Розділ 180. Епізод 34 — Неїстівний (3) 

Я міг побачити Вікно Атрибутів? Я нарешті зрозумів кілька речей, які до цього були безглуздими. 

Причиною, з якої я не міг бачити своє Вікно Атрибутів, була Четверта Стіна. Четверта Стіна захищала мене від інших істот, але в той же час це була здібність, яка ізолювала мене від самого себе. 

[Перевірка Вікна Атрибутів.] 

[Конфігурація системи нестабільна. Деякі назви та рівні здібностей обмежено.] 

Тоді я вперше побачив своє Вікно Атрибутів. 

+++ 

[Персональна Інформація] 

Ім’я: Кім Докча 

Вік: 28 

Сузір’я підтримки: Немає 

Модифікатор: Найпотворніший Король (Пробний) 

Особисті атрибути: Вісім Життів (Героїчний), Сценарій... 

+++ 

До того, як Вікно Атрибутів встигло відобразитися повністю, екран зламався, та з’явилося несподіване повідомлення. 

[Деякі сузір’я наближаються до вашого ментального бар’єру.] 

В ту мить я хотів сказати «упс». Можливо, сузір’я чекали на цю можливість — на день, коли моя інформація відкриється світові. 

[Сузір’я туманності «Веди» наближаються до вас.] 

[Сузір’я туманності «Олімп» наближаються до вас.] 

[Сузір’я туманності «Папірус» наближаються до вас.] 

Сузір’я, які хотіли присвоїти моє існування, почали силоміць розкривати мої думки. І в ту мить. 

[Ексклюзивна здібність «Четверта Стіна» реактивована незалежно від вашої волі!] 

+++ 

Ексклюзивні здібності: Точка Зору Всезнаючого Читача Lv. ?, Закладка Lv. ?, Перелік Персонажів Lv. ?, Четверта Стіна Lv. ?, ■■■■ Lv. ?, ■■■■■■■■... 

. 

. 

Загальна оцінка: ...■■ ви ■■■■■■..? 

+++ 

Багато інформації було приховано за «■». 

Численні цеглини нагромаджувалися. З’явилися сильні іскри, які приховали мою інформацію. 

[Сузір’я «Засновник Людства» стогне.] 

[Сузір’я «Той, що Має Виколоті Очі» прикриває очі та відступає назад.] 

[Сузір’я «Богиня Скорпіонів» відступає назад, захищаючи свій хвіст.] 

. 

. 

[Деякі сузір’я, що наближалися до вас, отримали ураження та відступили!] 

Незліченні букви надійно оберталися навколо. 

Жорстокі іскри Четвертої Стіни захищали мене від сузір’їв. Істота, що билася зі мною якийсь час тому, зараз випромінювала страшну ауру в сторону сузір’їв. 

[Четверта Стіна вишкірює зуби на Зоряний Потік.] 

Я витріщився на Четверту Стіну. Останнім, що я почув, було повідомлення від добре знайомого сузір’я. 

[Сузір’я «Таємничий Інтриган» посміхається вам.] 

Повідомлення значно відрізнялося від інших сузір’їв. 

...Він же не побачив мою інформацію за такий короткий час? Навіть якщо й бачив, він не зміг би перевірити все. Навіть я не зміг підтвердити всю інформацію, попри те, що відкрив Вікно Атрибутів. 

Іскри заспокоїлись, і стіна знову повернулася до мене. 

[Четверта Стіна сердиться на вас.] 

Я витріщився на стіну. 

Довгий час я думав, що ця стіна — це межа між романом та реальністю. Стіна допомогла мені пристосуватися до нового світу та демонструвати незвичне судження в жахливих ситуаціях. 

Однак щойно постало питання про справжню особистість «стіни», я не зміг дійти висновку. Єдине, в чому я міг бути впевненим, це те, що стіна захищала мене довгий час. 

Було кілька кризових ситуацій, але я подолав їх завдяки присутності цієї стіни. Якраз завдяки їй я зміг так далеко дістатися. 

Я підняв руку до букв на стіні. 

— Вибач. 

[Четверта Стіна тремтить.] 

Дивна текстура букв огорнула мої пальці. Так відчувалася Четверта Стіна. 

Букви на стіні причепилися до моїх рук, наче лікарська риба ґарра руфа. Вони, здавалося, облизували мене та кусали. Це було відчуття, яке не можна було чітко пояснити. В нього не було аналогії. Четверта Стіна була наче змокле цуценя, покинута дитина, неслухняний підліток тощо. 

Четверта Стіна... Четверта Стіна була як я. 

Тоді на стіні з’явилося повідомлення. 

「Кім Док ча — бо вдур.」 

Речення було наче написане дитиною, яка тільки вчила хангиль. Це не оповідь, яка стосувалася мене чи світу. Це були слова Четвертої Стіни. 

Я посміхнувся стіні. 

「...$#^#$^#$%@#$...」 

Четверта Стіна написала невпізнавані символи, наче розгубилась на мить. Тоді через деякий час вона знову написала речення. 

「Кім Докча подумав: «Четверта Стіна — це така ж істота зі своєю волею».」 

...Знову починалось. 

「Тоді слова, написані в лапках, з Четвертої Стіни? Однак тон Четвертої Стіни надто статичний у порівнянні... тоді хто їх написав? Якщо це справді стіна, то всередині є щось інше...」 

— Припини читати чужі думки. 

[Четверта Стіна відвертає голову.] 

[Четверта Стіна каже вам не вимикати її знову силоміць.] 

Я продовжив говорити, торкаючись Четвертої Стіни. 

— Знаю. Натомість, в мене є прохання. 

[Четверта Стіна дивиться на вас.] 

Я коротко вдихнув перед тим, як сказати: 

— Віддай мою матір. 

Стіна коротко затрусилась, наче щоб розсудити, правдиві мої слова чи ні. 

Тоді на стіні з’явилося речення. 

「Кім Докча ненавидить свою матір.」 

— Це правда. 

「Кім Докча знає, що сталося з його матір’ю. Він знає, що його мати пережила, те життя, яке вона терпіла, і що вона ховалась. Тільки те, що він знає, не означає, що він все розуміє.」 

— ...Так. 

「Через це Кім Докча досі ненавидить свою матір. Ось які людські емоції. Нема магії, яка вилікує всі рани тільки тому, що чиїсь рани теж глибокі.」 

— Ти чудово розумієш. Я згоден. 

「Тож Кім Докча не розуміє й сам. Чому він намагається врятувати свою матір?」 

— Я не можу пояснити. 

「......」 

— Не все можна висловити реченнями. 

Я тихо глянув на стіну та сказав: 

— У мене не лишилось багато сил. Прошу, допоможи мені. Я прошу тебе. 

Четверта Стіна мовчала довгий час перед тим, як показати наступне речення. 

「Кім Докча...」 

Чи могла істота, яка вже ввійшла у стіну, вийти з неї? Я не знав, було це можливим чи ні. Та все ж, я мусив спробувати. 

Тоді стіна почала рухатися. Щось відторгалося від стіни. 

Були численні літери. Вони з'єдналися, щоби стати словами, а слова склалися разом, щоби стати реченнями. Речення зібралися в абзаци, а абзаци — стали оповіддю. 

Скоро оповідь утворила людину. 

Я обійняв свою матір, яка лежала серед літер. Тоді я сказав Четвертій Стіні: 

— Дякую. 

Четверта Стіна затрусилась та почала розсіюватися. 

「Со нн а.」 

Мало-помалу оточення зламалося. 

[Сузір’я «Таємничий Інтриган» гримає на «великих давніх», які шпигують за вами.] 

Темрява зовнішнього всесвіту очищалась. 

Час та простір зламалися, і сцена оточення змінилася на другий поверх Темного Замку. 

Тоді з’явилися наступні повідомлення. 

[Ваш рейтинг у Темному Замку змінився.] 

[Ваш теперішний ранг у Темному Замку — 2-ге місце.] 

. 

. 

[Ви виконали приховану ціль головного сценарію.] 

[Ви маєте право взяти участь в останньому сценарії Темного Замку.] 

*** 

Після битви на рівнинах пройшло два дні. Всі смертні втратили бойовий дух перед обличчям бога. 

Сили блукачів та сили раю. В певному сенсі, могутній відчай умиротворив їх усіх. 

Командуючі блукачів та командуючі Раю розібралися з мертвими та прояснили ситуацію. Непотрібні турботи зникли, і другий поверх Темного Замку повільно набував стабільності. Люди з рейтингу повільно обиралися, щоби піти на наступний поверх, і люди погодилися довірити їм майбутнє Темного Замку. 

Більшість рейтингових місць зібралися перед малою труною. 

— Це його робота — постійно помирати. 

Кім Докча помер, щойно повернувся після перемоги над зовнішніми богами. 

Він бився проти настільки могутньої істоти, що його компаньйони подумали — це було неприродньо. Джун Хівон сказала: 

— Завтра він знову буде живим? Минулого разу це теж зайняло три дні. 

Група пристосувалася до смертей Кім Докчі та вже не була так шокована. Ю Сана прикусила губи та поцікавилась: 

— ...До речі, нащо нам класти його в труну? 

— Навіть мертвих треба вкладати в ліжко... — виправдалась Джун Хівон. 

Члени команди дивилися на труну Кім Докчі з різними емоціями. Лі Хьонсон дивився шанобливо, Шін Юсон виглядала винною, а Ю Сана — збентеженою. Тоді... 

— До речі, Майстре. Я думала, ви підете шукати приховані частини... — на слова Лі Джіх’є члени команди підвели погляди на одне місце. 

Ю Джунхьок насупився у відповідь та сказав: 

— Тепер єдині приховані частини в Темному Замку нічого не варті. 

— Тоді ви прийшли сюди... 

— Мені потрібен Кім Докча, щоби перейти на наступний поверх. 

— Грмм... хіба ви двоє не дуже близькі останніми днями? Кілька днів тому я бачила... 

Вираз обличчя Ю Джунхьока спохмурнів, і боягузлива Лі Джіх’є закрила рота. 

Джун Хівон поплескала Лі Джіх’є та докорила їй. 

— Припини дражнити Джунхьока-ссі. Не турбуй їх двох. 

— ...О, добре. 

— До того ж, ти знаєш, чому він без питань прийшов сюди. Ми всі в такому ж становищі. 

На цих словах обличчя всіх членів команди стали серйозними. Вони глянули на труну Кім Докчі. 

Джун Хівон знову відкрила рота: 

— Він не боїться смерті, тому що житиме знову. 

Тільки те, що він мав багато життів, не означало, що йому слід і далі жертвувати ними для інших. Шін Юсон торкнулася поверхні труни. 

— Якби не Докча-аджоссі, ми б вже померли. 

Ніхто не сумнівався в цьому. Лі Хьонсон, Джун Хівон, Лі Ґільон та Лі Джіх’є також. Всіх їх врятував Кім Докча. 

Лі Джіх’є зітхнула. 

— Я не кажу це, щоби виглядати круто, але... якби я мала два життя, я віддала б одне аджоссі. 

— Боюсь, він би не отримав його, тому що ти маєш тільки 6 балів прихильності. 

— Цей малий... в будь-якому випадку, хіба ми всі не однакові, коли справа стосується підв’язок? 

Група посміхнулася, спостерігаючи за сутичкою Лі Джіх’є та Лі Ґільона. У таке видовище було важко повірити, коли ще два дні тому ці люди плакали від розчарування на кривавому полі бою. Ю Джунхьок спостерігав за ними на відстані. 

Кім Докча з’явився, і його плани сильно змінилися. Легкі сценарії стали складними, прості оповіді — теж ускладнились. Ті, хто мав померти — вижили. 

Ю Джунхьок глянув униз на свої руки. Можливо, серед тих, хто мав померти, був і Ю Джунхьок. 

Ю Джунхьок думав, що це було дуже дивно. Цей пейзаж зробила людина, яка не була реґресором. Ця реґресія може бути кращою за будь-яке коло життя, що він мав. В його думках це було жахливо складно. 

— До речі, хіба доля не здійснилася? Докча-аджоссі помер, — запитала Лі Джіх’є, і хтось відповів: 

— А. Точно. Це нагадало мені... 

— Оскільки він приречений померти через того, кого любить, хіба доля не справдилася? Він помер через його матір... 

— Так. Чому я не думала про його матір? 

Голоси галасували. Ю Сана дивилася на Ю Джунхьока, який стояв на відстані, зі складним виразом обличчя. Ю Джунхьок також мав ту саму думку, коли зустрів її погляд. 

«Доля не закінчилась». 

Було виключення з іменем Чок Джуньон, але зазвичай туманності не були такими простими. 

Туманності знали про воскресіння Кім Докчі. Тож доля не могла справдитися таким чином. До того ж, туманності сердились на Кім Докчу, і могли зловмисно наполягати на реалізації долі. 

Понад усім, скоро прибуде велика завада у вигляді наступного сценарію. 

Тож Ю Джунхьоку треба обирати. 

Він мовчки подивився у небо. Наче він там щось шукав. Згодом він отримав відповідь. 

[Сузір’я «???» дивиться на своє втілення.] 

Сузір’я «???». Навіть на своїй третій реґресії Ю Джунхьок досі не знав, хто був його спонсором. Це сузір’я було джерелом його реґресій, і тим, що змусило Ю Джунхьока переживати жахливу трагедію. 

Ю Джунхьок зробив вдих та промовив: 

«Спонсоре. Я маю дещо тебе запитати».