Розділ 103. Епізод 21 — Речі, Які Неможливо Змінити (2) 

Права рука Шін Юсон тихо піднялася до неба. 

— Плач, Королю Масвуд. 

Тоді король іхтіозаврів позаду неї тихо підняв своє тіло. Король іхтіозаврів Король Масвуд використав Крижаний Подих. Річка Хан миттєво замерзла, і Примарний Флот, що стріляв своїми снарядами, поступово втратив свою функцію. Флот не міг рухатися. 

— Унні, я дам тобі одну пораду. Примарний Флот ніщо без води. 

Все сталося в одну мить. Кулак Шін Юсон також ворухнувся. Почулося, як щось тріснуло. Лі Джіх’є втратила свій меч і полетіла у небо. 

— Звичайно, зараз марно давати поради. 

Стікаючи кров'ю, Лі Джіх’є відлетіла і вже втратила свідомість. Крижаний Подих Короля Масвуда повністю поширився річкою Хан. 

— Ааааа! Що? 

Втілення, що перепливали холодну воду, верещали. Сотням людей судилося замерзнути разом із річкою Хан. Це людина, що спостерігала поруч, врятувала безпорадні втілення. 

[Персонаж «Лі Хьонсон» використав стигму «Великий Гірський Удар Lv.5».] 

Ненормально роздута права рука Лі Хьонсона вдарила поверхню замерзлої річки. Здавалося, його права рука луснула, коли він використав Великий Гірський Удар, щоб розбити лід. 

Його зусилля були винагороджені. Поверхня тріснутої річки Хан обвалилася, і вплив Крижаного Подиху ослаб. Втілення скористалися можливістю піднятися на Нодильсом. 

— Вааааа! 

— В атаку! 

Шін Юсон побачила Лі Хьонсона, що стояв посеред них, і сумно посміхнулася. 

— Так, Хьонсоне-оппа. Я знала, що ти будеш тут. 

— ...Ти мене знаєш? 

— Ти був нашим найнадійнішим щитом. Ти багато разів рятував мені життя. 

Шін Юсон зробила жест, і величезний шимпанзе позаду неї вдарив себе в груди та пішов вперед. Бегемот 5-го класу, Геві-Метал Бін. Він тупнув задніми лапами, і ближні втілення покотилися по землі. 

Лі Хьонсон кинувся до Геві-Метал Біна. Опухла рука Лі Хьонсона вдарила по його сталевих м’язах. Сила Лі Хьонсона була дивовижною. Бегемот 5-го класу його не відштовхнув, попри те, що його судини луснули, а з рота текла кров. Ні, він був досить приголомшливим. 

Шін Юсон продовжувала говорити з Лі Хьонсоном: 

— Ти такий же, як завжди. Хьонсоне-оппа. Один із найвідданіших у команді Ю Джунхьока... 

— ...Хто ти? 

— Ти врятував життя незліченній кількості людей і захищав Ю Джунхьока до кінця. Потім тебе вдарило дихання залізокровного дракона й розсіяло жменею попелу. 

— Що..? 

— Знаєш, що тоді сказав Ю Джунхьок? — язик Шін Юсон був гострим скальпелем, який пересаджував отримані нею рани іншій людині. — «Я втратив зручний щит». 

Шін Юсон побачила зміну виразу обличчя Лі Хьонсона і потерпала від задоволення самітника. 

— Так, ти теж маєш це відчути. Біль, який я відчувала, види, які я бачила. Я не буду розкривати їх усіх, але ти також повинен це зрозуміти. 

Однак вона не знала. Це коло реґресії відрізнялося від того, що вона знала. 

Лі Хьонсон ударив Геві-Метал Біна і відкрив рота. 

— Я не знаю, про що ти говориш, але я не слідую за Ю Джунхьоком. 

— Що? 

— Я в команді Кім Докчі. 

— Кім... що? 

Геві-Метал Бін впав на землю з гучним звуком. Вираз обличчя Шін Юсон став твердішим, і вона підійшла до Лі Хьонсона. 

— Що ти таке кажеш? 

Почувся тріск меча, і Лі Хьонсон полетів у повітрі. Шін Юсон вдарила Лі Хьонсона кулаком у живіт. Етерний шторм пронизав міцну шкіру Лі Хьонсона, і він полетів до середини річки Хан. 

Удар був настільки сильним, що всі його органи розірвалися. Лі Хьонсон третього кола більше не зміг би жити. Проте в голові Шін Юсон залишалося питання. 

Це було ім’я, про яке вона ніколи раніше не чула. Кім Докча... Хто він такий? 

Шін Юсон відривала голови втілень, що мчали до неї, і повільно пішла до замерзлої річки. Перелякані втілення тікали і були розтерзані пазурами чудовиськ. Потроху розпач наповнював очі людей. 

Відчуття смирення поширилося серед втілень, які стикаються з неможливим лихом. 

— Стріляйте! 

Звичайно, були люди, які намагалися чинити опір. Королі згрупувалися та використовували здібності дистанційної стрільби зі стріл та етерних куль. Шін Юсон знала їх. 

Король Краси, Мін Джівон. 

Король Майтреї, Ча Санкьон. 

Нейтральний Король, Чон Ільдо. 

Було дивно. Це були ті, хто спочатку не мав бути в живих або вже перейшов під керівництво Ю Джунхьока. Це сталося тому, що наприкінці четвертого сценарію всі королі, окрім Ю Джунхьока, повинні були бути об’єднані під одним престолом. 

Тоді що в біса це було? 

— В атаку! Є лише один ворог! 

Хто в біса вів цю армію? Куди подівся Абсолютний Престол? Хто керував цим світом? 

Саме цієї миті вона відчула вбивчий намір. Земля, де стояла Шін Юсон, замерзла. 

...Крижаний Подих? 

Вона рефлекторно подивилася назад і побачила велику змію, що дихала на неї. Це був не Король Масвуд. Вона підняла праву руку, і Король Масвуд поворухнувся. 

Два іхтіозаври заревли один на одного, зіткнувшись. 

Король і королева боролися одне з одним, перетворивши всю річку Хан на величезне поле бою. Іхтіозавр розміром з дракона бився з Королем Масвудом. Цей іхтіозавр, Шін Юсон знала, хто це. 

— ...Королева Мірабад? 

Вона знала, що королева на Землі, але не було причин нападати на неї. Ні, що це було? 

— Ти — майбутня я? — почувся голос. 

Вона озирнулася, і в голові Шін Юсон стало порожньо. Ностальгічні дні сколихнули її душу. 

— Врятуй аджоссі! 

Дівчинка кричала, а жінка намагалася зупинити дівчинку. 

— Юсон, ні! 

Шін Юсон оговталася від шоку і все помітила. 

— Ха-ха... так. Я так і знала. 

Шін Юсон рушила до дівчинки. Вона знала, чому Ю Джунхьок це зробив. Він був людиною, що використала б будь-які засоби і методи для досягнення своєї мети. 

— Ю Джунхьоку, ти сучий сину... 

— Юсон, тікай! 

Ю Сана одночасно активувала Метод Ходьби Гермеса та Павутину Арахни. Шін Юсон звузила очі. 

— ...Олімп? 

Однак кинджал Ю Сани не досяг Шін Юсон. Шін Юсон зробила простий жест рукою, і летючі монстри, що зібралися навколо воріт, полетіли до Ю Сани. В одну мить Ю Сана зникла в орді монстрів. 

Шін Юсон проігнорувала Ю Сану й підійшла до маленької дівчинки. Дівчинка дивилася на неї зі страхом і гнівом. Дівчинка не могла поворухнутися ні на дюйм. Шін Юсон піднесла руку до щоки дівчинки. 

— Ю Джунхьок справді знайшов «мене» цього світу. 

— У, ах... 

— Він намагався вбити малу «мене», щоб зупинити мене. Правда? 

Страшенна радість наповнила голову Шін Юсон. Згаслі ненависть і злість швидко повернулися на своє місце. Були деякі речі, які не можна було змінити, скільки б разів людина не поверталася в минуле. 

«Лихо» Шін Юсон засміялася. 

— Привіт, моє минуле я. 

У той момент, коли її рука поворухнулася, ззаду пройшов сильний удар, який поглинув Шін Юсон. Піднявся пил і з'явився гігантський богомол. 

— Король комах 6-го класу? 

— Титано! Зроби це! 

Серпоподібні удари богомола перетворили землю на тофу. Це була страшна атака. Звичайно, це не була атака, яка могла вбити лихо. 

— Загубись. 

Етер конденсувався в правій руці Шін Юсон і просвердлив дірку в шлунку титанокрилого. Богомол пролив зелену кров і впав на землю. 

— Титано! 

Обурений Лі Ґільон зістрибнув з голови богомола. Жовтий слиз виділився з тіла Лі Ґільона та поширився в повітрі. 

— Вперед! Антінус! 

З тіла Лі Ґільона вийшов вітряний паразит. Це був паразитичний вид 5-го класу. Шін Юсон була налякана. 

— ...Антінус? 

Шін Юсон знала цю присутність, бо знищила Хронос перед приходом на Землю. Антінус була одним з панівних видів на Хроносі. Вона була монстром у вигляді королеви. 

Шін Юсон не могла у це повірити. Дитина керувала Антінус? 

— Ти кращий, ніж очікувалося, малий. 

Після моменту здивування Шін Юсон схопила паразита в руки. Слиз Антінус, що торкався кінчиків її пальців, став чорніти. Це було природно. У провідників були тіла, які не могли протистояти лиху. 

— У тебе є талант, щоб приборкати провідника. Ти дитина з талантом Повелителя. Правильно? Він також знайшов... 

— Що ти зробила з Докчею-хьоном? — крикнув Лі Ґільон, не звертаючи уваги на її запитання. 

— Що? 

— Де хьон? 

Кулак Лі Ґільона вдарив її в живіт. Це був прямий удар, але саме у Лі Ґільона зламалося зап'ястя. Він мав великий талант, але суперник був надто жахливим. Шін Юсон схопила Лі Ґільона за шию й підняла його в повітря. 

— ...Хто такий Докча? — кров лилася обличчям Лі Ґільона, що боровся. — Кажи. Інакше я вб'ю тебе. 

Цієї миті здалеку почувся гуркіт, і снаряди впали на землю, де вона стояла. Шін Юсон легко підстрибнула і уникнула снарядів. Примарний Флот знову почав стріляти? Як? 

— Ґільоне! 

Вона бачила, як здалеку біжать Лі Джіх’є та Лі Хьонсон. Сумнів наповнив голову Шін Юсон... 

Це було дивно. Звичайно, це були смертельні удари. Як вони були ще живі? Чи їй не вдалося контролювати силу? Їй? 

Шін Юсон відчула роздратування і вклала більше сили в руку, що тримала шию Лі Ґільона. У всякому разі, краще було запитати у них. 

— Бувай, малюче. 

Тоді, коли вона посилила хватку, біль поширився її головою. Вона злякалася і впустила Лі Ґільона на землю. Її тремтлива права рука незвично звивалася. 

Вона ж не була заражена паразитом? Ні, це було неможливо. Паразит 5-го класу не міг нашкодити репатріанту. Тоді що це було? Чому її тіло раптом її не слухалося? 

Потім вона почула голос. 

「Зупинись, Шін Юсон.」 

Як не дивно, Шін Юсон відчула, що щось глибоко всередині неї відреагувало, коли вона почула цей голос. Одна сторона її серця почала боліти, як божевільна. Вона його не знала. Очевидно, це був незнайомий їй голос. 

— ...Х-хто ти, в біса? Геть з мене! 

Що це за ностальгічне почуття? Шін Юсон схопилася за голову, наче чинила опір власним відчуттям. 

— Ти! Геть з мене! 

Її переповнювало бажання виблювати, коли в її голові оберталися невідомі спогади. Плівки світів заплутувалися воєдино. 

「Юсон.」 

Її відвернув голос, коли підійшла мала Шін Юсон. 

Губи малої Шін Юсон ворухнулися. 

— Аджоссі, ти там?