Розділ 104. Епізод 21 — Речі, Які Неможливо Змінити (3) 

Контролювати тіло лиха? Я не збирався цього робити з самого початку. Спочатку я планував дещо інше. Я вирішив змінити план, щойно мій розум перемістився в тіло Шін Юсон. 

[Ексклюзивну здібність «Точка Зору Всезнаючого Читача 3-й етап» активовано!] 

[Точку зору другорядного персонажа від першої особи активовано.] 

Точніше, мені довелося його змінити. 

「...Я не можу цього прийняти.」 

「Тоді хто я? Як довго я живу?」 

「Що я можу отримати за повернення?」 

Посеред несамовитого болю Шін Юсон я побачив світ її очима. Я дихав носом Шін Юсон і вбивав людей її рукою. Я висловлював думки Шін Юсон її голосом. Я був Шін Юсон. 

[Ексклюзивна здібність «Четверта Стіна» тремтить!] 

Потім я зустрів Лі Джіх'є. Я знав у ту мить, як зустрів її, що Лі Джіх'є помре тут. Тому я вперше спробував те, чого раніше не робив. 

[Точка зору другорядного персонажа від першої особи втручається в поведінку персонажа.] 

[Ексклюзивна здібність «Четверта Стіна» зловісно здригається.] 

Мою голову пронизав електричний струм, супроводжуваний нестерпним болем. Проте тієї миті, коли Шін Юсон завдала вирішального удару, я встиг відвести її праву руку назад. Це було тонке втручання, тому Шін Юсон не помітила, але я точно це зробив. 

Лі Джіх'є не померла. 

[Ваше розуміння персонажа «Шін Юсон» збільшилося.] 

Те саме повторилося з Лі Хьонсоном. Мій розум трохи потьмарився, але я подумав, що зможу щось зробити. Я вклав ще більше свого серця і посилив хватку на тілі Шін Юсон. 

Нарешті, це сталося, коли Шін Юсон схопила Лі Ґільона за шию. 

— Хто ти? 

Мені вдалося контролювати праву руку Шін Юсон. 

[Ваш рівень розуміння персонажа «Шін Юсон» дуже високий.] 

Чужа рука рухалася за моїм бажанням. Це був дивовижний досвід. 

— Аджоссі? — запитала Шін Юсон. 

— Вийди з мене! 

Права рука Шін Юсон під моїм контролем почала тремтіти. Аномально деформована рука почорніла і розпухла, наче кровоносні судини луснули. Мала Шін Юсон поспіхом вхопила почорнілу руку. 

— Аджоссі, ви там, так? Аджоссі! 

Мала Шін Юсон схопила мене за праву руку. Цієї миті в праву руку увійшла сильна іскра. Це була іскра, схожа на шторм імовірності. Здивовані люди кинулися бігти, але іскри здули їх геть. 

«Лихо» Шін Юсон та «мала» Шін Юсон побачили одна одну тієї миті. Хвиля спогадів наростала. 

「— Аджоссі.」 

「— Капітане.」 

Це було неможливо. Якщо теорія «Роз'єднаної Плівки» була правильною, ці двоє людей не повинні мати спільної історії. 

「— Ви... можете вбити мене. Все гаразд.」 

「— Я хотіла вижити.」 

Якщо подумати, теорія Роз'єднаної Плівки стосувалася лише «персонажів». Я ж з'явився ззовні роману. Що, як моє існування відіграло роль у з'єднанні їхніх спогадів? Що, як я з'єднав дві плівки? 

Я відчував, як обидві Шін Юсон тримають мене за руку. 3-тє коло і 41-ше коло. Два різні часи зіткнулися один з одним. 

「— Чи варто мені жити?」 

「— Тоді в чому цінність цього життя?」 

— Ні! Це... ці спогади... 

У паніці «лихо» Шін Юсон заїкалася і кусала свої сині губи. Усередині тіла Шін Юсон створювалася могутня енергія.  

Почувся звук, ніби щось рветься, і малу Шін Юсон відкинуло від правої руки. 

Шін Юсон пошкоджувала власне тіло, намагаючись витягнути мене. У неї текла кров, і її бойова сила почала стрімко падати. Баланс її плоті порушувався через надмірну магічну силу. 

「Шін Юсон! Стій, зупини це!」 

— А-а-а! 

Шін Юсон схопилася за голову і з усіх сил намагалася виштовхнути мене. Я поділяв її почуття і відчував, що божеволію від нудоти і болю. У голові Шін Юсон було порожньо. 

Я на мить занепокоївся. Якщо так буде продовжуватися, «лихо» Шін Юсон... 

Чорт забирай! 

. 

. 

. 

Моя свідомість покинула тіло Шін Юсон, і всі п'ять чуттів зникли. 

[Помилку конфлікту здібностей вирішено.] 

[Відкладений привілей «Король Невбивання» відновлено.] 

[Ваше тіло воскресло з мертвих.] 

...... 

Можливо, це був неправильний вибір. Але я хотів спробувати. 

[Сузір'я, яке любить змінювати стать, сумне.] 

Я вічно шкодував би, якби не зробив цього. 

[Відтворення вашої плоті розпочато.] 

[Ексклюзивна здібність «Четверта Стіна» компенсує психічний шок, спричинений вашою смертю.] 

[Готується компенсація за використання здібності «Точка Зору Всезнаючого Читача 3-й етап».] 

Це було моє друге воскресіння від смерті після вогняного дракона. 

Я відчував, як мої нерви відновлюються, і знову страждав. Реґенеровані легені заповнилися повітрям, а зорові нерви з'єдналися, відновивши мій зір. Абстрактна діяльність розуму змістилася на кору головного мозку. 

[Привілей «Король Невбивання» завершено.] 

[Витрачено 100 балів карми.] 

[Відходи вашої плоті було повністю видалено, а продуктивність вашого тіла зросла.] 

[Витривалість та магічна сила збільшилися на 2 рівні кожна.] 

[Ви перевищили загальний ліміт статів цього сценарію.] 

На щастя, це було друге воскресіння, і я не мав непристойного вигляду. 

Я озирнувся і побачив свої розкидані речі та одяг. Пощастило, що їх ніхто не взяв. Я почав одягатися, коли почув за спиною моторошний голос: 

— Кім Докча?  

А, якщо подумати, цей покидьок був прямо біля мене. Я озирнувся і побачив Ю Джунхьока, який з недовірою дивився на мене. Його плечі все ще були вкриті бинтами сірчаних мумій. 

— Як, в біса? 

Я зітхнув. Я не міг пояснити про Короля Невбивання тут, тому я сказав щось інше.  

— Тільки не кажи, що знову мене вб'єш. Цього разу я справді помру.  

— Кім Докча, ти..! 

— Поясню пізніше. Зараз немає часу. 

Я змахнув Лезом Віри і звільнив Ю Джунхьока від бинтів сірчаних мумій. Сірчані мумії закричали і витріщилися на мене. Тоді я активував Шлях Вітру через Закладку.  

Я взяв пораненого Ю Джунхьока на плече і кинувся до замерзлої річки Хан.  

Здалеку я бачив, як втілення б'ються з монстрами. З району Йонсан-ґу в Сеулі підіймалася чорна аура. Це було точно. «Лихо» Шін Юсон була саме там. 

— Аджоссі? 

— Докча-ссі? 

Я побачив, що члени моєї групи біжать до мене. Я поклав Ю Джунхьока на землю і наказав. 

— Відпочиньте.  

Потім я побіг прямо до «лиха» Шін Юсон.  

— Докча-ссі, це небезпечно.  

— Все гаразд, — я зупинив Лі Хьонсона і побіг вперед. — Шін Юсон. 

Лихо Повеней сиділо, тримаючись за голову. Кров стікала вниз і падала на землю. 

Я був упевнений, що втілення не наважуються наблизитися через жахливу ауру, яку вона випромінювала. Зараз кожен міг би вбити нинішнє Лихо Повеней, якби об'єднав зусилля. 

— Ти... хто... ти? — «лихо» Шін Юсон подивилася на мене тремтливими очима. — Все зруйновано... через тебе... це не те коло, яке я знаю. 

Душа, яка прожила понад тисячу років, тремтіла від страху. 

— Ні, зовсім ні. 

Зміни почалися з Ю Джунхьока, а потім її дух почав руйнуватися, коли вона зустрілася з Шін Юсон з минулого. 

Вона зненавиділа Ю Джунхьока. Її злість накопичувалася протягом тисячі років. Сильні емоції розбилися об спогади, які вона отримала. 

Можливо, ця надія могла б змінити світ. Це була та маленька крихта надії, яку побачила «лихо» Шін Юсон. Вона може бути дуже маленькою, але надія здатна перемогти відчай. 

Я підійшов до Шін Юсон і опустився на коліна біля неї. Шін Юсон витріщилася на мене. 

— Молодець, — я продовжував думати про те, що вона найбільше хотіла б почути. У «Шляхах Виживання» такого не було. Я міг лише вигадати слова сам. Якби я був Шін Юсон... — Я дуже довго чекав на тебе. 

Очі Шін Юсон тривожно затремтіли. 

— ...Ти чекав? Хто ти? 

— Людина, яка хоче того ж світу, що й ти. 

Тієї миті погляд Шін Юсон різко змінився. 

「Я...」 

Поступово Ю Сана торкнулася мого плеча. 

— Докча-ссі.  

Я кивнув і встав. Мої супутники дивилися на мене. Я подивився на них і відкрив рот. 

— Народ. 

Мені сподобався епізод «Лихо Повеней». Я любив усіх персонажів, які з'явилися в цьому епізоді, і цінував їх. Можливо, саме тому я сподівався, що цього епізоду не станеться. 

— Я не буду вбивати лихо. 

Я думав про це. В оригінальному третьому колі Лихо Повеней померло після того, як була убита мала Шін Юсон. Однак мені стало цікаво, чи був інший кінець цього епізоду, про який я не знав. Це був кінець, якого ніхто не спробував досягти. 

— Я не прийму жодних аргументів. Цього разу, сподіваюся, ви дослухаєтеся до моєї пропозиції. 

— Аджоссі, що це за маячня? 

П'ятий сценарій не був обмеженим у часі. Що, якби Лихо Повеней відмовилося від своєї ролі, і що, якби ми не полювали на лихо?  

Можливо, цей сценарій просто продовжився б, і ніхто б не загинув. Деякі люди зрозуміли, а інші виглядали розгубленими. Першою кивнула Ю Сана, а потім Лі Хьонсон відкрив рота:. 

— У вас, мабуть, є ідея. Я виконаю волю Докчі.  

— Добре, якщо це те, чого хоче хьон. Але чи можу я вдарити її так само сильно, як вона вдарила Титано?  

— Чорт, робіть, що хочете. Коли це аджоссі не робив того, чого хотів? Але хіба це нормально?  

Я вислухав слова членів групи, а потім подивився на малу Шін Юсон.  

— Я...  

В очах дівчинки стояли сльози. Можливо, Шін Юсон бачила все це, все, що пережило її майбутнє «я».  

Тому було жорстоко запитувати малу Шін Юсон про те, що робити з Шін Юсон. Я погладив дитину по волоссю і нарешті озирнувся назад, щоб поглянути на «лихо» Шін Юсон. У неї був спотворений вираз обличчя, наче у пораненого звіра. 

— Ти пощадиш мене? Не сміши мене. Хто ти такий, щоб таке казати? 

Єдине, що в неї залишилося, — це гордість. 

— Я пережила 41-ше коло реґресії. Я пам'ятаю все, чого не знає ніхто в цьому світі. А що знаєте ви? Як я провела цей час? Як я можу все це забути? 

Слова майбутньої Шін Юсон обірвалися. А все тому, що на неї дивився Ю Джунхьок. 

— ... 

Цієї миті Шін Юсон зрозуміла справжній сенс її слів. Загубитися серед світів. Втратити своїх близьких. Проте знову жити в цьому світі. У цьому світі була лише одна людина, яка розуміла її горе. 

— Кожен реґресор живе з ненавистю до того, що ще не сталося. 

Заговорив реґресор Ю Джунхьок. 

— Цей хлопець буде поганою людиною в майбутньому, і я повинен його вбити. Ця людина в майбутньому вб'є мого компаньйона, і я повинен її вбити. Ця людина буде моїм компаньйоном у майбутньому, і я повинен врятувати її. 

Я міг прочитати емоції, які ховалися в очах Ю Джунхьока. Відтоді, як я зміг їх прочитати, Ю Джунхьок вперше здався мені дивним. Я ніколи не бачив Ю Джунхьока таким чесним. 

— Це майбутнє, яке ще не настало. Я знаю, що вони мене не пам'ятають і що вони ще нічого не зробили. Але я вірив і діяв так, ніби це вже сталося. Так я жив. Це тому, що все явно сталося зі мною, і я не можу жити, заперечуючи це. 

В очах Шін Юсон знову з'явився гнів. 

— Так! Це тому, що ти так жив! Мої компаньйони... 

— Тож теж живи так само, Шін Юсон. 

— ...Що? 

— Якщо хочеш, я витримаю твою ненависть. 

Я не зміг нічого сказати, бо був надто засмучений словами Ю Джунхьока.  

— Переживи це коло заради того, щоб убити мене. 

Ю Джунхьок сказав кілька останніх слів. Мабуть, це було найтепліше, на що здатен Ю Джунхьок. 

Це вперше я помітив, що спина Ю Джунхьока була такою великою і широкою. Його спина була широкою і самотньою.  

Шін Юсон дивилася на Ю Джунхьока з широко роззявленим ротом. 

За іронією долі, вона розуміла чоловіка, якого ненавиділа тисячі років за всі прожиті нею роки. 

— Капітане... зачекайте. Капітане!  

Я відчув, як пульсує серце Шін Юсон. 

「...Це справді гаразд?」 

「Не зупиняйся.」 

「Цей світ, ти не мусиш його покидати...」 

Деяка злість не зникла, а деяка печаль не була стерта. Однак поки вона житиме, порятунок прийде одного дня. 

Я сказав Шін Юсон: 

— Шін Юсон, тепер це твоє «коло».  

Я не міг нічого змінити, коли був читачем. Саме тому, що я був читачем, я міг змінити це зараз. Я думав, що можу це змінити.  

Принаймні, поки не пролунав голос посереднього доккебі.