Шлях лицемірства

Зірковим небом майорів метеоритний дощ. Це видовище припало б до душі будь-кому, тільки не Чунхьокові.

«Починається».

Метеоритний дощ був передвісником початку третього сценарію. Отже, Сеул буде поступово зруйновано відповідно до цього сценарію.

Чунхьок дивився у небо, перш ніж опустити голову, дивлячись на ріку Хан. Навколо міста Донхо було пустельно, адже велика група іхтіозаврів рушила вниз за течією.

«Це було занадто».

Пройшло вже три дні з того моменту, як Кім Докча зник у ріці Хан. Мабуть, занадто було вимагати, аби він впіймав іхтіозавра будучи на першому рівні.

«Звісно, навіть мені було б складно піймати іхтіозавра за три дні».

Але якщо він не спроможний принаймні на це, їхнім шляхам ніколи не перетнутися. Якщо він не здатен це зробити, в майбутньому він тільки заважатиме.

«Не такий вже й важливий той пророк».

Чунхьок розчаровано заплющив очі. Знову долати все наодинці. Без жодних супутників.

Дрібниця. Він завжди був один.

«Цього разу я обов'язково це зміню».

Чунхьок відвернувся. Але, можливо, він відвернувся надто рано.

***

— Стій!..

[Щ-що?..]

Я кілька разів кивнув, дивлячись на сіро-білий купол. Я все ще був всередині іхтіозавра. Розвернувши голову, я побачив здивованого Біхьона.

— Мені наснився сон...

[Ху-ху, намагаєшся пробудити у сузір'їв цікавість? Непогано]

Я згадав сон несвідомо, але виправляти непорозуміння не став.

[Декілька сузір'їв бажають, аби ви швидше вирушили куди-інде]

Я витратив 500 монет на покупку Життєвої сили лісу Еліну, щоб заснути, адже вирішив, що виснаженим буде рухатися надто небезпечним.

Життєва сила лісу Еліну допомагала швидко позбутися втоми і ран в обмін на дві години сну. Словом, дуже дорогоцінний предмет.

— Хочу швидше вибратися звідси... — пробурмотів я, потягуючись.

В голові все ще чітким був сон, від якого я щойно прокинувся. Може, і не був він сном взагалі.

Вз-зь! — пролунав звук електричного струму.

Біхьон зник, нічого не сказавши. Певно, пішов далі працювати.

Я з полегшенням зітхнув.

Стрімінговий контракт з докебі був тою ще рулеткою. Якби я не знав про Біхьона зі «Способів вижити», то ніколи не наважився б так ризикнути. Але зараз цього разу мені вдалося. Мені ніколи не вдавалося вкласти успішний контракт в «реальному житті».

[Ексклюзивна навичка «Четверта стіна» активна]

...Все це було реальним. Я стиснув шип у руці. Я щиро вважав цей світ реальністю.

[Деякі сузір'я жадають, аби ви діяли]

Що ж, часу перейматися щодо цього у мене не було. Я щосили махнув шипом, прибиваючи стінку шлунку, що втратила свою еластичність. Всередину хлинула вода. Я винирнув у ріку Хан.

— Пха!

На щастя, поруч не виявилося інших іхтіозаврів. Дрібні морські істоти підпливали до мене з цікавістю. Загрозу мені вони не несли. Зрештою, не всі створіння нападали на людей.

Я помітив міст Донхо неподалік. Я використав шматок тіла іхтіозавра замість рятівного кола і погріб в сторону землі. Шкіру жалило морозом від холодної річної води, але я не мав можливості перейматися цим. За 30 хвилин я нарешті дістався землі.

[Декілька сузір'їв нервово спостерігають за вами]

Зазвичай після такого повідомлення одразу ж виникала якась небезпека.

[Сузір'я «Глибинний Дракон Чорного Полум'я» підступно посміхається]

На привеликий жаль сузір'їв, нічого жахливого зі мною не сталося б. Адже я вже знав про небезпеки, які мене підстерігають.

[Ви увійшли в зону другого основного сценарію]

[Земля в цій зоні сильно забруднена]

[Дихайте обережно і якомога швидше дістаньтеся під землю]

Я не мав бути на поверхні землі з самого початку цього сценарію. Чому? Просто гляньте на мою шкіру.

[Ви потрапили під вплив отруйного туману]

Моя шкіра почала чорніти під впливом фіолетового туману.

Гр-ра!

Я прослідкував поглядом до джерела туману і помітив монстра, що видавав моторошний крик. Він був метрів 30 заввишки. І саме він, монстр 7 рангу, «Великий отруйний носоріг» був причиною цього туману. Носоріг пирхнув і зіткнувся з монстром, який, судячи з тіні, був королем комах.

Кх-кх-кх!..

Зрештою, страждання нового світу стосувалися не тільки людей. Навіть монстрам доводилося боротися за територію.

Я рухався, стримуючи дихання якнайдовше.

Хоч вони були 7 рангу, як і іхтіозавр, але битися з ними зараз мені було не під силу. Перемогти морського командира мені вдалося тільки тому, що я був до цього готовий.

[Ви використали Легені мавпи Еліну]

Я завчасно купив легені мавпи, адже їх можна було використати як очищувач повітря протягом 20 хвилин.

[Декілька сузір'їв захоплюються вашою продуманістю!]

Наземна станція Оксу вже була зруйнована. Тож найближчим підземним сховком була станція Гимхо. Може, решта теж попрямувала туди.

Я квапився, уникаючи дрібних істот, що пожирали трупи. У мене було лише якихось 20 хвилин, тож мені треба було поквапитися, щоб запастися усім необхідним. По-перше, мені потрібен був одяг. Зрештою, шлунковий сік роз'їв мій верхній одяг. Звісно, довкола його було предостатньо, але... Мені все ще було незатишно.

...Нічого не вдієш. Я обшукав кілька тіл, стягнув одяг, який був мені приблизно по розміру, і попрямував до крамниці неподалік.

Вхопив кілька пакетів, згрібаючи все підряд. Їжа буде дуже цінним товаром під землею.

Я набив три чи чотири пакети, коли помітив, що колір мавп'ячих легень значно потемнів. У мене лишалося небагато часу.

Тоді я раптом почув голос:

— До... допоможіть...

Тут були живі? Я помітив молоду жінку, що лежала в кутку. На її шкірі чітко виднілася степінь отруєння, але завдяки масці, що була у неї на обличчі, та була не критичною. На ній був наполовину знятий піджак та розірвана спідниця.

— Ти як? Стояти можеш?

— Угх...

Чи була така другорядна героїня в «Способах вижити»? Я хотів детальніше її роздивитися, але мені бракувало на це часу, тож я підняв її та побіг до станції Гимхо.

Я завернув за ріг. До входу на станцію лишалося якась сотня метрів. Помітивши третій вхід на станцію, я вдихнув і кинувся туди.

...Зачинено. Тоді інший?

Через катастрофу на всіх входах були зачинені протипожежні шлюзи. Я міг зламати шлюз шипом, але тоді люди всередині могли постраждати.

— Ч-четвертий вхід... — неочікувано підказала жінка, яку я ніс.

Я ринувся до четвертого входу. Протипожежний шлюз саме закривався, тож я поквапився встромити в щілину шип. Хтось зсередини закричав:

— Чорт, що це?!

— Відчиніть двері.

— Н-ні! Ти не можеш зайти! Йди геть!

— Тут ранена людина.

— У нас і так вже їх купа! Нам не потрібні ще люди!

Купа людей? Дивно. Хіба так було в романі?

— Мені чхати.

Я використав шип як важіль і підняв шлюз якнайвище. Зважаючи на те, що я використав монети, аби збільшити свою силу до 10 рівня, тепер в мені одному була сила пів дюжини здорових чоловіків.

— А-а-а! — нервово крикнули люди по ту сторону шлюзу.

— Т-тікаймо!

Вони втекли в темряву проходу. Я безперешкодно увійшов до станції, опустив шлюз та поклав дівчину на підлогу.

[Ви увійшли до безпечної зони]

Отруйний туман не діставався під землю. Якогось наукового пояснення у цього не було, єдиною причиною тому слугувала абсолютна сила «сценарію».

— Візьми це до рота.

Я спустив з жінки маску і передав їх мавп'ячі легені. Повністю це її не вилікувало б, але принаймні нейтралізувало б ефекти від отруєння.

— Мх-х... — з її губ зірвався слабкий стогін.

Було очевидно, що її полишили.

Мені раптом стало цікаво, хто вона. Жінка, що скоріш за все померла в оригіналі.

Але коли я тільки-но зібрався використати Список персонажів, почувся голос:

— Ось він!

Сяйво ліхтариків наблизилося до мене із темряви. Я примружився, помітивши в руках чоловіків металеві труби.

[Сузір'я «В'язень Золотого Обруча» супиться від вигляду непроханих гостей]

Кремезний чоловік спереду заговорив першим. М'язи на його тілі були доволі рівномірно розвинені, тож він, певно, був від початку сильною людиною.

— Хто ти?

В той момент я на мить розгубився. Зрештою, що я мав говорити в такій ситуації?

Подумавши мить, я відповів в манері Чунхьока:

— Кім Докча.

— Кім Докча?.. Це у тебе таке ім'я?

— Так.

— Хто тебе питав? Звідки такий виродок, як ти взагалі виліз?

Спитай щось полегше.

— Е-ем! Та жінка... — один з компанії помітив дівчину позаду мене і посвітив на неї. — Хіба вона не з маргінальної групи? Чому вона не повернулася з вами?

— Ну...

Чоловік посвітив на її спідницю.

— Ха, он воно як... Мило. Але чому ви зробили це без дозволу хьон-німа?*

*[1] «хьон» — неформальне звертання від молодшого до старшого або від менш впливого до більш впливового чоловіка в колективі. «Нім» — ввічливий суфікс.

— Хе-хе, вибач.

— Ха-ха, звісно ж Чьольсу хьон-нім мав бути першим...

Чьольсу? Чьольсу. Чи був персонаж з таким ім'ям? Не міг згадати. Попри свій вигляд він, певно, нічого з себе не представляв.

— Гей, віддай нам цю жінку... га? Що це?

Ліхтарики посвітили на пакети з їжею, що були на підлозі. Найбільшої кризи я уник, але такий розвиток був не дуже добрим.

— Це теж лиши. Тоді житимеш.

Але, звісно ж, недобрим для них, а не для мене.

[Сузір'я «В'язень Золотого Обруча» роздратований цими людьми]

[Сузір'я «Демоноподібна Суддя Полум'я» розлючена цією несправедливістю]

[На прохання сузір'їв з'явився мисливський сценарій!]

[Мисливський сценарій — Усуньте перешкоду]
Категорія: Побічний
Складність: F
Умови завершення: Сузір'я відчувають неймовірну лють на тих, хто завадив вашим стрімким рухам. Усуньте порушників за призначений час.
Часові обмеження: 5 хвилин
Нагорода: ???
Штраф: ???

Я очікував, що все так і станеться. Бідолахи. Я підвівся, стискаючи в руках шип. На каналі ж не було жодних неповнолітніх сузір'їв, правда?

Я сподівався на це. Адже те, що мало ось-ось статися було не для їхніх очей.