Розділ 184. Епізод 35 — 73-й Король Демонів (4) 

— Агов, що за нісенітниці ти верзеш? — крикнув я, поспішно біжучи до Ю Джунхьока. 

Аура почала виходити з тіла Ю Джунхьока, коли він тримав шматок нефриту. 

[Обрана людина перетворюється на короля демонів!] 

Людина, обрана нефритом, стане 73-м королем демонів. 

—Чи можеш ти пообіцяти не відмовлятися від цієї мети, незважаючи ні на що? 

Кілька днів тому Ю Джунхьок поставив мені важливе запитання про мою мету. Чи є моєю метою досягти кінця сценарію... 

Не кажіть мені..? Ні, це було неможливо. У мене мало не почався припадок, коли я закричав: 

— Ю Джунхьоку, сучий ти сину! 

Потім почувся звук сталевого дроту, що рухався в повітрі. Десятки дротів полетіли до Ю Джунхьока, один із них вихопив нефрит, що був у руці Ю Джунхьока. 

[Спадкоємність короля демонів скасовано.] 

На обличчі Ю Джунхьока з'явився спантеличений вираз. 

— Докча-ссі! 

Я озирнувся і побачив десятки ниток, що тягнулися з рук Ю Сани. Усі завмерли, і лише вона зберегла розум. Вона зв'язала нефрит короля демонів Пов'язуючою Павутиною, і він полетів у цей бік. Ю Джунхьок випромінював нестримний вбивчий намір. 

— Не втручайся! 

Щойно інтенсивна хвиля магічної сили була готова накрити Ю Сану, я застосував Закладку та Шлях Вітру і заблокував магічну силу. Було нелегко заблокувати її, навіть зі Шляхом Вітру на максимальному рівні. 

Це була сила Ю Джунхьока, який став трансцендентним. Я кричав крізь стиснуті зуби. 

— Ю Сано-ссі! Тримай його міцно! Ніколи не використовуй його! 

— Добре! 

Члени моєї групи не розуміли, що, в біса, відбувається. 

Хан Суйон створила десятки клонів і кричала:  

— Я знала, що це станеться! Кім Докча, я ж тобі казала! Ю Джунхьок — це той, хто думає лише про себе до самого кінця! 

Хан Суйон продовжувала кричати, а я не міг зрозуміти ситуацію як слід. 

— Кім Докча! Ми повинні зупинити його! Цей придурок явно збирається стати королем демонів, вбити всіх нас і самотужки розправитися зі сценарієм..! 

Клон Хан Суйон заблокував Ю Джунхьока і миттєво вибухнув. Основне тіло Хан Суйон було притиснуте до стіни коридору. 

Інші члени групи кинулися поперед мене. 

— Майстре! Що з вами сталося? Кіяааак! 

— Ю Джунхьоку-ссі! 

Лі Джіх'є та Джун Хівон також. Вони не змогли впоратися з ударом Ю Джунхьока і впали. 

Тепер Ю Джунхьок був налаштований серйозно. Він був налаштований перемогти всіх тих, хто заважав йому досягти своєї мети. 

Я пройшов повз членів групи, кажучи їм:  

— Вам з ним не впоратися! 

Очі Ю Джунхьока витріщилися на мене.  

— Забирайся з дороги, Кім Докча. Я буду королем демонів. 

— Що за нісенітниця? З чого це раптом? 

— А ти хіба не повинен знати? Є тільки один спосіб завершити цей сценарій. 

Я подивився на вікно сценарію, що плавало в повітрі. 

+++ 

[Головний сценарій #10 — 73-й Король Демонів]  

Категорія: Головна  

Складність: SS+ 

Чіткі умови: Ви можете обрати один із двох способів. Заволодійте троном і станьте 73-м королем демонів або вбийте новонародженого 73-го короля демонів. Сценарій можна завершити, лише обравши один із цих двох способів. 

Обмеження в часі: 30 хвилин 

Компенсація: 200,000 монет, ??? 

Невдача: Смерть і вигнання зі сценарію 

+++ 

Цей сценарій був схожий на сценарій «жертви». Одна людина мала померти за всіх, або одна людина житиме, а всі інші помруть. 

Я закусив губи та запитав:  

— Ти збираєшся принести себе в жертву? 

— Уполюйте мене і переходьте до наступного сценарію. 

— Чому ти раптом робиш щось подібне? 

— Так буде правильно. 

Не було жодних сумнівів, що він вважав це правильною відповіддю. Ю Джунхьок говорив зі своїми характерними переконаннями.  

— Я звик до болю. Так само я знайомий зі смертю. Хіба ти цього не знаєш? 

Він був упевнений, що я знаю про нього все. Але Ю Джунхьок помилявся. Я не знав Ю Джунхьока. Ю Джунхьок, якого я знав, ніколи не зробив би такого. 

Здавалося, можна було поговорити, і я вирішив заспокоїти цю кляту рибу-місяць. 

— Я розумію, що ти кажеш, але ти не повинен жертвувати собою. Ти реґресор, але не маєш кількох життів. На моєму боці воскресіння. Тому ти не підходиш на роль короля демонів. 

— Воскресіння. Це хороша здібність. Однак, як ти думаєш, чи спрацює вона в цьому сценарії? Якщо ти бачив штраф за невдачу в сценарії, чи можеш ти бути впевненим, що воскресіння тебе врятує? 

Я на мить забув. Звичайно, Ю Джунхьок мав рацію. Цей сценарій не закінчувався просто «смертю». Цей придурок... він все прорахував і тоді виступив? 

— Відійди з дороги, Кім Докча. 

Моя Незламна Віра закричала, коли його Меч, що Розділяє Небо, націлився на мене. У цьому впертому конфронтаційному стані я відчайдушно задумався. Як я міг переконати цю людину? 

Як би я не стискав голову, я не міг придумати метод. Якщо так триватиме, цей придурок стане королем демонів і стане на клятий шлях реґресії. 

[Ексклюзивну здібність «Точка Зору Всезнаючого Читача 2-й етап» активовано!] 

Я почав вбирати його думки як губка. 

「Ціна провалу цього сценарію — вигнання зі сценарію.」 

「Ніхто не може пережити вигнання зі сценарію. Тоді здатність Кім Докчі до воскресіння втрачає сенс.」 

「Можливо, це смерть, на яку вказує його доля.」 

「Якщо Кім Докча стане королем демонів, він помре тут.」 

Моє серце важко сиділо в грудях, коли на мене вилився водоспад думок. 

「Отже, саме я повинен принести себе в жертву тут.」 

Він дійсно збирався пожертвувати собою. Зарозумілий і відсторонений Ю Джунхьок. Заради інших, а не заради себе. 

Раптом всередині мене піднялися невідомі емоції.  

— А ти? Як щодо тебе? Якщо ти помреш тут, як же твоя клята мета?! 

— Ти зробиш це для мене. 

— Що? 

Ю Джунхьок дивився на наших компаньйонів позаду мене.  

— Той, хто може врятувати світ... можливо, це ти, а не я. 

Лі Хьонсон, Лі Джіх'є, Шін Юсон, Лі Сольхва... 

В очах Ю Джунхьока був глибокий жаль, коли він дивився на кожного з них. Здавалося, я знав, про що він думав. 

「Ніколи ще сюди не доходило так багато людей. І, можливо, це не повториться в майбутньому.」 

Це був Ю Джунхьок, який пережив кілька життів і отримав інформацію про майбутнє з 41-ї реґресії. 

Випадків, подібних до цієї реґресії, не було. Цей факт змусив Ю Джунхьока здригнутися. 

Мій розум працював швидко. Як я міг переконати його... 

— Відійди з дороги. Залишилося небагато часу. 

Він застосував Трансформацію у Гігантське Тіло і почав різко надуватися. Або він став сильнішим за три дні, або члени групи застигли від енергії, яку він випромінював. Ю Сана була налякана, а Ю Джунхьок наближався до неї крок за кроком. 

Врешті-решт я активував Лезо Віри.  

— Зупинись! Зупинись, сучий сину! 

Білий етерний меч зіткнувся з Розділенням Неба Ю Джунхьока. Звичайно, мій бік зазнав односторонньої шкоди. Мені довелося використати щонайменше Електрифікацію, щоби впоратися з цим хлопцем. 

...Я не міг дозволити йому стати на шлях реґресії. Тієї миті, коли я збирався активувати Закладку, Ю Джунхьок запитав мене: 

— Тебе турбує, що станеться з цим світом, коли я повернуся? 

— Що? 

— Ти, мабуть, боїшся. Щойно я зникну, цей світ зникне. Чи не так? 

Я був настільки здивованим, що мені бракувало слів. Звідки, в біса, він це знав? Я почав цікавитися питанням, чи не був він тим, хто мав Точку Зору Всезнаючого Читача, а не я. 

Потім я забув навіть про цю думку. 

— Нема про що турбуватися. Я вже запитав свого спонсора. 

...Що? 

— Цей світ не зникне, якщо я реґресую. Цей світ не закінчиться і не засмутиться, якщо я помру. 

Ю Джунхьок легко знешкодив Ю Сану і потягнувся за дорогоцінним нефритом. Наче той хотів його, демонічна енергія простяглася з нефриту і обплутала пальці Ю Джунхьока. 

— Продовжуй жити, Кім Докча, — Ю Джунхьок подивився на мене з обличчям незнайомця. — Тепер ти маєш врятувати цей світ. 

*** 

На другому поверсі Темного Замку вдарив грім. Це був зловісний грім, що ніби пророкував падіння Темного Замку. 

Лі Сукьон дивилася на небо, рухаючись разом із блукачами. Її син був, мабуть, десь там, за цим небом. 

— Хуху, ти виглядаєш дуже стурбованою останнім часом. 

Це говорила Лі Боксун. Вона передала свій рейтинг у Темному Замку Джун Хівон і вирішила залишитися тут. Лі Сукьон деякий час дивилася на Лі Боксун, перш ніж відповісти. 

— Гадаю, я не знаю, що таке бути матір'ю. 

— Хіба люди звикають до цього? Ти ніколи не звикнеш до цього у своєму житті. І я теж... 

— Ти ж не збираєшся знову згадувати історію про виховання шістьох братів і сестер? 

— Хуху, ти знаєш? 

Лі Боксун хихикнула. Не було блукачів, які б не знали історію про шістьох братів і сестер, яких виховала Лі Боксун. 

Лі Боксун поплескала Лі Сукьон по плечу і заговорила дружнім голосом. 

— Він обов'язково повернеться живим. Не хвилюйся надто сильно. 

— Хотілося б, але... доля розпорядилася інакше. 

— Ти не думаєш, що долю можна подолати? Як на мене... 

Врешті-решт, Лі Боксун переповіла історію про те, як вона виростила своїх шістьох братів і сестер через усілякі труднощі. Лі Сукьон гірко посміхнулася. Ніхто б не страждав, якби долю можна було так легко подолати. 

「Втілення Кім Докча виживе, якщо не перейде до наступного сценарію.」 

Лі Сукьон пожертвувала 20-ма роками свого життя, щоб прочитати це речення з «долі». 

Кім Докча може жити, якщо не перейде до наступного сценарію. Іншими словами, Кім Докча неодмінно помре, коли перейде до наступного сценарію. 

«...Докча». 

Однак Лі Сукьон не здавалася, навіть коли всі показники вказували на смерть її сина. Вона не могла відпустити його. 

Почувся звук падіння, і Лі Сукьон подивилася вниз на кінчики своїх пальців. Її тіло все ще руйнувалося, тому що її одужання було повільним і неповним. Це було пов'язано з наслідками входу в Четверту Стіну. 

Лі Сукьон пам'ятала момент, коли її поглинула Четверта Стіна. Це був жахливий досвід, наче її існування розпадалося на морфемні одиниці. 

Можливо, вона померла тієї миті. Немов обірвану оповідь, її засмоктала стіна, і вона пережила те, чого жодна людина ніколи раніше не відчувала. 

Вона була шокована тим, що всередині її сина була така «стіна». Вона також здригнулася від того, що всередині стіни хтось жив. 

«...Що це, в біса, таке?» 

Тоді Лі Сукьон зіткнулася з присутністю всередині стіни. Її існування було подрібнене і відтворене так, що залишилося не так багато точних спогадів. 

Точної структури внутрішньої частини стіни... вона не пам'ятала. І все ж, була одна річ, яку вона пам'ятала. Це була відповідь на питання. 

「Як моєму синові вижити? Як він може позбутися цієї клятої долі?」 

Лі Сукьон запитувала про це навіть тоді, коли її існування згасало. Істота всередині стіни засміялася, ніби їй було весело. 

「Є лише один спосіб втекти від долі.」 

З'явилася дивна посмішка, ніби вся ця ситуація була жартом. 

「Кім Докча вже знає, як це зробити.」