Розділ 201. Епізод 38 — Фальшивий Революціонер (4) 

— Уникайте її! 

Коса ката ворухнулася разом із закликом Ейлін. 

「Тоді його думки прискорилися, і світ став схожим на сповільнену зйомку.」 

「Кім Докча подумав: «Що це, в біса, таке?»」 

Я зціпив зуби та кинувся до Джан Хайона. 

Між 111-ю реґресією та поточною реґресією може бути різниця, але в оригінальній другій Ночі такого розвитку не було. Кати не отримували жодних наказів від герцога і повинні були змарнувати свою другу Ніч після того, як не змогли мене вбити. 

[Вбити всі х.] 

Тепер дії катів були схожі на дії тих, хто давно грав у цю гру. Було видно, що їм хтось наказував. 

Я відштовхнув Джан Хайона, відпустивши Лезо Віри та отримавши удар коси ката. 

[Бойовий шок зробив вашу конфігурацію оповіді незавершеною.] 

Ситуація була не дуже хороша. Я не міг битись зараз. 

[Частину оповіді «Обличчя Казанови, який Помер від Сексуальних Зв’язків» трохи пошкоджено.] 

Чорт, моє обличчя! На щастя, кат не мав наміру битися зі мною й одразу змінив мішені. Я ледве зітхнув, але швидко зрозумів, що це недобре. 

[Не хай ре во лю ціо нер живе.] 

— Ааааак! 

Громадяни верещали, коли їх рубали коси катів. Ще ніхто не загинув, але півдесятка людей уже стікали кров'ю. 

— Р-революціонере! 

Я прикусив губу. 

「Кім Докча подумав: «Чи був тут інтриган, про якого він не знав? Або герцог уже діяв?» Оповіді «Шляхів Виживання» швидко промайнули в голові Кім Докчі.」 

— Збирайтеся всі сюди! Я не зможу вас захистити, якщо ви розбіжитеся! 

「Кім Докча роздумував. Герцог не діяв. Усе б не закінчилося так, якби герцог почав діяти.」 

Четверта Стіна мала рацію. Промисловий комплекс уже був би зруйнований, якби герцог почав діяти. 

— Куааак! 

Пошкодження для людей не зменшилися. Травми від кіс катів продовжувалися. За одну мить було більш як десять поранених. 

Доброю новиною було те, що вороги не могли вбити багато громадян. Правила гри свідчать, що кожен кат може вбити лише одного громадянина на день. 

Принаймні, протягом трьох днів. 

— Всі, боріться з ними! Вони не можуть використовувати Страту без мітки! — вигукнула Ейлін. 

Після слів Ейлін деякі громадяни озброїлися, але ситуація не змінилася на краще. По-перше, лише деякі з них могли встигати за пересуваннями катів. Навіть тоді вони не витримували довго. 

— Куааак! 

Страху додавало те, що люди не знали, коли кати використають «мітку». Вони завжди могли використати мітку, і деякі громадяни напевно загинули б. Крім того, охоронець захищав мене і не міг захистити їх. 

— Б-біжімо! 

Зрештою ряди зруйнувалися і громадяни почали розбігатися. 

— Ні! Не йдіть! — різко закричала Ейлін, але перелякані громадяни нічого не почули. 

Постраждалі громадяни стогнали і, здавалося, лаялися у повітря. 

「Кім Докча був тихо розлючений.」 

Я не знав, хто це зробив, але... 

— В-врятуй мене... 

До мене підповз поранений громадянин. Було багато людей, що не мали хороших деталей. Деякі з них загинули б до кінця цієї Ночі, якби їм не пощастило. Те саме стосувалося тих, хто втік. 

Цю Ніч запам’ятають як жахливішу за будь-яку іншу Ніч у промисловому комплексі. 

「Якщо збиток стане більшим, то все піде відповідно до їхніх намірів.」 

Громадяни більше не захочуть допомагати революції. Вони знову виконуватимуть накази герцога, і Громадська Рада Ейлін буде ізольована. Я не міг цього допустити. 

Таким чином, мені довелося робити все по-іншому. Тоді як я зробив короткий вдих, щоб покликати Ейлін. 

— Сюди! Вбий мене! — почав кричати хтось, хто ховався за будівлею. Це був Марк. — Я тут! Я охоронець! 

Джан Хайон зрозумів, що відбувається, і закричав: 

— Прокляття! Власнику пабу, ти що робиш? 

Це було поспішне судження. Вагоме, але погане судження. 

— Я охоронець! Вбий мене! 

Коли Ейлін і Джан Хайон глянули на мене, я вже біг до Марка. Майже одночасно побігли й кати. 

[Охоро не ць.] 

Провокація Марка спрацювала добре. Розсіяні кати миттю зібралися. 

[Вбити охо ро нця.] 

Я використав Закладку і Шлях Вітру, щоб швидко кинутися до Марка. Бліде обличчя Марка наближалося. 

[Ексклюзивну здібність «Перелік Персонажів» активовано!] 

+++ 

[Інформація про персонажа] 

Ім’я: Марк Хав'єр 

Сузір’я підтримки: Немає 

Особисті атрибути: Мандрівник Вимірами (Героїчний), Найманець S-класу у Відставці (Рідкісний), Першокласний Кухар (Рідкісний) 

Ексклюзивні здібності: Кулінарія Lv. 9, Обробка Інгредієнтів Lv. 8, Стара Справедливість Lv. 4, Танець з Мечами Lv. 9, (Приватна Здібність) Lv. 1... 

*Це втілення відіграє особливу роль у сценарії. 

*Деякі здібності будуть приватними через сценарний штраф. 

+++ 

Фактично, на відміну від того, що я сказав Ейлін, я не міг знати точну «позицію» людини, використовуючи Перелік Персонажів. Проте я бачив, що хтось мав особливу позицію та невідому здібність. 

— Це був швидкоплинний сон... 

Манстрівник Вимірами з планети Ґайнц, Марк Хав’єр. Він пішов у відставку як найманець і став шеф-кухарем після того, як прибув до Царства Демонів. У кожного персонажа у сценарії були свої причини. 

Марк усміхнувся мені, коли коси полетіли до нього. 

— Сподіваюся, тобі вдасться, Революціонере. 

Я мало знав про його життя. Він грав допоміжну роль серед незліченної кількості людей, що загинули в «Шляхах Виживання». 

[Кат Сісвітцу наклав мітку смерті на «Марка Хав'єра».] 

[«Марка Хав'єра» позначено цапом-відбувайлом Ночі.] 

«Шляхи Виживання» мали цілих 3,149 розділів. Можливо, комусь ця оповідь здалася задовгою. Вони думали, що це довга і нудна оповідь. 

「Але для Кім Докчі 3,149-ти розділів було мало.」 

Я завжди так думав. Я хотів, щоб «Шляхи Виживання» були довшими. Я прочитав так багато розділів, але я все одно цікавився «Шляхами Виживання». 

— Не хвилюйся. Ти не помреш. 

Таким чином, я б прочитав частину, яку не читав віднині. 

— Вікі! Якщо я помру!.. — крикнув Марк трохи збентежено. 

— Чому ти так хочеш померти? Ніхто не загине. Принаймні, не в моїй оповіді. 

Я загородив коси катів і застосував здібність. 

[Ексклюзивну здібність «Закладка» активовано!] 

[Майстерність Закладки покращилася, і було ввімкнено новий слот.] 

— Я поміщу Лицаря Революції Марка Хав'єра на шостий слот. 

[Персонажа «Марк Хав'єр» було зареєстровано на шостому слоті.] 

[Шосту закладку активовано.] 

[«(Приватну Здібність) Lv. 1» активовано.] 

Коса ката влучила в шию Марка, який заплющив очі. 

[Ви тимчасово отримали позицію «Охоронця»!] 

Проте я був трохи швидшим. 

[Хтось використав свою життєву силу, щоб захистити «Марка Хав’єра».] 

Коса ката зупинилася за сантиметр від шиї Марка. Вона зупинилася, наче потрапила у тенета. Марк зрозумів, що це означає, і його очі розширилися. 

[Охоронцю вдалося, і мітку смерті знято!] 

Звичайно, Марк був не єдиним, хто був вражений. 

[Ч и є ін ший охо ро нець?] 

Це був голос, сповнений недовіри. Кати один за одним розбіглися в темряву. Кати не змогли нікого вбити, хоча планували. Я не був задоволений, але це все одно було непогано. 

Я легенько зітхнув і озирнувся навколо, де на мене витріщилися вцілілі. Зокрема, Джан Хайон і Ейлін, що вражено дивилися у мій бік. Судячи з їхніх виразів обличчя, це буде довга ніч. 

[Цієї ночі ніхто не помер.] 

*** 

Очікувано, Джан Хайон і Марк не облишили мене. 

— Що ти насправді? 

— Яка твоя позиція? Ти справді охоронець? 

Я б страждав ще більше, якби Ейлін не піклувалася про громадян. Я похитав головою і зітхнув. 

— Я казав вам. Я фальшивий революціонер. Таким чином, я можу бути фальшивим охоронцем. 

— Поясни негайно..! 

— Просто відпусти це. Я розкрию занадто багато, якщо розповім вам більше деталей. Хіба ви не знаєте, наскільки небезпечно розголошувати свою інформацію в такій ситуації? 

— ... 

— Скажімо, я вам розповім. Якщо вас викрадуть і ви розкриєте мою інформацію герцогу, чим, на вашу думку, закінчиться ця революція? 

Фактично, це було виправданням, яке Ю Джунхьок часто використовував, коли вважав, що пояснення дратують. Тепер я був Ю Джунхьоком, тож не відмовлявся від нагоди це сказати. 

— Я просто Ю Джунхьок. Пам'ятайте це. 

「Кім Докча подумав, що відчув, ніби насправді стає Ю Джунхьоком.」 

Замовкни. 

「Я сумую за Кім Док чею, який говорить ввіч ливо.」 

Поки я розмовляв із Четвертою Стіною, двоє чоловіків дивилися на мене втомленими очима й хитали головами. 

— ...Ти дійсно складна людина. 

Ймовірно, до вух Ю Джунхьока на Землі вже надходило повідомлення. Можливо, це було це повідомлення? 

[Ваша оповідь створюється у 73-му Царстві Демонів.] 

Якщо він розумний, то помітить, що відбувається. Однак це не мало значення. Атмосфера заспокоїлася, і я підняв головну тему. 

— Поговорімо про роботу. Є щось, що порушило мої очікування. Є хтось, хто атакує, використовуючи правила гри. 

— ...Я чув, що герцог Сісвітцу не інтриган. Як ви думаєте, герцог почав діяти безпосередньо? 

— Я так не думаю. Я вважаю, що це хтось інший. 

— І все-таки сьогоднішній вечір минув добре. Чи не вигідніше для нас, якщо є двоє людей, які можуть використовувати силу охоронця? 

— Не обов'язково. Ці хлопці не використовуватимуть «мітку» завтра. 

— Що? 

— Якщо мене важко вбити, то вони намагатимуться поранити якомога більше людей. 

— Ах..! 

Якщо не використовувати мітку, Ніч не закінчиться, доки не зійде сонце. 

— Цього вечора вже постраждало багато людей. Ми не виграли. Ми програли. 

Сьогодні люди знову навчилися боятися катів. Щойно настане завтра, ставлення людей стане зрозумілим. Люди знову боятимуться герцога і боятимуться революції. Вороги не пропустять цю прогалину. 

Обличчя Марка стало похмурішим, і він розтулив рота.  

— ...Тоді що нам тепер робити? 

— Нам не потрібно нічого робити. Можливо, хтось інший діятиме першим. 

Я бачив багато Ігор Революціонера у «Шляхах Виживання». Якби все було так, то наступний розвиток подій був очевидним. 

— З’явиться друга «позиція». 

— Друга? 

— Так. Інша, ніж революціонер, охоронець і кат. 

Щойно я сказав це, хтось постукав у двері. Це була Ейлін. 

— ...Революціонере, хтось прийшов тебе шукати. 

Я бачив її дивно напружене обличчя і знав, що ворог вже почав діяти. 

— Каже, що він шпигун.