Розділ 236. Епізод 45 — Асоціація Гурманів (1) 

Анна Крофт мовчала всю дорогу до Замку Оро. Вона іноді дивно посміхалася, коли ми зустрічалися поглядами, але не починала розмову. 

Мені б хотілося прочитати її думки, але моє розуміння Анни Крофт було таке низьке, що я не міг активувати другий етап Точки Зору Всезнаючого Читача. 

В оригінальному романі Анна Крофт мені не подобалася. Я не міг на пальцях обох рук порахувати, скільки разів вона вбила чи зрадила Ю Джунхьока. 

Атмосфера у кареті була дивною, тому що і я, і Анна Крофт мовчали. Селена Кім пітніла. 

— ...Тож ми прийшли разом. Втілення Асґарду були запрошені. 

Лагідна натура Селени Кім означала, що дівчина не могла витерпіти подібну атмосферу та продовжувала казати непрошені речі. В будь-якому випадку, для мене було вигідно почути більше інформації. 

— Ясно. Ви частина Асґарду? 

— Так. Це була домовленість Анни. 

— Ви обрали гарну туманність. 

— Ахаха, мені просто пощастило. Завдяки цьому я можу насолоджуватися подібною розкішшю. Інші втілення не запросили... 

Селена Кім здавалася трохи схвильованою. Що ж, запрошення до Асоціації Гурманів мало значення, відмінне від бенкету сузір’їв. Якщо бенкет сузір’їв був зібранням усієї аристократії, то Асоціація Гурманів більше нагадувала зібрання найвищих класів. 

Все ж це не обов’язково було добре. Цікаво, чи Селена Кім і далі так думатиме, коли прибуде. 

— Айріс, чому ти нічого не кажеш? Ти казала, що хотіла знову зустрітися з Докчею-ссі. 

— Блин! (Блін!) Коли це я таке казала? 

— Ця мала... хіба ж не ти говорила про Кім Докчу з часів останнього бенкету? Ви довго не бачились, тож скажи щось. 

Обличчя Айріс почервоніло від піддражнювань Селени Кім. Айріс помітила мій погляд та обережно сказала: 

— Ви — Демон-Король Спасіння... так? 

Я сумнівався, чи вона була тою ж нахабною дитиною, що і раніше, але вирішив бути ввічливим: 

— Правильно. 

— ...Вам незручно з нами бути? 

— Чому мені може бути незручно? 

— Ми — просто втілення. А Демон-Король Спасіння... 

Вираз обличчя Селени Кім також змінювався. Я якось забув, але я відрізнявся від них. Розрив між втіленням та сузір’ям був наче розривом між небом і землею. 

Інші сузір’я сказали б: «Ці комахи нарешті зрозуміли, з ким розмовляють». Звичайно, я таким не був. 

— Все гаразд. Я колись був втіленням. 

Селена Кім, здається, полегшено зітхнула. Айріс трохи похоробрішала і знову заговорила: 

— Тоді... можна мені дещо спитати? 

— Прошу. 

— У вас є втілення, з яким ви підписали Контракт Спонсора? 

— Нащо питаєш? 

— Е, ну... 

Селена натякнула за вагання Айріс: 

— Айріс. В тебе ще нема спонсора? 

— Я-я просто питаю! Просто цікаво! 

Два хвостика засіпалися, коли Айріс махала головою, і я пригадав Шін Юсон та Лі Ґільона. Ці діти, хай вони будуть в безпеці... 

Я ностальгічно мовив: 

— В мене є втілення на Корейському півострові. 

Обличчя Айріс змінилося від моїх слів. 

— А, можливо, та мала... 

Я кивнув. Здається, чутки про Шін Юсон поширилися скрізь. Сузір’я вже повідомили своїх утілень. 

Тоді сказала Анна Крофт: 

— Ти колись думав про те, щоби змінити втілення? 

Селена Кім витріщилася на Анну Крофт зі здивуванням. Анна Крофт продовжила: 

— В туманності Асґарду є багато здібних втілень. Багато талановитих друзів. Айріс — одна з них. 

Це була неочікувана пропозиція. Чому Анна Крофт таке пропонувала? Можливо, Асґард говорив про мене. Що ж, ми ще не заснували туманність формально. 

— Ви кажете, щоб я приєднався до туманності Асґарду? 

— Це не обов’язково одне і те ж. В Асґарді багато хороших втілень. Я просто кажу, що прийняти одне з них — не погано. Хіба ти не можеш відмовитися від Контракту Спонсора в будь-який момент? 

Розчарована Айріс знову глянула на мене з блиском в очах. Я беземоційно відповів: 

— У мене немає жодного наміру скасовувати свій Контракт Спонсора. 

— Тобі подобається та дівчинка? Її звати Шін Юсон? 

Я не відповів, і обличчя Айріс переповнилось розчаруванням. Моє розуміння про неї було дуже низьким, але зміну емоцій було легко видно. 

До того ж, Анна Крофт зробила дивне зауваження: 

— Наприклад, якщо втілення раптом помре... — На обличчі Анни Крофт була невідома усмішка. — Не будь таким здивованим. Це просто приклад. Це — можливість. Несподіваний нещасний випадок або раптове лихо може спричинити смерть втілення... Це звична річ. Якщо таке трапиться, то чи не зміниш ти втілення? 

— Несподіваний випадок? 

— Так, несподіваний випадок. Випадок, який трапляється несподівано. 

Я витріщився на Анну Крофт. Смерть Шін Юсон... я ніколи про це не думав. 

— Цього не станеться, поки я живий. 

— Ти не можеш знати. Неясно, як і коли працює Доля. 

...Доля? Атмосфера одразу ж здригнулась. Повітря заповнилось зловісною аурою і вся карета затрусилась. Обличчя Айріс та Селени Кім застигли. На їхніх руках виступила гусяча шкіра, поки вони з острахом дивилися на мене. 

Я не хотів цього робити. Я не хотів їх налякати та здатися лиходієм. Однак Анна Крофт перетнула межу, яку не слід було перетинати. 

[Якщо подібне станеться.] 

Іскри ймовірності з’явилися, коли я використав свій істинний голос. 

[Туманність «Асґард» занепокоєне.] 

[Сузір’я туманності «Асґард» попереджають вас!] 

Я почув непрямі повідомлення сузір'їв Асґарду у вухах. Тим не менш я не зупинився. 

[Якщо таке станеться, я знищу всі світи, які спричинили цю Долю.] 

Вплив шоку змусив вікна карети одночасно вибухнути. Застигнутий зненацька водій озирнувся назад. Навіть на зазвичай спокійному обличчі Анни Крофт було слабке здивування. Можливо, вона не знала, скільки саме «статусу» я мав. 

Незабаром по тому карета зупинилася, і почувся голос провідника: 

[Ми прибули до Замку Оро.] 

Я усміхнувся трійці, яка досі застигло сиділа. 

— Ходімо. 

*** 

Ми спустилися з карети, і нас провели до Замку Оро. 

Замок Оро. Цей замок — це один із головних домів для Асоціації Гурманів, розкинутих по всьому світові, яким володів член Асоціації Гурманів напряму. Можливо то був... я пригадав, що то був один з 72-х королів демонів. Може «Неосяжна Строгість»? 

[Їм було надано дозвіл увійти.] 

[Підтверджено. Заходьте.] 

Інтер’єр замку мав більш сучасний, ніж середньовічний стиль. Він нагадував вестибюль розкішного готелю. Форми посередніх символічних тіл було видно повсюди. 

[Деякі сузір’я звернули увагу на вашу присутність.] 

Нас провели до кімнати очікування в кутку вестибюлю на першому поверсі. Можливо, хтось ще не прибув. Я і трійця втілень Асґарду були єдині присутні. 

[Будь ласка, заждіть у кімнаті очікування. Втілення ще прибувають... а, Демон-Король Спасіння — сузір’я. Я приготую для вас окрему кімнату.] 

— Ні, все гаразд. Я буду тут. 

Провідник витріщився на мене, наче я був диваком, але скоро зник. Чесно кажучи, тут було комфортніше. Мені потрібен час, щоб зібратися з думками. 

На стіні кімнати очікування висіли панелі. Вони програвали другорядні сценарії, які зараз відбувалися по всіх вимірах... 

— Перепрошую, раніше... — то була Селена Кім. Вона могла вагатися через те, що сталося в кареті, але з сетингом «Шляхів Виживання» все було в порядку. 

Я м’яко усміхнувся і відповів: 

— Все гаразд. Я переборщив. 

Вираз обличчя Селени Кім трохи пом’якшав. 

— Ні, це ми були надто грубі. Вибачте, Демоне-Королю Спасіння. 

Її слова були значно формальнішими, ніж раніше. Я не хотів відмовлятися від вибачення, але щось відчувалось неправильно. Селена Кім не зробила нічого поганого. Вона була однією з небагатьох людей, які в «Шляхах Виживання» мені подобалися. Тією, кого я ненавидів, була безсоромна особа, що стояла в кутку і спостерігала. 

Тоді двері кімнати очікування відчинилися, і з’явився ще один провідник. 

[Втілення Асґарду, прошу, за мною.] 

Сузір’я Асґарду, певно, шукали їх. Селена Кім та Айріс кивнули мені перед тим, як піти. 

З іншого боку, Анна Крофт дивилась мене і не йшла. 

— В тебе надто багато сузір’їв у ворогах. 

— Це не те, про що тобі варто хвилюватися. 

Анна Крофт трохи насупилася на мою заяву. Вона не здавалася зляканою попри те, що сталося раніше. Вона була тільки втіленням, але мала контракт з усією туманністю. Можливо, високостатусні Асґардійці захищали її від мого «статусу». 

— Як товариші, які рухаються до спільної мети, я серйозно тобі раджу. Тобі це може не подобатися, але час співпрацювати з іншими сузір’ями. 

Спільна мета... 

— Ну, я не знаю твоєї мети, тому не можу відповісти. 

— Захист цього світу. Хіба ти не за нього борешся теж? 

Замість того, щоби відповісти, я поглянув на панель на стіні. Там були зображення втілень, роздертих лихами та сузір’ями. Я не відповів, і Анна Крофт пройшла повз мене. 

Тоді я відкрив рота: 

— Мені треба побачити, чи цей світ варто захищати. 

Обличчя Анни Крофт затверділо від моїх слів. Вона перевела погляд між стривоженим провідником та мною перед тим, як коротко зітхнути. 

— ...Сподіваюсь, ми зможемо поговорити пізніше. 

Вона зникла, і тільки я залишився в кімнаті очікування. Щойно я залишився сам, я тихо зібрався з думками. 

Я пригадав сузір’я Асоціації Гурманів, згаданих в «Шляхах Виживання», та подумав про сузір’я, яких можна було переконати. Я не забув їхні характеристики чи модифікатори. 

Мені пощастило на бенкеті сузір’їв, але не було гарантії, що це станеться знову. 

Якщо Асоціація Гурманів визначалася кругом спілкування, це буде мій повноцінний дебют. 

Залежно від враження, яке я справлю, і про що я говоритиму, напрям наступних сценаріїв зміниться. 

В ту мить двері кімнати очікування відчинились. 

Я подумав, що то був провідник, але цього разу на мене чекала неочікувана присутність. Тоді, коли я збирався щось сказати, вони заговорили першими: 

[Давно не бачились, Кім Докча. Я довго чекала.] 

Я почув чітку інтонацію Істинного Голосу, і усвідомив, ким була інша особа. Справді, королева Потойбіччя була надто лукавою. 

Я зітхнув та запитав: 

— ...Чому ви, в біса, так виглядаєте?