Розділ 200. Епізод 38 — Фальшивий Революціонер (3) 

Двері відчинилися, і з’явився чоловік середнього віку. Його волосся було білим, і він був одягнений у брудний фартух. Неглибокий шрам на його щоці був єдиним знаком «сили», який можна було знайти на його обличчі. 

Він не здавався тим, хто міг би бути «охоронцем». Ейлін глянула на чоловіка недовірливо і, вагаючись, сіла. 

— Ти — охоронець 

— Так. 

— ...Справді? 

— Я боявся, що ти так зреагуєш. 

Ейлін глипнула на мене після його слів. Я посміхнувся Ейлін. 

— Я ж казав. Вони будуть серед нас. 

— Однак так близько... 

Охоронець був власником пабу, який раніше зробив мені гарніри. Звичайно, я одразу здогадався, що він був охоронцем. Він був дуже схожим на охоронця, який з’являвся у «Шляхах Виживання». 

Я також знав, що він врятує мене. Якби я цього не знав, я не проголосив би себе революціонером. 

Ейлін запитала: 

— Чому ти досі мовчав? Якщо ти справді охоронець, у тебе було багато шансів врятувати людей. 

— Мені треба було зберігати свої очки. Ти знаєш, що охоронець може рятувати людей всього п’ять разів. 

— Я знаю, але якщо ти не використав всі п’ять разів... 

— Якби я врятував когось іншого... — власник пабу глянув на мене перед тим, як продовжити — Революціонер був би мертвим. 

— Ти переконаний, що революціонер з’явиться. 

— Я завжди на це чекав. Не всі здалися, як ти. 

— ...Ти це мені кажеш? 

Атмосфера, здається, нагрівалась, і Джан Хайон швидко втрутився. 

— Ну, ну, Ейлін, власнику пабу. Припиніть бійку, і подумаймо про те, що попереду. Хіба для нас погано, що охоронець з’явився? 

Я визнав його здібні методи зміни теми. Джан Хайон був один із найбільш екстраординарних людей в «Шляхах Виживання». Він був брудноротою людиною, яка бажала тут залишитися, але оригінально від був відмінним посередником, який розумів серця людей краще, ніж будь-хто інший. 

Джан Хайон покашляв і поплескав по плечу власника пабу. 

— В будь-якому випадку, я здивований. Я думав, ви тільки готуєте добре. Серйозно, хіба не можна було натякнути нам? 

— Хороший шеф завжди має багато секретів. Говорячи про революціонера, як тобі моє куховарство? 

— На жаль, я не мав нагоди скуштувати. Хтось інший усе з’їв. 

Джан Хайон витріщився на мене широкими очима, і власник пабу всміхнувся. Ейлін налила холодної води в атмосферу, яка заледве покращилась. 

— Ви смієтесь, ніби ви вже колеги. Хіба не знаєте? Гра вже почалася. 

Якщо Джан Хайон був відмінним посередником, Ейлін була досвідченою інтриганкою. Вона могла не бути рівня «лежачого дракона», але вона вказала на щось, що мав би підозрювати революціонер. 

— Я знаю. 

Насправді її порада була спрямована до рядка Гри Революціонера, яка з’являлася в «Шляхах Виживання». 

「Важливо зібрати одну сторону. Але найважливіше — це дізнатися особистість ворога.」 

Розрізняти між тим, хто був ворогом, а хто другом, було нелегко. Більшість революціонерів зазнавали невдачі та самознищувалися, тому що не могли прорватися крізь це. 

Власник пабу зустрів мій погляд та гірко всміхнувся: 

— Ви, мабуть, сумніваєтесь в мені? Думаєте, я нишпорка герцога? 

Я засміявся, не кажучи ні слова. Я вже знав, що власник пабу був охоронцем. Тож цей жест був для інших, не для мене. 

— Може, почнемо з представлення? 

— Я Марк. А ти? 

— Я — Ю Джунхьок. 

— Ю Джунхьок? Грмм. Звучить, як ім’я, яке я чув раніше... 

Це все тому, що сценарії Землі ширилися. Таким чином, має бути людина, яка пам’ятає ім’я «Ю Джунхьок» у Царстві Демонів. 

Я міг використати і такий розклад, якщо знадобиться. Було також кілька частин оповіді, які я отримав... 

— Ну, перейдемо до суті. Я не нишпорка герцога. Важко повірити, але я чесний з вами. 

— Ні, я тобі вірю. 

— Віриш? 

— Так. Ти дійсно охоронець. 

Марк витріщився на мене, наче я був дурнем. 

— ...Я не знаю, як так вийшло, але, здається, я пройшов тест? 

— Так і є. Вітаю зі вступом у Армію Революції. 

Приголомшена Ейлін викрикнула на раптовий висновок: 

— Ні, зачекай-но! 

— Ця людина прийшла одразу ж після того, як я зробив декларацію революціонера. Нишпорка герцога не відгукнулась би так швидко. Найменший Сценарій Революції був 30 років тому. 

Ейлін зробила паузу на моє швидке уточнення перед тим, як продовжити: 

— Це не помилка, але я не думаю, що в нас ж достатньо доказів. 

— Я думаю. Я переконаний, що ця людина — охоронець. 

— Чому? 

— Так само, як я впевнений, що ти — інженерка Ліндберґу. 

— Як ти... 

— Я також знаю, що Аслан отам — це насправді Джан Хайон, і він з Землі. 

— Гей! Моя конфіденційність!.. 

Вираз обличчя Ейлін змінився, щойно вона побачила реакцію Джан Хайона. 

— Ти... ти можеш бачити інформацію атрибутів? 

— Стільки, скільки потрібно. 

Насправді, я вже перевірив інформацію атрибутів Марка. Ейлін не розуміла, але нарешті була переконана. 

— Ти маєш незвичайну здібність. До сьогодні не було здібності, з якою можна було глянути на інформацію про позицію. 

— Моя здібність особлива. 

— ...Я рада, що ти її маєш. Та все ж ситуація дуже безнадійна. 

— Вона має бути дуже обнадійливою. 

Ейлін зітхнула з напівщирою покірністю і сказала: 

— З цим Фальшива Армія Революції сформована. 

— ...Фальшива Армія Революції? Що це означає? 

Це мені нагадало, що моя ситуація була трохи складною. Мені варто спершу пояснити. Люди тут були тими, кого мені треба було довести до кінця цього сценарію. 

Я витратив якийсь час, щоб переконливо пояснити, що я не був справжнім революціонером, але людиною, яка може привести революцію до успіху. 

— Щоооо?! 

— ...Ти не революціонер? 

Двоє людей закричали, коли я закінчив говорити. Якщо так подумати, мені ніколи не давали гарної оцінки, коли я проголошував проєкт у компанії. Марк, який витратив свої очки через мене, повністю втратив свій запал. 

— Божевілля. Фальшивий революціонер, бідний охоронець, голова Громадської Ради та легковажний хлопчисько... це що, жарт? 

— Легковажний хлопчисько? Агов, ти забагато говориш, Марку! 

— Годі битися. Ситуація така, тож нам варто турбуватися про те, що робити наступним. 

— Пане Фальшивий Революціонере, у тебе є план? 

— Мені треба підготувати кілька речей. 

Я коротко пояснив свій план групі. Здавалося б виснажені люди стали більш серйозними, поки я говорив. В кінці історії Марк, який приєднався до Фальшивої Армії Революції, відкрив рота: 

— Безперечно, це ті заходи, які потрібні нам зараз. 

— Братимеш участь? 

— У мене немає вибору. Що ти робитимеш спочатку? 

— Мені треба змінити обличчя. 

Я витягнув частину оповіді «Обличчя Казанови, який Помер від Сексуальних Зв’язків». Марк мав розгублений вигляд. 

— Обличчя? Цього не було в плані... 

— Найважливіші речі не входять у план. 

— Чому твоє обличчя? 

— Хіба мені не треба бути вродливим, щоби бути революціонером? Побачимо кілька рук. 

*** 

Саме тоді Граф Сілоцке і Хан йшли по вулицях. Сілоцке глянув на Хана на ходу. 

— Агов, Хане. 

— Що? 

Сілоцке не був задоволений цією відповіддю, але інша людина була у зв'язку з «Асмодеєм». Оскільки Хан добровільно приєднався, зближення не було чимось поганим. 

— ...Думаю, спочатку ти не був демоном. Чи можу я запитати, звідки ти? 

На диво Хан відповів. 

— З місця, яке зветься Землею. 

— Земля! А, я чув це ім’я раніше. 

— Я й думав. Ця планета відома цими днями. 

— Оскільки ти отримав увагу Асмодея, в тебе має бути значна здібність? 

— Значна здібність? 

Сілоцке трохи здивувався гордості, яка була на обличчі Хана. Він робив такий вираз, тому що був видатною людиною? 

— Ким ти був? Майстром фехтування? Чи великим магом? 

— Щось схоже. 

— Що це? 

— Я був начальником відділу великої компанії. 

— Велика компанія? Що це? 

— Гмм... ти не знаєш? — Хан подумав якусь мить. — Якщо б мене попросили пояснити, то це група, схожа на туманність. 

— ...Туманність! 

— Я просто проводжу аналогію. 

— Тоді ти був «сузір’ям»? 

— Ні, але аналогія схожа. 

— Тоді... ти неймовірний. 

Сілоцке не розумів слів «компанія» чи «начальник відділу», але він був змушений почуватися здивованим поясненням Хана. Здавалося, наче він трохи зрозумів, як Хан утворив зв’язок з Асмодеєм. 

— ...Що це таке? 

У проході між частиною дворян та частиною цивільних будувалась величезна барикада. Це, очевидно, була залізна брама. Сілоцке закричав розлючено: 

— Гей, що це ви робите? 

Житель, що працював над барикадою, відповів: 

— А, дворянин. 

— Я питаю, що ви робите! 

— А не видно? Ми блокуємо шлях. 

Сілоцке здивувався через безсоромний голос. 

— Хто сказав вам це робити? 

— Це наказ голови. Наразі дворяни не можуть бути серед жителів міста. 

— Що за лайно. Яке право... здихайтеся цих барикад зараз же! Інакше я негайно викину вас двох на звалище. 

Жителі здригнулися та відступили на його лютий рик. Тоді інший голос почувся серед них. 

— Якщо ти впевнений, то спробуй. 

Житель, який заговорив, відрізнявся від інших. Невідомий житель випустив могутню силу зі свого тіла. 

Сілоцке напружився та відступив. Більшість жителів були слабшими за дворян. Однак це не стосувалося їх усіх. 

Були загадкові пересувачі по вимірах, і деякі з них були такими ж сильними, як дворяни демони. 

— Ти робиш це тільки тому, що там є революціонер? Думаєш, ми не зможемо його вбити? 

Причиною, з якої жителі ніколи не виступали проти дворян, був страх страти у Ніч. Однак речі почали мінятися з минулої ночі. 

— Ви не вбили його вчора. 

Жителі бурмотіли, дивлячись одне на одного. Сілоцке розлютився, але не міг перетнути барикаду. Він був один і не міг би справитися зі стількома жителями. У той час Хан запитав: 

— Вони страйкують? 

— Страйкують? 

— Вони роблять щось, що не повинні робити. 

Сілоцке зрозумів, про що говорив Хан, та кивнув. 

— ...Щось схоже. 

— Ясно. Залиш це мені. Я професіонал у таких справах. — Інший вид злочестивості з’явився на обличчі Хана. — Таке трапляється, коли працівники не знають, проти кого вони йдуть. Для початку, треба посіяти трохи страху. 

*** 

Ейлін допомогла мені з частиною оповіді, яку я ввібрав через Цілінь Ламарка. 

Однак ліпка обличчя не була такою легкою, як я думав. Обличчя Казанови, який Помер від Сексуальних Зв’язків не влягалось безпечно на моє обличчя, поки не настав вечір. 

Я глянув у дзеркало і задоволено посміхнувся. 

「Кім Докча подумав: «Це не краще за Ю Джунхьока, але хіба воно не пристойне?»」 

Тоді Ейлін завершила процедуру та пробурмотіла: 

— Так трохи краще. Ну, я не знаю. Чому вигляд такий розмитий?.. 

...Думаю, все гаразд. Мій ніс був трохи вищим, а щоки трохи натягнуті... 

Нервова Ейлін запитала мене: 

— До речі, чи нормально бути таким безтурботним? Скоро буде друга Ніч. Кат прийде знову. 

— Все буде гаразд цієї ночі. 

— Охоронець не зможе захищати тебе постійно. Хіба не знаєш? 

— Знаю. 

Я б краще не використовував очки охоронця, якщо можливо, але зараз не було іншого вибору. Мені треба пережити другу Ніч із допомогою Охоронця. Третя Ніч буде місцем для випробування нового методу. 

— Марк же не стане ціллю, правда? Охоронець не може захищати власне життя... 

— Не хвилюйся. Ніхто крім нас не знає, що він охоронець. 

Герцога це застане зненацька. Він не думав, що революція зазнає успіху. Нам треба використати цей шанс як слід. 

— Ейлін! Наступає Ніч! 

Джан Хайон закричав з-назовні, і я вийшов з Ейлін. Мені треба бути ціллю, щоб уникнути непотрібних порушень. 

— Революціонер! 

Люди пригадали мій вигляд та пожвавилися. Мені було трохи сумно, що ніхто не усвідомив, що я змінив обличчя. 

[Настала друга Ніч.] 

Я оглянув вулицю. Марк ховався десь попереду та готувався захистити мене. 

[Ви наразі під захистом охоронця.] 

Моторошні звуки флейти почулися, і кати з’явилися один за одним. Вони прибули, як і очікувалось. 

[Хто є рево лю ціо нер?] 

— Це я. Ви не можете мене поки вбити, але ви все одно зібралися. 

Кати переглянулися між собою 

[Ти є ре во лю ціо нер.] 

Тоді вони сказали: 

[А л е.] 

У ту мить я почувався підозріло. Стоп, це... 

Це неможливо. Вони вже подумали про цю стратегію? 

[Той, хто по м ре.] 

Кати націлили свої коси на різні цілі. 

[Не є ре волю ціо нером.] 

Один із ближніх катів націлився на шию Джан Хайона.