Хранитель тіней (4)

Том 1. Розділ 23 - Судний час

Коробка випадкових предметів. У «Способах вижити» це був лімітований предмет з магазину, який продавався протягом минулого сценарію. [О ні, чого вона тут?] — запізніло сполохався Бірю. — [Її ж в-відразу заборонили!] В оригінальному сюжеті майже не йшлося про те, як саме вона тут опинилася. Коробку додали в крамницю задовго до запуску сценаріїв на планеті 8612, але Виконавче бюро Зоряного етеру заборонило його продаж. Якщо вкласти у коробку звичайний предмет, то можна натомість беззастережно витягти звідти предмет високої якості. Такий предмет міг кардинально змінити баланс у сценаріях, не кажучи вже про його захмарну ціну — мільйон монет. Сузір’їв не на жарт розлютили такі розцінки, а пришелепуватого докебі, який вигадав предмет, звільнили з Виконавчого бюро. [С-сузір’я. Тут таке… Не знаю, як воно тут опинилося… Ґя-я-я-я! Кінець трансляції!] [Канал №БІ-7623 тимчасово закрито] Бірю поквапом закрив канал і повідомлення сузір’їв зникли. Мені навіть стало шкода, що не побачу їхніх реакцій, але рішення тут приймав не я. Коробка переді мною зненацька затрусилась. Схоже, жереб предметів мав ось-ось початися. [Поклавши до скрині меч, ви отримаєте предмет такого ж типу!] [Жереб розпочався!] Коробка випадкових предметів приймає звичайні речі, а натомість дає вам шанс витягнути предмет того ж типу, але вищої якості: будь-що від класу «C» до «SSS». Результат повністю залежить від вашої вдачі. [Застосовані предмети пов’язані з певним сузір’ям!] [Шанс на появу предмета, пов’язаного з цим сузір’ям, значно зріс!] Що?.. Хоч цього повідомлення я не очікував, та не було схоже, що це мені якось нашкодить. Від очікування аж пітніли долоні. Я так не нервувався, навіть коли придбавав випадковий предмет в онлайн грі. Будь ласка, дай мені клас «А»… [Ви отримали висококласний предмет!] [Кількість доступних коробок випадкових предметів: 0] Тим часом коробка перестала дрижати і згасла. Я озирнуся на Сану та Ґірьона, що нетерпляче поїдали її очима. — Ну що, відкриваємо? — Звісно! Так і вчинили. — О-ого! — аж скрикнув від здивування хлопець. Предмет, до речі, вартував такої реакції. Розкішне срібне руків’я та білосніжне лезо, що формою дещо нагадувало Зламану Віру… Я негайно викликав інформаційне вікно. [Інформація про предмет] Назва: Незламна Віра Оцінка: Зоряна реліквія Опис: У прадавні часи цей меч належав герою на ім’я Кайзенікс, котрий очолював Ґрюсад в Епоху Великих Демонів. Отримавши абсолютну владу над етером, Кайзенікс створив «Клинок віри», котрий містив у собі жар вогню, непроглядну пітьму і сяйво небес. Також цей предмет підвищує Силу та Витривалість на 2 рівні. Від прочитаного у мене аж мову відняло. Ні… Хіба це можливо? Хочете сказати, що це не просто рейтинговий предмет, а ціла зоряна реліквія? — Д-Докча-ссі! Виглядає, як щось супер-рідкісне, ні? Супер-дупер, сказав би я. У «Способах вижити» усім предметам присвоювали літерний рейтинг. Усім, окрім зоряних реліквій. І причина навіть не в силі цих предметів, а в їхніх виключних якостях. Кожна зоряна реліквія містила силу справжнього сузір’я. Могутність їхня різнилася в залежності від того, чи було сузір’я героєм у якомусь світі, та наскільки відомим. Так чи інакше, кожен такий предмет черпав силу від сузір’я і мав неозначену цінність. До речі, ця реліквія підняла мої силу та витривалість на два рівні, а отже, враховуючи, що предмети класу «А» підіймають загальні характеристики лише на один, цей меч аж ніяк не поступається предметам класу «S». Чунхьок ще не здобув подібного предмета. Я озирнувся на Сану та Ґірьона. — Можна, я його заберу? — Звісно, — навипередки відповіла жінка. — Меч однозначно належить тобі. Ґірьон схвально закивав. Я перевів погляд на Мьон’о, але той був надто зайнятий бездумним обглитуванням смаженої щурячої ноги. Дивно… а я думав, він мене зненавидить. [Ви здобули зоряну реліквію] [Власник зоряної реліквії зацікавився вами] Повідомлення вказували на те, що це сузір’я десь-таки існувало. Пізніше пошукаю його у «Способах вижити». — Тоді вертаємось. Ззовні багато щурів, тож нічого, окрім Магічної печі, можна й не брати. — А як ми відшукаємо дорогу назад? — Ґірьон без проблем нас проведе. Використай Міжвидову комунікацію, і… Однак від моїх слів Ґірьон спохмурнів. — Хьон, я… — Що таке? — Поблизу не лишилося комах. Тільки зараз до мене дійшло, що усіх комах навколо мало б розірвати від тиску аури хранителя тіней. Про це я чомусь наперед не подумав. — Що, правда, жодної комахи? Хоч жменя та й мала вижити. Відійдемо трохи від сховку, а там спробуємо твою здібність… Ніякого співчуття купка мертвих комах у мене не викликала: їх і так нескінченна кількість по всьому світу. А от Ґірьон досі стояв засмучений. — Взагалі, є одна, яку я міг би покликати…  Він заплющив очі і зосередився. За мить… — Докча-ссі, а з Ґірьоном точно все в порядку? Хлопчик розплющив очі. Його погляд дедалі розосереджувався, а з ніздрів заюшила кров. — Ґірьон? Раптом печеру голосно струснуло, і зі стелі на нас посипалася пилюка. Схоже, джерело знаходилося десь на поверхні, над нами. Від раптового усвідомлення у мене по спині пробіг холодок. — Ґірьон! Ї Ґірьон, чуєш? Отямся! — Угх… Хьон? Погляд Ґірьона знову став нормальним. — Ґірьон, зупини здібність! Негайно! Здивований Ґірьон скорився і печеру перестало трусити. Я полегшено зітхнув. На поверхні в цей час бігали надзвичайно небезпечні тварюки. Ціле море чудовиськ, включно з носорогами сьомого рангу. Серед них міг бути й король комах. Його роль і силу було зрозуміло з назви. — Ну ти й дав жару… — я поклав руку на Ґірьонове чоло і більше нічого не сказав. Відчайдушна дитина направду збиралася закликати короля комах з поверхні… Він, що, Жан Анрі Фабр?* Нас тут ледве живцем не поховало. *[1] Жан Анрі Фабр – французький ентомолог. Засновник етології комах. — Поки що забудь про цю навичку. Не використовуй її, доки я не скажу. Зрозумів? — Так… — похнюплено відповів Ґірьон. Після такого нам лишалося тільки чекати. — Тут така пітьма, що ще, глядиш, забейкаємося кудись. Краще посидимо тут трохи, а як поблизу знову повилазять комахи, рушимо. Межа Пітьми таїла в собі небезпеку. Зайти в неї легко, але нерідко люди зникали на день-два за найменшої помилки. Тоді Сана здійняла руку: — Якщо ми вже зібралися назад, то я могла б замінити Ґірьона. — Як?.. Я збирався пожартувати, чи не здатна вона раптом зав’язати діалог з Межею пітьми, але не став – забагато сарказму. — У мене схожа здібність, — непевно відповіла вона. І тут я зрозумів, що все ще не знав ні атрибутів Сани, ні її спонсора. — І що ж це таке? — Ну, здібність досить заплутана. Заплутана? — Даруй, Сана, можна запитати? Який у тебе атрибут? Я дійсно не знав, бо її не було серед персонажів оригінального роману. Ї Ґірьона і Хана Мьон’о теж. — А, розумієш… — знітившись, замовкла Сана. Я б не почувався таким розчарованим, якби міг застосувати на ній «Список персонажів». Все ж я вирішив протестувати здібність ще раз. [Ви застосували ексклюзивну навичку «Список персонажів»] [«Список персонажів» не має записів про цю особу] Ну звісно ж… А втім, було й: [Збираємо інформацію про вказану особу] Га?.. Такого мені бачити ще не доводилося. Проте, я отримав ще одне системне повідомлення, коли Сана застосовувала «Перекладач». Його я теж почув уперше. Невже «Список персонажів» можна з часом доповнювати? Можливо… Зібравшись з думками, я вирішив не влаштовувати Сані допит. — Забудь. Так тримати, між іншим. Не дозволяй кому завгодно дізнаватися свої атрибути. — Ти не хто завгодно, Докча-ссі! Я довіряю тобі! От тільки вираз її обличчя говорив протилежне. Раптом, мене осяяло. — Ю Сано, можеш розповісти мені про свого спонсора? — Вибач, — схиливши голову, відповіла вона. Слово ледь зірвалося з її тремтячих уст. Судячи з усього, контракт Сани з її спонсором містив додаткові умові. Наприклад, заборону розголошувати деяку інформацію під страхом смерті. Я точно не знав, що то за спонсор, але, з огляду на все, вони вирішили підійти до тренування Сани серйозно. — Все добре. Я розумію. — Дякую тобі, чесно. Знайшла за що дякувати. Від її м’якої відмови мені стисло у грудях. Як читач, я не міг витерпіти недомовок в історії. — Нумо, спробуй використати свою здібність. За мить на пальцях Сани тьмяно засяяла золота нитка і простягнулася у темряву. — Направду, я встигла пов’язати цю «нитку», перш ніж мене викрали щури. Один кінець оповив її палець, а інший — щось або когось ззовні. Можливо, навіть Хьонсона або Хівон. — Рушаймо. Сана не могла просто натрапити на таку здібність під час стартових сценаріїв. Я був майже впевнений, що це була стигма її спонсора. До речі, схожа на «нитку» для втечі з лабіринту. Лабіринту… Щось мені підказувало, що я знав це сузір’я. [Канал №БІ-7623 відкрито] У вухах знову задзвеніли повідомлення від сузір’їв. [Декілька сузір’їв скаржаться на стабільність трансляції!] [Сузір’я «Глибинний Дракон Чорного Полум’я» цікавиться, що випало з коробки випадкових предметів] Так вони нічого не бачили? Шкода. [Трясця! Той чорт мені ледве канал не загубив… Ха-ха-ха! Як ти тут без мене: живенький, здоровенький?] І прозвучав приємний… ні, просто знайомий голос. Біхьон. *** [І оце все ти витворив, поки мене не було?] Тебе ж через мене в Бюро затримали? [Ну, в якомусь сенсі, так. Розжився попередженням від Адміністрації за довгі рекламні павзи.] Зараз Біхьона чув лише я. Ми говорили через «мережу докебі», якою могли користуватися лише вони. Очевидно, що Біхьон порушував правила, дозволивши мені нею скористатися. [А знаєш, я вирішив не звертати увагу на подібні дрібниці. Ну поїздю туди-сюди у Бюро, ну то й що? Ти мені краще скажи: звідки дізнався про «випадкову коробку?»] Та як, просто наткнувся на неї. [Шляк би її трафив. Хто ж знав, що тут лишаться артефакти мого буремного минулого. Що ця коробка тут забула?..] Буремного минулого?  Тиша.  Стривай. Тільки не кажи, що це ти створив цю абсурдну штуку. У «Способах вижити» про це ніде не йшлося. Навіть я, читач, цього не знав. [Гх, бодай його! Якби ж я по молодості не був таким жаднючим…] — Ого, смакота! — захоплений вигук Хівон перебив ниття Біхьона. — Не очікувала такого. Десять хвилин тому завдяки здібності Сани ми без пригод знайшли своїх компаньйонів. На щастя, Хівон і Хьонсон охороняли периметр до нашого повернення. — Поїж, буде краще заживати. — Слухай, дійсно. Мені вже кращає, кращає, — Юн Хівон розім’яла плечі, щоб перевірити. А все тому, що м’ясо підземних істот містило детоксиканти. — Ну то що, багато предметів здобув? Окрім цієї магічної печі… — Забрав з собою кілька речей, — відповів я і поглянув на Хьонсона. Той кілька разів то знімав, то надягав «Старий сталевий щит», який я йому подарував. Після чого, як зачарований, знову прийнявся його полірувати. Ніби нове авто придбав. [Персонаж «Ї Хьонсон» починає відчувати до вас відданість] Хівон заздрісно обвела Хьонсона поглядом. — А для мене щось корисне знайдеться? — Ні. — А цей меч? — Він мій. — Гм… А з м’ясом що? Роздаси людям? — Якщо у них є монети. — Але ж… Ну ти і скнара, Кім Докча. — Скажімо так, я дуже-дуже хочу вижити. Поки ми передавали одне одному смажену щурятину, тунель скінчився. Довкола посвітлішало, попереду з’явилися люди, але атмосфера серед них панувала дивна. Звідки у всіх з’явилася ця тривожність і метушливість? [До сплати лишилося 20 хвилин] [Підготуйте плату за життя] Тільки тоді я перевірив час. Точно. Вже майже пора. Аж дивно, наскільки страшно може звучати слово «плата». — Монет, монети, прошу! — У мене не вистачає монет! Будь ласка, дайте хоч трошки… Вони легко могли б заплатити сто монет, якби до цього чесно виконували умови сценарію, — але таких були одиниці. — Я заплачу вам мільйон, ні, десять мільйонів вон! Хто-небудь, продайте сто монет! Курс монет стрімко зростав. Хто б міг подумати, що валюта, яка раніше нічого не коштували, після апокаліпсису почнеться цінуватися на вагу золота? У цей час одна група людей усміхнено спостерігала за метушнею здалеку. Інхо та банда Чьольду вже мали вдосталь монет. Кілька жінок припали до членів банди. — В-ви ж казали, що дасте мені сотню монет! — вигукнула одна з них. — Гм-м-м, хіба? Шось не помню. — Що?.. — Але я постараюсь вспомнить, якшо даси ше раз тобі присунуть. Ну, лади? Хівон розлючено оголила свого меча. — Кляті виродки… [Атрибут персонажа «Чон Хівон» скоро пробудиться] Настав час Хівон. Я не заперечував проти того, щоб її атрибут пробудився у цій ситуації, але краще б вона проявила терпіння і отримати саме той, про який думав я. Пролунало ще одне системне повідомлення. [Скоро відбудеться сплата за життя] — Б-будь ласка! Рятуйте! Мої компаньйони принишкли. Хьонсон похнюпився, а Хівон стисла в руці меч і гірко прикусила губу. Усі розуміли, як виглядає «плата за життя». Усі її пережили. — Докча-ссі, — глянула на мене Сана. — Так. Усе в цьому світі обертається навколо монет. Маючи їх, будь-хто міг отримати хороші предмети або високі характеристики. За монети можна було придбати що завгодно. [Кілька сузір’їв приєдналися до трансляції через запрошувальне посилання] [Сузір’я «Таємничий інтриган» спостерігає за вашим вибором] [Сузір’я «В’язень Золотого Обруча» спостерігає за вашим вибором] [Сузір’я «Демоноподібна Суддя Полум’я» спостерігає за вашим вибором] І в цю мить, — з усіх людей на станції, — я мав найбільше монет. ____________ Ми живі! :D Перепрошуємо за довгу відсутність. Про причини ми писали в нашому телеґрам каналі. Тепер будемо повертатися з новими силами 💪🏻