Але мені необхідно було продемонструвати свою силу, щоб Пільду мене не недооцінював.

— Стій. Ні кроку вперед, якщо не хочеш стати друшляком.

Нарешті показався справжній Ґон Пільду.

Подалі від мене стояв ослін з купою припасів навколо, а на ньому сидів дорослий чоловік з журналом у руці і свердлив мене поглядом.

Ось так його і описував автор роману. Ще й пів його волохатого пуза випирало з-під сорочки. Ґон Пільду, представник Кооперативу землевласників, власною персоною. 

— Не пам’ятаю щось я твою фізію. Хоробрий ти, одначе.

— Ну хіба так можна: показуватися, тільки коли до вас з грішми приходять?

[Персонаж «Ґон Пільду» зацікавився вами]

Як не подивись, а поганці на мене завжди клювали. Те ж саме було і з Нам’уном.

— Говорити тебе навчили. Шкода тільки, що не ввічливо. 

З гучним клацанням турелі наповнилися магічними кулями. Клятий виродок.

Ґон Пільду всміхався, як будь-який мій сусід поважного віку, але ця усмішка — чи не єдине, що пов’язувало його зі звичайними людьми. 

[Ви застосували виняткову здібність «Список персонажів»]

[Про персонажа]
Ім’я: Ґон Пільду
Вік: 48 років
Сузір’я-спонсор: Майстер Оборони
Особистий атрибут: Землевласник (Рідкісний),  Латифундист (Рідкісний)
Виняткові здібності: Приватна власність Рів. 3, Спокій Рів. 1, Обчислення прибутку Рів. 2, Лідерство Рів. 2, Спонука Рів. 1, Володіння зброєю Рів. 1.
Стигма: Збройна зона Рів. 3.
Загальні характеристики: Витривалість Рів. 9, Сила Рів. 11, Спритність Рів. 10, Магія Рів. 19.
Загальна оцінка: Ґон Пільду, представник Кооперативу землевласників Чунмуро. Його здібність «Приватна власність» і стигма «Збройна зона» найкраще проявляють себе у боротьбі з великими групами ворогів. Радимо не переходити йому дорогу.
* «Набір новачка» застосовано
* Набір підсилення застосовано.

Цей світ кишів різноманітними [цензура], але мало хто з них мав здібності землевласників та орендодавців. Однак, існували й такі люди, хто поєднував обидві характеристики. «Володар збройної фортеці» Ґон Пільду був серед них.

Прочитавши опис, я все усвідомив. Його магічна сила вже досягла дев’ятнадцятого рівня. Цього було більш ніж достатньо, щоб у майбутньому стати одним із Десяти лих.

— До слова, чого припхався? Щось мені підказує, не для того, щоб заплатити штраф.

Проникливості йому теж не бракувало. Домовлятися чи спробувати перемогти? — замислився я на секунду.

Якщо битися на повну силу, у мене могло б вийти, але на знищення Збройної зони Пільду пішло б багато сил. Якщо я планував знищити усі турелі, треба було готуватися до серйозних поранень.

Що ж робити? Монети я припас для іншого випадку, тому не міг прямо зараз підняти собі характеристики.

— Попереджаю: навіть не думай утнути якусь дурницю, — посміхнувся до мене Пільду. Його посіпаки почали оточувати Хьонсона. Часу він не гаяв.

Я засміявся і підняв руки.

— Будь ласка, не гарячкуйте. Що дивного у тому, що орендар прийшов до орендодавця?

— Так ти кімнату собі захотів?

— Так. Будь ласка, дозвольте мені і моїм товаришам оселитися у вашій зелені зоні.

Цього вимагали обставини. Щоб безпечно виконати третій сценарій, ми мали зостатися у зеленій зоні Пільду. Однак, відповів він, як годиться лиходію:

— Ні. Кооператив не приймає до себе сторонніх. Але я подумаю, якщо кожен із вас згодиться щодня платити мені по п’ятсот монет. 

П’ятсот на день? Все одно що викидати їх на вітер. Навіть Сумка Докебі так не задирала ціни.

— Наш бюджет обмежений, тому в якості оплати я поділюся з вами інформацією.

— Якою ще інформацією?

— Про Ю Чунхьока.

— Ю Чунхьока? — Пільду перекосило від одного його імені. — Недавно він тут такого шереху наробив…

— Агов, здихля! А тобі він ким прийшовся?

— Пане Пільду! Я йому не довіряю!

Реакція не змусила на себе чекати. Як я і думав, Чунхьок вже встиг насолити Кооперативу землевласників.

Правда, дещо у цій ситуації мене хвилювало. Згідно з оригінальним сюжетом, Ю Чунхьох третьої регресії мав усіма руками воювати проти Кооперативу. І де ж він подівся?

Ґон Пільду підозріло на мене витріщився.

— Які у вас з Ю Чунхьоком стосунки?

— Ми партнери, пов’язані життям та смертю.

— Не думаю, що це так…

— Так чи інакше, але ми друзі.

— Думаєш, я тобі повірю?

— Не хочеш, не вір. Чи тобі немає чого втрачати?

Наживку я закинув. Пільду довелося б піти зі мною на угоду. А все тому, що наразі лише Чунхьок мав можливість порушити баланс сил на Чунмуро.

[Персонаж «Ґон Пільду» застосував «Обчислення прибутку Рів. 2»]

— А це точно вигідна для мене угода? — про що це він? — Нема ніякої гарантії, що ти мене не обдуриш. Я вже не перший рік у справі, хлопче. І мій досвід підказує, що ти із тих, хто втікає, аби тільки не платити оренду в кінці місяця.

А бодай його, як у воду дивиться. Але відступати було нікуди.

— Ваша до мене недовіра то є ваші проблеми. Хтозна, якими будуть збитки. 

Ґон Пільду насупився, а я, не дочекавшись відповіді, відвернувся від нього. Важливо було показати свою незацікавленість. Таким чином він ще більше шкодуватиме про свою відповідь.

— Зажди-но хвилинку, — оце вже інша розмова. — Куди зібрався, не заплативши штраф?

Почали за здоров’я, називається. Трясця. Я став до нього лицем і незграбно посміхнувся. 

— Скільки з мене? Сто монет?

— Ні, за тебе і твого малого разом тисячу.

У мене аж вени на скронях набухли. Йому що, тисяча монет все одно що тисяча вон?

— Забагато, дядьку.

Докебі досі не виплатив мені частку, тож я не міг розкидатися тисячею монет на вилупків на кшталт Пільду.

З-під усміхнених губ чоловіка показався хижий вищир.

— В такому випадку тебе виключено зі списку орендарів. Помри.

Я здогадався, що станеться далі, і, протиснувшись крізь натовп, кинувся до своїх. 

З-за спини загуркотів метал.

Це пролунав звук першого пострілу. Хьонсон виставив щита і прикрив мене від куль. Який же він надійний.

— Докча-ссі…

Попри чотирнадцятий рівень сили і витривалості, говорив він знервовано. Я неозброєним оком бачив, як тремтить його рука. 

Хьонсон ще не отримав свою другу стигму і не міг самотужки стримати вогонь турелей, а Хівон ще навіть не прийшла до тями. Якщо почнемо битися зараз, хтось з команди точно загине.

— Ґоне Пільду, зачекай. Битва між нами принесе тобі лише збитки.

— Що сказав?

— Кажу, що краще нам зараз не битися.

— Чому це?

Від мене вимагалася наочна демонстрація.

— Інакше тут ти й поляжеш.

Пільду закляк. Він і без моїх уточнень мав би вже помітити.

Присутність декого, хто в цю мить спускався ескалатором з першого поверху. Пільду не міг не впізнати цю всепоглинаючу ауру.

— А ось і мій найліпший компаньйон.

Ю Чунхьок.

Не очікував, що так радітиму появі цього регресивного вилупка.

— Вчителю, он він. Це він прикидався вашим напарником, — покірно вигукнула Чіхє, тицяючи на мене пальцем.

Головний персонаж, одинокий герой драми, крокував поряд з нею. Він поглянув на мене і в очах його спалахнув шал.

[Персонаж «Ю Чунхьок» глибоко вражений]

[Виняткову здібність «Точка зору всезнаючого читача, ступінь 2» активовано!]

Після секундного запаморочення у мене в голові залунали його думки.

Як?.. Вже?

Я помахав йому рукою і привітався.

— Ну привіт, Чунхьоку, — тиша. — Як живеш-поживаєш? Диви, які щоки від’їв, — і знову тиша.

Ні Чіхє, ні Пільду не могли повірити власним очам. Ніхто з них і подумати не міг, що я виявлюся напарником Ю Чунхьока. У повітрі повисла напруга.

— Уявляєш, ніхто не вірить, що я твій напарник. Можеш їм щось сказати?

Я знав його як облупленого. Чунхьок вбивав, як дихав, але завжди дотримувався обіцянок.

[Кілька сузір’їв уважно очікують відповіді персонажа «Ю Чунхьок»]

[Сузір’я «Демоноподібна Суддя Полум’я» слідкує за відданістю Ю Чунхьока]

Не кажучи вже про те, що за нами слідкували сузір’я.

Його думки були тихі.

Ю Чунхьок подивився на мене ще раз і повільно відкрив рота. Але я його випередив:

— А, точно! І до вбиральні мене провести не забудьте!

І тут Чунхьок оголив свого меча.

***

Трохи згодом ми спокійно скористалися вбиральнями і спустилися на платформу третьої гілки метро. І все завдяки моєму дружбану регресору. Я розплився в усмішці.

— Радий тебе бачити, негіднику.

— Ти вижив…

Чунхьок так і не назвав мене своїм напарником, а в знак своєї відповіді лиш наставив меча на Пільду. На щастя, Пільду не наважився битися з нами і відпустив.

— Невже ти сподівався, що я загину?

— Було б добре.

От же ж гнилий напарник. Його нахабна мармиза мене тільки розлютила. Як же мені хотілося накинутися на нього і прописати по щелепі, але я не міг.

[Ви застосували виняткову здібність «Список персонажів»]

[У системі забагато даних про цю особу. Конвертуємо Інформацію про персонажа у Підсумок]

Повна версія.

[Конвертуємо дані про персонажа «Ю Чунхьок» у «повну версію»]

[Про персонажа]
Ім’я: Ю Чонхьок.
Вік: 28 років.
Сузір’я-спонсор: ???
Особистий атрибут: Регресор [3й раунд] (Міфічний), Професійний гравець (Рідкісний)
Виняткові здібності: Очі мудреця Рів. 8, Рукопашний бій Рів. 8, Майстерне володіння зброєю Рів. 5, Сильний самозахист Рів. 5, Розумовий бар’єр Рів. 5, Контроль натовпу Рів. 5, Аргументація Рів. 5, Розпізнавання брехні Рів. 4…(Надлишкові дані приховано)…
Стигма: [Регресія Рів. 3]
Загальні характеристики: Витривалість Рів. 24, Сила Рів. 24, Спритність Рів. 25, Магія Рів. 23.
Вичерпна оцінка: Вичерпна оцінка цієї особи завелика для завантаження.

На сторінках роману це не справляло такого сильного враження, як в реальному житті. 

Ми тільки збиралися починати третій сценарій, а його фізичні характеристики вже перевищували сімдесят. Навіжений вилупок. От вам і бонус головного героя.

— Є що сказати?

Теперішній Чунхьок зростав набагато швидше, ніж його книжковий варіант у третій регресії. А отже, він йшов на більші ризики. Навіщо він це робив після всього двох невдалих спроб? Рано чи пізно доведеться про це довідатися…

— Питаю ще раз: є що сказати?

— Та ні, просто задивився.

…А він беручкіший, ніж я думав.

Який ще «беручкіший»? Навіщо говорити так, ніби в тебе синдром восьмикласника?

Правда, його нахабство мені не до вподоби. Може, варто його відразу вбити?

— Я жартую, — квапливо додав я і усміхнувся. Чунхьок, здається, втратив до мене інтерес і відвернувся.

[Сузір’я «В’язень Золотого Обруча» розчарований вами]

Хай там як, але сварка з Чунхьоком у мої найближчі плани не входила. Він грав занадто важливу роль і вартував кожної секунди, витраченої на нього, навіть якщо ми не були справжніми напарниками.

І чому мені здалося, що я виправдовувався?

— Схоже, ти знайшов собі компанію, — беземоційно промовив Чунхьок, глянувши мені за спину.

[Персонаж «Ю Чунхьок» трохи розчарований вами]

Що?.. Чому?

Відповідь не змусила на себе чекати.

[Персонаж «Ю Чунхьок» застосував Очі мудреця Рів. 8!]

Він взяв до себе в команду Ї Хьонсона, але навіть не зміг його розвинути.

Я на секунду закляк, усвідомивши його правоту. Без сумніву, Хьонсон став би набагато сильнішим, якби подорожував з Чунхьоком.

Та все ж… яка нетактовність. Я всього лише читач, якому пощастило знати майбутнє.

Я очікував кращого результату.

Те, що я міг читати його думки, лиш сильніше било по самооцінці. Ю Чунхьок пробігся поглядом по кожному моєму компаньйону, і раптом його очі завмерли. Вперше з минулої зустрічі я помітив в них розгубленість.

…А це що таке?