Ангел і різдвяний подарунок

Сталося кілька ситуацій, де Ангел мало не підняла суєту, але як тільки вона вернулася до гри, то відкинула всі ці думки, й знову повернула серйозний вигляд.

Оступившись на початку, Махіру почала звикати до гри, і зрештою змогла трохи зігратт, вловивши темп.

Так сталося тому, що це інакша гра, ніж та, яка була напочатку, гра керувати машиною.

Дівчина часто втрачала контроль над кермом, потрапляючи в багнюку чи стіну, але могла продовжувати далі.

Амане непокоївся, що Махіру, будучи невмілою в іграх, поїде у зворотному напрямку, але вона справлялася краще, ніж очікувалось, і він відчув полегшення.

Тому хлопець поділив екран навпіл і приєднався до гри, але через підсвідомі рухи Махіру, йому було трохи незручно.

Схоже, дівчина схильна нахилятися тілом, часом вона прикладалася головою біля його ліктя, і тоді відводила вбік, повторюючи знову й знову.

І коли таке відбувалося, через приємний запах Амане не міг зберігати спокій.

Ну, вони й досі ганяли на найнижчій складності, тому він постійно вигравав.

– …Як тобі вдається бути настільки швидким?

– Я до цього звик.

Зігравши кілька разів, Амане запам’ятав трасу, і робити повороти стало легше. Навіть коли опоненти пробували заважати, він міг пристосувати свої маневри чи використати перешкоди аби зупинити їх.

Перш ніж повернутися до одиночного режиму гри, хлопчина криво усміхнувся Махіру, коли та поглянула на нього зі скепсисом.

Беручи до уваги її брак досвіду, Амане подумав, що Махіру варто більше практикуватися на великому екрані. Краще щоб вона змагалася проти комп’ютера, ніж проти нього і втратить свою впевненість.

На щастя, дівчина все ще зберігала мотивацію, і продовжувала пильно вдивлятися в екран навіть в одиночному режимі.

Якщо вона так продовжить, то якось повинна впоратися проти комп’ютера.

Амане заспокоївся, побачивши що її статус трударя стосується й ігор також, й осміхнувся.

Хлопчина фиркнув через кумедну реакцію, через що дівчина нахмурилася й пробуркотіла, – Амане-кун дурко.

– Я перемогла.

Це зайняло в неї щонайменше дві години.

Махіру пильно придивилася до яскравих слів, що позначали її першість, і гордовито глянула в бік Амане.

Після довгої битви з телевізором, вона виграла славетне перше місце.

Вслід за незліченним досвідом прибуття останньою, Махіру продовжувала наполягати на перегонах, попри те, що декілька разів фінішувала остання, поволі покращуючи свій місце в рейтингу і врешті перемогла. Певна річ, вона була дуже зворушена.

Самовдоволений вираз у неї обличчі промовляв: "Нарешті я це зробила", і Амане щиро привітав її.

– Чудово. Я побачив твою старанну працю.

– Так.

Дівчина раділа похвалі, і виглядала сором’язливо, її звичний вираз трохи пом’якшав.

Не проста, очевидна посмішка, а така що сповнена цілковитою, слабкою радістю. Порівняно зі звичною відчуженістю, яку вона демонструвала, то було настільки неймовірно солодко.

Нещодавно, відчужене обличчя Махіру демонструвало вираз, який пасував дівчині її віку, але сьогодні цей вираз пасував їй більше, ніж завжди, і приголомшливо чарівно.

Невинна, чиста посмішка, вивітрила розсуд Амане і здійняло бажання погладити її по голові.

Розум хлопця мимоволі наказав руці піддатися імпульсу погладити її як кошеня… Амане поспішно відібрав назад ненавмисно підняту руку.

– Що таке?

– Ах-х, нічого. Просто подумав, що ти чимало грала.

– Я стала кращою?

– Угу-угу. Набагато краща, ніж коли починала.

– Дуже тобі вдячна. Я добре провела час і почала старанно працювати.

"Ху-ху", — фиркнула Махіру, але Амане не зміг продовжити дивитися на неї, він намагався приховати свій імпульс, діставши з шафи маленьку коробочку.

– Ось твоя нагорода за перше місце.

– Ге, ем-м, в цьому немає потреби.

– Якщо не хочеш нагороду, просто вважай, ніби отримала це від одного товстого білобородого дідуся.

Так, це різдвяний подарунок, який Амане забув віддати вчора.

Хлопцю було складно вибрати подарунок, якщо взяти до уваги наскільки близько день народження Махіру до Різдва, але так сталося, що Амане сподобалася одна річ, і він особливо не мучився як на її день народження.

Як тільки Махіру почула слова "різдвяний подарунок", то схоже згадала, що сьогодні Різдво, бо кліпнула кілька разів, і потім обережно взяла річ.

– Можеш розгорнути його зараз, – сказав хлопець, і дівчина бережно розкрила предмет.

Ну, тут нічого такого.

Махіру розгорнула коробочку, і повільно дістала шкіряний чохол для ключів.

Для дівчини було би незручно, якби Амане подарував їй щось дороге, тому він обрав не брендову, просту річ із простим дизайном, яка личить Махіру.

Проста річ, прикрашена квітами і лозами, дизайн, що годиться для щоденного використання. Амане не знав що то за квіти, і не знав що там вишито, але як тільки побачив хорошу форму, то відчув, що це пасуватиме Махіру, і обрав цю річ.

– Ну, я дав тобі запасний ключ. Хоча, ти не мусиш цим користуватися.

– Ні, я з радістю користуватимусь ним. Амане, в тебе гостріший зір, ніж я очікувала.

– Тобто, очікувала?

– Зазвичай ти носиш світшоти і футболки, тому я гадала у тебе є певні проблеми з відчуттям стилю.

– У мене немає якогось інакшого практичного одягу.

Зрештою, Амане ніколи не мав шансу похизуватися нарядами і, враховуючи наскільки це клопітно, не хотів так чинити. А тому, хлопець мав подобу тільки в шкільній формі, та у теплому домі.

Тож про нього могло скластися жахливе враження через відчуття стилю, і воно не зітреться, що дійсно жахливо.

– …Ти гарно виглядаєш, коли трохи причепуришся. Амане-кун, ти робив так, коли ходив у середню школу.

– Мама змушувала мене… чекай-но, звідки ти знаєш?

– Шіхоко-сан надіслала мені фото, мовляв, "ось так він виглядає, коли трішки виряджаєтся"…

– А щоб її качка копнула.

Одного разу, через мамину роботу, Амане був змушений вдягнути костюм. Він не очікував, що ці фото просочаться і по-тихому затаїв до неї купу нарікань.

– …Цей наряд мені не пасує.

– Невже? Амане-кун, гадаю ти просто уникаєш поглядів інших людей і ховаєш очі за чубчиком, але твоє обличчя відносно гарне…

Невеличка рука потягнулася до обличчя Амане.

Бліда долоня підняла його пелехи і торкнулася чола, поле зору Амане стало ширшим, ніж раніше.

Давненько його зір не був настільки широким, за винятком походів у ванну. Очі хлопця поглянули на Махіру, яка виглядала дещо шоковано.

Амане здавалося, що це не вартує шоку, і що він має звичайне, не особливо гарне обличчя.

– …Що?

– Не зважай. Мені просто здається, що твої очі жвавіші, ніж раніше.

Декілька місяців тому Махіру сказала, що його очі здаються мертвими і, хоч це було дуже грубо, хлопець не міг заперечити. У цей момент дівчина витріщалася на Амане.

Неможливо щоб Амане ставав хоч якось гарнішим від того, що Махіру витріщається, але вона продовжувала мовчки це робити.

Хлопчина збентежився від того, що хтось протилежної статі витріщається на нього, особливо дуже вродлива дівчина.

Проте, Амане не з тих, хто відбуватиме покарання наодинці, і у якості відплати він схопив бокове пасмо волосся, що лежало на щоці, відкриваючи її вродливе личко.

І хоч хлопець побоювався торкатися Махіру, але позаяк вона не подумавши торкнулася його волосся, все повинно бути в порядку. Зрештою, Амане просто торкається її голови, і він сподівався, що це допустимо.

Але серйозно, вона неймовірно вродлива.

Поглянувши на неї знову, Амане був враженим наскільки Махіру гарна.

Вона набагато гарніша, набагато привабливіша за красивих пані з журналів, які були розкидані по його квартирі,.

Все-таки фотографіям не можна вірити.

Фото просто захоплюють момент, і можуть бути покращені. Деякі можуть публікуватися такими, якими вони є, або прикрашатися чи навіть обманювати.

У цей момент краса і чарівність Махіру є непідробними.

Продовжуючи вдивлятися у це вродливе личко, яке ніколи не набридне, очі Махіру почали розпливатися.

Чому? Міркував Амане, але вона прибрала руку з його волосся, і потупила очі.

Махіру почала соватися, і виглядала дуже збентеженою. Вона поклала контролер, і підняла подушку близько до себе.

– Ем-м. Ну… авжеж. У мене теж є для тебе різдвяний подарунок.

– О-о, дякую.

Перш ніж Амане зміг спитати, що відбувається, Махіру вийняла обгорнутий предмет із сумочки, яку вона тримала збоку.

–Тоді я піду готувати вечерю.

– Ге? А-а, добре?..

Сказавши, Махіру поспішила встати. Стикнувшись із цим надто швидким розвитком подій, Амане розгубився.

 

Над главою працювали:
Переклад: hecl
Редагування: mafeto1