Розділ 237. Епізод 45 — Асоціація Гурманів (2) 

Персефона м’яко засміялася. 

[Чому? Тобі не подобається? Сусідня архангел сказала мені, що тобі таке до смаку.] 

— Це цілковите непорозуміння. 

[Грмм...] 

Голос Персефони звучав із жалем. Для розуміння: Персефона зараз була у формі Ю Джунхьока. Пощастило, що вона не вдягнула китайську сукню. 

[Тоді як щодо цього?] 

— Заждіть!.. — до того, як я встиг договорити, зовнішність Персефони знову змінилася. Я думав, що вона обернеться на Ю Сану в китайській сукні, але цього разу була несподіванка. — Ні, це... 

Персефона посміхнулася, а я почервонів, хоча знав, що це була Персефона. Вона мала вигляд «карательки», яку я бачив раніше. 

[Я помітила, що ти тоді не міг відвести від неї погляду. Он воно як?] 

Біла шкіра відкрилась збоку сукні, і я рефлекторно заплющив очі, вигукуючи: 

— ...Годі дражнитися! 

[Хуху, це справді весело.] 

Персефона сміялася, як дитина, перш ніж знову змінити вигляд. Цього разу це була зовнішність Ю Сани. Вона мала охайний офісний вигляд замість китайської сукні та підв’язок. Я побачив видовище з часів Майнософту та почувався дивно. Ю Сана завжди говорила зі мною в цьому вбранні. 

Ю Сана-ссі, будь ласка, будь в порядку. Я трохи хвилювався, що вона була з Хан Суйон... все ж, це — Ю Сана, тож я вірив, що все буде добре. 

Персефона продовжувала усміхатися. 

[Іди за мною. Я прийшла тебе зустріти.] 

Я кивнув та пішов за нею. Я вийшов із кімнати очікування та трохи занервував від кількох поглядів сузір’їв. Я йшов із Персефоною та бачив сузір’я. Чомусь я почувався, наче її молодший слуга. 

Зовсім скоро ми з Персефоною дійшли до величезного ліфта в центрі вестибюля. Можливо Фестиваль Асоціації Гурманів проводять на найвищому поверсі замку. 

Двері ліфта, який нагадував велетенську кришталеву кулю, відчинилися, і ми з Персефоною зайшли. Моє тіло здавалося трохи важчим, і темрява Темного Виміру розгорнулась поза прозорою кришталевою кулею. Поза горизонтом виміру виднівся чудовий світ Зоряного Потоку. 

[Ти вже не можеш дочекатися.] 

— Я швидше трохи нервую. 

Персефона засміялась, наче розуміла моє серце. 

[Я рада, що ти живий. Минулого разу ти був втіленням, а зараз — сузір’я.] 

— Я все ще новачок. Я не впевнений, чи мені можна сюди приходити. 

Я хотів бути скромним, але обличчя Персефони застигло від моїх слів. 

[Яка, на твою думку, моя позиція в Асоціації Гурманів? Хіба так важко привести нового члена?] 

— Я не це мав на увазі... 

[Я жартую.] 

— Будь ласка, досить насміхатися з мене. 

[Думай про це як інвестицію в майбутнє, оскільки я не знаю, наскільки перспективним сузір’ям ти будеш надалі. Це щось, що тобі колись доведеться витерпіти.] 

Я відчував це раніше, але не знав, чому королева була такою доброю зі мною. Єдине, про що вона попросила в обмін на візит Святої, що Мечем Ламає Небо, в Тартар, — це взяти участь у Фестивалі Асоціації Гурманів. 

Можливо, вона знала. Насправді умова відвідання Асоціації Гурманів була вигідною для мене, не для неї. Вона зробила повноцінний дебют мене як сузір’я. 

Її обсидіанові очі сяяли. 

[Який завеликий твій статус зараз? Він не може бути оповідного рангу.] 

Можливо інші сузір’я не знали, що я мав оповідний ранг. Я подумав мить перед тим, як відповісти: 

— На наступному бенкеті сузір’їв я буду на другому поверсі. 

Очі Персефони розширилися від моїх слів. Вона думала, що я щонайкраще буду мати історичний ранг. Було досить приємно бачити королеву Потойбіччя такою присоромленою. Однак у її погляді також була суміш глибокого занепокоєння. 

[Будуть сузір’я, які заздритимуть тобі.] 

— ... 

[Деякі сузір’я спробують перетягнути тебе на свій бік.] 

— Я цього очікую. 

Я був готовий. Сузір’я, яких я зустріну в майбутньому, не будуть простими. Вони будуть заздрити чи намагатися перетягнути мене на свій бік. У будь-якому разі, це було небезпечно. 

[Однак більшість сузір’їв будуть до тебе байдужими.] 

— ...Га? 

[Досі ти не міг цього відчути, тому що бував тільки там, куди сягає вплив сценарію Корейського півострова... Не забувай, це — Асоціація Гурманів.] 

Асоціація Гурманів. Грандіозне зібрання високорангових сузір’їв Зоряного Потоку. 

Раптом сміх Персефони здався страшним. 

[Я не буду тобі нянькою, як під час бенкету сузір’їв. Цього разу я хочу побачити твої дії і твою власну силу.] 

Двері ліфта відчинилися зі дзвінком, і Персефона зникла в бенкетній залі. Лишившись на самоті я завагався перед тим, як вийти з ліфта. 

[Деякі сузір’я виказують свою зацікавленість у вас.] 

Деякі сузір’я глипнули на мене, коли я вийшов, але інтерес швидко зник. Мені ще пощастило. Було б важче рухатися, якби на мене посипався надмірний інтерес. 

Тільки на першому поверсі вестибюля не було сузір’їв, які існували як символічні тіла. Всі були гуманоїдами або живими істотами цього світу. Не було жодного сузір’я, хто хвилювався би про використання ймовірності. 

Деякі сузір’я, що зайняли бенкетну залу, здавалися тими, про кого я читав у «Шляхах Виживання». Першим, хто виділявся, був чоловік в одязі вікінга, який зайняв центр зали. Він був би незнайомцем, якби я не впізнав його за велетенським молотом на його спині. 

[Найкраща з першого покоління оповідей це, звичайно ж, «Дракон, який Їсть Молот».] 

Сузір’я туманності Асґард, Грім Четверга говорив збудженим голосом. Тоді з іншого боку відповіла жінка: 

[Про що ти говориш? Найкраща, очевидно, «Діти Світанку». Рейтинги також найвищі.] 

Вона була богинею в білій сукні, вишитій зорями. Якщо я правильно пам’ятав, вона була сузір’ям туманності Дерева Варти, «Богиня Світанкової Зорі». 

Здається, була суперечка щодо того, яка оповідь була найкращою. Битися за кращість, все було точно так, як і в «Шляхах Виживання». Було зрозуміло, чим було це місце, через присутність тут сузір’їв, яких було складно побачити на Корейському півострові. Навіть могутня «Персефона» була звичайним сузір’ям в Асоціації Гурманів. 

[Сузір’я «Демоноподібна Вогняна Суддя» підтримує вас.] 

На щастя, єдиною втіхою було те, що канал досі працював. Так, мені не можна було бентежитися в подібному місці. 

Я тихо підійшов до однієї з центральних груп Асоціації Гурманів та мовив до сузір’їв. 

— Пе... 

Однак ніхто на мене не глянув. Наче для присутніх сузір’їв я не існував. Я зібрав свою хоробрість та торкнувся плеча сузір’я поруч зі мною. 

— Перепрошую. 

Цього разу реакція була. Сузір’я глянуло на мене перед тим, як зачепити моє плече та піти до центру зали. 

「Кім Докча дуже добре знав це відчуття.」 

Мені здавалося, наче я був самотнім у цьому світі. Раптом голоси багатьох сузір’їв здалися віддаленими. Вони точно були в одному місці, але десь далеко. Я зрозумів, що мала на увазі Персефона з «байдужістю». Асоціація Гурманів будувала власний бар’єр, щоб запобігти вступу нових людей, як я. 

[Сузір’я «Демоноподібна Вогняна Суддя» дивиться на вас сумними очима.] 

...Але я не міг здатися. Мені треба було якось пробити тріщину. 

Я розширив своє поле зору та озирнувся по периферії Асоціації Гурманів. На додачу до Сузір’їв, які перемовлялися в центрі бенкетної зали, там також були ті, хто стояв сам. Вони також були членами Асоціації Гурманів і точно були могутніми. 

Скраю бенкетної зали були численні панелі, як ті, які були у кімнаті очікування. Там були відео сценаріїв, які відбувалися по всьому світі. Я придивився ближче, і побачив мить, коли я став Демоном-Королем Спасіння, що програвалась на маленькому екрані в кутку. 

Однак жодне сузір’я не дивилося. Сценарій Корейського півострова, який я пережив, був просто прохідною оповіддю. Панель поруч із цією показувала трансляцію Корейського півострова в реальному часі. Здається, то був канал Біхьона. 

На екрані вродлива дівчина із зачіскою боб говорила маячню. 

—Той покидьок Кім Докча, впевнена, що він зараз почувається задоволеним. 

Я не міг не посміхнутися знайомому голосу. Хан Суйон не змогла б казати це лайно, якби знала, де я був зараз. 

—Агов, як успіхи зі збором Каміння Безодні? Вам треба зібрати добре. Ви будете раді, коли доведеться використати їх пізніше. 

—...Докча-ссі справді віддав такий наказ? 

—Звичайно! 

Я відчув велику тугу, коли побачив Хан Суйон та Ю Сану на екрані. Я думав, що дивитися далі буде сумніше, тож повернувся до іншого каналу. 

На екрані була звичайна «оповідь масового виробництва». Оповідь називалася «Легенда Легендарного Повернення з Іншого Світу». Вона мала третьосортний запашок навіть від назви, і вміст точно був про репатріанта, який врятував світ і був щасливим. Все ж було варто подивитися. Вона чимось нагадувала «Шляхи Виживання»... промова протагоніста була схожа на Ю Джунхьокову. Я спостерігав за оповіддю, і з’явилося повідомлення. 

[Хочете увійти до зіркового оцінювання?] 

О, це була система, яка давала зірки кожній оповіді. Я обережно поклав руку на коробку «балів зірки» поруч. Тієї миті пролунав чийсь голос. 

[Це моя улюблена оповідь.] 

Я озирнувся та побачив, що там стояв старий чоловік. Я легко відповів: 

— Це цікава оповідь. 

[Хуху, правда ж? Цей друг має хороший смак.] 

Насправді ця оповідь не пасувала Асоціації Гурманів, яку я знав. Асоціація Гурманів не любила такі оповіді масової продукції. Сузір’я Асоціації Гурманів були вже по горло ситі ними, коли вийшли такі концепти, як «дев’яте коло» та «майстер фехтування». Ця Легенда Легендарного Повернення з Іншого Світу мала їх обидва. 

— Ви вкладались в цю оповідь? 

[Так і є. Кеке. Я показую її щороку. Я просто хотів, щоб ще хтось дізнався про оповідь. Вона справді хороша й весела, але я не знаю, як це сказати.] 

— Я розумію це відчуття. 

Чомусь я радів. Я також постив про «Шляхи Виживання» на кожному сайті спільноти, який я відвідував, поки читав. Більшість людей просто лаяли мене, але... у будь-кому разі, цей старий був як я. 

Старий зітхнув та додав: 

[Ці всі просто пирхають, якщо я її раджу. Молодші вже мають високі погляди... вони зайняті оповідями першого покоління.] 

Це було неочікуваним зауваженням. Звичайно, була певна напруга в Асоціації Гурманів. Чим вища їхня позиція в Зоряному Потоці, тим сильніша тенденція. 

Цього разу було чути бурмотіння сузір’їв, які проходили повз. 

[Цей невгамовний знову тут.] 

[Цк, цк, він не має поняття, що таке хороша оповідь, через свій вік...] 

...Невгамовний? Здається, це прізвисько старого, що стояв поруч зі мною. Я пригадав, що було сузір’я зі схожим прізвиськом у «Шляхах Виживання». 

[Прибери це! Це не оповідь, тож нахуй її!] 

Тієї миті зіркова оцінка, прикріплена до Легенди Легендарного Повернення з Іншого Світу змінилася. 

★ 1.3/5 -> ★ 1.1/5 

Оцінка стала нижчою. Очевидно, хто це робив. 

[В-вони!] 

Це був так званий «терор зіркового балу». Старий закричав на сузір’я, які зникли. Я подумав, що розумію почуття старого, та підвів руку до відділення зіркового балу. 

— Я не думаю, що оповідь настільки жахлива, щоб мати таку оцінку. 

Почувся звук, і зірковий бал виріс. Старий повернув голову до мене через звук. 

— Насправді, я не впевнений, чому в оповідей є бали. Кожна оповідь має свою цінність. Це оповідь, яка цікава для когось, а для когось іншого — спасіння. 

Старого мої слова здивували. Він облизнув губи кілька разів перед тим, як пробурмотіти захоплено: 

[Ти не такий, як теперішні молоді сузір’я... ти маєш хороше відчуття цінності...] 

— Це нічого. 

Усі думали б як я, якби витерпіли оповідь, схожу на «Шляхи Виживання». Настрій старого покращився, і він мені усміхнувся. 

[Ти здаєшся хорошою компанією. Який твій модифікатор? Я не мав нагоди спитати.] 

Чи буде це хорошою оповіддю? Я усміхнувся та проголосив: 

[Я — Демон-Король Спасіння.]