Розділ 10: Мільйон Уколів (9)

[Пробудження]. 

Звіролов не міг у це повірити, але не було іншого способу описати це явище. Якщо це було не «Пробудження», то що тоді? 

Однак не було часу бути шокованим. Незліченна кількість атак мечем посипалась на нього. Сила атак також зростала. Звіролов шалено використовував свої пазурі, щоб відбити атаки. Заблокувавши або відбивши кожну атаку, тоді, коли він думав, що все закінчилося, він знав, що програв. 

— …що… як таке можливо?.. 

Він відчув пекучий біль, який наче розривав всю його сутність. Його тіло не мало видимої шкоди, але він відчував біль. 

— Не хвилюйся, я не вб’ю тебе. Але жити може бути більш боляче. 

Те, що Джехван атакував, не було духом Звіролова тут. Він атакував лінію, яка зв’язувала його поза вежею. Джехван не знав, але це був «Зв’язок», який існував між духом Звіролова та його тілом. 

Зв’язок розірвався уколом Джехвана. 

— ААААРҐХ! — закричав Звіролов у жахливій агонії. 

Джехван зробив глибокий вдих та почав говорити: 

— Слухай уважно востаннє. Люди не те, що ти можеш продати. Ми не є чимось, на що ти можеш натягнути дурні рівні чи статуси та назначити за них ціну. 

Вежа Кошмарів видимо тремтіла. Джехван продовжив: 

— Я не слідуватиму за клятим сценарієм, який ти приготував. Я зруйную це місце та піднімусь на наступний поверх. Я продовжу просуватися нагору та побачу кінець твого світу. 

Вперше Звіролов боявся свого [Продукту]. Навіть високорангові адаптери вище 4-ї Адаптації не відчувалися так, як Джехван. 

Пробуджений на рівні [Порожнечі] 

Істота, чий статус не показувала система. Навіть Звіролов, майстер вежі, не міг побачити статус Джехвана. 

[Інформація про Користувача] 

Ім’я: ????????????? 

Титул: ????????????? 

Клас: ????????????? 

Здібності: ????????????? 

Звіролов закричав від болю. 

— БУДЬ ЛАСКА! ЗУПИНИСЬ! Там… нема наступного поверху! 

— Ні, є. 

Джехван продовжував казати про «Наступний поверх» не тому, що вгадував. 

— Я знаю, що є. 

З 1-го поверху до 99-го. Джехван знайшов карлючки в проході між 77-м та 78-м поверхами, поки шукав вцілілих. 

[Вежа у Вежі. Кошмар у Кошмарі.] 

Було більше таких зачіпок. 

На 66-му поверсі вежі. Там були карлючки на спині трону Сукуба. 

[Всі Вежі Кошмарів — копії «Першого Кошмару», який розташований на вершині «Дерева Образів». Я думаю тільки про одне при роботі над своїми творіннями. Якщо я позичаю його сили, в мене завжди одна і та ж проблема. Всі мої творіння тільки корені для підтримання «Першого Кошмару».] 

Карлючки, здається, залишив якийсь митець. Джехван здогадався, що це може бути прихована зачіпка, тому запам’ятав її. Схожі карлючки також знайшлися на 47-му поверсі. 

[Я дійшов до висновку. Чи не варто над піднятися на вершину «Дерева Образів»? Чи не варто нам побачити секрет справжнього творіння? На вершині «Дерева Образів», хіба нам не варто стикнутися з «Першим Кошмаром»?] 

Він не міг усвідомити раніше, що малося на увазі. Але після того, як Джехван дізнався про правду цієї вежі, ці карлючки отримали нове значення. Він одразу ж зрозумів. 

Ці карлючки залишив творець Мулак. 

Він не міг осягнути всі слова, але це дало йому нове уявлення. 

Вежа у Вежі, Кошмар у Кошмарі. 

Дерево Образів, Коріння. 

Перший Кошмар на Вершині. 

Все вказувало на один факт. 

«Світ зв’язаний». 

То була тільки теорія, але достатня, щоб перевірити її. 

Джехван глипнув на стелю 100-го поверху та уколов її. Стеля тріснула, і Звіролов заголосив. 

— НІ! МОЯ ВЕЖА! НІІІІІІ! 

Знову і знову. 

Джехван чітко бачив крізь свою [Підозру]. 

Великий потік енергії, який надсилав частинки, що дозволяли підтримувати вежу. З верху до низу. Ця зона була на дальньому кінці величезної мережі енергетичного потоку. 

Джехван знав, що якщо послідує за потоком, від дістанеться секрету світу. 

100-й поверх не був кінцем. 

«Якщо це корінь, ймовірно я можу піднятися ним». 

Стеля розвалилася від атаки Джехвана, і яскраве світло почало пробиватися крізь неї. 

— НІ! Якщо ти підеш туди, ти ніколи!.. 

— Бувай. 

Йому, певно, доведеться грати в реальну гру в майбутньому. Але не зараз. Він був слабким і багато не знав. Було важко перемогти тільки одного Демона. Йому треба було дізнатися більше, стати сильнішим. 

Світло огорнуло Джехвана, коли він стрибнув у нього. 

Він не збирався ні повернутися в минуле, ні вернутися до світу, який він залишив. 

Він обрав бути у теперішньому. Це був той світ, який він обрав.