Розділ 264. Епізод 50 — Оповідь Докчі (2) 

— Хьонсоне-ссі! Будь ласка, забери Докчу-ссі звідси! 

Павутина Аріадни розітнула повітря і перенесла мене на спину Лі Хьонсона. Жінка у стягуючому костюмі бігла по небу, використовуючи Метод Ходьби Гермеса. Це було втілення Олімпу, Ю Сана. 

— Юсон, стріляй диханням з великої відстані! Продовжуй, поки Хьонсон-ссі не піде! 

Дракон-химера заревів і випустив подих. Апокаліптичний Імуґі закричав так, ніби йому було дуже боляче. 

[Сузір'я «Повелитель Сталі» дало велику ймовірність своєму втіленню.] 

[Сузір'я «Покинута Коханка Лабіринту» підтримує своє втілення.] 

[Сузір'я «Майстер Небесної Ходьби» підтримує своє втілення.] 

Сузір'я, що підтримують Лі Хьонсона та Ю Сану, здавалося, боролися. Завдяки командам Ю Сани мене силоміць ніс на плечах Лі Хьонсон. 

— ...Лі Хьонсоне-ссі. 

— Не рухайся, Докча-ссі. 

— Не треба цього робити. Я вже можу йти. 

Лі Хьонсон не розтиснув своїх міцних рук на мої слова. Єдине, що він зробив, — мовчки піднявся ущелиною. Щойно з'явилася верхівка ущелини, Лі Хьонсон почав говорити. 

— Докча-ссі, ти коли-небудь кидав гранату? 

— ...Гранату? 

— Щоби використати гранату, треба зробити три кроки. Зняти запобіжну скобу, витягти чеку і кинути. 

— Я знаю, тому що я кидав її у тренувальному таборі. 

— Тоді ти знаєш, наскільки важлива чека для гранати. 

Я зрозумів, що Лі Хьонсон намагався сказати. 

— Я загубив чеку. 

— ...А хіба минулого разу це була не гільза від кулі? 

— Я подумав, що не повинен втратити її знову, — Лі Хьонсон повернув голову і подивився на мене. — Коли вставляєш чеку, треба зробити це добре. 

Незабаром ми досягли вершини ущелини. Внизу Ю Сана та Шін Юсон виїжджали з ущелини верхи на драконі-химері. Я побачив яскраво усміхнене обличчя Шін Юсон, і моє серце стислося. 

— Хьонсоне-ссі. 

— ...Так. 

Я знав, що Лі Хьонсон хотів сказати. Він все життя був солдатом, тож це був єдиний спосіб, у який він міг це висловити. 

— Дякую, що прийшов. 

Я почув сопіння, але вдав, що нічого не знаю. За деякий час щось покотилося, як жолудь, і врізалося мені в ногу. 

— Аджоссі! 

Вона обійняла мою пошматовану ногу, ніби вона була дорогоцінною. 

— Давно не бачились, Юсон. 

Шін Юсон енергійно кивнула, притулившись обличчям до мого пальта. Я поплескав Шін Юсон по спині, коли підійшла Ю Сана.  

— Давно не бачились, Докча-ссі. 

— Так. У тебе все добре? 

Що ж, це було дурне запитання. Відколи почався сценарій, ні в кого не було все добре. 

— Ти все такий же, Докча-ссі. 

Усмішка Ю Сани не була фальшивою. До знищення світу і після Ю Сана була єдиною, хто сміявся з моїх жартів. 

— Інші... 

— Тільки ми прийшли. Хівон-ссі з дітьми теж хотіли прийти, але... 

— Я підкинула монету з Лі Ґільоном і виграла! 

Шін Юсон перебила зі сміхом. Зрозуміло. Моє життя вирішила підкинута монетка. Я погладив Шін Юсон по голові і сказав:  

— Дякую, Ю Сано-ссі. 

— Я саме думала піти. Був поганий знак від Долі Удачі чи Невдачі, Лиха чи Щастя Докчі-ссі. 

— Доля Удачі чи Невдачі, Лиха чи Щастя? 

Я знав цю здібність. На Корейському півострові було лише одне сузір'я, яке володіло нею. 

— Так, воно показувало «велике нещастя». Ми з Суйон думали про те, хто піде, коли з нами зв'язався Ю Джунхьок... 

Я приблизно розумів, що відбулося. Я не думав, що Хан Суйон і Ю Сана кидатимуть монетку, тож... Ю Сана, мабуть, прийшла, бо в Хан Суйон були проблеми. Здавалося, Хан Суйон добре впоралася з роботою, яку я їй доручив. 

— Суйон-ссі теж хотіла прийти. 

— А... так. Дійсно. 

Це була брехня. Вона мене недолюблювала. 

Потім із кущів почувся гуркіт. Я так зрадів, знову зустрівши своїх компаньйонів, що забув, що гра ще не закінчилася. Я побіг з групою через лісову ділянку і запитав:  

— Ви в курсі ситуації? 

Ю Сана кивнула.  

— Я чула цю оповідь від Біхьона. 

Ю Джунхьок, можливо, грає на позиції танкера з Правителем Розваг, але на цей час його здоров'я вже майже досягло би дна. 

Друга гра вирішилася б тут. 

Дракон-химера випустив порив вітру, і найближчі дерева впали. Поле бою, на якому билися сузір'я, було чітко видно. 

— Ю Джунхьок! 

Ю Джунхьок подивився в той бік, звідки його оточували сузір'я. 

「Ти спізнився.」 

Він все ще був зарозумілим, але через кров, що стікала з його тіла, здавалося, що він помирає. 

[Ти! У нього речення!] 

Можливо, існувала особлива здібність для визначення цього, оскільки одне сузір'я закричало. 

Окрім нашої команди, учасників залишилося шестеро. З нашого боку було лише п'ять осіб, включаючи нове підкріплення. Крім того, Ю Джунхьок був у такому стані, що майже не міг битися. 

[Вперед!] 

Коли почалася тотальна сутичка, сузір'я вишикувалися в шеренгу навколо Засновника Людства та Генерала Ванарів. Першим до них побіг Сталевий Меч Лі Хьонсон. 

— Я! Не можу! Загубити! Її! Знову! 

Лі Хьонсон вилетів вперед і почав битися з сузір'ям оповідного рангу, Ману. 

Ману насупився, наче йому було неприємно обмінюватися ударами з втіленням. Його потужний «статус» горів на кінчиках пальців Ману, і сталева броня трохи пом'якшилася, але Лі Хьонсон не відступив. 

[Сузір'я «Повелитель Сталі» дивиться на «Засновника Людства».] 

Засновник Людства мав оповідний ранг, але і Повелитель Сталі теж. Я дивився на шипи Сталевої Трансформації, що здіймалися навколо тіла Лі Хьонсона і міг лише здогадуватися, наскільки суворими були особисті сценарії, які він завершив. Це була позиція, якої могли досягти не більше, ніж 10 втілень. Нинішній Лі Хьонсон показав величезний потенціал зростання порівняно з Лі Хьонсоном будь-якого іншого кола. 

Ю Сана спостерігала за цією сценою і також побігла вперед.  

— Я візьму Олімп. 

[Ця дівчина, ти збожеволіла?] 

Цар Едіп побачив Ю Сану. Вони обидва належали Олімпу. Однак, судячи з того, що я чув від Діоніса, на Олімпі була наразі в розпалі громадянська війна. 

[Майстре Небесної Ходьби! Ти робиш неправильний вибір!] 

Я не знав точної ситуації, але було очевидно, що група на чолі з Діонісом і Гермесом намагалася бути незалежною від існуючого Олімпу. 

Ю Сана почала битися з царем Едіпом, а Шін Юсон перемістила дракона-химеру. 

Згущене дихання накрило поле бою. Сузір'я, які не могли уникнути його, закричали. 

[Залишилося 10 хвилин.] 

Другий раунд добігав кінця. Наразі бали кожної команди були майже рівними. Сузір'я були у відчаї. Кілька сузір'їв попрямували до дракона-химери, і дракон з Шін Юсон опинилися в кризовій ситуації. 

Дракон не міг використати свою силу, бо спожив досить багато енергії, коли боровся з Апокаліптичним Імуґі. 

[Пташеня! Воно лише велике!] 

Якби цей раунд закінчився внічию, це було б невигідно для нас. Гра перетекла б у третю гру, і якби ми не виграли, нам би довелося мати справу з сузір'ями на сцені, де штрафу вже не було. 

Ю Джунхьок знав про це і вказав на Герцога Беркана.  

— Убий герцога. У нього речення. 

Я кивнув. 

— Я створю шлях, — Ю Джунхьок вичавив свою магічну силу і використав Фехтування, що Ламає Небо. 

[Вони націлилися на речення!] 

Ю Джунхьок рубав і рубав, щоби створити дорогу. Він використав останні сили, щоб окреслитити на землі величезне півколо, і сузір'я кинулися на нього. 

「Залишаю це тобі, Кім Докча.」 

Ю Джунхьок був пронизаний списом Ману в серце. 

[Помічника «Ю Джунхьок» вбито!] 

Він стояв прямо навіть у момент смерті. Сузір'я обернулися до мене після зникнення Ю Джунхьока. Первісний Спис і промінь світла попрямували до мене. Проте бомбардування не досягло мене. 

— Докча-ссі! 

Лі Хьонсон активував Сталеву Трансформацію, щоби заблокувати атаки сузір'їв. Гарячий жар і шок були б страшенно болючими, але Лі Хьонсон здавався більш енергійним. Вдалині виднівся Герцог Беркан. 

[Залишилося п'ять хвилин.] 

— Хьонсоне-ссі, кинь мене. 

— Це неможливо. Ще раз!.. 

— Ти маєш кинути гранату після того, як витягнеш чеку, — я втупився в тремтливі очі Лі Хьонсона. — Навіть якщо я помру тут, я не помру по-справжньому. 

Справжньою смертю було програти цей Вибір Короля Демонів. Лі Хьонсон дивився трохи, а потім заплющив і розплющив очі. Погляд Лі Хьонсона знову став таким, як у солдата.  

— Я більше не повірю твоїй брехні! 

— Ні, зараз не час бути впертим... 

— Якщо ти помреш, ми помремо разом! 

[Сузір'я «Демоноподібна Вогняна Суддя» дуже задоволене.] 

— Я мушу це зробити. 

Тоді Лі Хьонсон почав бігти зі мною на спині. Лі Хьонсон збив Ману, і той покотився по підлозі, як кегля для боулінгу. 

[Кіок! Нахабне втілення..!] 

Ніхто не зміг зупинити несамовитого Лі Хьонсона. Принаймні, так здавалося. 

[Горде дитя. Як я вже казав, це лише «історія».] 

Рухи Лі Хьонсона були зупинені потужним «статусом». Верховний Бог Світла Сур'я відновив свою силу і перегородив шлях. Його Третє Око могло не працювати належним чином, але він все ще був Локапала із Вед. Він мав силу зупинити нас. 

Його чотири руки ворухнулися, і вся земля здригнулася, коли Лі Хьонсона, що біг, відштовхнуло назад. Він спробував бігти знову, але те саме повторилося. 

[Місце, де ти зараз стоїш, призначене для людей. Людини, яка продовжує повторювати ті самі помилки.] 

Я активував Електрифікацію зі спини Лі Хьонсона. Мої кулаки простяглися і вдарили Сур'ю по тулубу. 

Незважаючи на це, Сур’я не зрушив з місця. Прозорий щит, створений чотирма руками, гасив усі мої удари. 

[Тільки це? Ти справді намагаєшся побачити кінець сценарію?] 

Це була сила заперечення всієї оповіді, яку я накопичив. Електрифікація і Найчистіша Енергія Меча не спрацювали. 

[Часи змінилися. Лише стільки історії...] 

Існував такий розрив, попри те, що було доступно лише 30% його сили. Що станеться, якщо відкрити 100% сили? 

Тоді пролунав новий голос.  

— Не ігноруйте аджоссі! 

Шін Юсон вигукувала з голови дракона-химери. Дихання вилилося за сигналом Шін Юсон. Сурія змахнув руками і розвіяв подих. 

Лі Хьонсон проскочив крізь цей розрив. Його тіло зі Сталевою Трансформацією зіткнулося з Сур'єю. Сур’я, який не піддавався незліченним атакам, здриґнувся вперше. 

— Уваааааа! — Лі Хьонсон замахнувся кулаками на Сур’ю, як божевільний. Лі Хьонсон не зупинився, попри те, що Сталева Трансформація навколо його кулаків тріщала, бризкала кров і ламалися кістки. 

[73-тє Царство Демонів відгукується на волю вас та ваших помічників.] 

[Створюється нова оповідь про вас.] 

Бажання людини кинути виклик богу спричинило тріщини в оборонній стіні. Невеликий пролом. Це була дуже маленька тріщина, яку створила людська історія. 

— Хьонсоне-ссі. 

Ми з Лі Хьонсоном не проґавили цю прогалину. Ніби кидаючи гранату, Лі Хьонсон кинув моє тіло, яке стало маленьким через Мініатюризацію. Я прорвався крізь бар'єр, створений руками Сур'ї, і кинувся до Герцога Беркана. Герцог Беркан здивовано повернув голову, коли я активував здібність і мій бік пронизав його шию. 

[Учасник «Демон-Король Спасіння» убив учасника «Герцог Беркан»!] 

...Я зробив це. Разом з тріумфальною перемогою, незліченні системні повідомлення потекли в мою голову. Перш ніж я зміг прочитати повідомлення, якась сила стиснула мене. Останньої миті я побачив обличчя Сур'ї. 

[Ви померли.]