Наступного ранку на станції Гимхо відбулося декілька змін.
По-перше, Мьон’о зник. Заховався кудись, коли почалося зіткнення, а по завершенні накивав п’ятами. Я не знав, чи ховався він десь тут, чи рушив до наступної станції.
— Ой, та забудьте про нього. Цей Мьон’о мені з самого початку не сподобався. До того ж зник не тільки він.
Хівон мала рацію. Після вчорашньої сутички на Гимхо лишилося всього декілька людей.
Звісно, не тому, що решта загинули. Навпаки, в порівнянні з оригінальним сюжетом вижило навіть більше. Однак, більшість із них покинули станцію вночі. Кожен мав на те свої причини.
— А що буде з рештою? — запитала Сана, дивлячись на тих, хто лишився.
Окрім нашої групи: мене, Сани, Хьонсона, Ґірьона та Хівон, — на станції залишалося ще п’ятеро людей.
Першою до них звернулася Хівон:
— Агов, люди добрі. Ви з нами, чи як?
Її прямолінійність сполохала тих, хто вижив. За них відповіла молода жінка, яка тримала дитину за руку:
— Ми підемо окремо. У нас ще лишилися монети.
Те, що мати з дитиною пережили ту криваву баню, мене неабияк вразило. Раз вона стала настільки сильною, то мала шанс вижити й без нашої допомоги.
— Добре, — кивнула Хівон. — Щасти вам.
Як тільки вона відвернулася від мешканців станції, ті полегшено зітхнули. Навряд таку реакцію можна було назвати дивною, враховуючи увесь той жах, що вони пережили вчора.
Я їх розумів. Один з нас відмовився допомогти нужденним, а інша, хоч і не безпричинно, жорстоко вбила багатьох. Для цієї п’ятірки Чон Хівон була нічим не краща за банду Чьольду.
Я поплескав по спині Хьонсона, який чомусь втратив контроль над мімікою свого обличчя.
— Хьонсон-ссі?
— А, так точно!
Чоловік, котрий із закляклим лицем увесь цей час стежив за Хівон, здивовано глянув на мене. Здається, я здогадався, про що він думав. Він не міг повірити, що саме ця жінка вчора в приступі шалу перерізала усю банду Чьольду.
— Ну що, закінчив приготування?
— Угу! Не все за інструкцією, але жити будемо. У нас тут пляшки для води, теплі речі, пайки… — військовий у подібних ситуаціях неабияк ставав у пригоді. — Це все, що було. Якщо потрібно ще щось, я…
«Ні, більше нічого», — хотів сказати я, але раптом дещо спало на думку:
— О, а можеш пошукати якісь зовнішні акумулятори?
— Ти про павербанки? А для чого?..
Логічне запитання. Без стільникового зв’язку від смартфонів все одно не було жодної користі.
— Знайду застосування, — розпливчато відповів я.
Хьонсон відповів, що спробує, і почав копатися в речах, які залишила по собі банда Чьольду. Ґірьон і Сана зголосилися допомогти. Хівон поглянула на мене і запитала:
— Вже вирушаємо?
— Вирушаємо.
Вона запитала про це так безпосередньо, немов іншої відповіді й бути не могло. От вам і Чон Хівон. З моєї точки зору, приємне надбання. Навіть Чунхьок не пройшов би повз такий талант, як «Суддя зла».
— У мене до тебе багато питань.
— Не на часі.
— Ну ти… Не людина, а стіна, — засміялася Хівон і ткнула в мене кулаком.
[Ви отримали 1500 монет від персонажа «Чон Хівон»]
— Це?..
— Та так, ділюся. Шкода якось лишати все собі. Іншим теж скоро віддам.
Її було неважко зрозуміти. Вчора Хівон самотужки розправилася з більшістю членів банди Чьольду, а отже отримала найбільше монет. До речі, це мене й хвилювало.
— На твоєму місці я б цього не робив.
Хівон не знала, що я насправді мав набагато більше монет.
— Але ж я не Докча-ссі. Чи ти не помітив? — вона вдарила мене по руці ще кілька разів і пішла до тунелю зі своїм рюкзаком. — Закінчуй, а я піду розвідаю, що там попереду.
— Тільки не відходь далеко. Де-не-де там небезпечно ходити на самоті.
Віддаляючись, Хівон лиш легковажно відмахнулася від мого застереження.
[Сузір’ю «Демоноподібна Суддя Полум’я» подобається ваша товариськість]
[Сузір’я «Глибинний Дракон Чорного Полум’я» хитро посміхається]
Я прочитав повідомлення з кам’яним виразом обличчя і промовив:
— Ну що, наварився вчора? Щасливий, напевно, — ніхто не відповів, і я знову заговорив: — А ну покажись і признавайся. Я знаю, що ти тут.
[А, ха-ха… Підловив ти мене.]
Пролунав голос Біхьона.
— Скільки заробив?
[Т-та так, ем…] — мовчання. — [Ех, добре-добре. Звідки ти такий кмітливий взявся?.. Жити мені не даєш. Лови.]
[Докебі «Біхьон» надіслав вам 4500 монет]
Так і знав. Таке мале, а таке скупе.
[Сузір’я не використовують спонсорство і надсилають монети напряму мені. Не знаю, чому. Надішлю їх тобі пізніше. А, до речі, тут ще повідомлення для тебе.]
Одне за одним з’явилися текстові вікна.
[Сузір’я «В’язень Золого Обруча» задоволений вашим сценарієм]
[Сузір’я «Демоноподібна Суддя Полум’я» переконана у вашому судженні]
[Сузір’я «Таємничий інтриган» задоволений вашим планом]
Ось чому вчора я не отримав повідомлень. До цього ніяк не міг зрозуміти, чому, не зважаючи на масштаб події, я заробив менше, ніж очікував.
[Баланс монет: 23,050]
Нещодавно я вклав кругленьку суму в характеристики, і от нарешті відновив баланс.
Настав час знову покращувати характеристики. Але цього разу обачніше. Я не міг відкрити своє вікно атрибутів, тому доводилося щоразу запам’ятовувати рівні, які висвічуються у сповіщеннях.
По-перше, витривалість. Важлива штука.
[1,200 монет інвестовано у «Витривалість»]
[Витривалість Рів. 12 → Витривалість Рів. 15]
[Витривалість вашого тіла значно зросла!]
Я не мав особливих атакуючих здібностей, тому також підвищив силу.
[1,600 монет інвестовано у «Силу»]
[Сила Рів. 11 → Сила Рів. 15]
[Ваші м’язи стали сильнішими!]
Також потрібно було досить спритності, щоб ухилятися від атак.
[400 монет інвестовано у «Спритність»]
[Спритність Рів. 10 → Спритність Рів. 11]
[Ваша швидкість трохи зросла]
Для підтримання Чистої Енергії Білої Зірки потрібно було мати принаймні десятий рівень магічної сили.
[1200 монет інвестовано у «Магічні сили»]
[Магічні сили Рів. 6 → Магічні сили Рів. 10]
[У вашій душі оселилася таємнича енергія]
Я міг би вкластися більше, але навмисне не став. На Чхунмуро знаходилося ще одне місце, де я мав би витрати багато монет.
Поза тим, я щойно витратив чотири тисячі чотириста монет — транзакція водночас і корисна, і сумна. Якби мені з самого початку пощастило з характеристиками, то не довелося б витрачатися на них зараз.
Це ж треба, народитися з першим рівнем витривалості. У «Способах вижити» навіть Ґірьон мав би більше.
[До речі, ледь не забув… Мій сценарій отримав ще дві рекомендації. Ти просто супер. Чує моє серденько, я скоро зможу покращити свій канал.]
— Зрозуміло.
Я, на відміну від втілень із сузір’ями, спонсора не мав, тому доводилося заробляти більше монет. Але причина моєї скромної вигоди від контракту з Біхьоном крилася у маленькому розмірі його каналу.
«Пересічних» сузір’їв було не достатньо. Щоб заробляти більше, потрібно було привабити на канал більше глядачів. І якраз на Чхунмуро я зможу почати підготовку до цього.
— Якщо готові, вирушаймо. Все взяли?
Мої компаньйони зібралися разом і кивнули. Судячи з понурих облич, вчорашні події повернули їх у реальність.
Подорож до Чхунмуро нарешті почалася.
***
Ми вже подолали половину шляху вздовж колій, коли з’явилося системне повідомлення.
[З’явився основний сценарій!]
[Основний сценарій №2 – Зустріч]
Категорія: Основний
Складність: Е
Умови завершення: Пройдіть тунелем і зустріньтеся з тими, хто вижив, на першій головній базі.
Часові обмеження: Відсутні
Нагорода: 500 монет
Штраф: ???
З повідомлення я зрозумів, що ігри завершилися. На відміну від першого головного сценарію, другий включав у себе «головну базу».
— Головна база? А це де? — запитала Хівон.
Відповідь не забарилась. Відразу з’явилося ще одне повідомлення:
[Наступна головна база: «Чхунмуро»]
— Отже, Чхунмуро? Нам до неї ще три зупинки.
Розташування бази відповідало оригінальному сюжету.
Раптом – гуркіт.
На поверхню почали вилазити підземні щури, близько тридцяти голів. Хівон напружилася.
— Цілих три зупинки продиратися крізь щурів.
Хьонсон виступив першим:
— Я стану в авангарді.
Завдяки спонсору сума його характеристик складала тридцять сім. Хоч він і заробив менше монет, але вже наступав мені на п’яти — логічний результат для тих, хто народився з високими характеристиками.
Якби я знав, що цей день колись настане, почав би завчасно відтискатися від підлоги.
— Я прикрию вас ззаду, хьон.
Ґірьон не відрізнявся високими характеристиками, але, стабільно практикуючись, значно краще оволодів міжвидовою комунікацією.
— Покладіться на мене.
Сана створила з магічної сили нитку, щоб скувати підземних щурів. Їй бракувало здібностей атаки, але сумарні характеристики не поступалися Чон Хівон.
Задзвенів оголений клинок.
— Кількість не завжди якість, хіба ні?
І на останок, що ще можна було додати про Хівон? Відносно низькі у порівнянні з Хьонсоном характеристики вона компенсувала здібностями.
Суддя Зла володіла винятковим умінням «Судний час». Доки сузір’я Безумовного добра визнавали її ворога «лихим», Хівон не могла програти.
Тим часом останній щур звалився додолу. Спітнілий Хьонсон опустив щита.
— Фух… Ну, якось так.
Такі битви й не мали даватися легко. Неважливо наскільки примітивно рухалися щури, тридцять таких одночасно становили серйозну загрозу. Сам я без використання «закладок» їх би не подужав. А це означало, що група стала сильнішою.
Ми продовжили рухатися тунелем, і нарешті дійшли до нової платформи.
— Станція «Яксу». Тут нікого? А ні, стривайте.
Шар щурячих туш і людських тіл вкривав станцію. Але, судячи з ран, розправився з ними Чунхьок, а не вже згадані щурі.
— Ходім далі. Лишилося ще дві зупинки.
Ми продовжили рух. До речі, відстань прямо від Яксу до Донгука становила менше кілометра.
Діставшись до нього, ми натрапили на ще одну групу щурів та розібралися з ними. На короткому відрізку у два кілометри, які ми подолали, бої зав’язалися настільки складні, що група згодом геть видихлася.
— Тут і перепочинемо.
— Фух, ще зупинка, і все. Дійдімо, а потім вже як слід відпочинемо…
— Невідомо, чи нам дозволять там відпочити.
Моє зауваження зустріли без заперечень. Усі пам’ятали, що не тільки монстри становлять небезпеку у цьому світі.
Я пробігся поглядом по оточенню і сказав:
— Схоже, що люди на цій станції поспішали, тож деякі предмети першої необхідності могли лишитися.
— Твоя правда. Тоді…
Почувши про «предмети першої необхідності», Сана плавно підняла руку. Їхні з Хівон погляди зустрілися, і, ні словом не обмовившись, обоє кивнули. Хівон помітила мою розгубленість і запитала:
— А що-що? Невже й Докчу-ссі посвятити?
Сана аж зблідла.
— Хівон-ссі?
— Ха-ха, я ж просто жартую. Звісно, ми нікому не розкажемо.
Суто жіночі питання. Було б дивно з мого боку не здогадатися, що вони мали на увазі. Навіть у такому світі фізіологічні потреби нікуди не поділися.
Тоді заговорив і Хьонсон:
— А, тоді сходжу до вбиральні.
Хоч я на мить здивувався, але не бачив причини не користуватися якісною інфраструктурою станції. У цьому й полягала зручність метро.
— Я з тобою, — це був Ґірьон.
Затим рушили вдвох. Ззаду вони виглядали як рідні брати в гарних стосунках, хоч і з великою різницею у віці, — подумав я, дивлячись їм у слід.
Сана запитала:
— А Докча-ссі лишиться сам?
— А я ненадовго вийду на поверхню.
— Гм? Там же нагорі отруйний туман… Ти впевнений?
— Я туди й назад.
Хівон прискіпливо зиркнула на мене:
— Підозріло-підозріло. Докча-ссі, а ти часом не зібрався чогось смачненького попоїсти, поки нас немає поряд?
Я подивився Хівон у вічі.
— У чоловіків теж є секрети.
***
Незабаром я вже стояв навпроти виходу номер шість зі станції Донгук. Якщо пам’ять про прочитане мене не підводила, вона мала знаходитися тут…
[Ви вступили в контакт з отруйним туманом]
Секреції отруйних носорогів усе ще не вивітрилися.
Цього разу я не купував Легень елінової мавпи, тому довелося працювати швидко. Затримавши подих, я скочив на ескалатор, що вів до східного виходу, і вже зовсім скоро побачив перед собою бронзову статую.
[Сузір’я у рясі з нетерпінням очікує ваших наступних дій]
Цю статую збудували за образом ченця, який жив за часів династії Чосон. Бамбуковий посох у руці ченця додавав йому знатності.
Я ще раз перевірив ім’я на табличці під монументом: Ючон Самондан.
Що ж, добре. Люди тут ще не проходили…
Я склав долоні і став навпроти статуї.
[Сузір’я у рясі задоволене вашими діями]
[Вам пожертвували 100 монет]
Наступної миті я вже використовував Чисту Енергію Білої Зірки для пробудження Клинка Віри.
[Сузір’я у рясі спантеличене вашими діями]
А потім з розмаху вклепав по статуї Самондана.
[Сузір’я у рясі приголомшене вашими діями]
Далі
Том 1. Розділ 26 - Судний час (4)
Кількома хвилинами пізніше я знову спустився на станцію Донгук і перекусив щурятиною, щоб зцілити шкіру, яку роз'їв отруйний туман. Отруєння, хоч і не відразу, але лікувалося споживанням їжі підземних істот. [Агов, альтернативно обдарований! Ти що накоїв?] Мою трапезу перервав гострий на язик Біхьон. — Не бекай, все в порядку. [Я тобі зараз побекаю. Ти тільки що зруйнував ідола одного із сузір'їв! Вирішив мій канал зруйнувати? Якщо «Лисий Генерал Правосуддя» про це розповість...] Ідол сузір'я. Кожна країна мала своїх сузір'їв, в тому числі й Південна Корея. Між іншим, Біхьон назвав його «Лисий Генерал Правосуддя». Значуща постать в історії Південної Кореї, але... А взагалі, я не така людина, щоб вимовляти подібне вголос. [Сузір'я у рясі злісно засуджує ваш мерзенний вчинок] [Сузір'я «В'язень Золотого Обруча» заливається сміхом] Ідоли відрізнялися за розрядом і значенням, але кожен з них містив запечатану силу сузір'я. Розбивши печать належним чином, я б отримав деяке посилення, наприклад, предмет чи здібність, якою за життя володіло сузір'я. Однак, це був довготривалий процес, а отримані здібності не завжди виправдовували затрачені зусилля. Я опустив очі на текст «Способів вижити» у себе на смартфоні: — Але якщо здібність запечатана у бронзовій статуї Самондана, як мені її дістати? — Є така приказка: зустрівши Будду, вбий Будду. — Що? Тобто, ти... — Ха-ха, я просто експериментував. Але це правда. Статуї призначені не лише для поклоніння. — Ну ти й падлюка! Слідкуй за язиком, а то якесь сузір'я прокляне. У поході на Чхунмуро ця здібність Самондана відігравала ключову роль. А розбивання ідола виявилося найбільш немудрящим способом її отримати. Звісно, я міг купити щось подібне у Сумці Докебі, але... копійка гривню береже. — Ну то що, розв'язав свої «мужзькі секрети»? Я негайно погасив дисплей телефона. Усі мої компаньйони, включно з Хівон, вже повернулися. — Так. А ще гостинців приніс. Я витяг предмети, які випали з ідола. Дякувати щасливій зорі, мені дісталися і предмети, і здібності. [Браслет Самондана] [Ряса Самондана] А саме ганчір'я та старі буси. У спантеличених очах усіх присутніх застигла думка, і я знав, яка саме. Але я також знав, що в цьому світі саме «старе» частіше виявлялося «хорошим». — Чудові речі, як на мене. Їх подарувала мені одна визначна особа. — Визначна особа? — Знаєш, хто такий Самондан? [Сузір'я у рясі застигло і прислухається] — Що за один?.. — запитала Хівон з дурнуватим виразом обличчя. [Сузір'я у рясі бажає з'явитися перед персонажем «Чон Хівон»] — А! Знаю! — на щастя, знайшлася людина. Очікувано, це була Сана. — Читала про нього на уроках історії Кореї! Монах із династії Чосон, так? — Так точно. — Коли війська Кореї зазнавали серйозних втрат від японських загарбників, він брав участь у Пхеньянській та Вуквандонській битвах. Меншого від Ю Сани годі було очікувати. Я й сам вчив історію Кореї, але такі деталі не знав. [Сузір'я у рясі зворушене відповіддю персонажа «Ю Сана»] Я кивнув і продовжив: — Так ось, ці предмети містять його силу. — Справді? — Ого, і правда! Хівон і Хьонсон здивувалися, коли знайшли підтвердження моїм словам в описі предметів. — Але звідки ти знав, як їх дістати, Докча-ссі? — Та так, просто склав долоні перед статуєю Самондана і... речі посипалися з неба. — Що? Брешеш, як дихаєш... Я теж вважав цю історію дурнею, але люди не без причини говорили щось подібне. Я поглянув на групу з фальшивою урочистістю. — Мені здається... Самондан послав ці речі синам та дочкам Південної Кореї. — Ага... Я проігнорував їхні до болю багатозначні «ага» і продовжив виступ. Ніхто не змушував їх мене слухати. — А, може, він лишив свої пожитки, щоб врятувати нашу країну, прямо як під час японського вторгнення. Щоб там не було, а Південна Корея зараз переживає велике сум'яття. [Сузір'я у рясі розчулене вашими словами] А в сум'ятливі часи до влади завжди приходили шахраї. — У нашому божевільному світі і не таке трапляється. Напевно, Самондан теж став сузір'ям. Чи не так? На диво, першою вдалося переконати Сану. Хоча щось мені підказувало, що вона просто не хотіла ставити мене у незручне становище перед іншими. І смішно, і грішно, але варто було Сані мене підтримати, як до нас відразу ж приєднався Хьонсон. — І правда, Самондан... В ньому здавна виховували патріотизм, і зараз він, схоже, пригадував принципи військової служби. Ґірьон теж зацікавився. Лише Хівон дивилася на нас, як на прокажених. [Сузір'ю у рясі подобається, як ви його зарекомендували] [Сузір'я «Лисий Генерал Правосуддя» пробачає ваші гріхи] Біхьон глянув на небо. Вираз його обличчя змінився з шокованого «а що, так можна було?» на ошелешене «хто я?» Сила сузір'я напряму залежала від їхньої слави. Тому вони обожнювали, коли про них розповідали іншим. Яке сузір'я не любило, щоб його прославляли? — Я віддам браслет Самондана тобі, Сано, оскільки ти багато про нього знаєш. — Серйозно? Мені правда можна? — Щось мені підказує, що Самондан зрадіє, якщо саме ти його носитимеш. Щоправда, Самондановий браслет поступався силою оригінальному предмету сузір'я. Напевно, саме брак світового визнання не дозволяв предметам Самондана стати зоряними реліквіями. Сам браслет отримав клас «В» з пасивними ефектами підвищення обсягу магічної сили та її відновлення. Хівон заздрісно покосилася на Сану і промовила: — Ну звісно, Сана така ерудитка. А я от сачкувала в школі, і нічого про Самондана не чула... — А... ну... я... — Жартую-жартую. Не дивись на мене так. — У мене є дещо і для тебе, — звернувся я до спохмурнілої Хівон. — Для мене? Ота ряса? — Саме так. — Залиш собі. Навіть якщо це питання життя і смерті, я таке носити не збираюсь. — Ти спочатку спробуй. Не пошкодуєш. Хівон повагалась, але все-таки накинула на себе рясу. Поправляла її на собі, мостила по-модному, але все одно виглядала як жебрачка. [Сузір'я, якому подобаються товариські відносини, засуджує ваші дії] [Сузір'ю, яке вітає дружбу, подобаються ваші дії] Було б краще, якби мені випали зоряні реліквії «Бамбукова палиця Самондана» чи «Солом'яні сандалі», але ті два предмети зараз не несли ніякої користі. Хівон замислено подивилася на своє відображення у скляних дверях. — Не знаю, як пояснити, але... Я зненацька відчуваю, що можу контролювати силу правосуддя. Ряса Самондана підвищувала почуття справедливості втілення та його силу волі. Мені такий предмет був ні до чого, а от для Чон Хівон — те, що треба. — Самондан, чи як там його? Мені чомусь стало прикро. Треба було краще вчитися. [Сузір'я «Лисий Генерал Правосуддя» радіє від ситуації] [Вам пожертвували 100 монет] — Що ж, в такому разі, складемо долоні і помолимось, — жартівливо запропонував я. *** Жарти жартами, а Хівон взяла і пішла на молебень. А повернувшись, отруєна туманом, прийнялася їсти підземного щура і спитала: — А хто розбив статую?.. Це ж не ти, Докча-ссі? Тиша. — Докча-ссі? — Будьте напоготові. Ми скоро прибудемо на Чхунмуро, — оголосив я і подивився в глиб тунелю. Двадцять хвилин тому Ґірьон використав Міжвидову комунікацію для розвідки, тож наша команда могла безпечно просуватися вперед. Але враховуючи, що до Чхунмуро лишилося по прямій всього один кілометр, настав час «їм» з'явитися. [Доступний новий побічний сценарій!] Ось так ось, легкі на спомин. — Усім назад. [Побічний сценарій – Привітна в'язниця] Категорія: Побічний Складність: D~F Умови завершення: Втечіть із Привітної В'язниці за визначений час. Часові обмеження: 1 година Нагорода: 300 монет Штраф: ??? [Побічний сценарій «Привітна В'язниця» починається!] Цей сценарій — одна з найболючіших пасток для регресора, — напевно, дався Чунхьоку чи не найважче. — Привітна в'язниця? — спитала Сана. — Що це? Відповідь не змусила на себе чекати. — Починається. Народ, будь ласка, не втрачайте голову. Не встиг я договорити, як мене оповило якесь марево. Тунель вмить занесло туманом, таким густив, що я втратив з поля зору усіх компаньйонів. Усе навколо пливло і викривлялося, ніби я переживав наркотичний трип. — Угх... Мені шкода! — закричала Хівон. Напевно, їй привиділося не те що мені. 'Докча.' Голос, який би я волів ніколи більше не чути. Давно забутий, він пронизував цей ілюзорний світ. Якщо я правильно зрозумів, що відбувалося, моїм компаньйонам мало бути ще гірше. — Щось тут не так. Докча-ссі! Ти там? — Докча! Докча! Видіння помалу заглушили голоси моїх компаньйонів. Привітна В'язниця. Простір, який доводив людей до божевілля через їхні травми. 'Докча, ти нічого не бачив. Зрозумів?' Туман попереду розсіявся, і переді мною з'явилося обличчя людини. Я гірко посміхнувся, наполегливо дивлячись в інший бік. Я не хотів визнавати реальність. [Виняткову здібність «Четверта стіна» активовано!] [Через дію здібності у вас з'явився імунітет до «Привітної В'язниці»] Як тільки мій розум звільнився, дискомфорт вщух. [Сузір'я «Таємничий інтриган» захоплюється силою вашого духу] [Вам пожертвували 100 монет] [Зацікавленим сузір'ям шкода, що вони не можуть зазирнути у ваші спогади] Як тільки ефект Привітної в'язниці ослаб, у мене з'явилося погане передчуття. — Заспокойтеся усі і глибоко вдихніть. Потрапивши у Привітну В'язницю, людина втрачала глузд і зривалася на оточуючих. Через це найбільшу небезпеку тут становили власні компаньйони. Чунхьок тому і вирушив сам, що остерігався ефекту в'язниці. — Р-рядовий Ї Хьонсон. Вибачте, що так тихо! — Я не хотів. Я не хотів, мамо! — С-сучий пес! Я запізнився. Навколо вже лунали божевільні вигуки. Але кричали не всі. — Докча? Крізь білий туман в'язниці показалася Ю Сана. Браслет Самьндана на її зап'ясті яскраво світився. На щастя, він спрацював. Я підійшов до неї і сказав: — Прикрий мене. Зараз я знищу цей простір. Сана знервовано кивнула. [Ви активували виняткову здібність «Знищення зла Рів. 1»] Знищення зла — здібність рівнем вища від Вигнання зла, яку можна було придбати за монети. Її я здобув, розбивши бронзову статую Самондана. [Виняткова здібність «Знищення зла Рів. 1» знешкодила «Привітну в'язницю»] Таку от здібність використовував Самондан. А з «Вигнанням зла» з магазина я б витратив на знищення простору цілу хвилину. Тихо клекочучи, туман повністю розсіявся, «Привітна в'язниця» зникла, і мої напарники з'явилися один за одним. — Н-наша рішучість! Ми – солдати Південної Кореї, вірні своєму народу та державі! — А... ні... Мамо. Травму кожного було видно неозброєним оком. Хьонсон бився чолом об землю в поклонах, а Ґірьон притис лице до ніг і тремтів. Сана виступила вперед. — Ї Хьонсон-ссі? Ґірьон! Прошу, прокиньтеся! Тієї ж миті хтось ззаду замахнувся на нас клинком. На щастя, удар був повільний, і я з легкістю його уникнув. — Я вас тут всіх повбиваю, — мов навіжена розмахувала клинком Хівон. Мені стисло у грудях, коли я побачив, як наливалися кров'ю її очі. Стало небезпечно, адже це був знак активації «Вбивства демонів». Штурх! Я зайшов ззаду і оглушив жінку сильним ударом по шиї. На щастя, вона не постраждала. Я сподівався з Рясою Самондана цього вдасться уникнути, але її ментальний стан виявився крихкішим, ніж я очікував. — Сано, будь ласка, наглядай за Хівон-ссі. — Так, звісно! — Це ще не кінець. [Ви виконали умови побічного сценарію!] [Ви отримали 300 монет] Відразу за повідомленням з'явилися чудовиська: згустки рідини, чимось схожі на ектоплазму. Примари восьмого рангу. Саме вони створили привітну в'язницю. Я використав Чисту Енергію Білої Зірки, щоб пробудити Клинок Віри. Мах! Різь! На щастя, бій виявився нескладним. Самі по собі примари, без Привітної В'язниці, не несли особливої загрози. Я швидко розправився з цими огидними істотами. [Кристал примари] Я підняв його з землі і вирішив взяти з собою. Такі речі потрібно було збирати. Тим часом під опікою Сани постраждалі швидко приходили до тями. — Т-ти як, в порядку? Найперший оговтався Хьонсон. Він здивовано вислухав, що сталося, і вклонився. — Дякую. Я ледве не втрапив у велику халепу. І тобі дякую, Докча-ссі. — Пусте. — Ох, голова болить... Ґірьон стис губи і замружив очі. Я погладив його волосся. Хоч він і вдавав, що все в порядку, але цілком можливо, що саме він пережив найжахливішу травму з нас усіх. — Попереду щось світиться, — повідомила Сана. — Докча-ссі, думаю, ми дійшли. Я на секунду захвилювався. Хівон лежала непритомна, а інші ще не оговталися, щоб битися на повну силу. Чи могли ми в такому стані йди до Чхунмуро? Але зовсім скоро дехто інший розвіяв мої сумніви. Крізь пітьму проблиснув клинок. Зброя виглядала хижо і небезпечно, але не була спрямована на нас. — Ви хто такі? Ви що, не знаєте, що на цій території розташовані мисливські угіддя? У тьмяному сяйві проходу стояла дівчина років сімнадцяти у шкільній формі, і тримала в руці довгий меч. Поверх форми вона надягла куртку з каптуром, намагаючись, напевно, прикрити іменну нашивку, але лице все одно було видно. — О, це ж та сама дівчинка!.. — пильноока Сана першою її впізнала. Впізнав її і я, тому що вона була однією з головних героїнь «Способів вижити». Єдина, хто вижила зі Старшої школи для дівчат Тхепун, Ї Чіхє. Чунхьок обрав короткий шлях до Чхунмуро в тому числі, щоб швидше її тут відшукати. — Народ, ви що, примар завалили? — здивовано запитала Ї Чіхє, завбачивши кристал у моїй руці. — Але як?.. Тільки вчитель може їх перемогти. Я негайно використав здібність. [Ви активували виняткову здібність «Список персонажів»] [Про персонажа] Ім'я: Ї Чіхє Вік: 17 Сузір'я-спонсор: Бог морської війни Особистий атрибут: Спотворений демон меча (Рідкісний) Виняткові здібності: Тренування на мечах Рів. 3, Вбивство демонів Рів. 1, Абсолютне чуття Рів. 2, Примарна хода Рів. 1 Стигма: Морська битва Рів. 1, Командування армією Рів. 1. Загальні характеристики: Витривалість Рів. 13, Сила Рів. 12, Спритність Рів. 13, Магічна сила Рів. 9. Загальна оцінка: Людина, яка еволюціонувала у «спотвореного демона меча» після вбивства свого найкращого друга. Спонсор цього уособлення споріднений з вами і вашими колегами. * Застосовано «Набір новачка» Нічого незвичного я не помітив. Бог морської війни. Як і в оригінальній історії, це сузір'я підтримувало Ї Чіхє. У майбутньому вона буде незамінним союзником у морських битвах. [Сузір'я «Лисий Генерал Правосуддя» розчулений зустріччю зі старим товаришем] [Спонсор Ї Чіхє вітає «Лисого Генерала Правосуддя»] В тунелі метро, по якому більше не ходили потяги, подув легкий вітерець. Дивлячись, як волосся Ї Чіхє майорить на вітрі, я ще раз усвідомив. [Головний сценарій №2 – Зустріч завершився] [Очікуйте винагороди] Так, це Чхунмуро. Ми прийшли.
Читати
Відгуки
Наразі відгуки до цього розділу відсутні!
Зареєструйтеся або увійдіть, аби лишити Ваш коментар!