Розділ 161. Епізод 32 — Любов Кім Докчі (1) 

Минуло чотири дні після відбуття Кім Докчі. Фортеця все ще стояла, і не було видно жодних ознак руйнування. 

Небо Раю було мирним, як ніколи, і навіть млосним. Лі Ґільон подивився на небо і заговорив похмурим голосом. 

— Нас покинули. 

— Хлопчик знову починає. 

— Докча-хьон викинув нас геть, — Лі Ґільон був у депресії і повторював ці слова протягом двох днів. 

Лі Джіх'є насупилася, гострячи лезо поруч.  

— Чому ти так метушишся? 

Лі Ґільон відповів:  

— Ти знаєш, коли протагоніст залишає своїх колег позаду? 

— ...Коли? 

— Коли колеги можуть втрутитися. 

— ... 

— Тепер нас вважають непотрібними! 

— ...Як аджоссі може бути протагоністом? Чесно кажучи, Майстер більше підходить на роль протагоніста. До того ж, це не роман, — пробурмотіла Лі Джіх'є, але вираз її обличчя теж не був радісним. 

Останні чотири дні група була спокійною. Це був мир, схожий на наркотик. Було так мирно, що вони відчували себе спокійно. Ніхто їм не загрожував і у світі не було нічого, про що варто було б турбуватися. 

Час від часу вони тренували свої здібності і згадували поради, які залишив для них Кім Докча. 

「Ґільону бракує неперервності здібностей. Якщо у тебе залишилися монети, спробуй вкласти їх у «терпіння» або «незламну неперервність». Можеш скористатися обміном або попросити свого спонсора допомогти тобі.」 

「Джіх'є, ти занадто упереджено ставишся до спритності. Якщо у тебе є зайві монети, вклади їх в силу і магічну силу. Твій стиль бою буде змінюватися в залежності від того, куди ти вкладатимеш.」 

「Юсон, зосередься на підвищенні «Приборкання» і «Покращеного Різноманіття Спілкування» до максимального рівня. Якщо тобі знадобляться інші здібності, пов'язані з приборканням, скажи мені в будь-який час.」 

Чи було це через слова Лі Ґільона? Занепокоєна Лі Джіх'є штовхнула Шін Юсон, що сиділа поруч з нею.  

— Гей, маленький звіре. 

Шін Юсон, яка за порадою Кім Докчі тренувала Покращене Різноманіття Спілкування, раптом прокинулася. 

— ...Що таке? 

Вони могли бути в одній групі, але Шін Юсон не подобалася Лі Джіх'є, яка була грубою до Кім Докчі. Лі Джіх'є була збентежена поглядом Шін Юсон. 

— Гей, не дивись на мене так. Я хочу тебе дещо запитати. 

— Про що? 

— Ти знаєш, куди збирається Докча-аджоссі? 

Очі Шін Юсон розширилися від несподіваного запитання. 

Лі Джіх'є продовжила:  

— Ти — його втілення, тож мені цікаво, чи не знаєш ти щось про нього. Спочатку втілення отримують інформацію про спонсора, коли синхронізація між спонсором і втіленням збільшується. 

Насправді, Лі Джіх'є також поділяла спогади Ї Сунсіна щоразу, коли вона використовувала стигму Герцога Відданості та Війни. Зрештою, ядром оповіді була стигма. Було неминуче знати оповідь сузір'я щоразу, коли використовували його силу. 

Шін Юсон відчайдушно намагалася підібрати слова, перш ніж ледве розтулила рота. 

— Аджоссі... він самотня людина. 

— Та будь-хто може так сказати. 

— А ще він любить читати книжки... 

— Книги? 

— Так. Незліченні сторінки з'являються, коли я думаю про аджоссі. Я не знаю, що це таке... Я не бачу змісту сторінок, — Шін Юсон завагалась і опустила голову. — Я все ще не знаю так багато. Я ще не отримала стигму. 

— ...Я спитала не для того, щоб засмутити тебе. 

Лі Джіх'є поплескала Шін Юсон по плечу і ще раз усвідомила реальність. Лише одна людина пішла, але вся атмосфера групи змінилася. Як члени команди, вони повинні були вижити. 

«Якби не аджоссі, все вже було б скінчено...» 

Вона озирнулася навколо і помітила, що всі були занепокоєні. Двоє дітей, які залежали від Кім Докчі, солдат, який знав лише інструкцію, жінка-мечник, яка не могла належним чином впоратися зі своєю силою... 

[Сузір'я «Бог Морської Війни» критикує патріотизм втілення «Лі Джіх'є».] 

Лі Джіх'є пирхнула і затулила вуха, вигукуючи «абабаба», щоб заглушити звук. 

«До речі, солдат знову це робить». 

Лі Хьонсон тупо дивився на щось. Лі Джіх'є знала, на що він дивиться, і розсміялася. Було б непогано тимчасово розслабитися. 

— Гей, малий, — Лі Джіх'є дивилася, як Лі Хьонсон до чогось наближається, і раптом розтулила рота. — Хочеш, я покажу тобі щось цікаве? 

*** 

Останні чотири дні Джун Хівон снилися кошмари. Чудовиська перемагали і мрія Раю була зруйнована. 

Коли вона прокинулася, то побачила, що Судний Меч Кім Докчі кричить. 

Кілька разів до неї приходив Рейнгейт і просив її стати начальником охорони фортеці. 

Однак Джун Хівон відмовляла йому в цьому проханні. Причиною було те, що Судний Меч кричав тільки тоді, коли поруч було «зло». 

Джун Хівон сиділа на низькому даху з черепиці і дивилася на краєвиди Раю. У місті не було нічого, що можна було б назвати «злом». 

— Хівон-ссі, тебе щось турбує? — коли він прийшов? Яснолиций Лі Хьонсон стояв поруч з нею. 

— А, просто... Тут так мирно, що у мене багато думок. 

— У мене теж. 

Двоє людей на мить замовкли. Виникла незручна атмосфера. Дивна іскра пробігала між ними відтоді, як Лі Хьонсон врятував Джун Хівон, яка збожеволіла через Нірвану. Проте ніхто з них не знав точно, що це була за іскра. 

[Сузір'ю «Демоноподібна Вогняна Суддя» не подобаються дії втілення «Лі Хьонсон».] 

[Сузір'я «Демоноподібна Вогняна Суддя» попереджає «Повелителя Сталі».] 

[Сузір'я «Повелитель Сталі» каже, що це не та справа, в яку варто втручатися.] 

Раптом вона подивилася вниз і побачила, що Лі Джіх'є та діти ховаються. 

«...Що вони там роблять?» 

Джун Хівон вже збиралася гукнути їх, коли Лі Хьонсон першим відкрив рот. 

— Думаю, у такого миру є причина. 

— Здається, ти віриш, що Докча-ссі не просто так залишив нас тут. 

— Докча-ссі така людина. Це наша робота — з'ясувати причину. 

Вона думала, використовуючи здоровий ґлузд, але не могла з'ясувати причину. Це було пов'язано з тим, чому Докча-ссі залишив їх тут, у Раю, але вона не могла зрозуміти, в чому була проблема. 

У цей момент її потурбував шум від групи людей під дахом. 

— Поверніть сценарій! 

— Ми хочемо перейти на наступний поверх! 

Джун Хівон насупилася. Це були люди, які відчували невдоволення до миру в Раю. Вони були протестувальниками Раю. У них не було відповідних гасел, але вони час від часу з'являлися в Раю. 

Джун Хівон не могла цього зрозуміти. Чому вони хотіли повернутися до сценарію? Вона відкрила рота.  

— Думаю, мені треба спуститися вниз. А то може початися бійка. 

— Я розумію. 

Коли Джун Хівон спустилася вниз, кровопролиття вже почалося. Але це була не «бійка». Це був односторонній напад. Охоронці били протестувальників. 

Джун Хівон була засмучена через надмірне використання сили і зупинила одного з охоронців. 

— Зачекайте хвилинку! Заспокойтеся і відійдіть! Це вже занадто! 

— Я виконую офіційну роботу. Не заважайте. 

Начальник охорони прибрав руку Джун Хівон і зібрав полеглих протестувальників. Протестувальників помістили в невеликі візки і, схоже, кудись везли. 

— Ловіть усіх, хто втік. Я заберу всіх цих людей. 

— А як щодо тієї жінки? 

Капітан охорони подивився на Джун Хівон і похитав головою.  

— Не чіпай її. Це наказ господаря. 

Незабаром після цього кількох протестувальників, які втекли, спіймали. Серед них була несподівана фігура. 

— Я-я не протестувальник! Я просто випадково проходила повз! Дайон! Дайон! 

Це була сім'я зі станції Ґумхо. Джун Хівон крикнула:  

— Зачекайте хвилинку! Ця людина не протестувальник! 

Тоді охоронець сказав:  

— Ти протестувальник. Ти запанікувала і втекла, коли ми погналися за тобою. Якщо за тобою немає гріха, чому ти тікала? 

— Саме так. 

Капітан охорони кивнув і знову почав давати вказівки. 

Джун Хівон вигукнула:  

— Ні, це природно — злякатися і втекти, коли тебе раптово змінюють! 

— Це з'ясується пізніше. Немає часу, тож транспортуйте їх! 

— Я сказала зачекати! 

— ...Незважаючи на наказ господаря, я заарештую вас, якщо ви втрутитеся ще раз. 

Як не дивно, Джун Хівон зупинилася на слові «заарештую». Вона не знала чому. Чи не тому, що її так довго кидали в дикі умови і раптом повернули в суспільство? 

Жінка вирішила, що не може змінити ситуацію, і закричала:  

— Дитина не зробила нічого поганого! Будь ласка, відпустіть дитину! 

Капітан охорони ненадовго зупинився на крик жінки. Він на мить замислився, перш ніж віддати наказ. 

— Залиште дитину в спокої. 

Охоронці кивнули і забрали лише жінку. Дитина дивилася, як її мати йде далі, і заплакала. 

— Ох, мамо... 

— Дайон, послухай. Мама скоро повернеться. Зрозуміла? Чекай тут! Я... 

Голос її матері віддалявся. Коли Джун Хівон запізніло спробувала їх наздогнати, втрутилися торговці, що спостерігали за ними. 

— Юна леді, не турбуйтеся. Це марно. Це закон Раю. 

— Куди вони йдуть? 

— Вони йдуть до підземелля Раю. 

— Підземелля? 

— Доступ туди заборонений для всіх, окрім охоронців. Ніхто і ніколи не повертався звідти. Тьху-тьху-тьху... шкода її, але вона мала жити добре. 

Торговці відреагували мляво і розбіглися. 

Джун Хівон на мить застигла, а потім підійшла до заплаканої дитини. Вона не знала, що робити, і нерішуче взяла дитину за руку. Щось промайнуло в її голові в ту мить, коли вона відчула теплу текстуру. 

...Це був Рай? 

— Здається, я знаю, що робити. 

Вона озирнулася і побачила Лі Джіх'є та інших. У всіх них були такі вирази, ніби вони знайшли свій власний «сценарій». 

Лі Хьонсон сказав: 

— Я думаю, що це важливо, але я не знаю, чи все буде гаразд. 

— Докча-ссі вірив у нас. Можливо, він робить щось більше. Він завжди такий. 

— Це точно. Я впевнений, що хьон бореться з монстрами наодинці з серйозним обличчям. 

Кім Докча не пішов би без причини. 

Можливо, щоб захистити людей від загрози, або щоб зруйнувати сценарій... Якою б не була причина, цієї миті Кім Докча точно відчайдушно ризикував своїм життям. 

Нарешті Джун Хівон відкрила рота. 

— Спробуймо разом цього разу. 

Вони не могли покладатися на Кім Докчу щоразу. 

Кім Докча, вочевидь, проходив пекельний сценарій там, де його ніхто не бачив. 

*** 

— Гей! Кім Докча, це розкіш. Ти справді не жив так раніше? 

Безкрайніми рівнинами рухався спортивний автомобіль з гучним двигуном. 

— ...Так. 

За останні три дні ми пройшли три приховані сценарії на Рівнинах Безодні. Сама стратегія не була складною. Все тому, що на відміну від того, що я робив досі, вся майбутня інформація, яку я знав, була абсолютно точною. 

— Слабкість цього хлопця виявилася в 34-й реґресії. Якщо натиснути на три маленькі точки на спині... 

— Його діапазон атаки небезпечний, але він виявить прогалину після використання дальньої атаки... 

— Слабке місце боса — анус... 

Мені було зручніше, бо я був з Хан Суйон. 

— Гаразд, тоді анус. 

Мені не довелося пояснювати, звідки я знаю цю інформацію, і Хан Суйон не сумнівалася в тому, що я їй казав. 

У результаті ми отримали дві зоряні реліквії. Одна була зоряною реліквією SSS-класу, корисною лише як зоряна реліквія цих рівнин. 

[Ферраріґіні SSS-класу] 

Цей автомобіль був предметом SSS-класу, створеним Виробником Масової Продукції. 

Магічні турелі SSS-класу, встановлені спереду та ззаду, були корисними для знищення великої кількості ворогів, а також пересувалися зі швидкістю Шляху Вітру без використання магічної сили. 

Завдяки їй ми могли насолоджуватися відчуттям їзди по рівнинах. Що я можу сказати? Це був першокласний курс реґресора? 

Я знову відчув образу на Ю Джунхьока. Він насолоджувався цим поки я руйнував сценарій. 

Хан Суйон була схвильована ще більше, ніж я. Вона піднялася на пасажирському сидінні і підняла руки, вигукуючи:  

— Я ніколи не буду слабовільною! Я житиму егоїстично для себе! 

Я хотів заперечити цьому вірному мисленню реґресора «ти живеш тільки для себе». 

[Багато сузір'їв задоволені захопливими зауваженнями втілення «Хан Суйон».] 

[Багато сузір'їв згодні з її поведінкою.] 

[Отримано 20,000 монет.] 

Монстри, що прибігли, вибухнули від чарівних куль Ферраріґіні. Хан Суйон була задоволена збором монет і крикнула в небо.  

— Кім Докча! Скажи що-небудь! Коли ти знову відчуєш себе так само? 

Я на мить завагався. Мені було трохи ніяково, але я погодився зі словами Хан Суйон. 

Якщо подумати, то моє життя ніколи не було щасливим. Я завжди страждав від понаднормової роботи. Забудьте про Феррарі. Я користувався громадським транспортом, бо не мав грошей, щоб купити вживану машину. 

Таким чином... я теж це відчував. Я вагався, перш ніж крикнути боязким голосом.  

— Я-я протагоніст! 

[Сузір'я «Демоноподібна Вогняна Суддя» прикриває очі від сорому.] 

[Сузір'я «В'язень Золотого Обруча» роздумує над зміною каналу.] 

[Сузір'я «Дракон Чорного Полум'я Безодні» прийняло ваші слова чуні.] 

Чорт... чому я не міг так почуватися? 

До речі... в Раю вже, напевно, щось сталося. Так було в оригінальному романі, і члени групи, напевно, добре б попрацювали. Останнім часом все йшло добре. Якби так тривало і далі, сценарій миттєво завершився б... 

[Величезна доля сподівається на вашу смерть.] 

...Що?