Розділ 150. Епізод 30 — Темний Замок (1) 

Насправді, я найбільше хвилювався за Ю Джунхьока. Він був найбільш надійним з усіх присутніх, але в той же час я не мав упевненості в його позиції. Якщо Ю Джунхьок відкине мою руку, то всі мої зусилля будуть марними. 

На щастя, Ю Джунхьок зберігав спокій. У нього, може, і був жорстокий характер, але він надзвичайно добре контролював свій гнів, коли надіслав мені секретне повідомлення. 

—Що ти робиш? 

[Персонаж «Ю Джунхьок» активував Полуденний Союз.] 

...Предмет, який я купив раніше, із запізненням мені пригадався. Я не знав, що Полуденний Союз, який був зареєстрований давно, досі працюватиме. Я навмисне відповів нахабно: 

—Я робив так не один і не два рази. Тобі варто вже до цього звикнути. 

—Що? 

—Умови не такі вже й погані для тебе. Я знаю, що ти не можеш успадкувати «оповіді» інших сузір’їв. 

Ю Джунхьок сіпнувся після моїх слів. 

—...Я не знаю, звідки тобі це відомо. 

Насправді, оголошувати «туманність» зі мною було вигідно для Ю Джунхьока. З плином оригінального роману Ю Джунхьок не успадкував тут жодної оповіді, а все через обмеження на ньому. 

[Обмеження реґресії] 

Він міг повертати годинник після смерті, але не міг успадковувати оповіді сузір’їв. 

[Втілення Ю Джунхьок. Втілення Кім Докча каже правду? Ви двоє утворюєте туманність?] 

Ведучий доккебі, який спостерігав за ситуацією, втрутився. Всі дивились на Ю Джунхьока, поки я схвильовано чекав його відповіді. 

— Так. 

Я подумки полегшено зітхнув. Першу перешкоду подолано, проте справжні перешкоди ще тільки попереду. 

В цілковитій тиші хтось з другого поверху засміявся. М’який сміх був якимось приємним. Я зрозумів настрій Персефони через цей сміх. 

「Кім Докча, ти таки це зробив. Ось чому ти мені подобаєшся.」 

Звичайно, я їй подобався. Стиль Персефони підходив для цієї оповіді. Завдяки її сміху інші сузір’я теж почали сміятися. Більшість із них були сузір’ями другого поверху. На жаль, їхній сміх не мав такого ж значення, що й Персефони. 

[Туманність «Веди» розчарована у вас.] 

[Туманність «Ґвійок» зневажає вас.] 

Уріель тримала серветку біля свого рота та насупилась на реакцію сузір’їв навколо себе. 

[Що? Що з вами не так? Це ж добре!] 

Сузір’я першого поверху спостерігали мовчки. Їхні очі були заповнені сумішшю туги та хвилювання. Бог Морської Війни та Лисий Генерал Справедливості також здавалися тривожними. Тим, хто був найбільш зацікавлений, був Перший Меч Корьо, який дивився в цей бік. 

Сміх стих, і більш відверте презирство полилося з другого поверху. 

[Хтось, хто ще не дістався престолу сузір’я, хоче створити туманність?] 

[Доккебі, хіба це має сенс?] 

[То тепер будь-яка шавка може утворити туманність?] 

Доккебі виглядав збентеженим від усіх запитань, які на нього посипались. 

[Ну... Втілення Кім Докча точно був визнаний Зоряним Потоком.] 

Разом із цими словами оповіді, які я виконав, були показані на екрані на стелі. 

[Король Світу без Короля] 

Першою сценою було моє руйнування Абсолютного Престолу з позиченою силою Демонічного Меча Знеголовлення Чотирьох Їнь. Грубо кажучи моя оповідь почалася звідси. Шматки престолу з’явилися на екрані. 

Деякі сузір’я кивнули, наче їх це переконало, інші переглядалися зі здивуванням. 

[Він зламав божественний престол!] 

[...Він справді почав з цієї оповіді?] 

Напевно, хтось із присутніх не знав про мене. Я думав, що був доволі відомим, але досі не дотягував. Я раптом озирнувся та побачив, що та російська дитина дивилася на мене порожнім поглядом. 

[Людина, що Протистоїть Диву] 

Друга оповідь сталася тоді, коли я переміг репатріанта Мьон Ільсана, який був лихом. 

[Деякі сузір’я прихильні до вас.] 

Оскільки репатріанти не подобалися сузір’ям, це була гідна оповідь для того, щоб отримати їхні вподобання. Тепер на їхніх обличчях з’явилася зацікавленість. 

[...Що це таке?] 

Все тому, що третя оповідь, яка з’явилась, розповідала про те, як я відлупцював посереднього доккебі Пауля. Я трохи здивувався, коли побачив екран. Я тільки хотів помститися за Шін Юсон... а це включили до моїх «оповідей»? 

Доккебі Пауль закричав, і присоромлений ведучий доккебі швидко прогорнув наперед. Від сузір’їв почулися скарги. 

[Агов, що це таке?] 

[Ц-це. Хаха, здається, помилка інформації.] 

Однак на відміну від слів доккебі на екрані з’явилася назва оповіді. 

[Той, хто Показав Презирство Стримеру] 

Зі сходів почувся сміх. Це сміявся Перший Меч Корьо. 

[Це божевільно! Хахахаха!] 

Тоді з’явилась четверта оповідь. 

[Той, хто Вполював Короля Лих] 

Це тоді, коли я вполював тінь сузір’я Ямати но Орочі в Мирному Краї. Сузір'я роззявили роти, коли вони побачили смерть Орочі від моєї Електрифікації. 

[Тінь сузір’я оповідного рангу...] 

[Він вже накопичив чотири легендарні оповіді?] 

Розгубленість поширилась серед сузір’їв. Екран вимкнувся, і доккебі продовжив говорити. 

[В будь-якому випадку, втілення Кім Докча зараз стоїть перед престолом сузір’я. Якщо він здобуде п’яту оповідь завдяки цій нагоді..] 

Ті, хто знали, що я планував стати сузір’ям, не були збентежені, але інших це шокувало. 

[Стати сузір’ям до того, як 10-й сценарій завершено?] 

[Він — нове сузір’я...] 

Я раптом отримав багато гарячих поглядів. Безумовно, це була грізна подія навіть у «Шляхах Виживання». Було небагато сузір’їв та репатріантів, які отримали визнання Зоряного Потоку перед 10-м сценарієм. 

Посеред атмосфери зростаючої розгубленості саме Ману з Вед відкрив свого рота. 

[Я визнаю втілення Кім Докчу. Однак я не можу визнати туманність. Тут є дві проблеми.] 

Сузір’я зосередились на його голосі. 

[По-перше, ми не знаємо, чи має втілення Кім Докча достатньо коштів для сплати. Хіба не потрібно мати певний мінімум на рахунку, щоб утворити туманність?] 

— Моїх монет достатньо. 

Після моїх слів виникла метушня. 

Ману глянув на мене підозріло. 

[Ми дізнаємось, щойно перевіримо. Другою проблемою є те, хто «підтримає» вашу туманність.] 

Я ковтнув. Нарешті справжнє випробування. 

[Створення туманності повинно підтримати щонайменше п’ять сузір’їв. Чи є у вас підтримка хоч одного?] 

— Ну... 

Я не міг легко відповісти, і Ману засміявся. 

[Ні, чи є взагалі назва у вашої туманності?] 

Я відкрив рота, зиркнувши на Ю Джунхьока. 

— Назва нашої туманності... Компанія Кім Докчі... 

— Поки назви ще немає. До того ж, ми здобудемо підтримку зараз, — Ю Джунхьок буденно мене перебив. — Чи є хтось, хто хоче підтримати нашу туманність? 

Ніхто не відповів на його слова. Ману засміявся. 

[Я так і знав. Марна трата часу. Доккебі. Продовжуйте Успадкування Оповіді.] 

Тоді хтось підняв руку. 

[«Потойбіччя» Олімпу підтримає вашу туманність.] 

[Королево!] — розлючений Ману рикнув на Персефону. 

Аура Персефони різко виросла. 

[Це моє рішення. Хочете оскаржити?] 

[Урґх...] 

Незалежно від сили Вед, сузір’я Ману не міг вистояти сам проти Персефони, Королеви Потойбіччя. Зрештою він повернувся до інших сузір’їв. 

[Не буде ж більше нікого, правда?] 

[Я підтримаю їх.] 

Голос пролунав з другого поверху, і сузір’я знову були шоковані. То був Великий Мудрець, Гідний Неба. 

[В-В’язень Золотого Обруча?] 

[Справді? Серйозно?] 

Я вдячно глянув на нього. Великий Мудрець, Гідний Неба колупався у вусі, дивлячись вниз так, наче це все завдавало йому клопоту. 

[Е, я не знаю... вибачте! Я також їх підтримаю!] — Уріель з Едему виголосила свою підтримку. — [Я також дам вашій туманності назву! Хай буде Заборонене... мпф, мпфф!] 

Янголи дев’ятого рангу навколо неї були приголомшені та прикрили їй рота. Неважливо, які в неї наміри, я був вдячним. Тепер решта сузір’їв переглядалися між собою. 

Три сузір’я, які висловили свою підтримку, були достатньо могутніми, щоб не хвилюватися про інших. Решта ж ні. Для сузір’їв історичного та оповідного рангу було незвично виступати проти Ману тільки щоб допомогти утворенню нової туманності. 

Я глянув у сторону та побачив, що Ю Джунхьок наполовину здався. Він надіслав мені повідомлення: 

—Далі ми не зайдемо. 

...Довелося б зупинитись на цьому, але я не був проти. 

—Все гаразд. Моя ціль досягнута. 

—Що? 

—Я й не очікував нічого. Що важливо — це виграти час. 

З самого початку я не збирався успадковувати оповідь жодного сузір’я тут. Я думав про оригінальний роман, і фінал бенкету був визначеним. У цей же час сталося щось незвичне. 

[Я, Перший Меч Корьо, підтримаю вашу туманність.] 

Перший Меч Корьо проголосив це нам. Тоді сузір’я історичного рангу попіднімалися одночасно. 

[Тоді я, Бог Морської Війни!..] 

[Лисий Генерал Справедливості не лишиться осторонь!] 

Щойно сузір’я першого поверху встали, щоб підтримати нас, сузір’я другого поверху та доккебі сильно розгубилися. 

[З-зачекайте-но! Проголошення підтримки отак, нізвідки!..] 

В наступну мить. 

[Сузір’я «Таємничий Інтриган» підтримає вашу туманність.] 

...Га? Таємничий Інтриган? Де, в біса, він був? 

[Ви виграли квиток Створення Умовної Туманності!] 

...Не кажіть мені? В ту мить банкетна зала почала труситися, і простір спотворився. Я глянув уверх. Бенкет нарешті закінчився. «Вони» прийшли. 

[Ця аура — це..?] 

[Відступайте всі!] 

Навіть сузір’я стривожилися. Небо сильно спотворилося, і з’явилися могутні іскри, наче небо розділялося надвоє. 

[Велика Діра] 

Невідома діра, яка з’являлася тільки для активації сценаріїв, раптом з’явилася над банкетною залою. Шокований Ману закричав: 

[Боги іншого світу! Як ви смієте сюди приходити?] 

Сузір’я заревіли та підняли власну ауру. Тоді з діри в небі почувся жахливий голос. 

(Чому... Ми не були запрошені?) 

Персефона та Уріель одразу ж прикрили мої та Ю Джунхьокові вуха. Це для того, щоби запобігти втручанню чужих істинних голосів. Вони стояли перед нами, знижуючи тиск діри. 

[Мені шкода, але вечірка закінчилась. Час повертатися.] 

[Побачимося наступного разу!] 

Тоді, коли Персефона та Уріель заговорили, Ю Джунхьока та мене оточило прозоре коло. Це була трансформація простору, яка використовувала силу сузір’їв. Вони хотіли врятувати нас від жахливої битви, яка скоро почнеться в бенкетній залі. 

До речі, боги іншого світу були швидшими, ніж я думав. Зачекайте-но... 

[Боги іншого світу дивляться на вас!] 

[Боги іншого світу дивляться на вас!] 

В останню мить я почув крик Уріель. 

[Кім Докча!] 

Тоді мої очі огорнула темрява. 

*** 

[ Хто ти? ] 

[ Не зафіксовано в транспорті. ] 

[ Не кажіть мені... ] 

. 

. 

. 

[■■■■...] 

. 

. 

. 

[ «Остання оповідь» нарешті готова початися... ] 

*** 

— Агов, це тут? 

— А так можна? Що, як ті всі прийдуть? Кажуть, що Морський Адмірал та Чиста Сталь часто сюди приходять! 

— Хіба це не могила героя? 

Темна ніч. Кілька грабіжників зібралися навколо надгробка, зведеного в Ґванхвамуні. 

Лідер грабіжників, Лі Донпа насупився на нажаханих людей. 

— Жалюгідні дурні. Що він за герой? Хіба герой може так легко померти? 

Лі Донпа не так давно дізнався про існування героя. Найсильніший чоловік, який врятував Сеул, пожертвувавши своїм життям. Звичайно, Лі Донпа не вірив чуткам. 

— Тепер швидко! Нема часу. До того, поки та темна наволоч вилізе! 

Багато людей вже брали участь в дев’ятому сценарії, Темний Замок. Однак не всі, і Лі Донпа був одним із таких. Головні сценарії були тільки фестивалями для таких розумак, як він. 

— Це могила героя. Хіба тут не буде закопана одна чи дві хороші речі? 

— Обшукайте тіло теж! Він міг мати щось приховане на тілі. 

— Чорт, він закопаний глибоко. Гей, ану доєднуйтесь! 

Грабіжники швидко копали землю. Минуло близько двох годин. 

— М-ми дісталися! 

Нарешті їхні лопати вдарили по кришці. Їхні серця гупали, коли вони потягнулися відкривати. Чоловік у білому пальто спав у труні. 

Лі Донпа реготнув. 

— Герой? Ба. Він — спляча красуня. І потворний. 

— Пальто неймовірне. Зніміть його... 

Так! 

— Вааааа! 

— Щ-що... куаааа! 

Шокований Лі Донпа упав додолу та почав труситися. Герой, який щойно був мертвим, тримав грабіжника за плече. Тоді кожна істота в Сеулі почула наступне повідомлення. 

[Хтось здобув п’ять оповідей.] 

[Нове сузір’я народилося на небі Сеулу!]