Розділ 218. Епізод 41 — Справжній Революціонер (5) 

Ю Джунхьок увійшов до промислового комплексу, використовуючи Прихований Маневр та Пелену Стелсу. 

[Ви увійшли до зони нового головного сценарію.] 

Промисловий комплекс Царства Демонів. Він відвідував Царство Демонів у другій реґресії, але він вперше прийшов саме в такий час. 

Він повільно озирнувся та побачив громадян, які тинялися територією. Їхні обличчя виказували, що вони покинули сценарій та відчували відчай світу. 

Це було однією з причин, чому Ю Джунхьок рідко формував зв’язки. Він не хотів поділяти той відчай. Це одна з найбільш отруйних емоцій для реґресора. 

«Тут тихіше, ніж я думав. Я думав, тут буде безлад завдяки Кім Докчі». 

Він озирнувся, і не було нікого, хто мав би вигляд Кім Докчі. Він легко побачив би його незвичну поведінку... 

Ю Джунхьоку стало цікаво, чи він справді був живим. 

— ...Як надокучливо. Надто велике. 

[Сузір’я «Демоноподібна Вогняна Суддя» сподівається, що ви не робитимете непотрібних жертв.] 

Він повернув голову та побачив, як лялька-Уріель надула щоки. Ю Джунхьок тихо зітхнув та зосередив свій погляд, озираючись. Він прийшов сюди із символічним тілом архангела, тож його дії були обмеженими. 

«Я можу схопити громадянина та запитати...» 

Коли він зосередився на своїх відчуттях, він почув темну енергію, що ховалася серед громадян. Це була характеристика демонів. Якщо це був демон, то архангел не могла нічого сказати. 

«Вони, мабуть, мають багато інформації». 

Звичайно, демон був сильним. Однак Ю Джунхьок був трансцендентом. Він піднявся до цього світу, не позичаючи силу свого спонсора. Було небагато істот, які могли погрожувати Ю Джунхьоку, хіба що вони рівнялися сузір’ям. 

«Отой непоганий». 

Ю Джунхьок рушив крізь тіні, наче потік води, та швидко помітив бажану ціль. Ю Джунхьок активував здібність до того, як застигнутий зненацька граф демонів зміг закричати. 

[Ексклюзивну здібність «Блокування Звукової Хвилі Lv. 10» активовано!] 

Графа демонів схопили за шию. Ю Джунхьок відкрив рота: 

— Якщо обережно відповіси на мої запитання, я помилую тебе. 

Звичайно, милувати демона він не збирався, але все ж так сказав, тому що з його досвіду так було ефективніше. 

Розгублений демон закричав: 

— Х-хто ти!.. Куйоок! П-подібне... 

Брутальна атака посипалась на графа демонів, і його тіло одразу ж стало подраним. Граф викашляв чорну кров та сипав всіма видами лайки. Тоді він змінив настрій менш, ніж за п’ять хвилин. 

— П-питай! Питай, що хочеш! 

Тоді Ю Джунхьок відкрив рота: 

— Кім Докча... 

Ю Джунхьок говорив, а тоді раптом пригадав дещо. «Кім Докча» очевидно не згадував свого власного імені тут. Ю Джунхьок змінив запитання. 

— Де Ю Джунхьок? 

*** 

[Хтось зробив «декларацію Ю Джунхьока»!] 

[Хтось зробив «декларацію Ю Джунхьока»!] 

Численні громадяни вигукували ім’я «Ю Джунхьок». Здавалося, весь промисловий комплекс став «Ю Джунхьоком». Коли я повернувся до тями, я помітив, що безліч «Ю Джунхьоків» наближалися до Фабрики. 

— Я — Ю Джунхьок! 

— Я справжній Ю Джунхьок! 

Звичайно, я рухався між ними та підняв руку. 

— Ю Джунхьок! Овва... 

Ю Джунхьоку варто було бачити це видовище... 

Цікаво, який би в нього був вигляд, якби він був тут. 

[Ім’я «Революціонера Ю Джунхьока» шириться 73-м Царством Демонів.] 

Зоряний Потік був світом оповідей. Так багато громадян вигукували ім’я Ю Джунхьока, тож він мусив отримати значний рівень оповідей. Я не знав, що ці покидьки робили, але він добряче поїв... 

Тоді пролунало дивне повідомлення. 

[Ваша репутація зростає.] 

Га? 

[Репутація «Кім Докчі» стрімко зростає в 73-му Царстві Демонів.] 

Повідомлення продовжили лунати. 

...Що це за ситуація? Я ніколи не казав свого імені? 

[Ц-ці кляті люди!..] 

З іншого боку, Герцог Сісвітц був спантеличений приливом громадян. 

[Останній кат помер.] 

[Ефект «правителя» Герцога Сісвітца вимкнено.] 

Тоді Джан Хайон нарешті закінчив своє завдання. 

[Всі кати промислового комплексу померли.] 

[Всі у промисловому комплексі отримали «право страти» правителя.] 

[Тепер почнеться «Ніч Революції»!] 

Ніч Революції. Громадяни були збуджені, коли почули це повідомлення вперше за свої життя. «Право страти» герцога. Вони мали силу напряму покарати правителя. 

— Ваааа! Нумоооо! 

Зовсім як хвилі, що вдарялися об тверді рифи, громадяни стікалися до Фабрики. Громадяни були скривавленими, і багато кого задавила Фабрика, але це змусило волю громадян горіти ще сильніше. 

— Трощіть це! 

Громадяни думали, що їм треба було тільки розтрощити цю велику купу металу. Їм потрібно було дістатися за бар’єр заліза, і вони могли роздерти герцога. 

「Однак громадяни не знали. Це, насправді, найбільша перешкода цієї революції.」 

Гігантська дробарка почала крутитися, і громадян миттєво розрізало на частини. 

— Увааак! 

— Відступіть! 

В Сценарії Революції Ніч Революції була часом, коли герцог був найслабшим. Тому що кожен громадянин промислової зони отримував силу вбити герцога. Тим не менш, тут були умови. Герцогу треба вийти з Фабрики. 

— Лайно! Це надто важко! 

Оболонка Фабрики не ламалась, неважливо, як її били. Герцог засміявся. 

[Дурні речі.] 

Якийсь час він також був революціонером. Тож він ніколи не думав про цей день. Ніч Революції була найбільш небезпечним часом для герцога. Та все ж, він був повністю у безпеці, поки не покидав Фабрики. 

[Немає нічого, що може зруйнувати цю Фабрику.] 

Таким чином герцог зробив цю Фабрику у найважчій формі у світі. Вона була збудована на основі Гігантського Воїна Підземелля. Неможливо для страхітливої зброї оповіді зламатися під силою громадян. 

Герцог не виказував жалю своїми діями. З кожним рухом дробарки громадян сікло на шматки. Непрямі повідомлення лилися з неба дощем. 

[Сузір’я «Зміїний Бос-Нувориш» сп’яніле від кривавого поля бою.] 

[Сузір’я «Щур, що Їсть Нігті» збуджене через різню людей.] 

Монетні повідомлення сипалися, поки ранги громадян ламалися. 

— Ааааак! 

Революція ламалася до того, як тверда внутрішня стіна могла бути зруйнованою. 

— Ейлін. Все готове? 

— Тимчасові заходи закінчилися. Але битва... 

— Все гаразд. Мені треба всього один рух. 

Я відповів грубо та підвівся. Це, напевно, ліміт того, на що я був здатний з полагодженими оповідями. 

[Де ти ховаєшся? Повтори ту нахабну декларацію революції знову!] 

Я вслухався в голос герцога та рушив уперед. Я міцно тримав Незламну Віру та йшов крок за кроком. Іскри з’явилися навколо зовнішньої оболонки Фабрики завдяки надмірному споживанню ймовірності. Фабрика очевидно була силою поза межами сценарію. Це сузір’я підтримували цей нечесний сценарій. 

「Кім Докча подумав: «Якщо герцог давить людей силою з-поза меж сценарію, я можу зробити те саме».」 

— Бію. 

Бію виникла зі свого сховку з «Баат». 

— Поширь пропускну здатність до каналу Потойбіччя. 

Це може бути складно для теперішньої Бію, але якщо я цього не зроблю, я не зможу скористатися цим способом. 

— Можеш? 

Бію здавалась втомленою, але кивнула. 

[Баат.] 

Це справді був останній засіб. Я пригадав свою другу подорож до Потойбіччя. 

—Це ключ для того, щоби зробити гігантського воїна. Зрозумів? 

—Охо, то он воно як... гей, я справді ціную це! 

—Ну, якщо справді цінуєш, впиши моє ім’я на колону виробника. 

Я досі її не використовував, тому що ця зброя оповіді споживала величезну кількість ймовірності. Зброя, яка могла спричинити шторм ймовірності тільки від того, що її викликали. Таким чином ця зброя була обмежена ймовірністю, поки це не був сценарій Гігантомахії. Для мене було неможливо її викликати, навіть якщо я мав найсильніший меч. 

— В’язню Золотого Обруча. 

Оповідь була трохи іншою, якщо я не був сам. 

[Сузір’я «В’язень Золотого Обруча» дивиться на вас.] 

— Будь ласка, допоможи мені. 

Звичайно, це був тільки виклик, навіть із допомогою Великого Мудреця, Гідного Неба. Навіть так я міг виграти тільки викликавши його. 

[Сузір’я «В’язень Золотого Обруча» каже, це проти справедливості сценарію.] 

— Я хочу змінити цей сценарій. 

Я припинив говорити та глянув на Фабрику, де літали іскри. Вони, може, й отримали баф через права страти, але громадяни не могли й торкнутися герцога. Якщо так продовжиться, популяція промислового комплексу буде стерта в наступні кілька хвилин. 

— До того ж, хіба він не припинив бути чесним вже давно? 

[Сузір’я «В’язень Золотого Обруча» роздратоване.] 

Чорт, я думав, що ми були трохи ближче. Оригінально Великий Мудрець, Гідний Неба був тим, хто не так просто встрягав у подібні справи. Можливо, це диво, що він взагалі мене слухав. 

— Ти справді збираєшся залишити їх всіх просто так? Вони ті, хто вкрали ймовірність першими. 

[Сузір’я «Зміїний Бос-Нувориш» радіє безладу.] 

— Тут немає доккебі, щоби їх зупинити. 

Великий Мудрець, Гідний Неба мовчав. Якщо так подумати, він не позичив мені ймовірності навіть протягом оповіді Короля Світу без Короля. Зрештою, я вчинив табу. 

— Ти отримав дивне повідомлення недавно? 

[Сузір’я «В’язень Золотого Обруча» запитує, що ви маєте на увазі.] 

— Я не знаю деталей, але щось про втрачене волосся— 

Грізна аура впала з неба. Це була лють Великого Мудреця, Гідного Неба. 

Я вигукнув у відповідь на лють: 

— Так і є. Це вони його надіслали! 

[Сузір’я «Зміїний Бос-Нувориш» витріщається на вас зі здивуванням.] 

[Сузір’я «Щур, що Їсть Нігті» кусає свої нігті через неочікувану ситуацію.] 

[Сузір’я «В’язень Золотого Обруча» розлючене.] 

В цю мить волосся Великого Мудреця, Гідного Неба, яке я залишив в своїй кишені, підлетіло в повітря. Я зітхнув: 

— ...Я використаю це як слід. 

Я схопив волосся та відчув силу згущеної оповіді. У волоссі була природжена енергія. Мені було важко оцінити силу Великого Мудреця, Гідного Неба. Перше, що мало значення... 

Я завагався на мить перед тим, як глянути в небо та промовити «початкові слова». 

— ...Тепер меч, призначений для того, щоб розрізати сплячого гіганта. 

В ту мить, як я почав виказувати перші слова, колір неба почав змінюватися. Хмари показували ознаки аномальності і нова, моторошна аура заповнила нічне небо. 

[Сузір’я Царства Демонів помітили вашу присутність!] 

Так, мене спіймали. Було б дивно, якби я залишився непоміченим, але нічого не вдієш. Я сподівався, що Персефона та Аїд потурбуються про мене. 

— Тепер спустись сюди. 

Знебарвлене небо почало розділятися надвоє. З прогалини на мене витріщалися два велетенських ока. 

[Гігантський Воїн Плутон відповів на ваш заклик.] 

Іскри грізної ймовірності затрусили моє тіло. Я смикався наче електричний вугор, і червона кров полилась з моїх очей. Я хотів кричати, але це був біль, який не дозволяв мені навіть цього. 

[Сузір’я «В’язень Золотого Обруча» поділяє вашу ймовірність.] 

Моє вже пошарпане тіло не було одразу ж зруйноване тому, що Великий Мудрець, Гідний Неба терпів якусь частину ціни. 

[Королі демонів Царства Демонів шоковані несподіваним штормом ймовірності!] 

[Кілька сузір’їв шоковані аномаліями сценарію!] 

Інша величезна тінь вкривала небо. Деякі громадяни помітили та глянули нагору. Їхні очі повільно розширилися. 

— Л-лихо... 

Герцог помітив це пізніше і також підвів погляд. Чорний газ надходив з прогалини в тріснутому небі. Оболонка хвалилася моторошний блиском, наче луски чорного дракона. Герцог побачив його появу та вигукнув зі здивуванням. 

[Ц-це... я-як!..] 

Шок заповнив його обличчя. 

[Я чув, що воно не завершене!] 

Так було якийсь час. Точніше, поки я не завітав до Потойбіччя. 

「Секретна зброя Короля Потойбіччя, Гігантський Воїн Плутон.」 

Зрештою величезна броньована зброя висотою в 30 метрів впала з неба.