Щойно я вирішив заговорити, як почув Інхо.
— О, друже Докча! Ти якраз вчасно, — усміхнено мовив він, знайшовши нас поглядом. У мене в голові затесалося погане передчуття. Інхо підвищив голос: — У нашого Докчі багато монет! Скільки саме? Ти, певно, найбагатший серед нас, еге ж?
[Персонаж «Чон Інхо» застосував здібність «Спонука Рів. 2»]
Натовп перевів погляд на мене.
— М-монети?
— У кого багато монет?
Зовсім скоро вже кожен мешканець цієї станції дивився на мене. Чон Інхо, ай молодець.
— Це ти Докча-ссі?
— Будь ласка, врятуй мене!
Люди підступили до мене, тяжко дихаючи. Всього таких я налічив близько двадцяти. Роздати кожному з них монети означало б втратити щонайменше дві тисячі. В іншому випадку я став би найбільшим лиходієм станції Гимхо.
[Ви стали краще розуміти персонажа «Чон Інхо»]
— Ха-ха, мій дорогий Докча, ну немає у мене монет, щоб допомогти усім цим бідним людям. Але! Хіба ти, друже, не заробив вдосталь? Невже ти закриєш очі на їхню біду?
Я тихо зітхнув. Вже не вперше і не вдруге я бачив такі фокуси.
[Сузір’я системи Безумовного добра визначили Чона Інхо як «лихого»]
Мені набридло терпіти його вихиляси.
— Р-рятуй!
— Прошу, спаси мене!
По жалісно-жалюгідних лицях людей котилися гіркі сльози.
[Ха-ха-ха! А історія все цікавішає і цікавішає. У вас лишилося десять хвилин — це так, для довідки!]
Пролунав дзвінкий голос Біхьона, і мої компаньйони кинули на мене багатозначні погляди. Я видихнув, закрив і знову відкрив очі.
— Зрозуміло. Монет захотіли? — засміявся. — А чому? З якого дива, власне? — І розгледівся навколо.
Перший сценарій передбачав здійснення первородного гріха, а отже невинних серед цих людей не лишилося. Від цього стало ще гидкіше. Ті, хто заради виживання переступили через життя ближнього, не могли взяти відповідальність за власне життя.
— Ч-чому?
— Так у тебе повно монет! Тобі що, шкода поділитися кількома?
Веремію пронизав регіт Інхо.
— От ти й показав своє нутро, друже Докча, — не почувши від мене відповіді, він провадив далі: — З самої твоєї появи, дорогий наш, я запідозрив лихе. А що? Хіба ти не продавав їжу за монети? Скільки людей могли б вижити, якби ти не змусив їх купувати свою їжу?
— Точно! Він правий!
— Агов, чорт! Жени назад мої монети!
Відношення оточуючих до мене різко змінилося. Певно, саме цього Інхо й хотів.
— Хвилинку, шановні! Ваші дії зараз не несуть!..
— Докча-ссі зовсім не така людина!
Сана і Хьонсон намагалися вгамувати натовп, але ті вже втратили здатність до конструктивного діалогу. Інхо лишилося долити останню краплину:
— Друже Докча, даю тобі останній шанс. Роздай людям монети.
— А що як не схочу?
— Боюсь, станеться невиправне.
Натовп із двадцяти людей почав підступати до нас.
— Гей, ти! Віддай монети!
Проте ніхто з них не наважувався напасти першим. Згодом на перед виступила банда Чьольду.
— Альо, вилупки! Ви шо творите? Прибийте його! Чо ви вдруг зашатались? Вб’єте його й заробите добряче монет, — виголосив чоловік з міцною статурою.
Я відкрив Список персонажів, щоб підтвердити його дані.
[Про персонажа]
Ім’я: Хан Мінсон
Особистий атрибут: Хуліган (Загальний)
Загальний статус: Витривалість Рів. 8, Сила Рів. 8, Спритність Рів. 8, Магічні сили Рів. 2.
Його здібності добре підходили під атрибут «хуліган». Коли я тільки прийшов сюди, у нього не було таких характеристик. Отже, він зробив це, а тепер повірив у свої нові сили і поспішив уперед.
— Пришийте його!
Металева труба у його руці рушила на мене. Труба, керована силою восьмого рівня. Колишній Кім Докча злякався б, але теперішній я лиш гірко всміхнувся.
Вшух!
Відрізана по плече чоловіча рука з залізною трубою впала і покотилася по землі.
— А-а-а-а!!!
Закривавлена Незламна віра світилася білим. Я обвів поглядом принишклий натовп.
Слова так і позастрягали в їхніх горлянках.
Усі, як один, побіліли, завбачивши, як члена банди Чьольду знешкодили одним ударом. Після вдалої демонстрації настала моя черга говорити:
— Жалюгідні. Невже ви справді думаєте, що опинилися в такому становищі через мене? — я обвів їх поглядом. За ними стояв спантеличений Інхо. — Ви й самі добре розумієте, що справа не в мені.
Оточуючі порозкривали роти, а я стояв посередині і провадив далі, немов якийсь проповідник:
— Ви робите це, бо налякані. Зізнайтеся: ви знали, що не так. Знали, що ви в біді, але через них злякано забивалися по кутках.
— Ха-ха, Докча, друзяко! Що ти таке говориш?..
— А все тому, що вони сильніші за вас! Їхні характеристики вищі за ваші і в них купа монет! Але скажіть мені от що, шановні, — підступивши до натовпу, промовив я. Люди з роззявленими ротами вилупилися на мене, як ті рибки. Але випливати було пізно: вони вже опинилися в моїх тенетах. — Чому це вони сильніші за вас? — я зробив ще крок. — І, що головніше, звідки у них стільки монет? Бо вони бандити? Можливо.
[Персонажі навколо вас глибоко вражені]
Деякі емоції здатні зародитися навіть попри страх. На обличчях людей почав відбиватися сумнів.
— Ч-Чон Інхо-ссі, а скільки монет маєш ти?
— Ха-ха, а ви не знали? Я ж се-те продавав, до того ж…
— Хочеш сказати, цього достатньо, щоб так підняти свої характеристики? Ти серйозно?
Інхо міцно стулив губи. Я перевів погляд зліва направо, зазираючи кожному в лице.
— Коли я тільки прийшов на станцію Гимхо кілька днів тому, тут жили вісімдесят сім людей. Але скільки з них лишилося зараз? На око тут не більше п’ятидесяти душ. А знаєте, чому?
— В-вони пішли у розвідку, і чудовиська…
— Чудовиська? Ви досі в це вірите?
— Т-тоді…
— Довбограї. Нуж-бо, вмикайте голови. Невже всі вони загинули через чудовиськ? Чому ж тоді усі ті покидьки із Чьольду живі та здорові? І чому вони щоразу повертаються сильнішими?
[Сузір’я «Таємничий інтриган» схвально киває у знак згоди з вашими судженнями]
— Н-не може бути…
Люди поглянули на Інхо, а його посіпаки із банди Чьольду завагалися. Настала моя черга розпалювати натовп.
— Один з них тільки що сказав: вбивши, можна отримати монети…
[Сузір’я «В’язень Золотого Обруча» висмикує волосся від захоплення]
— …але звідки їм відомо, що вбивство людини приносить монети?
— Ну ти… Інхо-ссі! Як ти міг?
— Стулись! Це наклеп! У вас немає доказів! — Інхо відступив, а члени банди Чьольду витягли свою зброю. Плач і голосіння доносилися від решти переляканих мешканців станції.
[Ха, комедія! Лишилося сім хвилин!]
Я ще наблизився до натовпу, який мене обступив.
— Якщо у вас лишилася хоч крапля самоповаги, боріться власноруч, — «Клинок віри» у моїй руці завив, немов живий. Лють розгорілася в поглядах людей. — Принаймні, поверніть те, що у вас забрали, — ми з бандитами Чьольду кинулися одне на одного. — Такий вже цей світ.
Лезо, оповите світлом, виписало дугу. Почулися чиїсь болісні крики. Тут хтось із натовпу заволав:
— Ах ви, покидьки!
— Сучі діти!
Люди почали ворушитися. Зрештою, кожен із них уже вбивав.
— М-мамо!
— Дайон, ходи сюди! От так! Повторюй за мамою, як тоді в метро!
Діти і матері.
— Кляті виродки!
І навіть індієць середніх років.
— Патороч!
Але й спільних зусиль виявилося недостатньо.
Людей у банді Чьольду лишилося багато, і міць їх була значна завдяки усім тим монетам, які вони заробили вбивствами.
Принаймні, так вийшло б, якби не я.
Скх!
Руки та ноги бандитів із Чьольду, що кинулися на мене, летіли навсібіч. Моторошне відчуття від розсікання плоті та кісток холодило долоні. Вкорочені бідолахи благально дивилися на мене.
— П-пощади…
Як раптом хтось виступив з-за моєї спини і загнав меча в одного з повалених бандитів із Чьольду.
— Я ж казала, що приріжу його.
[Персонаж виконав усі умови для еволюції атрибута «Згорблена постать»]
[Атрибут персонажа «Чон Хівон» розкривається]
Її тіло оповило сліпуче сяйво. Я ствердно кивнув — час настав.
[Атрибут персонажа «Чон Хівон» розвинувся до «Суддя Зла (Героїчний)»]
Суддя, що викорінює зло. Найкращий з трьох «суддівських» атрибутів, які можна пробудитися зі «згорбленої постаті».
[Ви значно посприяли еволюції атрибута «Згорблена постать»]
[Персонаж «Чон Хівон» рішуче захищатиме вас у майбутньому]
— Передихни трошки, — мовила Хівон, колір очей якої змінився на тьмяно-блакитний. — Ці чорти – мої.
[Персонаж «Чон Хівон» активувала виняткову здібність «Судний час»]
[Сузір'я Безумовного добра погодилися на застосування здібності]
[«Судний час» настав]
По тілу Хівон, як обладунки, розтеклася кривава аура. Її меч лишав по собі моторошний шлейф, а вона, — одним точним прийомом кендо за іншим, — залишала по собі тільки кров і тіла.
Крики та стогони різали слух.
А розправа все тривала. Ба більше, билася не лише Хівон: Сана, Хьонсон та Ґірьон обороняли кожен свою позицію. Але ніхто крім неї так не шаленів.
Вона вбивала й вбивала, немов це було її покликом. Коли я відрізав комусь руку, вона заганяла їм меч у серце, коли відтинав ноги — сікла їхні шиї.
Чон Хівон кінчала всіх, кого не добили інші. Рухалася без зволікань, ніби нарешті дочекалася нагоди.
***
Мовчазливий погляд.
Залита кров’ю підлога.
Вижив із Чьольду лише один — Інхо. Вижив, але постраждав від ударів інших мешканців станції. Хівон поглянула на мене і — кивок — отримала схвалення. Інхо зареготав і глянув на мене.
— Ха, ха-ха. Т-ти…
Він і не думав затикатися. Хівон зайшла Інхо за спину і розсікла того навпіл.
[Усі сузір’я на каналі відчувають невимовну втіху]
Нарешті всі зупинились. Битва скінчилась. Але радості від перемоги не було.
Ті часи, коли ці бідолашні їли барбекю, смакували радість життя, прогулювалися, жартували і насолоджувалися миром та спокоєм, тепер здавалися маренням.
Кляті сценарії.
Сана розплакалася, Ґірьон стояв зажмурений, Хьонсон до крові закусив губу, а Хівон, повністю виснажена, сиділа в калюжі крові.
Так, таким насправді став цей світ.
[Стягуємо плату за життя]
Навколо нас, немов кулі, почали лопатися людські черепи. Хто зібрав монети, вижив. Хто не впорався, більше не розповідав історій. І ніхто не міг нікого врятувати.
— Час прокидатися, люди, — промовив я до тих, хто вижив. Задер голову, і хоч не побачив там неба, не опускав очей, ніби борючись з якимось жахливим фатумом. Такі зазвичай жваві сузір’я перестали надсилати повідомлення. — Цей сценарій тільки починається.
Поки всі мовчки губилися в думках, я вже обмірковував наступний сценарій. Спокійно, мов гортав сторінки книги.
Я вже отримав усе, що хотів, на станції Гимхо. Наступна зупинка – Чхунмуро.
Далі
Том 1. Розділ 25 - Судний час (3)
Наступного ранку на станції Гимхо відбулося декілька змін. По-перше, Мьон’о зник. Заховався кудись, коли почалося зіткнення, а по завершенні накивав п’ятами. Я не знав, чи ховався він десь тут, чи рушив до наступної станції. — Ой, та забудьте про нього. Цей Мьон’о мені з самого початку не сподобався. До того ж зник не тільки він. Хівон мала рацію. Після вчорашньої сутички на Гимхо лишилося всього декілька людей. Звісно, не тому, що решта загинули. Навпаки, в порівнянні з оригінальним сюжетом вижило навіть більше. Однак, більшість із них покинули станцію вночі. Кожен мав на те свої причини. — А що буде з рештою? — запитала Сана, дивлячись на тих, хто лишився. Окрім нашої групи: мене, Сани, Хьонсона, Ґірьона та Хівон, — на станції залишалося ще п’ятеро людей. Першою до них звернулася Хівон: — Агов, люди добрі. Ви з нами, чи як? Її прямолінійність сполохала тих, хто вижив. За них відповіла молода жінка, яка тримала дитину за руку: — Ми підемо окремо. У нас ще лишилися монети. Те, що мати з дитиною пережили ту криваву баню, мене неабияк вразило. Раз вона стала настільки сильною, то мала шанс вижити й без нашої допомоги. — Добре, — кивнула Хівон. — Щасти вам. Як тільки вона відвернулася від мешканців станції, ті полегшено зітхнули. Навряд таку реакцію можна було назвати дивною, враховуючи увесь той жах, що вони пережили вчора. Я їх розумів. Один з нас відмовився допомогти нужденним, а інша, хоч і не безпричинно, жорстоко вбила багатьох. Для цієї п’ятірки Чон Хівон була нічим не краща за банду Чьольду. Я поплескав по спині Хьонсона, який чомусь втратив контроль над мімікою свого обличчя. — Хьонсон-ссі? — А, так точно! Чоловік, котрий із закляклим лицем увесь цей час стежив за Хівон, здивовано глянув на мене. Здається, я здогадався, про що він думав. Він не міг повірити, що саме ця жінка вчора в приступі шалу перерізала усю банду Чьольду. — Ну що, закінчив приготування? — Угу! Не все за інструкцією, але жити будемо. У нас тут пляшки для води, теплі речі, пайки… — військовий у подібних ситуаціях неабияк ставав у пригоді. — Це все, що було. Якщо потрібно ще щось, я… «Ні, більше нічого», — хотів сказати я, але раптом дещо спало на думку: — О, а можеш пошукати якісь зовнішні акумулятори? — Ти про павербанки? А для чого?.. Логічне запитання. Без стільникового зв’язку від смартфонів все одно не було жодної користі. — Знайду застосування, — розпливчато відповів я. Хьонсон відповів, що спробує, і почав копатися в речах, які залишила по собі банда Чьольду. Ґірьон і Сана зголосилися допомогти. Хівон поглянула на мене і запитала: — Вже вирушаємо? — Вирушаємо. Вона запитала про це так безпосередньо, немов іншої відповіді й бути не могло. От вам і Чон Хівон. З моєї точки зору, приємне надбання. Навіть Чунхьок не пройшов би повз такий талант, як «Суддя зла». — У мене до тебе багато питань. — Не на часі. — Ну ти… Не людина, а стіна, — засміялася Хівон і ткнула в мене кулаком. [Ви отримали 1500 монет від персонажа «Чон Хівон»] — Це?.. — Та так, ділюся. Шкода якось лишати все собі. Іншим теж скоро віддам. Її було неважко зрозуміти. Вчора Хівон самотужки розправилася з більшістю членів банди Чьольду, а отже отримала найбільше монет. До речі, це мене й хвилювало. — На твоєму місці я б цього не робив. Хівон не знала, що я насправді мав набагато більше монет. — Але ж я не Докча-ссі. Чи ти не помітив? — вона вдарила мене по руці ще кілька разів і пішла до тунелю зі своїм рюкзаком. — Закінчуй, а я піду розвідаю, що там попереду. — Тільки не відходь далеко. Де-не-де там небезпечно ходити на самоті. Віддаляючись, Хівон лиш легковажно відмахнулася від мого застереження. [Сузір’ю «Демоноподібна Суддя Полум’я» подобається ваша товариськість] [Сузір’я «Глибинний Дракон Чорного Полум’я» хитро посміхається] Я прочитав повідомлення з кам’яним виразом обличчя і промовив: — Ну що, наварився вчора? Щасливий, напевно, — ніхто не відповів, і я знову заговорив: — А ну покажись і признавайся. Я знаю, що ти тут. [А, ха-ха… Підловив ти мене.] Пролунав голос Біхьона. — Скільки заробив? [Т-та так, ем…] — мовчання. — [Ех, добре-добре. Звідки ти такий кмітливий взявся?.. Жити мені не даєш. Лови.] [Докебі «Біхьон» надіслав вам 4500 монет] Так і знав. Таке мале, а таке скупе. [Сузір’я не використовують спонсорство і надсилають монети напряму мені. Не знаю, чому. Надішлю їх тобі пізніше. А, до речі, тут ще повідомлення для тебе.] Одне за одним з’явилися текстові вікна. [Сузір’я «В’язень Золого Обруча» задоволений вашим сценарієм] [Сузір’я «Демоноподібна Суддя Полум’я» переконана у вашому судженні] [Сузір’я «Таємничий інтриган» задоволений вашим планом] Ось чому вчора я не отримав повідомлень. До цього ніяк не міг зрозуміти, чому, не зважаючи на масштаб події, я заробив менше, ніж очікував. [Баланс монет: 23,050] Нещодавно я вклав кругленьку суму в характеристики, і от нарешті відновив баланс. Настав час знову покращувати характеристики. Але цього разу обачніше. Я не міг відкрити своє вікно атрибутів, тому доводилося щоразу запам’ятовувати рівні, які висвічуються у сповіщеннях. По-перше, витривалість. Важлива штука. [1,200 монет інвестовано у «Витривалість»] [Витривалість Рів. 12 → Витривалість Рів. 15] [Витривалість вашого тіла значно зросла!] Я не мав особливих атакуючих здібностей, тому також підвищив силу. [1,600 монет інвестовано у «Силу»] [Сила Рів. 11 → Сила Рів. 15] [Ваші м’язи стали сильнішими!] Також потрібно було досить спритності, щоб ухилятися від атак. [400 монет інвестовано у «Спритність»] [Спритність Рів. 10 → Спритність Рів. 11] [Ваша швидкість трохи зросла] Для підтримання Чистої Енергії Білої Зірки потрібно було мати принаймні десятий рівень магічної сили. [1200 монет інвестовано у «Магічні сили»] [Магічні сили Рів. 6 → Магічні сили Рів. 10] [У вашій душі оселилася таємнича енергія] Я міг би вкластися більше, але навмисне не став. На Чхунмуро знаходилося ще одне місце, де я мав би витрати багато монет. Поза тим, я щойно витратив чотири тисячі чотириста монет — транзакція водночас і корисна, і сумна. Якби мені з самого початку пощастило з характеристиками, то не довелося б витрачатися на них зараз. Це ж треба, народитися з першим рівнем витривалості. У «Способах вижити» навіть Ґірьон мав би більше. [До речі, ледь не забув… Мій сценарій отримав ще дві рекомендації. Ти просто супер. Чує моє серденько, я скоро зможу покращити свій канал.] — Зрозуміло. Я, на відміну від втілень із сузір’ями, спонсора не мав, тому доводилося заробляти більше монет. Але причина моєї скромної вигоди від контракту з Біхьоном крилася у маленькому розмірі його каналу. «Пересічних» сузір’їв було не достатньо. Щоб заробляти більше, потрібно було привабити на канал більше глядачів. І якраз на Чхунмуро я зможу почати підготовку до цього. — Якщо готові, вирушаймо. Все взяли? Мої компаньйони зібралися разом і кивнули. Судячи з понурих облич, вчорашні події повернули їх у реальність. Подорож до Чхунмуро нарешті почалася. *** Ми вже подолали половину шляху вздовж колій, коли з’явилося системне повідомлення. [З’явився основний сценарій!] [Основний сценарій №2 – Зустріч] Категорія: Основний Складність: Е Умови завершення: Пройдіть тунелем і зустріньтеся з тими, хто вижив, на першій головній базі. Часові обмеження: Відсутні Нагорода: 500 монет Штраф: ??? З повідомлення я зрозумів, що ігри завершилися. На відміну від першого головного сценарію, другий включав у себе «головну базу». — Головна база? А це де? — запитала Хівон. Відповідь не забарилась. Відразу з’явилося ще одне повідомлення: [Наступна головна база: «Чхунмуро»] — Отже, Чхунмуро? Нам до неї ще три зупинки. Розташування бази відповідало оригінальному сюжету. Раптом – гуркіт. На поверхню почали вилазити підземні щури, близько тридцяти голів. Хівон напружилася. — Цілих три зупинки продиратися крізь щурів. Хьонсон виступив першим: — Я стану в авангарді. Завдяки спонсору сума його характеристик складала тридцять сім. Хоч він і заробив менше монет, але вже наступав мені на п’яти — логічний результат для тих, хто народився з високими характеристиками. Якби я знав, що цей день колись настане, почав би завчасно відтискатися від підлоги. — Я прикрию вас ззаду, хьон. Ґірьон не відрізнявся високими характеристиками, але, стабільно практикуючись, значно краще оволодів міжвидовою комунікацією. — Покладіться на мене. Сана створила з магічної сили нитку, щоб скувати підземних щурів. Їй бракувало здібностей атаки, але сумарні характеристики не поступалися Чон Хівон. Задзвенів оголений клинок. — Кількість не завжди якість, хіба ні? І на останок, що ще можна було додати про Хівон? Відносно низькі у порівнянні з Хьонсоном характеристики вона компенсувала здібностями. Суддя Зла володіла винятковим умінням «Судний час». Доки сузір’я Безумовного добра визнавали її ворога «лихим», Хівон не могла програти. Тим часом останній щур звалився додолу. Спітнілий Хьонсон опустив щита. — Фух… Ну, якось так. Такі битви й не мали даватися легко. Неважливо наскільки примітивно рухалися щури, тридцять таких одночасно становили серйозну загрозу. Сам я без використання «закладок» їх би не подужав. А це означало, що група стала сильнішою. Ми продовжили рухатися тунелем, і нарешті дійшли до нової платформи. — Станція «Яксу». Тут нікого? А ні, стривайте. Шар щурячих туш і людських тіл вкривав станцію. Але, судячи з ран, розправився з ними Чунхьок, а не вже згадані щурі. — Ходім далі. Лишилося ще дві зупинки. Ми продовжили рух. До речі, відстань прямо від Яксу до Донгука становила менше кілометра. Діставшись до нього, ми натрапили на ще одну групу щурів та розібралися з ними. На короткому відрізку у два кілометри, які ми подолали, бої зав’язалися настільки складні, що група згодом геть видихлася. — Тут і перепочинемо. — Фух, ще зупинка, і все. Дійдімо, а потім вже як слід відпочинемо… — Невідомо, чи нам дозволять там відпочити. Моє зауваження зустріли без заперечень. Усі пам’ятали, що не тільки монстри становлять небезпеку у цьому світі. Я пробігся поглядом по оточенню і сказав: — Схоже, що люди на цій станції поспішали, тож деякі предмети першої необхідності могли лишитися. — Твоя правда. Тоді… Почувши про «предмети першої необхідності», Сана плавно підняла руку. Їхні з Хівон погляди зустрілися, і, ні словом не обмовившись, обоє кивнули. Хівон помітила мою розгубленість і запитала: — А що-що? Невже й Докчу-ссі посвятити? Сана аж зблідла. — Хівон-ссі? — Ха-ха, я ж просто жартую. Звісно, ми нікому не розкажемо. Суто жіночі питання. Було б дивно з мого боку не здогадатися, що вони мали на увазі. Навіть у такому світі фізіологічні потреби нікуди не поділися. Тоді заговорив і Хьонсон: — А, тоді сходжу до вбиральні. Хоч я на мить здивувався, але не бачив причини не користуватися якісною інфраструктурою станції. У цьому й полягала зручність метро. — Я з тобою, — це був Ґірьон. Затим рушили вдвох. Ззаду вони виглядали як рідні брати в гарних стосунках, хоч і з великою різницею у віці, — подумав я, дивлячись їм у слід. Сана запитала: — А Докча-ссі лишиться сам? — А я ненадовго вийду на поверхню. — Гм? Там же нагорі отруйний туман… Ти впевнений? — Я туди й назад. Хівон прискіпливо зиркнула на мене: — Підозріло-підозріло. Докча-ссі, а ти часом не зібрався чогось смачненького попоїсти, поки нас немає поряд? Я подивився Хівон у вічі. — У чоловіків теж є секрети. *** Незабаром я вже стояв навпроти виходу номер шість зі станції Донгук. Якщо пам’ять про прочитане мене не підводила, вона мала знаходитися тут… [Ви вступили в контакт з отруйним туманом] Секреції отруйних носорогів усе ще не вивітрилися. Цього разу я не купував Легень елінової мавпи, тому довелося працювати швидко. Затримавши подих, я скочив на ескалатор, що вів до східного виходу, і вже зовсім скоро побачив перед собою бронзову статую. [Сузір’я у рясі з нетерпінням очікує ваших наступних дій] Цю статую збудували за образом ченця, який жив за часів династії Чосон. Бамбуковий посох у руці ченця додавав йому знатності. Я ще раз перевірив ім’я на табличці під монументом: Ючон Самондан. Що ж, добре. Люди тут ще не проходили… Я склав долоні і став навпроти статуї. [Сузір’я у рясі задоволене вашими діями] [Вам пожертвували 100 монет] Наступної миті я вже використовував Чисту Енергію Білої Зірки для пробудження Клинка Віри. [Сузір’я у рясі спантеличене вашими діями] А потім з розмаху вклепав по статуї Самондана. [Сузір’я у рясі приголомшене вашими діями]
Читати
Відгуки
Наразі відгуки до цього розділу відсутні!
Зареєструйтеся або увійдіть, аби лишити Ваш коментар!