Розділ 144. Епізод 28 — Найвища Жертва (5) 

Коли були оголошені третє і друге рейтингові місця в Сеулі, втілення почали панікувати. 

— Сука! Що це таке? 

— Хто тоді найсильніший? Що нам робити тепер? 

Втілення припустили, що найсильнішою людиною були або Ю Джунхьок, або Нірвана, і що всі вони померли б тут. Тепер ситуація змінилася. Тоді, коли перша людина у списку стала невизначеною, втілення, що намагалися виконати сценарій, здригнулися від несподіваного повороту. 

Щоби зробити все гірше, один із монстрів 5-го класу прорвався крізь захист. Нещасні втілення були розірвані зубами звіра. 

— Ааааґх! 

Ситуація погіршувалась. Монстри 5-го класу не були слабкими, і втілення були менш об’єднані, ніж очікувалось. 

[*Поточна кількість втілень: 89,041.] 

Тисячі втілень померли. Лі Хьонсон зламав голову монстра Великим Гірським Ударом. 

— Солдате-аджоссі! Що, в біса, відбувається? — до нього кинулись Лі Джіх’є та Джун Хівон. 

Вони також відповідали за захист від монстрів. 

— Якщо Нірвана не найсильніші, то хіба Докча-аджоссі не помилився? Що нам тепер робити? 

План команди засновувався на припущенні, що «Нірвана були найсильнішим втіленням». Тепер сценарій не закінчиться, навіть якщо вони вб’ють Нірвану. Лі Хьонсон безтямно витріщився на стадіон. 

— Я думаю... 

Його обличчя побіліло від цієї думки. 

*** 

— Куааак! 

Нірвана закричали, поки летіли в повітрі. 

— Ти розповіси мені про смерть? Не сміши мене! — хоч і були безсило побиті, вони продовжували лишатися непохитними. — Я не помру. Неважливо, що ти скажеш, істинна смерть не прийде по мене! Якби я могли померти так просто, я б так не страждали! 

Я був вражений, що вони змогли зберегти цю емоцію, проживши таке довге життя. Можливо, це була їхня мета при проповідуванні спасіння. 

Я схопив їх за комір та сказав: 

— Ти насправді хочеш померти. Так? 

— ..! 

— Саме тому, що ти не можеш померти, ти знаходиш втіху в чужих смертях. 

Кожна людина надавала значення своєму життю, тому що вони помирали тільки один раз. 

— Ось чому ти проповідували в Церкві Спасіння. Ти дивилися, як вони живуть одне життя, і хотіли бути поглиненим їхніми життями. Ти хотіли розділити емоції, які вони відчували. 

[Ваше розуміння персонажа «Нірвана Мебіус» збільшилося.] 

Я знав Нірвану. Я не просто знав їх, тому що вони були персонажем у романі. Нірвана прагнули чогось, що ніколи не могли б мати. Нірвана нагадували мене. 

— Не мели дурниць. 

Несподівано, голос Нірвани був спокійним. Вони робили такий голос тільки тоді, коли справді були розлюченими. 

— Те ж саме і з людьми, які не знають смерті. Після рідкісної смерті не існує нічого! Люди можуть померти, але вони не можуть страждати від смерті в істинному значенні. Це щось, що не може належати нікому! 

— Ми, принаймні, можемо боятися смерті. Це робить людське життя можливим. Це найбільша різниця між тобою та звичайною людиною. 

— Ти!.. 

Кулак Нірвани полетів у мою сторону, але я з легкістю його спіймав. 

— Ось чому ти хочеш стати «одним» з Ю Джунхьоком? 

— ..? 

— Ти думаєш, що зможеш стерти своє існування, ставши одним із Ю Джунхьоком. Правильно? 

Вираз обличчя Нірвани повністю застиг. 

— Реінкарнація — це стигма сузір’я найвищого класу. Щоби стерти її, тобі потрібна сила вищого сузір’я. 

Нірвана глянули на мене та стиснули зуби. 

— ...Ти вище моєї уяви. 

— Я часто це чую. 

— Тоді вбий мене. Як ти сказав, я не боюсь смерті. — Очі Нірвани горіли бажанням помсти. — Все ж, тобі краще пам’ятати про дещо. Я повернусь знову і знову. Я повернусь до життя багато разів, вб’ю тебе та покажу тобі найгірший біль. Зовсім так, як із твоєю матір’ю. 

Я здивувався. 

— ...Ти зустріли мою матір? 

— Вона дуже гарна матір. 

[Ексклюзивна здібність «Четверта Стіна» тремтить!] 

— Було весело змушувати її підкоритися. Знаєш, я люблю розбещувати доброчесний дух. 

[Ексклюзивна здібність «Четверта Стіна» тремтить!] 

— Те, як вона боролась та благала зберегти їй життя досі стоїть перед моїми очима. 

В їхніх словах було стільки провокації. Я попався на гачок навіть знаючи це. Навіть попри знання, що моя матір не робила б цього. 

[Ексклюзивна здібність «Четверта Стіна» тремтить!] 

— Хахаха! Попався! 

Мій зір затрусився і світ почорнів. 

[Персонаж «Нірвана Мебіус» використав «108 Хвилювань Lv. 2»!] 

Моя свідомість була кудись висмоктана, і мене вкинули в світ, що відрізнявся від стадіону. Я почув знайомі голоси в темряві. 

「Майстре, тікайте!」 

「Прошу, будь ласка, врятуй цей світ.」 

「Ти легко можеш відкинути цей світ геть. Але я!..」 

Ті голоси були сповнені образи. Я знав, що це був за світ. Це було місце, де Четверта Стіна тремтіла. Це була внутрішня частина Ю Джунхьока, який був уражений багатьма хвилюваннями. 

— Ю Джунхьоку! Ти нарешті впустив мене! Тепер... ти станеш одним цілим зі мною. 

Нірвана стояли переді мною. Я посміхнувся, коли глянув на них. Вони готувались контратакувати в останню хвилину; реінкарнатор справді були реінкарнатором. 

Я сказав їм: 

— Було помилкою сюди заходити. 

Візерунок мандали з’явився під ногами Нірвани. Внутрішня поверхня душі була менш уражена ймовірністю. Тут Нірвана могли використовувати силу оповідей, які вони накопичили. 

Нірвана виросли до розмірів велетня моментально. Тиск душі, яка накопичила безліч оповідей, був справді видатним. Знову ж таки, для них було природно назбирати подібні оповіді. 

Сотні рук виросли, наче крила, з їхньої спини, поки ноги були наполовину вкритими пір’ям, наполовину — лускою змії. Вовча морда висунулась з їхнього обличчя, і роги виросли на їхній голові. 

Здавалось, наче вони концентрувались на всіх реінкарнаціях, які пережили. 

[Я — Нірвана Мебіус.] 

Це були Нірвана «власною персоною». 

[Реінкарнатор, які ведуть нещасних людей до Нірвани.] 

Вони виглядали впевнено, але Нірвана не знали. Я спеціально допустив удар його 108 Хвилюваннями. Я усміхнувся та відкрив рота. 

— Нірвано, ти знаєш принципи реінкарнації? 

Простір зловісно здригнувся. Я продовжив говорити. 

— Твоя душа пов’язана з охоронцем мандали. Щойно ти помираєш, ти не йдеш до Потойбіччя. Згідно з унікальними законами сузір’їв, твоя душа гніздиться в тілі, яке щойно народжується. 

[...Про що ти говориш?] 

— Ти не безсмертні. Твоє тіло народжується знову, але душа — ні. 

[Маячня!] 

Сотні рук зі спини Нірвани кинулись до мене. Тисяча Рук Авалокітешвари хлинули, як водоспад. Якби мене вдарило цим у реальності, моє тіло б вибухнуло і я б помер. Однак це місце було іншим. 

Тепер я був Ю Джунхьоком. Я побачив численні сторінки, які оточили мене. 

[Ексклюзивну здібність «Четверта Стіна» активовано!] 

Почулося, як переверталися сторінки, і вони почали пурхати навколо. На білому папері були написані слова. Безліч слів, які я прочитав, сформували величезну стіну. 

Вражені Нірвана спробували втекти, але вже було запізно. Сипались іскри, коли тіло Нірвани вдарилось об стіну. 

[Що ти зробив?] 

Четверта Стіна могла відштовхнути навіть сузір’я. Мені було цікаво. Можливо, я міг її використати, щоби стерти «реінкарнатора». 

[Прибери цю стіну! Це, це ж!..] 

Спантеличені Нірвана глянули на стіну. Сліпуче світло полилось з букв на ній. 

「Якщо цей світ продовжить перероджуватися, ми можемо його очистити.」 

[Це... не кажи мені!..] 

Нірвана витріщились на сторінки, які містили істину. 

「Ю Джунхьоку, я можу привести тебе до кінця цього світу.」 

[З-звідки це в тебе?] 

Я наблизився до Нірвани та сказав: 

— Тобі не треба йти до кінця цього світу. 

Щоразу, як слова з’являлися на стіні, величезне тіло Нірвани розпадалося. Воно розділилося на безліч букв та почало всмоктуватися в Четверту Стіну. 

— Ти помреш тут. 

На обличчі Нірвани був дивний вираз, коли вони побачили розпад своєї душі. 

「Зрештою, реінкарнатор Нірвана сягнули «одного життя» після сотень років блукань.」 

Нірвана засміялись, коли побачили речення на стіні. 

[Ха... хаха, хахаха!] 

「Вони зустріли свою першу справжню «смерть».」 

На обличчя Нірвани була радість. 

「Це і є... смерть.」 

[Ясно. Це воно.] 

「В ту мить Нірвана усвідомили, що вони вже довго на це чекали.」 

Пройшли тисячі років. Вони досягнули фіналу після безлічі реінкарнацій. Нірвана заплющили очі при цій довгоочікуваній миті. Попри це, думки Нірвани досі були написані на стіні. 

「Тож чому? Це те, на що я сподівались.」 

Все тіло Нірвани було вкрите невеликими тріщинами. Ступні, ноги, стегна, груди... Зламані частинки всмоктувались у Четверту Стіну. 

「Чому мені страшно?」 

Вони вперше боялись смерті. 

Померти. Майбутнього не було. Вони не могли думати, рухатись, говорити чи навіть відчути власне існування. 

「Я не існую.」 

Очі Нірвани рвучко розкрилися. 

「Ні... я не хочу!」 

「Однак, рот Нірвани вже зник, і вони не могли кричати.」 

「Їхні зниклі руки безсило витягнулись до мене.」 

「Насамперед, існувати не так вже й красиво.」 

Ніхто не притримувався філософської точки зору, коли їм судилось померти. Всі створіння були безсилі перед смертю. 

「Ні! Прошу! Зупинись! Не вбивай мене!」 

「Так, секрет твоєї матері. Я знаю його! Я знаю історію, яку твоя мати ніколи тобі не казала—」 

「Врятуй мене. Прошу. Якщо врятуєш!..」 

Я глянув на них, наче спостерігаючи за фіналом персонажа в романі. 

「В свої останні миті Нірвана повторювали слова, які ненавиділи найбільше.」 

「Я не хочу помирати.」 

Скоро душа Нірвани повністю зникла. 

[Четверта Стіна поглинула персонажа «Нірвана Мебіус».] 

Це було першим повідомленням, яке я почув. Стіна реагувала інакше, коли вбила боса Театрального Підземелля. Я спершу налякався. 

[Четверта Стіна задоволено посміхається.] 

Було непогано вбити Нірвану. Однак щойно я задумався, я зрозумів, що точно не знаю, що таке Четверта Стіна. 

[Четверта Стіна дивиться на вас жадібними очима.] 

Вона звивалась, наче була живою. Стіна хотіла скуштувати мене на смак, наче проковтнути Нірвану було недостатньо. Щось вискочило на стіні. 

「В ту мить Кім Докча подумав: «Можливо, одного дня мене також з’їсть ця стіна».」 

[«108 Хвилювань» було вимкнено.] 

Мій зір почав вертатися до оригінального стану. Стіна, Нірвана, Ю Джунхьок. Так, наче з самого початку нічого й не сталося. 

... 

Я кліпнув, та зрозумів, що повернувся на стадіон Ґванхвамуні. Нірвана перетворювались на пил перед моїми очима. Після довгого часу блукань вони нарешті знайшли спокій. 

Територія була тихою, наче сюди вилили холодної води. Я повільно поворухнув ногою Ю Джунхьока. 

Доккебі почали говорити. 

[Це... справді кінець сценарію. Чи варто мені тепер оголосити, хто є найсильнішим втіленням?] 

Мені було важко рухатись через втому. Голос доккебі почувся прямо над моєю головою. 

[Найсильніше втілення — це...] 

В ту мить моя свідомість розмилась і я більше не чув голос. 

Здається, мій час вийшов. Я не міг чути останні слова, бо моя свідомість зникла. 

[Надмірне психологічне виснаження вимкнуло «Точка Зору Всезнаючого Читача 3-й етап».] 

[Точку зору протагоніста від першої особи вимкнено.] 

. 

. 

. 

[Ви померли.] 

*** 

Через два дні почалися мої похорони.