Судний час

Коробка випадкових предметів.

У «Способах вижити» це був лімітований предмет з магазину, який продавався протягом минулого сценарію.

[О ні, чого вона тут?] — запізніло сполохався Бірю. — [Її ж в-відразу заборонили!]

В оригінальному сюжеті майже не йшлося про те, як саме вона тут опинилася.

Коробку додали в крамницю задовго до запуску сценаріїв на планеті 8612, але Виконавче бюро Зоряного етеру заборонило його продаж.

Якщо вкласти у коробку звичайний предмет, то можна натомість беззастережно витягти звідти предмет високої якості. Такий предмет міг кардинально змінити баланс у сценаріях, не кажучи вже про його захмарну ціну — мільйон монет.

Сузір’їв не на жарт розлютили такі розцінки, а пришелепуватого докебі, який вигадав предмет, звільнили з Виконавчого бюро.

[С-сузір’я. Тут таке… Не знаю, як воно тут опинилося… Ґя-я-я-я! Кінець трансляції!]

[Канал №БІ-7623 тимчасово закрито]

Бірю поквапом закрив канал і повідомлення сузір’їв зникли. Мені навіть стало шкода, що не побачу їхніх реакцій, але рішення тут приймав не я.

Коробка переді мною зненацька затрусилась. Схоже, жереб предметів мав ось-ось початися.

[Поклавши до скрині меч, ви отримаєте предмет такого ж типу!]

[Жереб розпочався!]

Коробка випадкових предметів приймає звичайні речі, а натомість дає вам шанс витягнути предмет того ж типу, але вищої якості: будь-що від класу «C» до «SSS». Результат повністю залежить від вашої вдачі.

[Застосовані предмети пов’язані з певним сузір’ям!]

[Шанс на появу предмета, пов’язаного з цим сузір’ям, значно зріс!]

Що?..

Хоч цього повідомлення я не очікував, та не було схоже, що це мені якось нашкодить. Від очікування аж пітніли долоні. Я так не нервувався, навіть коли придбавав випадковий предмет в онлайн грі. Будь ласка, дай мені клас «А»…

[Ви отримали висококласний предмет!]

[Кількість доступних коробок випадкових предметів: 0]

Тим часом коробка перестала дрижати і згасла. Я озирнуся на Сану та Ґірьона, що нетерпляче поїдали її очима.

— Ну що, відкриваємо?

— Звісно!

Так і вчинили.

— О-ого! — аж скрикнув від здивування хлопець.

Предмет, до речі, вартував такої реакції. Розкішне срібне руків’я та білосніжне лезо, що формою дещо нагадувало Зламану Віру…

Я негайно викликав інформаційне вікно.

[Інформація про предмет]
Назва: Незламна Віра
Оцінка: Зоряна реліквія
Опис: У прадавні часи цей меч належав герою на ім’я Кайзенікс, котрий очолював Ґрюсад в Епоху Великих Демонів. Отримавши абсолютну владу над етером, Кайзенікс створив «Клинок віри», котрий містив у собі жар вогню, непроглядну пітьму і сяйво небес.
Також цей предмет підвищує Силу та Витривалість на 2 рівні.

Від прочитаного у мене аж мову відняло. Ні… Хіба це можливо? Хочете сказати, що це не просто рейтинговий предмет, а ціла зоряна реліквія?

— Д-Докча-ссі! Виглядає, як щось супер-рідкісне, ні?

Супер-дупер, сказав би я.

У «Способах вижити» усім предметам присвоювали літерний рейтинг. Усім, окрім зоряних реліквій. І причина навіть не в силі цих предметів, а в їхніх виключних якостях.

Кожна зоряна реліквія містила силу справжнього сузір’я. Могутність їхня різнилася в залежності від того, чи було сузір’я героєм у якомусь світі, та наскільки відомим. Так чи інакше, кожен такий предмет черпав силу від сузір’я і мав неозначену цінність.

До речі, ця реліквія підняла мої силу та витривалість на два рівні, а отже, враховуючи, що предмети класу «А» підіймають загальні характеристики лише на один, цей меч аж ніяк не поступається предметам класу «S».

Чунхьок ще не здобув подібного предмета.

Я озирнувся на Сану та Ґірьона.

— Можна, я його заберу?

— Звісно, — навипередки відповіла жінка. — Меч однозначно належить тобі.

Ґірьон схвально закивав.

Я перевів погляд на Мьон’о, але той був надто зайнятий бездумним обглитуванням смаженої щурячої ноги. Дивно… а я думав, він мене зненавидить.

[Ви здобули зоряну реліквію]

[Власник зоряної реліквії зацікавився вами]

Повідомлення вказували на те, що це сузір’я десь-таки існувало. Пізніше пошукаю його у «Способах вижити».

— Тоді вертаємось. Ззовні багато щурів, тож нічого, окрім Магічної печі, можна й не брати.

— А як ми відшукаємо дорогу назад?

— Ґірьон без проблем нас проведе. Використай Міжвидову комунікацію, і…

Однак від моїх слів Ґірьон спохмурнів.

— Хьон, я…

— Що таке?

— Поблизу не лишилося комах.

Тільки зараз до мене дійшло, що усіх комах навколо мало б розірвати від тиску аури хранителя тіней. Про це я чомусь наперед не подумав.

— Що, правда, жодної комахи? Хоч жменя та й мала вижити. Відійдемо трохи від сховку, а там спробуємо твою здібність…

Ніякого співчуття купка мертвих комах у мене не викликала: їх і так нескінченна кількість по всьому світу. А от Ґірьон досі стояв засмучений.

— Взагалі, є одна, яку я міг би покликати… 

Він заплющив очі і зосередився.

За мить…

— Докча-ссі, а з Ґірьоном точно все в порядку?

Хлопчик розплющив очі. Його погляд дедалі розосереджувався, а з ніздрів заюшила кров.

— Ґірьон?

Раптом печеру голосно струснуло, і зі стелі на нас посипалася пилюка. Схоже, джерело знаходилося десь на поверхні, над нами.

Від раптового усвідомлення у мене по спині пробіг холодок.

— Ґірьон! Ї Ґірьон, чуєш? Отямся!

— Угх… Хьон?

Погляд Ґірьона знову став нормальним.

— Ґірьон, зупини здібність! Негайно!

Здивований Ґірьон скорився і печеру перестало трусити. Я полегшено зітхнув.

На поверхні в цей час бігали надзвичайно небезпечні тварюки. Ціле море чудовиськ, включно з носорогами сьомого рангу. Серед них міг бути й король комах. Його роль і силу було зрозуміло з назви.

— Ну ти й дав жару… — я поклав руку на Ґірьонове чоло і більше нічого не сказав.

Відчайдушна дитина направду збиралася закликати короля комах з поверхні… Він, що, Жан Анрі Фабр?* Нас тут ледве живцем не поховало.

*[1] Жан Анрі Фабр – французький ентомолог. Засновник етології комах.

— Поки що забудь про цю навичку. Не використовуй її, доки я не скажу. Зрозумів?

— Так… — похнюплено відповів Ґірьон.

Після такого нам лишалося тільки чекати.

— Тут така пітьма, що ще, глядиш, забейкаємося кудись. Краще посидимо тут трохи, а як поблизу знову повилазять комахи, рушимо.

Межа Пітьми таїла в собі небезпеку. Зайти в неї легко, але нерідко люди зникали на день-два за найменшої помилки.

Тоді Сана здійняла руку:

— Якщо ми вже зібралися назад, то я могла б замінити Ґірьона.

— Як?..

Я збирався пожартувати, чи не здатна вона раптом зав’язати діалог з Межею пітьми, але не став – забагато сарказму.

— У мене схожа здібність, — непевно відповіла вона.

І тут я зрозумів, що все ще не знав ні атрибутів Сани, ні її спонсора.

— І що ж це таке?

— Ну, здібність досить заплутана.

Заплутана?

— Даруй, Сана, можна запитати? Який у тебе атрибут?

Я дійсно не знав, бо її не було серед персонажів оригінального роману. Ї Ґірьона і Хана Мьон’о теж.

— А, розумієш… — знітившись, замовкла Сана.

Я б не почувався таким розчарованим, якби міг застосувати на ній «Список персонажів». Все ж я вирішив протестувати здібність ще раз.

[Ви застосували ексклюзивну навичку «Список персонажів»]

[«Список персонажів» не має записів про цю особу]

Ну звісно ж… А втім, було й:

[Збираємо інформацію про вказану особу]

Га?..

Такого мені бачити ще не доводилося. Проте, я отримав ще одне системне повідомлення, коли Сана застосовувала «Перекладач». Його я теж почув уперше.

Невже «Список персонажів» можна з часом доповнювати? Можливо…

Зібравшись з думками, я вирішив не влаштовувати Сані допит.

— Забудь. Так тримати, між іншим. Не дозволяй кому завгодно дізнаватися свої атрибути.

— Ти не хто завгодно, Докча-ссі! Я довіряю тобі!

От тільки вираз її обличчя говорив протилежне.

Раптом, мене осяяло.

— Ю Сано, можеш розповісти мені про свого спонсора?

— Вибач, — схиливши голову, відповіла вона. Слово ледь зірвалося з її тремтячих уст.

Судячи з усього, контракт Сани з її спонсором містив додаткові умові. Наприклад, заборону розголошувати деяку інформацію під страхом смерті. Я точно не знав, що то за спонсор, але, з огляду на все, вони вирішили підійти до тренування Сани серйозно.

— Все добре. Я розумію.

— Дякую тобі, чесно.

Знайшла за що дякувати. Від її м’якої відмови мені стисло у грудях. Як читач, я не міг витерпіти недомовок в історії.

— Нумо, спробуй використати свою здібність.

За мить на пальцях Сани тьмяно засяяла золота нитка і простягнулася у темряву.

— Направду, я встигла пов’язати цю «нитку», перш ніж мене викрали щури.

Один кінець оповив її палець, а інший — щось або когось ззовні. Можливо, навіть Хьонсона або Хівон.

— Рушаймо.

Сана не могла просто натрапити на таку здібність під час стартових сценаріїв. Я був майже впевнений, що це була стигма її спонсора.

До речі, схожа на «нитку» для втечі з лабіринту. Лабіринту… Щось мені підказувало, що я знав це сузір’я.

[Канал №БІ-7623 відкрито]

У вухах знову задзвеніли повідомлення від сузір’їв.

[Декілька сузір’їв скаржаться на стабільність трансляції!]

[Сузір’я «Глибинний Дракон Чорного Полум’я» цікавиться, що випало з коробки випадкових предметів]

Так вони нічого не бачили? Шкода.

[Трясця! Той чорт мені ледве канал не загубив… Ха-ха-ха! Як ти тут без мене: живенький, здоровенький?]

І прозвучав приємний… ні, просто знайомий голос. Біхьон.

***

[І оце все ти витворив, поки мене не було?]

Тебе ж через мене в Бюро затримали?

[Ну, в якомусь сенсі, так. Розжився попередженням від Адміністрації за довгі рекламні павзи.]

Зараз Біхьона чув лише я. Ми говорили через «мережу докебі», якою могли користуватися лише вони. Очевидно, що Біхьон порушував правила, дозволивши мені нею скористатися.

[А знаєш, я вирішив не звертати увагу на подібні дрібниці. Ну поїздю туди-сюди у Бюро, ну то й що? Ти мені краще скажи: звідки дізнався про «випадкову коробку?»]

Та як, просто наткнувся на неї.

[Шляк би її трафив. Хто ж знав, що тут лишаться артефакти мого буремного минулого. Що ця коробка тут забула?..]

Буремного минулого? 

Тиша. 

Стривай. Тільки не кажи, що це ти створив цю абсурдну штуку.

У «Способах вижити» про це ніде не йшлося. Навіть я, читач, цього не знав.

[Гх, бодай його! Якби ж я по молодості не був таким жаднючим…]

— Ого, смакота! — захоплений вигук Хівон перебив ниття Біхьона. — Не очікувала такого.

Десять хвилин тому завдяки здібності Сани ми без пригод знайшли своїх компаньйонів. На щастя, Хівон і Хьонсон охороняли периметр до нашого повернення.

— Поїж, буде краще заживати.

— Слухай, дійсно. Мені вже кращає, кращає, — Юн Хівон розім’яла плечі, щоб перевірити. А все тому, що м’ясо підземних істот містило детоксиканти. — Ну то що, багато предметів здобув? Окрім цієї магічної печі…

— Забрав з собою кілька речей, — відповів я і поглянув на Хьонсона.

Той кілька разів то знімав, то надягав «Старий сталевий щит», який я йому подарував. Після чого, як зачарований, знову прийнявся його полірувати. Ніби нове авто придбав.

[Персонаж «Ї Хьонсон» починає відчувати до вас відданість]

Хівон заздрісно обвела Хьонсона поглядом.

— А для мене щось корисне знайдеться?

— Ні.

— А цей меч?

— Він мій.

— Гм… А з м’ясом що? Роздаси людям?

— Якщо у них є монети.

— Але ж… Ну ти і скнара, Кім Докча.

— Скажімо так, я дуже-дуже хочу вижити.

Поки ми передавали одне одному смажену щурятину, тунель скінчився. Довкола посвітлішало, попереду з’явилися люди, але атмосфера серед них панувала дивна. Звідки у всіх з’явилася ця тривожність і метушливість?

[До сплати лишилося 20 хвилин]

[Підготуйте плату за життя]

Тільки тоді я перевірив час. Точно. Вже майже пора. Аж дивно, наскільки страшно може звучати слово «плата».

— Монет, монети, прошу!

— У мене не вистачає монет! Будь ласка, дайте хоч трошки…

Вони легко могли б заплатити сто монет, якби до цього чесно виконували умови сценарію, — але таких були одиниці.

— Я заплачу вам мільйон, ні, десять мільйонів вон! Хто-небудь, продайте сто монет!

Курс монет стрімко зростав. Хто б міг подумати, що валюта, яка раніше нічого не коштували, після апокаліпсису почнеться цінуватися на вагу золота?

У цей час одна група людей усміхнено спостерігала за метушнею здалеку. Інхо та банда Чьольду вже мали вдосталь монет.

Кілька жінок припали до членів банди.

— В-ви ж казали, що дасте мені сотню монет! — вигукнула одна з них.

— Гм-м-м, хіба? Шось не помню.

— Що?..

— Але я постараюсь вспомнить, якшо даси ше раз тобі присунуть. Ну, лади?

Хівон розлючено оголила свого меча.

— Кляті виродки…

[Атрибут персонажа «Чон Хівон» скоро пробудиться]

Настав час Хівон. Я не заперечував проти того, щоб її атрибут пробудився у цій ситуації, але краще б вона проявила терпіння і отримати саме той, про який думав я.

Пролунало ще одне системне повідомлення.

[Скоро відбудеться сплата за життя]

— Б-будь ласка! Рятуйте!

Мої компаньйони принишкли. Хьонсон похнюпився, а Хівон стисла в руці меч і гірко прикусила губу.

Усі розуміли, як виглядає «плата за життя». Усі її пережили.

— Докча-ссі, — глянула на мене Сана.

— Так.

Усе в цьому світі обертається навколо монет. Маючи їх, будь-хто міг отримати хороші предмети або високі характеристики. За монети можна було придбати що завгодно.

[Кілька сузір’їв приєдналися до трансляції через запрошувальне посилання]

[Сузір’я «Таємничий інтриган» спостерігає за вашим вибором]

[Сузір’я «В’язень Золотого Обруча» спостерігає за вашим вибором]

[Сузір’я «Демоноподібна Суддя Полум’я» спостерігає за вашим вибором]

І в цю мить, — з усіх людей на станції, — я мав найбільше монет.

____________

Ми живі! :D Перепрошуємо за довгу відсутність. Про причини ми писали в нашому телеґрам каналі. Тепер будемо повертатися з новими силами 💪🏻