Розділ 270. Епізод 50 — Оповідь Докчі (8) 

Я підвів голову на вхід сузір’їв. 

[Прихильні вам сузір’я дивляться на вас.] 

Всі з них були сузір’ями, які колись стали на мій бік. 

[Сузір’я «Со Е Іль Піль» дивиться на вас] 

[Сузір’я «Перший Чаклун Чосону» дивиться на вас.] 

Серед них були сузір’я Землі. 

[Сузір’я «Перший Меч Корьо» дивиться на вас.] 

Там також був Чок Джуньон, із яким я довгий час не міг зв’язатися. Однак там була навіть більш бажана присутність. 

[Сузір’я «Таємничий Інтриган» дивиться на вас.] 

Таємничий Інтриган. Я не знав його точну особистість. Все, що я знав: він був прихильним до мене та спостерігав за моїми сценаріями. 

[Сузір’я «Демоноподібна Вогняна Суддя» обережно складає докупи долоні.] 

[Сузір’я «В’язень Золотого Обруча» стискає кулаки.] 

[Сузір’я «Дракон Чорного Полум’я Безодні» бурмоче та дивиться на вас.] 

Всі мої ранні сузір’я зібралися зараз. 

[Ваша оповідь створюється у 73-му Царстві Демонів.] 

Всі погляди полилися на мене, і я почувався, наче повернувся на початок оповіді. 

Сур’я мовив: 

[Дитя, я знаю твої очікування, але вони тобі не допоможуть. Сузір’я розумні, та не робитимуть дурних виборів, як ви, люди.] 

Я побачив своїх компаньйонів, які ледве стояли. Вони були зосереджені навколо полеглого Ю Джунхьока. 

Сур’я засміявся. 

[Ніхто із них не захоче бути ворогом туманності...] 

Щойно він мовив, між мною та Сур’єю виник землетрус. Земля швидко стала волога і перетворилась на в’язке болото. В цьому болоті, в яке мене засмокче, якщо я зроблю хоч крок, хтось прокидався. 

Я одразу ж помітив, хто то був. 

[Сузір’я «Зухвалий Болотяний Хижак» з’явилося в Царстві Демонів!] 

Зухвалий Болотяний Хижак. Він був сузір’ям Асоціації Гурманів. Він вліз у борг, і його відтягнула геть Виконавча Гілка. 

То був ящір довжиною понад 20 метрів. Древній ящір, що піднявся з болота, видав дзвінкий рик. Майстриня, що Ламає Небо впізнала Зухвалого Болотяного Хижака та загарчала. 

Якщо я мав рацію, то цього разу він не був моїм ворогом. 

Я посміхнувся та запитав: 

— Прийшов сплатити борги? 

У минулому Виробник Масової Продукції порадив мені: Не заводь забагато ворогів. 

[... Я би їх виплатив, навіть якби ти не поміг!] 

Велетенський ящір повернув голову та виказав ворожість до сузір’їв. 

[Вони мені не надто подобаються. Ось чому я прийшов!] 

Велетенський ящір закінчив коротку розмову та кинувся до сузір’їв. Сузір’я закричали на монстра, що біг до них. 

Зухвалий Болотяний Хижак був сузір’ям оповідного рангу. Він був лякаючим, коли був ворогом, але я не міг не відчувати заспокоєння тепер, коли ми були на одному боці. Розлючений Сур’я заволав: 

[Лакей Асоціації Гурманів... хіба ти не боїшся туманності?] 

[Туманності? Хахахаха! Відколи Асоціацію Гурманів турбували подібні речі?] 

Багато членів Асоціації Гурманів були єретиками Зоряного Потоку. Вони були тими, хто практикували власну волю, незалежно від того, належали до туманності чи ні. Зухвалий Болотяний Хижак не був частиною туманності, і був одним із найбільш волелюбних в Асоціації Гурманів. 

[Куааак!] 

Велетенський ящір змахнув хвостом, і поверхня землі розділилась навпіл, поки частини вистрілили. Птах, що Їсть Грім та Таємничий Птах Нілу кинулись до нього. Великі монстри почали битися, і оточення швидко перетворилося на безлад. В центрі безладу Сур’я піднявся до неба та глянув на мене вниз. 

[Один непотріб не змінить результату.] 

Світло Сур’ї полилося на мене. Було нелегко цього уникнути, навіть якщо я використовував Шлях Вітру та Електрифікацію. Я не міг змагатися з Локапалою, але я не здавався. Моя шкіра розірвалась, і було видно мої кістки. Посеред цього болю я якось намагався виграти час. 

Мої нерви зосередилися на системному повідомленні у повітрі. 

[Переможця другої гри скоро буде проголошено.] 

Переможець другої гри був визначений. Неважливо, наскільки сильна присутність затримала сценарій, був ліміт. Інакше кажучи, мені просто треба було виграти час, і ми би виграли цю гру. 

[Дитя, це не спрацює, як ти бажаєш.] 

Я відчував рух великої ймовірності. Це була ймовірність, яка оригінально не була дозволена для цього сценарію. Ймовірність, запропонована Ведами, рухалася. Баланс у небі змінився, і ваги ймовірності схилялися. 

[Воля Вед прийшла сюди.] 

Яскраве сонце засяяло за Сур’єю. Полився піт, коли здалося, наче моє тіло плавиться. Один, два, три, чотири... джерела світла палили землю. Я не міг подивитися на Сур’ю, тому що мене засліпило би, тож я зосередився на його тіні. 

[Оповідь «Король Дванадцяти Сонць» сяє.] 

Це був Сур’я із Вед. Він був королем, що об’єднав дванадцять богів сонця. 

[Бачиш різницю у статусі зараз?] 

Виснажені члени моєї команди попадали додолу та застогнали. 

— У-ухххх... 

Зухвалий Болотяний Хижак болюче боровся, і єдині сузір’я підняли погляди вверх на Сур’ю із благоговінням. Сур’я був могутнім, але він став ще могутнішим, коли «Сценарій Знищення» Вед закінчився. Сур’я, бог сонця, що увібрав силу Вівасват та Савітра, став монстром, що перетворив Землю 265-го кола «Шляхів Виживання» на пекло вогню. 

Все ж, неважливо, наскільки сильним був ворог, мені треба було боротися. 

[Стигму «Пісня Меча Lv. 3» використано.] 

[Ваш меч сповнений словами, що залишив Герцог Відданості та Війни.] 

「Вночі бог з’явився в його сні та сказав: «Якщо зробиш це, здобудеш велику перемогу. Інакше ж — програєш».」 

То був рядок, який я чув, поки мав справу з меншим драконом. 

[Це стигма сузір’я історичного рангу. Жалюгідний трюк.] 

Завдяки ефекту здібності я наче надягнув сонячні окуляри і тепер міг дивитися на джерело світла. Наскільки я пригадував, цей рядок вказував на слабкості ворога певним кольором. Зелений показував сильні сторони, а червоний — слабкі. Я витріщився на Сур’ю з широко розплющеними очима. 

Дивився і дивився знову. Холодний піт стікав моєю спиною. 

[Так, що ти бачиш?] 

Усміхнений Сур’я повільно наближався до мене. 

[Ти продовжуєш красти стигми. Ти, може, й піднявся до статусу сузір’я, але ти був народжений людиною.] 

Все тіло Сур’ї було зеленим. Я не міг побачити жодної слабкості. 

[Людська оповідь не може перевершити бога. Такого не трапляється в Зоряному Потоці.] 

Я не міг впоратися із Сур’єю самостійно. Це було неможливо навіть із допомогою Зухвалого Болотяного Хижака. Я викинув своє подране пальто та мовив. 

— ...Баланс імовірності похилився. Це означає, що я можу покласти більше ваги. 

[Баланс не схилиться, що би не сталося.] 

Моя оповідь не була міфом. Я не був богом чи героєм. Можливо, моя оповідь у Зоряному Потоці лише пересічна. 

[Сузір’я в нічному небі приймають рішення.] 

Навіть так хтось у цьому світі уважно слухав мою оповідь. 

— Це ми ще побачимо! Прийди, Перший Меч Корьо! 

З’явились вибухові іскри, і метеор впав крізь темні хмари. 

[Сузір’я «Перший Меч Корьо» відповідає на ваш виклик.] 

Вражаюча енергія меча прорвалася крізь небо. То був Стиль Трьох Мечів, який я бачив раніше. 

[Хто кликав мене, Чок Джуньона?] 

Меч вдарив, наче заряд блискавки, і глибоко вразив сонця Сур’ї. Разом зі сліпучим вибухом почувся голос Сур’ї. 

[Звичайне сузір’я історичного рангу сміє!..] 

Гарячий спалах пройшовся землею, і в неї щось вдарилось, відкидаючи мене та моїх компаньйонів назад. Щойно я прийшов до тями, я був у руках чоловіка. Якщо говорити про розміри, він був не меншим за Святу, що Мечем Ламає Небо. 

[Давно не бачилися, Нащадку.] 

Чудовий вид Першого Меча Корьо був переді мною. 

— Давно це було, старигане. Твій статус змінився. 

[Це все завдяки тобі. Дещо трапилося.] 

Я цього очікував. Чок Джуньон приєднався до битви проти зовнішнього бога. Він мав отримати могутню оповідь та піднятися на вищий рівень. 

[Борг нарешті може бути сплачено.] 

Чок Джуньон глянув у небо, і послідували непрямі повідомлення сузір’їв. 

[Сузір’я «В’язень Золотого Обруча» розлючено бурмоче до себе.] 

[Сузір’я «Демоноподібна Вогняна Суддя» дивиться похмуро.] 

Можливо, інші сузір’я також хотіли сюди прийти. Однак були обмеження ймовірності, і вони не могли рухатися перед очима туманності. 

Особливо складною було проблема з Уріель, бо вона належить до Едему. Якщо вона зробить щось не так, може виникнути велика війна між добром та злом... 

Я не був розчарованим попри те, що не отримав допомогу від Уріель. 

— Наближається. 

Промені світла Сур’ї йшли хвилями. 

[...Я знав, що боги Індійської сторони не жартують, але вони справді монстри.] 

Чок Джуньон захистив мене та розрізав хвилі світла. Однак його клинок трохи заржавів. 

[Я, може, й здатен рубати великі гори та море, але я поки не рубав сонце. Якби я знав, що тут такий монстр, я би взяв «Йе».] 

«Йе», напевно, був мисливцем на сонце із китайської міфології. Він, здається, був знайомим Чок Джуньона. Навіть так Йе не зміг би справитися з Сур’єю, сузір’ям зі статусом «імператора». 

[Я розберусь із тобою!] 

Засновник Людства кинувся до Чок Джуньона. Великі чоловіки билися, і оточення було спустошене від енергії мечів. 

[73-тє Царство Демонів піддивляється вашу оповідь.] 

Тоді щось полилось із моїх грудей вгору до неба. То були «речення», які я отримав у останній грі. Сур’я закричав громовим голосом. 

[Що ти робиш? Немає часу! Вбий їх швидко!] 

Ці речення були матеріалом, який складав гігантську оповідь. Зрештою, гігантська оповідь цього світу почала коливатися. 

[Король демонів «Творець Розбрату» виказує до вас ворожість.] 

Пасивні королі демонів нарешті почали рухатись. Жар, надісланий Творцем Розбрату, проніс мене в повітрі, і я відчув біль від розриву всього тіла. 

Я мав двох союзників, але поле бою було обурливо невигідним. Королі демонів випустили свої сили, і ваги ймовірності знову схилилися. 

Мені потрібно було більше допомоги, але хто міг впоратися із цими могутніми королями демонів? Я важко думав, але не міг придумати, яке сузір’я допомогло б. Раптом королі демонів уповільнилися. 

— Вогонь з усіх сил! 

Почувся звук гарматного пострілу разом зі знайомим дівчачим голосом. 

— Аджоссі! Це я! 

[Сузір’я «Бог Морської Війни» дивиться на вас.] 

— Вибач, що спізнилась! 

У рові віддаленої частини промислового комплексу примарний флот Лі Джіх’є стріляв сюди. Непрямі повідомлення злих королів демонів заповнили повітря. Двоє королів демонів повернулися до Лі Джіх’є. 

— Джіх’є! 

Добре, що вона прийшла допомогти, але робити це самій було нерозумно. Її опонентами були два королі демонів. Якщо вона зробить щось нерозсудливе, її одразу ж вб’ють. 

— Тікай! 

Я швидко рушив, але це не було легко через всі поранення, яких я зазнав. Королі демонів входили до околиць Лі Джіх’є. Так не могло продовжуватися. Це... якщо я використаю Шлях Вітру... 

Тоді хтось схопив мене за плече. 

— Докча-ссі, робить все сам... Я казала тобі не бути таким. 

Чи це тому, що мене сліпило світло Сур’ї надто довго. Я не міг чітко роздивитися обличчя жінки. Однак я знав, хто це був, тільки завдяки голосу. 

— Я запізнилась, тому що програла в киданні монетки. Не засмучуйся сильно. 

Жінка пішла назустріч королям демонів. 

— Зажди-но! Хівон-ссі! 

Джун Хівон була сильною. Вона, можливо, стала сильнішою після особистих сценаріїв. Тим не менш, було надто нерозумно для неї виступати проти короля демонів. Навіть якщо вона використає Судний Час... 

— Я знаю, про що ти думаєш, але не хвилюйся. 

Я помилявся? Ангельські крила, здається, накладалися на її спину. 

— Тому що б’юсь не я. 

То був величезний «статус», якого я раніше ніколи не відчував. Король демонів, що біг до Лі Джіх’є, озирнувся зі здивованим обличчям. Сила сузір’я спустилася до Джун Хівон, вкриваючи все Царство Демонів та фарбуючи його срібним на мить. 

[Сузір’я «Демоноподібна Вогняна Суддя» з’явилося в 73-му Царстві Демонів.]