Судний час (3)

Наступного ранку на станції Гимхо відбулося декілька змін.

По-перше, Мьон’о зник. Заховався кудись, коли почалося зіткнення, а по завершенні накивав п’ятами. Я не знав, чи ховався він десь тут, чи рушив до наступної станції.

— Ой, та забудьте про нього. Цей Мьон’о мені з самого початку не сподобався. До того ж зник не тільки він.

Хівон мала рацію. Після вчорашньої сутички на Гимхо лишилося всього декілька людей.

Звісно, не тому, що решта загинули. Навпаки, в порівнянні з оригінальним сюжетом вижило навіть більше. Однак, більшість із них покинули станцію вночі. Кожен мав на те свої причини.

— А що буде з рештою? — запитала Сана, дивлячись на тих, хто лишився.

Окрім нашої групи: мене, Сани, Хьонсона, Ґірьона та Хівон, — на станції залишалося ще п’ятеро людей.

Першою до них звернулася Хівон:

— Агов, люди добрі. Ви з нами, чи як?

Її прямолінійність сполохала тих, хто вижив. За них відповіла молода жінка, яка тримала дитину за руку:

— Ми підемо окремо. У нас ще лишилися монети.

Те, що мати з дитиною пережили ту криваву баню, мене неабияк вразило. Раз вона стала настільки сильною, то мала шанс вижити й без нашої допомоги.

— Добре, — кивнула Хівон. — Щасти вам.

Як тільки вона відвернулася від мешканців станції, ті полегшено зітхнули. Навряд таку реакцію можна було назвати дивною, враховуючи увесь той жах, що вони пережили вчора.

Я їх розумів. Один з нас відмовився допомогти нужденним, а інша, хоч і не безпричинно, жорстоко вбила багатьох. Для цієї п’ятірки Чон Хівон була нічим не краща за банду Чьольду.

Я поплескав по спині Хьонсона, який чомусь втратив контроль над мімікою свого обличчя.

— Хьонсон-ссі?

— А, так точно!

Чоловік, котрий із закляклим лицем увесь цей час стежив за Хівон, здивовано глянув на мене. Здається, я здогадався, про що він думав. Він не міг повірити, що саме ця жінка вчора в приступі шалу перерізала усю банду Чьольду.

— Ну що, закінчив приготування?

— Угу! Не все за інструкцією, але жити будемо. У нас тут пляшки для води, теплі речі, пайки… — військовий у подібних ситуаціях неабияк ставав у пригоді. — Це все, що було. Якщо потрібно ще щось, я…

«Ні, більше нічого», — хотів сказати я, але раптом дещо спало на думку:

— О, а можеш пошукати якісь зовнішні акумулятори?

— Ти про павербанки? А для чого?..

Логічне запитання. Без стільникового зв’язку від смартфонів все одно не було жодної користі.

— Знайду застосування, — розпливчато відповів я.

Хьонсон відповів, що спробує, і почав копатися в речах, які залишила по собі банда Чьольду. Ґірьон і Сана зголосилися допомогти. Хівон поглянула на мене і запитала:

— Вже вирушаємо?

— Вирушаємо.

Вона запитала про це так безпосередньо, немов іншої відповіді й бути не могло. От вам і Чон Хівон. З моєї точки зору, приємне надбання. Навіть Чунхьок не пройшов би повз такий талант, як «Суддя зла».

— У мене до тебе багато питань.

— Не на часі.

— Ну ти… Не людина, а стіна, — засміялася Хівон і ткнула в мене кулаком.

[Ви отримали 1500 монет від персонажа «Чон Хівон»]

— Це?..

— Та так, ділюся. Шкода якось лишати все собі. Іншим теж скоро віддам.

Її було неважко зрозуміти. Вчора Хівон самотужки розправилася з більшістю членів банди Чьольду, а отже отримала найбільше монет. До речі, це мене й хвилювало.

— На твоєму місці я б цього не робив.

Хівон не знала, що я насправді мав набагато більше монет.

— Але ж я не Докча-ссі. Чи ти не помітив? — вона вдарила мене по руці ще кілька разів і пішла до тунелю зі своїм рюкзаком. — Закінчуй, а я піду розвідаю, що там попереду.

— Тільки не відходь далеко. Де-не-де там небезпечно ходити на самоті.

Віддаляючись, Хівон лиш легковажно відмахнулася від мого застереження.

[Сузір’ю «Демоноподібна Суддя Полум’я» подобається ваша товариськість]

[Сузір’я «Глибинний Дракон Чорного Полум’я» хитро посміхається]

Я прочитав повідомлення з кам’яним виразом обличчя і промовив:

— Ну що, наварився вчора? Щасливий, напевно, — ніхто не відповів, і я знову заговорив: — А ну покажись і признавайся. Я знаю, що ти тут.

[А, ха-ха… Підловив ти мене.]

Пролунав голос Біхьона.

— Скільки заробив?

[Т-та так, ем…] — мовчання. — [Ех, добре-добре. Звідки ти такий кмітливий взявся?.. Жити мені не даєш. Лови.]

[Докебі «Біхьон» надіслав вам 4500 монет]

Так і знав. Таке мале, а таке скупе.

[Сузір’я не використовують спонсорство і надсилають монети напряму мені. Не знаю, чому. Надішлю їх тобі пізніше. А, до речі, тут ще повідомлення для тебе.]

Одне за одним з’явилися текстові вікна.

[Сузір’я «В’язень Золого Обруча» задоволений вашим сценарієм]

[Сузір’я «Демоноподібна Суддя Полум’я» переконана у вашому судженні]

[Сузір’я «Таємничий інтриган» задоволений вашим планом]

Ось чому вчора я не отримав повідомлень. До цього ніяк не міг зрозуміти, чому, не зважаючи на масштаб події, я заробив менше, ніж очікував.

[Баланс монет: 23,050]

Нещодавно я вклав кругленьку суму в характеристики, і от нарешті відновив баланс.

Настав час знову покращувати характеристики. Але цього разу обачніше. Я не міг відкрити своє вікно атрибутів, тому доводилося щоразу запам’ятовувати рівні, які висвічуються у сповіщеннях.

По-перше, витривалість. Важлива штука.

[1,200 монет інвестовано у «Витривалість»]

[Витривалість Рів. 12 → Витривалість Рів. 15]

[Витривалість вашого тіла значно зросла!]

Я не мав особливих атакуючих здібностей, тому також підвищив силу.

[1,600 монет інвестовано у «Силу»]

[Сила Рів. 11 → Сила Рів. 15]

[Ваші м’язи стали сильнішими!]

Також потрібно було досить спритності, щоб ухилятися від атак.

[400 монет інвестовано у «Спритність»]

[Спритність Рів. 10 → Спритність Рів. 11]

[Ваша швидкість трохи зросла]

Для підтримання Чистої Енергії Білої Зірки потрібно було мати принаймні десятий рівень магічної сили.

[1200 монет інвестовано у «Магічні сили»]

[Магічні сили Рів. 6 → Магічні сили Рів. 10]

[У вашій душі оселилася таємнича енергія]

Я міг би вкластися більше, але навмисне не став. На Чхунмуро знаходилося ще одне місце, де я мав би витрати багато монет.

Поза тим, я щойно витратив чотири тисячі чотириста монет — транзакція водночас і корисна, і сумна. Якби мені з самого початку пощастило з характеристиками, то не довелося б витрачатися на них зараз.

Це ж треба, народитися з першим рівнем витривалості. У «Способах вижити» навіть Ґірьон мав би більше.

[До речі, ледь не забув… Мій сценарій отримав ще дві рекомендації. Ти просто супер. Чує моє серденько, я скоро зможу покращити свій канал.]

— Зрозуміло.

Я, на відміну від втілень із сузір’ями, спонсора не мав, тому доводилося заробляти більше монет. Але причина моєї скромної вигоди від контракту з Біхьоном крилася у маленькому розмірі його каналу.

«Пересічних» сузір’їв було не достатньо. Щоб заробляти більше, потрібно було привабити на канал більше глядачів. І якраз на Чхунмуро я зможу почати підготовку до цього.

— Якщо готові, вирушаймо. Все взяли?

Мої компаньйони зібралися разом і кивнули. Судячи з понурих облич, вчорашні події повернули їх у реальність.

Подорож до Чхунмуро нарешті почалася.

***

Ми вже подолали половину шляху вздовж колій, коли з’явилося системне повідомлення.

[З’явився основний сценарій!]

[Основний сценарій №2 – Зустріч]
Категорія: Основний
Складність: Е
Умови завершення: Пройдіть тунелем і зустріньтеся з тими, хто вижив, на першій головній базі.
Часові обмеження: Відсутні
Нагорода: 500 монет
Штраф: ???

З повідомлення я зрозумів, що ігри завершилися. На відміну від першого головного сценарію, другий включав у себе «головну базу».

— Головна база? А це де? — запитала Хівон.

Відповідь не забарилась. Відразу з’явилося ще одне повідомлення:

[Наступна головна база: «Чхунмуро»]

— Отже, Чхунмуро? Нам до неї ще три зупинки.

Розташування бази відповідало оригінальному сюжету.

Раптом – гуркіт.

На поверхню почали вилазити підземні щури, близько тридцяти голів. Хівон напружилася.

— Цілих три зупинки продиратися крізь щурів.

Хьонсон виступив першим:

— Я стану в авангарді.

Завдяки спонсору сума його характеристик складала тридцять сім. Хоч він і заробив менше монет, але вже наступав мені на п’яти — логічний результат для тих, хто народився з високими характеристиками.

Якби я знав, що цей день колись настане, почав би завчасно відтискатися від підлоги.

— Я прикрию вас ззаду, хьон.

Ґірьон не відрізнявся високими характеристиками, але, стабільно практикуючись, значно краще оволодів міжвидовою комунікацією.

— Покладіться на мене.

Сана створила з магічної сили нитку, щоб скувати підземних щурів. Їй бракувало здібностей атаки, але сумарні характеристики не поступалися Чон Хівон.

Задзвенів оголений клинок.

— Кількість не завжди якість, хіба ні?

І на останок, що ще можна було додати про Хівон? Відносно низькі у порівнянні з Хьонсоном характеристики вона компенсувала здібностями.

Суддя Зла володіла винятковим умінням «Судний час». Доки сузір’я Безумовного добра визнавали її ворога «лихим», Хівон не могла програти.

Тим часом останній щур звалився додолу. Спітнілий Хьонсон опустив щита.

— Фух… Ну, якось так.

Такі битви й не мали даватися легко. Неважливо наскільки примітивно рухалися щури, тридцять таких одночасно становили серйозну загрозу. Сам я без використання «закладок» їх би не подужав. А це означало, що група стала сильнішою.

Ми продовжили рухатися тунелем, і нарешті дійшли до нової платформи.

— Станція «Яксу». Тут нікого? А ні, стривайте.

Шар щурячих туш і людських тіл вкривав станцію. Але, судячи з ран, розправився з ними Чунхьок, а не вже згадані щурі.

— Ходім далі. Лишилося ще дві зупинки.

Ми продовжили рух. До речі, відстань прямо від Яксу до Донгука становила менше кілометра.

Діставшись до нього, ми натрапили на ще одну групу щурів та розібралися з ними. На короткому відрізку у два кілометри, які ми подолали, бої зав’язалися настільки складні, що група згодом геть видихлася.

— Тут і перепочинемо.

— Фух, ще зупинка, і все. Дійдімо, а потім вже як слід відпочинемо…

— Невідомо, чи нам дозволять там відпочити.

Моє зауваження зустріли без заперечень. Усі пам’ятали, що не тільки монстри становлять небезпеку у цьому світі.

Я пробігся поглядом по оточенню і сказав:

— Схоже, що люди на цій станції поспішали, тож деякі предмети першої необхідності могли лишитися.

— Твоя правда. Тоді…

Почувши про «предмети першої необхідності», Сана плавно підняла руку. Їхні з Хівон погляди зустрілися, і, ні словом не обмовившись, обоє кивнули. Хівон помітила мою розгубленість і запитала:

— А що-що? Невже й Докчу-ссі посвятити?

Сана аж зблідла.

— Хівон-ссі?

— Ха-ха, я ж просто жартую. Звісно, ми нікому не розкажемо.

Суто жіночі питання. Було б дивно з мого боку не здогадатися, що вони мали на увазі. Навіть у такому світі фізіологічні потреби нікуди не поділися.

Тоді заговорив і Хьонсон:

 — А, тоді сходжу до вбиральні.

Хоч я на мить здивувався, але не бачив причини не користуватися якісною інфраструктурою станції. У цьому й полягала зручність метро.

— Я з тобою, — це був Ґірьон.

Затим рушили вдвох. Ззаду вони виглядали як рідні брати в гарних стосунках, хоч і з великою різницею у віці, — подумав я, дивлячись їм у слід.

Сана запитала:

— А Докча-ссі лишиться сам?

— А я ненадовго вийду на поверхню.

— Гм? Там же нагорі отруйний туман… Ти впевнений?

— Я туди й назад.

Хівон прискіпливо зиркнула на мене:

— Підозріло-підозріло. Докча-ссі, а ти часом не зібрався чогось смачненького попоїсти, поки нас немає поряд?

Я подивився Хівон у вічі.

— У чоловіків теж є секрети.

***

Незабаром я вже стояв навпроти виходу номер шість зі станції Донгук. Якщо пам’ять про прочитане мене не підводила, вона мала знаходитися тут…

[Ви вступили в контакт з отруйним туманом]

Секреції отруйних носорогів усе ще не вивітрилися.

Цього разу я не купував Легень елінової мавпи, тому довелося працювати швидко. Затримавши подих, я скочив на ескалатор, що вів до східного виходу, і вже зовсім скоро побачив перед собою бронзову статую.

[Сузір’я у рясі з нетерпінням очікує ваших наступних дій]

Цю статую збудували за образом ченця, який жив за часів династії Чосон. Бамбуковий посох у руці ченця додавав йому знатності.

Я ще раз перевірив ім’я на табличці під монументом: Ючон Самондан.

Що ж, добре. Люди тут ще не проходили…

Я склав долоні і став навпроти статуї.

[Сузір’я у рясі задоволене вашими діями]

[Вам пожертвували 100 монет]

Наступної миті я вже використовував Чисту Енергію Білої Зірки для пробудження Клинка Віри.

[Сузір’я у рясі спантеличене вашими діями]

А потім з розмаху вклепав по статуї Самондана.

[Сузір’я у рясі приголомшене вашими діями]