Розділ 204. Епізод 39 — Невідома Стіна (2) 

На жаль, слова Хан Мьонго не отримали продовження. Хан Мьонго знепритомнів, тому що отримав штраф за розголошення деяких деталей свого контракту з Асмодеєм. 

Мені було трохи сумно, тому що він обірвався на найцікавішій частині. 

「Кім Докча подумав: «У будь-якому випадку, королі демонів і сузір'я почали виявляти інтерес до цього світу».」 

Земля покинутих сценаріїв, Царство Демонів. Цей світ, який довгий час уникали сузір'я, починає знову привертати до себе увагу. 

—Люди не можуть перемогти їх! Порівняно з ними ми просто нікчемні комахи! 

Хан Мьонго говорив це вже кілька разів. Він провів у Царстві Демонів вже кілька місяців, тож добре знав про силу вищих дворян і королів демонів. 

Цей відчай був зрозумілий. Насправді, навіть у Ю Джунхьока ранніх та середніх реґресій були труднощі у Царстві Демонів. Звичайно, це була історія Ю Джунхьока. У мене все було інакше. 

Мій шлунок почав бурчати, бо я не спав цілу ніч. Я попрямував до пабу і попросив Марка приготувати кілька простих страв. Джан Хайон безтурботно сидів за столом. Я тихо підійшов до нього і сів. 

— Хіііік! 

— Ти завжди так кажеш. 

Джан Хайон витріщився на мене з потворним виразом обличчя і закричав: 

— Що таке? Що? Яку ще проблему ти прийшов створити? 

— Чого ти такий буркотливий? 

— ...Неважливо. 

— Чому? Що сталося? 

Джан Хайон не зміг відповісти на моє запитання і втупився в тарілку перед собою. Я знав, що не можу його підганяти, і просто чекав. 

Марк дивився між мною і Джан Хайоном. Невідомо, про що він думав, але раптом він підморгнув мені. За деякий час Джан Хайон відкрив свій рот. 

— Чому ти дозволив мені вступити до Армії Революції? 

— Що? 

— Я не охоронець і не революціонер. Я не голова Громадської Ради, як Ейлін. 

[Персонаж «Джан Хайон» використав «Летаргія Lv. 4».] 

[Персонаж «Джан Хайон» використав «Ненависть до Себе Lv. 10».] 

Чорт, почалося. Я зовсім забув. Якщо Ю Джунхьок страждав від «депресії реґресій», то ця людина страждала від глибокої «ненависті до себе». 

Я не думав, що у «Шляхах Виживання» були головні герої при здоровому ґлузді. 

Маленькі плечі затремтіли. Мені було б легше, якби я вдарив його по плечу, але йому було б важко відчути полегшення. 

[Ваше розуміння персонажа «Джан Хайон» збільшилося.] 

Джан Хайон дивився у вікно. Здавалося, він дивився на Ейлін, яка прибирала наслідки попереднього інциденту. Джан Хайон знову заговорив:  

— ...Ніч знову прийде. Чи зможеш ти захистити людей? 

— Можливо, ні, — чесно відповів я. — Я не знаю всіх катів. Неможливо зловити їх усіх до завтрашньої ночі. 

Залишалося ще семеро катів, яких не впіймали. 

Якби ці семеро наважилися і почали нападати на людей, завтрашня ніч перетворилася б на кривавий фестиваль. Я додав, перш ніж Джан Хайон впав у відчай. 

— Немає іншого способу зупинити це. Ми повинні знайти бійця. 

Боєць. Це була єдина позиція, яка могла впоратися з катом протягом Ночі. Якби я міг знайти цю позицію, було б розумно відновити атмосферу. 

Однак Марк перебив мене, поки готував їжу.  

— ...Мені шкода, але бійця, напевно, не буде. 

— Що? Марку, звідки ти це знаєш? 

— Немає нікого зі старого покоління, хто міг би передати здібності «бійця». 

На відміну від інших позицій, боєць міг отримати цю позицію лише через «наступництво». Марк продовжував говорити.  

— Після того, як боєць загинув, захищаючи колишнього революціонера, наступника не було. 

Я вже знав цю інформацію. Насправді, в цьому індустріальному комплексі не було жодного бійця. В оригінальному романі Ю Джунхьок був дуже збентежений цим. Я надкусив бутерброд, який дав мені Марк. 

— Якщо немає наступника, то ми повинні його створити. Успадкувати позицію від іншого бійця. 

— Наскільки мені відомо, у 73-му Царстві Демонів не залишилося жодного бійця. 

— Я не збираюся шукати в Царстві Демонів. 

— Що? 

Я подивився на Джан Хайона. Настав час. Я заговорив до Джан Хайона, що мав порожній вираз.  

— Гей, поговори зі стіною. 

— Що це означає? 

— У тебе є «стіна». Щоразу, коли ти намагаєшся чогось навчитися, ця стіна перешкоджає тобі. 

— Звідки ти знаєш про стіну? — переляканий Джан Хайон витріщився на мене. 

— У мене є свої методи, — посміхнувшись, відповів я. 

Інші люди можуть цього не знати, але у Джан Хайона була «стіна». Якщо бути точним, це була стіна під назвою Невідома Стіна. Ця стіна до цього часу заважала Джан Хайону розвиватися. 

— Хіба це не через стіну ти не навчився жодних здібностей? Ось чому ти такий. Летаргічний, ненавидиш себе... 

— Що? 

— Я знаю, що ти думаєш, що це стіна таланту. Але це не стіна таланту. Вона має інше призначення. 

— Ні, як ти..! 

— У будь-якому випадку, швидко поговори з нею. Ти можеш спілкуватися з цією стіною. 

Обличчя Джан Хайона почервоніло, коли він почув, що може розмовляти зі стіною. Я хотів сказати йому, щоб він не хвилювався. Зрештою, я був у тому ж човні щодо розмов зі стіною. Джан Хайон завагався, перш ніж повільно відкрити рот. 

— Н-ну... 

— Швидше. 

Минула мить, перш ніж Джан Хайон застосував здібність. 

[Персонаж «Джан Хайон» використав «Невідома Стіна Lv. 1»!] 

Зіниці Джан Хайона були білими. Мені цього не було видно, але, можливо, у баченні Джан Хайона його оточувала біла стіна. 

Чисто біла стіна, на якій нічого не було написано. Не дивно, що Джан Хайон мав психічне захворювання, якщо щоразу, коли він хотів навчитися якоїсь здібності, така стіна перешкоджала йому. 

Джан Хайон обережно відкрив рота.  

— Перепрошую... Стіно-нім? 

На диво, я також почув повідомлення тієї миті, коли Джан Хайон заговорив. 

[«Невідома Стіна» здається пом’ятою.] 

Я не знав чому. Можливо, тому, що у мене була схожа «стіна». Так чи інакше, це було добре. 

[«Невідома Стіна» дивиться на свого господаря.] 

[«Невідома Стіна» каже: «Ти ще не достатньо кваліфікований».] 

Очікувано, це так само дратувало, як і в оригінальному романі. Я був готовий. 

— Гей, не роби цього і дай дозвіл. Якщо ти не допоможеш, твій малий помре. 

Джан Хайон був здивований моїми несподіваними словами і витріщився на мене. Наступної миті Невідома Стіна заговорила. 

[«Невідома Стіна» запитує: «Хто ти?»] 

[«Невідома Стіна» каже: «Як ти чуєш мій голос?»] 

— Неважливо, хто я. Просто дай свій дозвіл. Якщо це перший рівень, хіба він не може використовувати мінімум функцій? Чому ти йому перешкоджаєш? 

[«Невідома Стіна» супиться.] 

Вона розлютилася через мої слова, і навколо Джан Хайона з'явилися іскри. Ймовірність тиснула на мене, сузір'я. Атрибути міфічного рангу дійсно відрізнялися. 

...Це буде не так просто, як я очікував. Я відступив від Джан Хайона. 

Іскри, що раптово з'явилися в повітрі, здивували Марка та інших відвідувачів пабу. Після того, як я їх евакуював, я знову відкрив рот.  

— Ти збираєшся продовжувати так поводитися? Це недобре для тебе. Хіба тобі не доведеться знайти нового господаря, якщо він помре? 

І знову з'явилися іскри ймовірності. Це свідчило про сильний потенціал Джан Хайона, що він зміг створити таку силу за допомогою однієї лише здібності, зважаючи на те, що він не був сузір'ям. Отже, мені потрібно було розбудити Джан Хайона. 

[«Невідома Стіна» каже: «Ти зухвалий».] 

Іскри, що виривалися з тіла Джан Хайона, ставали дедалі інтенсивнішими. Я був трохи спантеличений, бо не знав, що реакція буде такою сильною. Це сталося в ту мить, коли я подумав, що тут може виникнути невеликий шторм імовірності. 

[Ексклюзивну здібність «Четверта Стіна» сильно активовано!] 

Іскри навколо мене одразу вщухли. Точніше, більша іскра, здавалося, поглинула всі навколишні іскри. 

[Четверта Стіна вітає Невідому Стіну.] 

[«Невідома Стіна» здивована.] 

Я теж був шокований. «Стіни» можуть розмовляти одна з одною? 

[Четверта Стіна радо вітає Невідому Стіну.] 

Обличчя Джан Хайона стало червонувато-білим. Він ясно бачив цю сцену. 

Четверта Стіна відкрила рота. 

「Др уг.」 

[Невідома Стіна починає тремтіти.] 

Я не знав про зв'язок між стінами, але після простого вітання повітря навколо Джан Хайона почало спотворюватися, набуваючи загадкової форми. 

[«Невідома Стіна» каже: «Ти, що ти..?»] 

Повітря навколо мене ледь-ледь затремтіло. Четверта Стіна рухалася у формі, відмінній від звичайної. 

Я не міг добре це описати. Одне було зрозуміло. Здавалося, вона була розлючена. 

[«Невідома Стіна» скаржиться на біль!] 

[«Невідома Стіна» скаржиться на біль!] 

[«Невідома Стіна» скаржиться на біль!] 

Коли Джан Хайон схопився за голову і закричав, з'явилися блискучі іскри. Скільки часу минуло? З'явилося важке відчуття, і Невідома Стіна надіслала повідомлення. 

[«Невідома Стіна» запитує: «Х-хто ти?»] 

*** 

Чесно кажучи, я й гадки не мав, навіщо Джан Хайону така стіна. 

У «Шляхах Виживання» не було пояснення, що таке Невідома Стіна. Я думав, що про неї згадають у фіналі, але... звісно, це не означало, що неможливо було передбачити ідентичність цієї стіни. 

Існування цієї стіни, ймовірно, було пов'язане з роботою Джан Хайона до того, як він почав мандрувати вимірами. 

— Я вперше бачу... 

Джан Хайон дивився в повітря з дуже спантеличеним виразом обличчя. 

[Невідома Стіна визнала своїм господарем втілення «Джан Хайон».] 

Це була складна процедура, але за допомогою Четвертої Стіни Джан Хайон домігся визнання Невідомої Стіни. Тоді перед Джан Хайоном вперше з'явилося нове вікно. 

[Введіть модифікатор або ім'я сутності, якій ви хочете надіслати повідомлення.] 

Завдяки Четвертій Стіні я теж побачив повідомлення. Джан Хайон витріщився на мене. 

— ...Що це? Що я маю ввести? 

Власне, саме через цю здатність мені треба було взяти з собою Джан Хайона. Мені треба було запозичити силу стіни через Джан Хайона, щоб мати силу боротися з цими довбаними туманностями. 

— Будь ласка, введи імена, які я назву. 

— ...Так. 

Я назвав кілька імен. Це були імена персонажів, які билися з бійцями в Царстві Демонів в оригінальному романі «Шляхи Виживання». 

Потім з'явилося ще одне вікно. 

[Будь ласка, введіть повідомлення для відправки.] 

— Що мені написати? 

— Я хочу стати «бійцем». Будь ласка, допоможіть. 

— ...Це спрацює? 

— Я не знаю. Спочатку спробуй. 

Джан Хайон відправив повідомлення. І ми стали чекати. Одна хвилина, дві хвилини. Три хвилини... 10 хвилин. 

Джан Хайон запитав:  

— Я все зробив правильно? 

— ...Гадаю, не вийшло. 

Клятий Зоряний Потік не зважав на новачків. Я так просив про допомогу, але ніхто не відповів. Ми відправили ще кілька повідомлень. 

[Я шукаю когось, хто зробить з мене «бійця».] 

[Мені потрібна здібність ۫«бійця».] 

[Будь ласка, допоможіть.] 

Скільки б разів він не надсилав повідомлення, відповіді не було. Можливо, вони подумали, що це спам, і не відповіли... чорт. 

У мене не було таланту до письма, тому я не знав, яке повідомлення відправити, щоб мені відповіли. Було б добре, якби Хан Суйон була тут. Вона б висунула гарну ідею. 

Джан Хайон насупився і про щось замислився. Потім він відкрив рота.  

— ...Мені потрібно отримати відповідь? Чи можу я написати те, що хочу? 

— Ти щось придумав? 

Джан Хайон злегка кивнув і надрукував своє повідомлення. 

[Я 15-річна школярка.] 

— Гей, зачекай... 

Перш ніж я встиг його зупинити, Джан Хайон натиснув кнопку Надіслати повідомлення. 

[Повідомлення було надіслано випадковим сузір'ям, бо не було вказано одержувача.] 

Повідомлення навіть не було надіслано конкретній людині. Я закричав у розпачі. 

— Ти маєш справу з сузір'ями! Думаєш, це спрацює? 

— ...Просто дивись. 

Що, в біса, цей хлопець з'їв... 

Наступної миті. 

[Прийшла відповідь!] 

Ми подивилися один на одного зі спантеличеними виразами і переконалися, що отримали відповідь. На моє здивування, сузір'я, яке відповіло, було мені знайомим. 

[Відправник — Дракон Чорного Полум’я Безодні]