Розділ 1: Пролог 

«Агов, якщо хто-небудь з вас захоче повернутися в минуле, дайте знати. Я повбиваю вас.» 

—Із записів [Carpediem] 

Небо, приховане високими вежами. 

Численні зруйновані будівлі. Слабкі звуки стогонів та криків. Дим від вибухів звідусіль. 

І тривала тиша. 

Не варто й казати, що це був світ після апокаліпсису. 

Всі ви можете це знати. Я не вдаватимусь в деталі, але ви зрозумієте, щойно прочитаєте історію. 

Рік 2018. 

Величезні споруди, або [Вежа Кошмарів], з'явилися в небі багатьох міст по всьому світу, включаючи Сеул. 

…Я тільки-що усвідомив, що говорити про кожну дату окремо — це багато роботи. До того ж, є різні види схожих фентезі романів, які розказують подібні історії, і через це мені цікаво, чи мені взагалі треба все пояснювати. 

Але це все спростить, тому я трохи продовжу. 

Мені варто хоча би пояснити, чому людство сягнуло такого фіналу. 

Як ви, напевно, знаєте, початок був спокійним. 

В 2018 році величезна споруда з назвою [Вежа Кошмарів] з’явилася в небі над містом. Вежа нічого не констатувала, і не пояснювала про себе, але люди почали говорити. Поширилися чутки і спекуляції, що настав кінець. 

А тоді вежа закликала людей. 

[Сходжувачі Вежі] 

Тих, кого згодом називали Сходжувачами. 

Цих людей було закликано «повідомленням» вежі, і вони отримали силу та право сходити нею. Повідомлення було таке: «Прийміть виклик, якщо хочете зупинити вимирання людства». І тисячі людей відповіли на нього. 

Це було приблизно десять тисяч до одного, якщо брати до уваги всю популяцію, але це все одно пощастило. Було так багато людей, які були готові зробити все необхідне, щоб врятувати людство. 

Але інформація, здобута з Вежі Кошмарів, показувала різноманітні нагороди за сходження вежею, що, напевно, теж привабило багато людей. 

Хай там як, ці люди потім отримали силу, яка називалась [Система Інтерфейсу] і дозволяла їм здобувати предмети та здібності, наче в грі, щоб підніматися Вежею Кошмарів нагору. 

Проте люди були охочі для підйому. Була можливість наразити себе на різну небезпеку, а вимирання людей, яке згадувала вежа, було дуже невизначеним. 

Саме тоді стався Перший Удар Вежі. 

Вежа випустила деяких монстрів, щоб вбити населення під собою, знищуючи третину Земного населення. 

Ви можете знати, що було далі. 

Ті Сходжувачі отримали важливе завдання піднятися вежею задля людства. 

Але ця історія, сповнена кліше, тут не закінчується. 

Рік 2023. 

Було знайдено предмет відродження — [Камінь Повернення]. 

Як і казало ім'я, так він і працював. 

Тепер ви знаєте, про що ця історія. Так, це історія, про яку, напевно, всі знають. 

Якраз тоді, коли світ майже загинув, головний герой раптом знайшов предмет, який би повернув його в минуле. 

З відкриттям [Каменю Повернення] йшла правда поза історією, яка могла існувати тільки в романах. 

Подорож в часі в минуле. 

Це була хороша річ, але була проблема. 

— Чорт забирай! Я тоді просто повернусь назад! 

— Так! Цього разу ми приречені! 

— І я! 

— Нахуй це все! Я теж! 

Забагато повернулися в минуле. 

Побачивши, як група людей перетворилась на світло та зникла, Джехван сказав: 

— От вони й знову… 

— … 

— Це були останні? 

— Напевно, — відповів Юнхван, спостерігаючи. 

Вони дивилися на зникаюче світло з 98-го поверху вежі. 

Те світло, що зникало в небі, і красою нагадувало метеорити. 

Світло, яке давало надію на нове життя в минулому. 

Вони забудуть кожну годину, яку провели в цій руїні, і почнуть нове життя, заново, в мирному минулому. Безпечне, мирне життя, яке всі колись знали. 

— Добре. 

— Не може бути. 

Джехван розумів, чому люди хотіли повертатися в минуле. 

Вони всі, напевно, мали свої власні історії. 

Всі хотіли б стати «головними героями» світу. 

Але Джехвану було цікаво. 

Чи думали вони про це хоч раз? Про долю людей, які продовжуватимуть жити в світі, який вони покинули? 

Пройшло 10 років з відкриття [Каменю Повернення]. Окрім тих Сходжувачів, які померли, всі інші повернулися назад. Тисячі з них здалися в спробі врятувати людство та просто повернулися. 

[Камінь Повернення] був нагородою 77-го поверху. 

То був велетенський камінь, який перекривав шлях до 78-го поверху. 

Лише згодом всі усвідомили, що це насправді був предмет. 

Предмет мав наступні властивості: 

[Деталі Предмета] 

Ім'я: Камінь Повернення 

Ранг: Легендарний 

Опис: Відсилає користувача назад у минуле, коли користувача викликали. Пам’ять користувача залишається неушкодженою. Після використання камінь ламається на шматки. 

Ніхто спершу в це не повірив. Попри те, що предмети вежі були неймовірними, це здавалось надто хорошим, щоб бути правдою. 

Але людей це спокусило. 

Сходжувачі були тими, хто пережив численні надприродні явища у вежі. Але більшість Сходжувачів була без здібностей чи предметів, які вони шукали. Подібні Сходжувачі спокусились. 

Почати все заново з усіма знаннями, які вони здобули? 

— Якщо ми можемо це розламати… то, напевно, всі зможуть взяти! 

Першим, хто використав камінь, був Паніка Меча, або Хван Інчан, лідер передової пригодницької групи [Сходжувачі по Лезу]. 

— Воно може бути несправжнім, тому я випробую його та дам вам знати. 

І це були його останні слова. Джехван там був, коли він їх промовив. 

«Всіх було обмануто». 

Це не мало сенсу. Якщо камінь справді повернув його в минуле, то він ніяк не міг вернутися назад та розказати все іншим. 

Але цього було достатньо, щоб люди запанікували. 

— Це правда? Він справді повернувся в минуле? 

Хтось був скептичним, але багато хто теж взяв собі шматки. Інчан так ніколи й не повернувся. 

Тож людям було цікаво. 

Чому він не з’являється в цьому світі знову? Чому світ досі без змін? 

Відповідь прийшла від єдиного японського члена команди та вчителя науки в середній школі Сакамото. 

— Можливо, це все природно. 

Він пояснив теорію мультивсесвіту та паралельних всесвітів, перераховуючи можливі результати. Згідно з деякими теоріями, здається, їхня історія розійшлася зі світом Інчана. 

— Інчан, напевно, успішно повернувся, але його світ відділився від шляху нашого, і ми більше ніколи його не зустрінемо. 

Більшість людей не зналися в науці, тому не багато зрозуміли. 

Але дві речі було відомо напевно. 

По-перше, Інчан таки повернувся в минуле, по-друге, це не змінило теперішній світ. 

— Агов, чи можливо, що Інчан перемістився куди-інде?  

— Глянь на опис каменя. Наскільки я знаю, описи предметів ніколи не брехали. 

Слова Сакамото були правильними. 

— Думаю, він відішле нас назад у світ, але це все теоретично, тому ми не можемо бути впевненими. 

І таким чином половина ведучої експедиційної команди повернулась в минуле. Якщо вони повинні були потрапити в той самий період часу, що й інші, вони хотіли бути на крок попереду та бути першими серед інших, які також повернулися в минуле. 

Саме тоді людство почало прагнути «подорожі в часі в минуле». 

Всі почали думати, що робити, якщо вони повернуться в минуле. 

Дехто вважав, що краще повернутися швидше, а інші вважали, що краще спробувати піднятися на вищі поверхи заздалегідь. Були деякі, хто навіть скористався нагодою і продавав каміння Сходжувачам на нижніх поверхах. 

Потім стався Другий Удар Вежі. 

Саме лихо скинуло з веж на землю страшних чудовиськ. Це вбило майже все людство, крім Сходжувачів, які були на вежі. 

У них залишився один із двох варіантів. 

Заплатити будь-яку ціну, щоб отримати в свої руки [Камінь Повернення] і повернутися в минуле, або залишитися і померти. Але Джехван не вибрав жодного з варіантів. 

— Кляті ідіоти. Припиніть йти! Що станеться з цим світом, якщо ви всі підете? 

Навіть після того, як найкраща, передова команда [Сходжувачі по Лезу] була розпущена, Джехван і кілька його друзів продовжували підніматися на вищі поверхи. 

Потім вони застрягли на 85-му поверсі. Більшість друзів Джехвана загинули. Не було ніякої можливості рухатися далі. 

Джехван почав переконувати і тренувати інших Сходжувачів, що йшли з низу. Він обрав тих, кого не спокусить [Камінь Повернення]. 

Була створена остання штурмова група [Carpediem]. 

Остання команда, яка залишилася захищати світ. 

Джехван очолив команду і прорвався через 85-й поверх. 

Вони піднімалися все вище і вище. 

Були жертви, і деякі з них повернулися в минуле. 

Але вони наполегливо йшли вперед. 

І ось, вони досягли 98-го поверху. 

Джехван звинувачував Сходжувачів, які повернулися в минуле. Якби хоча б половина з них залишилася, світ не зазнав би подібного кінця. Навіть після численних ударів вежі людство не здавалося. Багато хто був убитий і поранений, але вони все одно якось вистояли. 

Але вони були на межі. 

Залишилося лише двоє членів [Carpediem]. 

Джехван не здавався. 

— Ходімо, Юнхване. 

Наскільки він знав, 100-й поверх був останнім поверхом вежі. 

Залишалося лише два поверхи. 

Ще два поверхи до кінця цієї пекельної епохи. 

Людство буде звільнене. Світ отримає ще один шанс. 

Джехван так думав. Або вірив у це. 

— Юнхване? 

Відповіді не було. 

— Агов. 

Один з останніх членів. Усміхнений Лицар, Кім Юнхван. 

Він посміхався навіть у найгірші часи, і тому йому дали таке ім'я. Але зараз він не посміхався. 

— Зачекай… 

Звідки у нього цей камінь? Джехван подивився на маленький камінчик, який тримав Юнхван. 

— Ти... ти теж збираєшся в минуле? 

Він не міг у це повірити. Юнхван опустив голову, і Джехван спробував кинутися на нього, але раптом повернувся до нього спиною. 

— ...Іди. 

— Вибач, Джехване. 

— Йди геть. Поки я не передумав. 

Джехван пішов до воріт на 99-й поверх, а Юнхван дивився йому в спину. 

Це була спина, за якою він слідував весь цей час. 

Ворота відчинилися, і Джехван увійшов. Коли він зник, Юнхван похитнувся і притулився до колони вежі. 

Його дихання почало ставати важким, поки кров протікала крізь його одяг. 

На грудях Юнхвана з'явився невеликий отвір. 

Це була рана від боса монстрів, Ґілтікаса. 

Її не можна було вилікувати простим зіллям. Лише рідкісний жрець міг би вилікувати її, але в цьому світі більше не залишилося жерців. Його найкращий друг одразу б помітив, що камінь, який він тримав у руках, не був [Каменем Повернення]. Юнхван міцно тримав камінь. Він відчував холодні, шорсткі краї. Це було щось, що він міг відчувати лише в цьому світі. 

Він навчився цього від Джехвана. 

Він навчився хапатися за це грубе, нікчемне життя і ніколи не відпускати його. 

Але час відпустити настав. 

Юнхван підійшов до краю вежі і став там. 

— Приємно було познайомитися з тобою, Джехване. 

Потім його тіло зникло в хмарах, а Джехван зупинився, відкриваючи ворота на 99-й поверх. Правою рукою він витер обличчя. Він дочекався, поки перестане тремтіти і знову почне дихати спокійно. Але він не озирався. Він йшов до 99-го поверху сам. 

Його світ ще не закінчився.