Розділ 9: Мільйон Уколів (8)

Звіролов приголомшено дивився на Джехвана. 

— Боже… Я боявся, що ти це зробиш. Я вперше зустрів когось, як ти. 

— Я чув схоже в минулому. 

Джехван говорив, відчуваючи грубу енергію, зосереджену в обох мечах. Його величезна духовна сила збиралася на їхніх кінчиках. 

— Але це моя відповідь. 

Звіролов підняв обидві руки. 

— О, що ж, я здаюсь. Роби, що хочеш. 

Меч Джехвана зробив випад у Звіролова. В ту мит дивна магічна руна почала сяяти і з неї проросло чорне дерево, яке зв’язало Джехвана на місці. Це було Чорне Залізне Дерево, яке існувало на 91-му поверсі. 

— Мені варто було зробити це з самого спочатку. 

— …і що ти зробиш? Тобі треба моя згода, інакше тобі не завершити гру. 

— Ну, ми щось придумаємо. Чи не так? 

— Ти плануєш катувати мене, — продовжив Джехван. — Я пройшов крізь всі види пекла. Думаєш, я програю тортурам? 

— Звичайно, звичайно. Хаха, — вишкірився Звіролов. — Я, насправді, давно вже залишив думку отримати від тебе будь-яку згоду. 

— Що? 

— Скажи мені от що. Чому ти думаєш, що ця навчальна гра буде продовжуватися вічно? 

— Зажди… 

— Хаха, ти, мабуть, мав би здогадатися. До цього ніколи не доходило, але Вежа Кошмарів закінчує навчальну гру через 100 днів після її зачищення. 

«Але ти відклав цей мій термін, покидьку». 

Звіролов не мовив цього вголос. 

— Я хотів ще 10 днів, тому що я хотів завершити цю гру більш природньо та безпечно. І також аби зупинити тебе від будь-чого дурного. Тепер ти можеш зачекати, поки туторіал закінчиться, і насолоджуватися новою грою. 

Він, наче, не брехав. Вежа злегка тремтіла вже якийсь час. Здавалося, що слова Звіролова були правдою. Він відчував щось схоже на переможне вдоволення, дивлячись на опущену голову Джехвана. Його план зазнав втручання, але тепер ця людина прийме свою долю. Однак, тоді… 

— Демоне Звіролове. 

— Так? 

— Тебе звуть Джентльменом Обману на [Великих Землях]? 

— …Так. Звідки ти знаєш? 

— Ти прожив 784 роки та працював у 128 світах, щоб [Культивувати] різні раси. Плів свої брудні побрехеньки, такі, як обіцянки [Продуктам], що ти забезпечиш їм потрапляння до Великих Володарів. 

— З-ЗВІДКИ ТИ ЗНАЄШ?! 

Звіролов був шокованим. 

— Що такого дивного? Дивно чути таке від свого [Продукту]? 

— Як!.. 

— Ти хочеш продати мене [Жниварю], якого звати Володарем Темряви. За це ти отримаєш велику нагороду, яку тобі треба, щоб пройти 4-у Смерть. 

Джехван підвів погляд на стелю, поки говорив. Його здібність [Підозри], яку він витренував за минулі 100 днів, працювала добре. Частинки у вежі щебетали, і Джехван слухав. [Підозра] показувала йому новий світ. Новий світ, який розповів йому нову історію. 

[…Володар Темряви. Перша стадія [Культивації] скоро закінчиться. Депозити будуть…] 

[…Цей Продукт екстра-особливого рангу. Я ніколи не бачив такого Продукту за свої 784 роки життя…] 

[…Після завершення цієї угоди я буду високоранговим Демоном після своєї 4-ї Смерті. Якщо ви довірите мені культивування…] 

— …Хто ти? 

— [Продукт]. [Продукт], якого ти ростив тут останні 30 років. 

Джехван відчув, як дерево, що тримало його, трохи послабилось. Це була ще одна сила його [Підозри]. Вона дозволяла йому заперечувати присутність матеріалу та розбирати його. 

— Та більше ні. 

Два мечі зробили випад у простір. Звіролов ледве встиг ухилитися від атаки, але на його лівій руці залишився довгий поріз. Це мало бути неможливо. Ворог був мізерним Сходжувачем, який тільки закінчив туторіал, в той час як Звіролов був Демоном, який закінчив 3-ю Смерть. Тільки істота, яка пройшла хоча б 1-у Адаптацію, могла його поранити. 

«Чекайте… над-адаптер?» 

Над-адаптер. 

[Продукт], який виріс за межі уяви. 

«Як Над-адаптер міг з’явитися у моїй вежі!» 

Не було записів про те, щоб Над-адаптер з’являвся протягом туторіалу. Це був топовий талант навіть на [Великих Землях]. Звіролов міг уявити, яким втішеним буде Володар Темряви, коли почує про це. 

«Але він досі на 1-му рівні Адаптації. Якщо я протримаюсь якийсь час, то гра закінчиться». 

Звіролов закусив губу. 

— Це безглуздо! Ти доєднаєшся до гри незважаючи ні на що! Робити це зі мною марно! 

— Побачимо. 

Особливість Джехвана була випущена на кінчику Меча Крижаного Дракона. 

Укол. 

Чи вже було важко це так називати. Від руху до його сили — Джехван усвідомив крізь [Підозру]. Після численних разів використання [Підозри] він усвідомив. 

«Я [Зрозумів] уколи». 

Це більше не був звичайний випад. 

Це наче був спалах блискавки. Тіло Звіролова почало розбризкувати кров. Його очі розплющилися в шоці. 

— 2-га Адаптація?! 

Швидкість і сила. Таке не було можливо ні для кого до 2-ї Адаптації. 

І крізь всю історію в туторіалі не було народжено жодної 2-ї Адаптації. 

Звіролов не отримав жодного шансу. Якщо Джехван справді зумів отримати силу 2-ї адаптації, Звіролову треба було взяти всю його силу з матеріального світу, щоб битися. Він швидко підвищив свою синхронізацію до 80%, щоб позичити силу його оригінального тіла. 

Сильна духовна сила вкрила тіло Звіролова, поки темна аура почала кружляти навколо нього. 

Це була сила Демона 3-ї Смерті. 

3-я Смерть Демона була схожою з 3-ю Адаптацією, але були й відмінності. Більшість адаптерів не могли перемогти Демонів тієї ж стадії. Навіть якщо стадії були однаковими, була величезна різниця в практичному досвіді від часу. Величезний пазур виріс з руки Звіролова та замахнувся на Джехвана, одразу ж завдаючи йому шкоди. 

Тіло Джехвана почало кровити фонтаном, і його здоров’я зменшилось на половину. 

— ЗДАВАЙСЯ ЗАРАЗ ЖЕ! 

Джехван відчув тремор у ногах від жахливої енергії, що йшла від Звіролова. Це точно був Демон. Не було шансів для його перемоги. Частинки, що формували вежу, здається, також сягнули своєї межі. 

«Це — кінець?» 

Джехван зробив останню атаку. Його наполегливість привела його сюди. Він продовжив колоти й колоти. Скільки він уколов? 100 мільйонів разів? 200 мільйонів? 

Єдиним, хто знав відповідь, було тіло Джехвана. 

9,999,999,991 

9,999,999,992 

9,999,999,998 

9,999,999,999 

10,000,000,000! 

В ту мить Джехван побачив якусь дивну лінію перед собою. 

У нього був схожий досвід раніше, коли він бився з Крижаним Драконом на 99-му поверху. Також коли він мав битися на межі смерті він знаходив лінію. І коли знаходив, то слідував за нею, не думаючи. Вона показувалася, коли він забував про все інше. 

«Це воно?» 

Джехван тремтів від схвилювання. Він вийшов до лінії. Всі його знання, його сила, його досвід. Все це було відкинуто. 

Його тіло почало розсипатися. 

Вся інформація, яка складала його тіло, була зруйнована. Різноманітні статуси, які формували його тіло, сила, міць, спритність, здібності, вся інша інформація. 

Все, що формувало його статус, від нього забрали. 

Стан повної порожнечі. 

Коли всі частинки зникли, його тіло залишилося зі своїм справжнім духом. Здавалося, наче він переродився. Він не був інформацією. Його не було тут через відсотки. Він був живою людиною. 

«Ось воно, — подумав Джехван. — До цього я не був людиною». 

Світло засяяло з тіла Джехвана, і Звіролов не міг нічого зробити. Він вперше бачив подібне за всі свої 784 роки життя. 

— Що це… таке? 

Звіролов усвідомив, що помилився. 

Це не була [Адаптація]. 

Світ мав щось значно страшніше за [Адаптацію]. 

Сила, яку всі уникали та ненавиділи згадувати. 

Сила настільки жахлива, що могла зробити більше, ніж сколихнути [Великі Землі], вона справді могла зруйнувати їх. 

Істоти [Великих Земель] називали цю силу —  

[Пробудженням].