Розділ 224. Епізод 42 — Асмодей (5) 

— Як кумедно. Я ще навіть не «король демонів». Як я можу роздавати акції гігантської оповіді, не маючи її? 

— Ти можеш, якщо я допоможу. — У Асмодея була зарозуміла впевненість на обличчі. Це вираз, який робив становлення «королем демонів» простим. Я глянув на нього та продовжив: 

— ...Гаразд, я дам частку, якщо стану королем демонів. 

В ту мить зірки в небі замиготіли. 

[Кілька сузір’їв сильно розчаровані у вашому судженні.] 

[Сузір’я «В’язень Золотого Обруча» дивиться на вас розгубленим поглядом.] 

[Сузір’я, яке любить змінювати стать, хоче, щоби ви змінили стать.] 

Сузір’я показували сильну реакцію, як я й очікував. Однак я не міг нічого зараз вдіяти. Поки я не знав, як не програти Асмодею, я не міг зробити нічого, що могло налаштувати його проти мене. 

Асмодей засміявся, наче моя відповідь його задовільнила. 

— Хороше міркування. Скільки ти даси? 

— 30% 

Слабке розчарування промайнуло обличчям Асмодея. 

— Це замало. 

— А ти не надто жадібний? 

— 50%, і пропиши це в контракті. 

Який безсоромний шахрай. Якщо я віддам половину гігантської оповіді, я не зможу брати з нею сили без дозволу Асмодея. Я твердо похитав головою. 

— Я не можу підписати таку угоду. 

— Чому? 

Галька почала літати в повітрі. Це було відверте залякування, але я б не приходив сюди, якби міг попастись на таке. Я витріщився в небо та продовжив говорити: 

— Я не даватиму акції тільки тобі. 

Глибока тиша впала одразу ж після моїх слів. Обличчя Асмодея було порожнім, і він не розумів, що я маю на увазі. Зірки навколо мене затримали свій подих та вимагали пояснень. 

— 30% гігантської оповіді будуть випущені, як конкурентні акції. 

— ...Конкурентні акції? 

— Це означає, що хто-небудь, хто мені допоможе, отримає частину тих акцій. Скільки вони отримають повністю залежатиме від їхнього внеску до оповіді. 

Погляди, що дивилися на мене з неба, один за одним почали змінюватися. 

[Сузір’я «В’язень Золотого Обруча» робить зацікавлений вигляд.] 

[Кілька сузір’їв жадібні після ваших слів.] 

«Конкурентні акції» були останньою картою, що я міг запропонувати. Якщо мені треба було брати з собою звіра, щоб рухатися вперед, краще було збільшити вибір цих звірів. Асмодей помітив мої наміри, і вираз його обличчя затвердів. 

— ...Мене обманули. 

— Я не брехав. 

Галька, що літала в повітрі, кинулась до мене, точніше, до Ю Джунхьока. Це була сильна атака, яку не можна було так просто заблокувати. Для мене в минулому це було б важко, але не зараз. 

Тому що тепер я був не сам. Каміння в повітрі спіймали невидимі руки. 

[Кілька сузір’їв дивляться на «Диявола Хтивості та Люті».] 

Це була ситуація, в якій я проголосив конкурентні акції гігантської оповіді. Сузір’я, які націлилися на ці акції, не могли просто спостерігати за діями Асмодея. Асмодей стиснув зуби. Однак навіть він не хотів витрачати ймовірність в такому місці проти великої кількості сузір’їв. До того ж, тут було присутнє грізне сузір’я. 

[Сузір’я «В’язень Золотого Обруча» дивиться на «Диявола Хтивості та Люті».] 

Асмодей дивився в небо якийсь час перед тим, як прибрати свою силу. Каміння втратило підтримку та одразу ж впало на землю. 

[«Диявол Хтивості та Люті» розчарований у вас.] 

Асмодей говорив із жахаючим виразом обличчя: 

— Ти зробив помилку. Ти не той, хто стане королем демонів. Ти зараз просто викинув важливу можливість. 

Це був тон, який натякав, що він може надати цю можливість комусь іншому в будь-який час. Так, все ускладниться, якщо Асмодей об’єднається з кимось іншим. Тим не менш, я не відступив. 

— Що ж, думаю, це ти відкидаєш можливість, не я. 

Я думав про те, чому Асмодей мав обрати мене. Здоровий ґлузд казав, що для Асмодея було більше переваг у приєднанні до Беркана чи Мельдона, ніж до мене. Я був людиною та сузір’ям, а Мельдон і Беркан — демонами. 

Все ж Асмодей простягнув руку мені першому. Була вагома причина, по якій Асмодей обрав мене. Насправді обличчя Асмодея було напруженим від моєї відмови. 

— ...Це справді неприємно. Хіба ти не знаєш, що я король демонів? 

Великий демон робив такий вираз. Це було надзвичайно рідкісне видовище з перспективи «Шляхів Виживання». Я повільно похитав головою. 

— Неважливо, чи ти король демонів, чи сузір’я. Я просто хочу, щоби моя оповідь була найкращою. 

— Найкращою? 

— Ти маєш знати, про що я, оскільки належиш до Асоціації Гурманів. 

Вираз Асмодея змінився від слів, які я сказав навмисне. Це було обличчя, яке було одночасно здивоване та задоволене. Асмодей дивився на мене так, що для людей було важко зрозуміти, та через кілька десятків секунд відкрив рота знову: 

[...Кандидат випробовуватиме кулінарні здібності короля демонів?..] 

Я затримав дихання від грізного вбивчого наміру, що націлився на мене. Наче весь час та простір території були у хватці короля демонів. Розгублені сузір’я витискали світло, але темрява навколо них була такою щільною, що їхні сили сягнути не могли. 

Це була справжня сила короля демонів. Якби Асмодей справді використав тут всі свої сили, я був переконаний, що ми з Ю Джунхьоком зникли б, незважаючи на присутність В’язня Золотого Обруча. Він розкривав силу тепер в якості доказу та попередження. 

[Король Демонів «Асмодей» виказує слабку симпатію до вас.] 

Це було попередження, що він міг вбити мене в будь-який момент. Асмодей засміявся з темряви. 

[Мені це подобається. Поки я піду.] 

На щастя, ситуація, здається, завершилася. Я не робив вигляд, що підтримую Асмодея, і він не втратив свої акції оповіді односторонньо. Було багато можливостей змінити ситуацію... 

[Однак мені варто прибрати сміття перед тим, як я піду.] 

Асмодей поворухнув пальцями, і з мого серця почувся звук вибуху. Це був звук луснутої ляльки. Навколо мого серця був пульсуючий біль, але тіло Ю Джунхьока не отримало ніякої явної шкоди. Тіло Асмодея розкинулося попелом, коли він залишив останні слова. 

[Не можу бачити, як ця штука тут блукає.] 

Я глянув на зникнення Асмодея перед тим, як поспіхом торкнутися грудей. 

— ...Уріель? 

Я витягнув вже пошарпану ляльку Уріель. Незабаром потому я відчув щось при роз’єднанні з лялькою. Я побачив повідомлення, що підіймалися перед очима Ю Джунхьока. 

[Зв’язок із сузір’ям «Демоноподібна Вогняна Суддя» тимчасово відключено.] 

[Особистий сценарій автоматично завершено.] 

Я зрозумів, як Ю Джунхьок прийшов сюди. Я не знав, чому, але Уріель дала йому особистий сценарій піти до Царства Демонів. Ю Джунхьок прийняв його — та прийшов. Проблемою було те, що сценарій тепер силоміць завершили. 

Іскри почали з’являтися навколо моєї шкіри. Я одразу ж усвідомив, що станеться. 

— Уріель! Прокинься! 

Я відчайдушно трусив ляльку, але Уріель ніяк не реагувала. Символічне тіло було надмірно зламане, і зв’язок із тілом був насильно розірваний. 

— Чорт. 

Тріщини почали ширитися твердим тілом Ю Джунхьока. 

[Ви залишили головний сценарій.] 

Я похапцем озирнувся на всі боки. Цього не могло статися. Таким чином Ю Джунхьок точно помре. 

[Почався штраф вигнанця.] 

Це відрізнялося від мого. Ю Джунхьок не мав Четвертої Стіни. Не було нікого, хто міг захистити його від того, щоби він став вигнанцем. 

— Агов! Хто-небудь! 

Я поспіхом прокричав у небо. Однак тіло Ю Джунхьока руйнувалося, і мій голос не пролунав. Тріщини, що почалися в ногах, поширилися до шиї та паралізували голосові зв’язки. 

Це був штраф, який запобігав проханню про допомогу в сузір’їв у нічному небі. Весь всесвіт інтенсивно сподівався на смерть Ю Джунхьока, наче збирався забрати всі його оповіді та вбити його. 

...Отут все й закінчиться? Я не міг цього допустити. Все закінчиться, якщо Ю Джунхьок тут помре. 

Менш ніж за секунду сторінки «Шляхів Виживання» пронеслися в моїй голові. Букви численних сторінок пролетіли переді мною, і я потягнувся до них. Так, це був єдиний вихід. Я цього не мав, але Ю Джунхьок був іншим. Я був змушений просити його про допомогу. 

[Сузір’я «Демон-Король Спасіння» дивиться на спонсора втілення «Ю Джунхьок».] 

Я хотів використати свій істинний голос, але в мене не було сил. Я був змушений сподіватися, що моя оповідь сягне тієї істоти. 

[Спонсор втілення «Ю Джунхьок» дивиться на вас.] 

Величезна сутність дивилася на мене. Вона була якоюсь знайомою, але також і ні. До того, як я встиг відкрити рота, мене охопила темрява. 

[Ексклюзивну здібність «Точка Зору Всезнаючого Читача 3-й етап» було силоміць вимкнено.] 

*** 

Простір, вкритий темрявою. Я вже мав такий досвід раніше. Коли це було? Це сталося, коли я йшов з бенкету сузір’їв. 

[ ■■... ] 

[ Як змінитися... ] 

[ ...Ні. ] 

Чорт забирай, що це, в біса, означає— 

*** 

— Хьок! — я підірвався з місця та ковтнув повітря, наче збирався блювати. Моє серце билося, як божевільне, і в моїй шиї щось тріснуло. Мої очі були заповнені сльозами. 

Я був живим. Точніше, Ейлін мене врятувала. Однак я відчував більше відчаю, ніж полегшення. Я хрипко прокричав назовні процедурного кабінету. 

— Ейлін! 

Ейлін, яка чекала назовні, кинулась всередину на мій вигук. Вона була блідою, коли побачила, що я витягував катетер. Я струсив її руки та закричав: 

— Швидко підведи мене. Мені потрібно йти до Промислового Комплексу Ґілобат. 

— Про що ти говориш? Ти тільки прокинувся— 

— Немає часу, швидше! 

Десятки думок промайнули в моїй голові. Варто попросити Великого Мудреця, Гідного Неба про допомогу. Якщо ні, тоді Гермеса. Я ненавидів це, але я зможу отримати прихильність, використавши акції оповіді. Мені просто треба дістатися до Ґілобата одразу ж. Ще не пізно Піти прямо зараз— 

— Неможливо для того, хто був непритомним цілий тиждень! Тобі треба відпочити хоча б ще один, щоби стабілізувати своє тіло! 

— ...Що? 

Здалося, ніби моє серце припинило битися. Я подумав, що це була слухова галюцинація. Світ, про який я читав, розвалювався. Букви втратили свої місця й кидалися на мене. 

— ...Скільки часу пройшло? 

— Тиждень. Ти був непритомним тиждень. 

Я тупо глянув на підлогу перед тим, як підібрати смартфон, який створила Ейлін. Я увімкнув його та перевірив документ. 

—Три Шляхи Вижити В Зруйнованому Світі (1-ша редакція).ТХТ 

Назва тексту була незмінною. Друга редакція не прийшла, і рядки Ю Джунхьока були такими ж. 

Була мить відчаю, коли я усвідомив, що нічого не змінилося. Справді? Ю Джунхьок справді помер?