Розділ 271. Епізод 51 — Гігантська Оповідь (1) 

Архангел Уріель з’явилася в 73-му Царстві Демонів. В останній половині оригінального роману Уріель спустилася напряму в тіло втілення. Однак зараз був тільки 25-й сценарій. 

Було чутно розгублене бурмотіння королів демонів та сузір’їв. 

[Щ-що, смішно...] 

Прозора форма Уріель з’явилася позаду Джун Хівон, що заплющила очі. Разом із чудовою аурою довге золоте волосся Уріель розвівалося в повітрі. 

Баланс ймовірності знову нахилився. Баланс, що був повністю поза рівновагою, поступово відновлювався із появою Уріель. Ні, здавалось, наче цей бік ставав важчим. 

Найбільш дивовижною була навіть не сила Уріель. Всі битви на полі бою припинилися. Сур’я дивився напруженим поглядом, поки всі сузір’я зупинилися. Спуск архангела був також грізною подією серед сузір’їв. 

Першим, хто заговорив, був король демонів із обличчям сови, який тримав пломінкий меч. 

[Архангеле! Ти смієш... ти смієш тут показуватися?] 

Я знав, ким він був. Творець Розбрату. Король демонів 63-го Царства Демонів, Андрас. Він прокляв Хан Суйон, яка колись вбила його підлеглого. 

Тоді король демонів поруч із ним також відкрив рота. 

[Т-т-ти хочеш стати трупом, архангеле?] 

Скелет, одягнутий в корону та зелені обладунки. Монарх, що Філософує про Мерців. Він був королем демонів 54-го Царства Демонів, Мурмуром. 

Вони може й були королями демонів нижчих рангів, але обоє були сильнішими за мене. Навіть так було дивне відчуття у виразах облич цих двох сильних істот. То був страх. 

Після свого спуску Уріель повільно розплющила очі. Її приголомшливі смарагдові очі оглянули світ, і його колір змінився. Мені здалося, наче моє серце замерзло, хоча я не зустрічався з нею поглядом. 

[Сузір’я «Демоноподібна Вогняна Суддя» дивиться на 73-тє Царство Демонів.] 

Погляд архангела містив «знищення». То був погляд, що бачив останню гору у світі заради очищення світу. 73-тє Царство Демонів тремтіло від нього. 

[■■. Давно ж ми не бачились?] 

Двоє королів демонів зробили кілька кроків назад. Рот Джун Хівон трохи вигнувся. 

[Ти... хіба я раніше не казала не махати цим мечем переді мною? Це дратує через характеристики, що накладаються.] 

На ці слова Андрас повільно опустив пломінкий меч. Совині очі Андраса кліпали швидко, а кістяна щелепа Мурмура сильно трусилась. Саме Мурмур виступив наперед першим. 

[Дурна архангел! Ти знаєш, що означають твої дії? Чи... Едем вирішив втрутитися у вибір...] 

[■. Я прийшла сама.] 

Я пригадав сетинг Уріель. Я забув через її доброту до мене, але вона була однією із найбільш страхітливих архангелів у Едемі. 

Демоноподібна Вогняна Суддя. Вона була жорстокішою за будь-якого архангела та вбила найбільше демонів. Вона підняла руку в повітря, і з’явився меч білого полум’я. Перед її мечем все полум’я згасло, наче підношення. 

То був меч, що містив вогні пекла. То була зоряна реліквія Уріель. Тієї миті, як вона витягнула меч, король демонів зробив нагальний вираз обличчя. 

[Ти забула угоду?] 

[Поїж ■■. ■ ■■ як ти.] 

[Що?] 

[А, ■ орт. Це ■ фільтрування...] 

Архангели Едему мали власне фільтрування для того, щоб зберегти гідність своєї туманності. Тоді Уріель глянула на мене. 

[Кім Докча.] 

Я здавався надто схвильованим? Уріель ніяково всміхнулась мені. 

[...А, привіт?] 

Це було сором’язливе і незграбне привітання порівняно з її попереднім виглядом. 

[Багато сузір’їв втратили дар мови.] 

[Сузір’я «Дракон Чорного Полум’я Безодні» вказує на те, що щось не сходиться.] 

Королі демонів, яким щойно погрожували, дивилися на це з абсурдним виразом обличчя. Я прийшов до тями і вклонився.  

— Давно не бачилися, Уріель. 

[Так!] 

Уріель засміялася. 

[Вас любить архангел!] 

[Ви отримали нову оповідь!] 

[Оповідь «Людина, яку Любить Архангел» отримано!] 

Можливо, вона думала, що я злякався, і засипала мене непрямими повідомленнями, сповненими турботи. Чесно кажучи, я був трохи вражений. Досі було кілька сузір’їв, які прихильно ставилися до мене. Але ніхто не допомагав мені так сильно, як Уріель. 

Я нічого не робив для неї. Я завжди був тим, хто отримував допомогу. І все ж Уріель прийшла сюди сьогодні заради мене. 

Уріель підняла руки Джун Хівон і переможно вигукнула.  

[Не хвилюйся, Кім Докча! Я вб’ю їх усіх за тебе!] 

Я знав, що це була вистава. Це було Царство Демонів. Було очевидно, що щось станеться, якщо архангел застосує тут свою силу. А проте, для Уріель, щоб сказати це... 

— ...Уріель? 

Кваааааааах! 

— Зачекай хвилинку! Уріель! 

Пекельне полум’я піднялося з меча Уріель і безперервно злетіло до неба. Це був справжній Запал Пекельного Полум’я. Це була справжня сила Уріель, здатна одним ударом перетворити світ на море полум’я. 

[А-архангел збожеволіла! Тікай!] 

[Зовсім збожеволіла!] 

Налякані сузір’я почали тікати. Я не думав, що Уріель застосує свою справжню силу. Докґак, що переховувався, нарешті з’явився. 

[З-зачекай хвилинку. Архангеле, будь ласка, заспокойся!] 

Його хитре обличчя розчервонілося. Сценарій затягувався до оголошення переможця, а тепер... 

Уріель говорила так, ніби прочитала мої думки. 

[■.] 

[Так?] 

[Сценарій ■! Доккебі, ■ть, ■ народ.] 

В Уріель був дуже розлючений вираз обличчя. Небо Царства Демонів вило від її люті. Тієї миті, коли меч архангела мав торкнутися землі. 

[Король демонів «Неосяжна Строгість» розлютився.] 

Сила чорної магії в небі шалено вирувала. 

[Король демонів «Володар Східного Пекла» дивиться на архангела.] 

[Король демонів «Диявол Принципів» підвищує свій статус.] 

[Король демонів «Чорногривий Лев» прямує до Едему.] 

Страшні та високопоставлені королі демонів з’являлися на каналі один за одним. Чорт забирай, у світі демонів мала розпочатися війна. Але з’явилися не тільки королі демонів. 

[Сузір’я «Покровитель Молоді та Подорожей» увійшло на канал.] 

[Сузір’я «Лілійна Вісь Водолія» увійшло на канал.] 

[Сузір’я «Командувач Червоної Космеї» увійшло на канал.] 

Сузір’я найвищого рівня, які могли змусити всіх понервувати лише своєю появою. Основні сузір’я Едему увійшли в канал, і гучність каналу різко зросла. Бію затремтіла, наче їй було боляче. 

[Сузір’я «Небесний Писар» суворими очима дивиться на «Демоноподібну Вогняну Суддю».] 

Меч Уріель затремтів. Здавалося, що час зупинився. Усі королі демонів та архангели зосередили свої погляди на мечі Уріель. Майбутнє світу демонів та Едему залежало від напрямку цього меча. 

[Королі демонів Царства Демонів і архангели Едему розпочали екстрену нараду.] 

[У цей час всі демонічні королі та архангели в сценарії будуть терміново викликані.] 

Почувся звук руху великої ймовірності, і меч Уріель зник у повітрі. 

Тіло Джун Хівон здриґнулося, коли енергія архангела покинула Царство Демонів. Уріель подивилась на мене з легкою усмішкою. 

[Я хотіла допомогти тобі до кінця.] 

Озираючись назад, я зрозумів наміри Уріель. 

[Ц-це! Цього не може бути!] 

Зникла не лише Уріель. Королі демонів, які спустилися, повільно зникли в іскрах імовірності. Уріель пожертвувала собою, щоб зв’язати по руках і ногах усіх королів демонів, що були тут. 

[...Це дивовижно,] — пробурмотів під ніс Чок Джуньон із захопленням. — [Величний архангел приносить таку велику жертву заради тебе...] 

Я міг легко передбачити велике покарання, з яким зіткнеться Уріель. Архангел, який з власної волі порушив конвенцію Війни Добра і Зла. Вона, ймовірно, отримає суворі санкції від Едему. 

[Будь ласка, виграй, Кім Докча.] 

Я простягнув руку до зниклої Уріель, але вона вже перетворилася на попіл. Я швидко обійняв полеглу Джун Хівон. Джун Хівон щойно прийняла статус Уріель і заснула з виснаженим обличчям. 

Я підняв голову, відчувши тиск з неба, і побачив Сур’ю, який спостерігав за всім цим. 

[Я помилявся. Я не думав, що ти належиш до тих сузір’їв, які можуть покликати сюди архангела.] 

Завдяки Уріель не було потреби турбуватися про участь королів демонів. Однак було дещо гірше. 

В очах мовчазного Сур’ї з’явилося більш серйозне світло. Те саме стосувалося Царя Едіпа і Ману, що стояли праворуч і ліворуч від Сур’ї. 

[Тепер я буду щирим.] 

Нова енергія Сур’ї пронизала небо. Навколишнє повітря змінилося, і на місцевість впав величезний тиск вітру. За деякий час... 

— Щ-що це? 

Члени моєї команди підходили до мене один за одним. Першим заговорив втомлений Джан Хайон.  

— Коли це пекло закінчиться... що це в біса таке? 

За променистим сонцем щось летіло крізь далекий всесвіт. Щось розривало повітря. Це було схоже на звук зіткнення метеоритів. 

Я придивився і побачив, що до цього місця летить величезна карета. Кожного разу, коли гігантська золота кобила прискорювалася, все Царство Демонів здриґалося, немов збираючись луснути. 

— ...Карета? 

Чи можна назвати цю штуку каретою? Ні, краще локомотивом? Жодне слово не пасувало. Єдине, що було зрозуміло, це те, що об’єкт, розмір якого не піддається здоровому ґлузду, прямує в цьому напрямку. Це було б катастрофою для цього світу. 

Ю Сана відкрила рота.  

— Колісниця Сур’ї. Згідно з легендою, вона має понад 130,000 кілометрів у довжину... 

— 130,000? Це має сенс? запитав Джан Хайон, і Ю Сана похитала головою: 

— ...Тому це й міф. 

В індійських міфах стверджувалося, що гігантські черепахи та слони тримають землю. Тож не було нічого дивного в тому, що з’явився локомотив такого величезного масштабу. Проблема полягала в тому, що нам довелося мати справу з цією катастрофою. 

[Ви переглянули частину гігантської оповіді, Веди.] 

[Ваше розуміння оповіді зросло.] 

...Це була та «щирість», про яку говорив Сур’я? Я захоплювався цим «статусом», що викликав у мене мороз по шкірі. Я відчував всепоглинальний відчай тільки тому, що він наближався до цього боку. Я бачив лише «частину» цього, але ця сила відрізнялася від звичайної «оповіді». Це було причиною, чому я мав отримати гігантську оповідь. 

[Чорт, біжімо!] 

Деякі сузір’я вже ховалися від карети, що мчала. Не було жодного сузір’я, яке було б у безпеці після того, як воно потрапило б під колеса карети. 

Чок Джуньон пробурмотів:  

[Ситуація дуже складна. Схоже, він справді хоче знищити цей світ.] 

— ...Тобі страшно? 

[Ні, це цікаво.] 

Чок Джуньон сміявся так, ніби йому справді було весело. Щойно я спробував щось сказати членам своєї групи, як хтось став поруч зі мною. Це був не Чок Джуньон і не сузір’я. 

— ...Ти прокинувся? 

Я озирнувся і побачив Ю Джунхьока, що стояв з Чорним Небесним Демонічним Мечем. 

[Персонаж «Ю Джунхьок» використав «Відновлення Lv. 10»!] 

Тіло Ю Джунхьока нарешті зцілилося настільки, що він міг використовувати Відновлення. Останні залишки життєвих сил Ю Джунхьока горіли на темному мечі. Рот і голосові зв’язки все ще повільно відновлювалися, тому Ю Джунхьок не говорив. Натомість я почув думки Ю Джунхьока через Точку Зору Всезнаючого Читача. 

「Кім Докча.」 

— Так. 

Можливо, це буде остання битва в Царстві Демонів. 

[73-тє Царство Демонів зосередилось на вашому виборі.] 

Цього разу я не можу нічого гарантувати. Хтось може загинути. Можливо, ми з Ю Джунхьоком помремо. А проте, я сказав:  

— Ходімо. 

Ю Сана та Лі Хьонсон кивнули, а Шін Юсон залізла на дракона-химеру. Лі Джіх’є з рову подивилася на небо і теж кивнула. 

Не було більше ніяких сузір’їв, які могли б нам допомогти. Тепер тут були тільки люди. Це не означало, що це була битва без шансів на перемогу. Це було тому, що я вже виграв достатньо часу завдяки Уріель. 

[73-тє Царство Демонів відповідає на ваш вибір.] 

Можливо, для Сур’ї було помилкою показати свою щирість. Перед обличчям прийдешнього лиха ми були б не єдиними, кому прийшов би кінець. Подібно до Першого Муріма зі Сценарієм Руйнування, 73-тє Царство Демонів наближалося до часу вибору. 

[Гігантська оповідь 73-го Царства Демонів проростає.] 

Не було жодного світу, який хотів би, щоби його володарем був той, хто знищив його. 

[73-тє Царство Демонів обрало свого володаря.] 

Спантеличені доккебі та сузір’я викрикували на це повідомлення. Проте я не почув жодного з вигуків. Це тому, що тепер я не слухав оповідь, а розмовляв з оповіддю. 

[Ваша «гігантська оповідь» почала говорити.]