Ангел і Різдво

Наступного дня Махіру прийшла в квартиру з дещо стурбованим виглядом.

Збираючись на канікулах піти в помешкання протилежної статі, вона була схвильована… але це те. Махіру щиро хотіла пограти в ігри, і не могла стримати хвилювання.

Як ззгадувалось раніше, це вперше вона гратиме у відеоігри, і в цьому плані її можна було назвати принцесою, що не знає як влаштований світ.

– Тоді я почну готувати обід.

– М-м, готуй яйця трохи довше.

– Добре.

І хоч клієнт аж надто вимогливий, настрій Махіру не погіршився, вона хутко вдягнула фартух, поквапилась на кухню і почала підготовку до обіду. Настрій у неї явно вельми хороший.

Амане було трохи ніяково та засоромився, від того, наскільки він цього чекав.

Їй просто не терпиться пограти в ігри.

Вона точно не чекала цього, аби пограти в ігри разом із ним.

Тож Амане криво усміхнувся, задивившись на хвостик Махіру, що гойдався.

– …Як мені цим керувати?

Після обіду вони повсідалися на диван перед телевізором, втупившись в екран.

Амане намагався випитати у Махіру які ігри вона хоче пограти, але як тільки дізнався, що вона й гадки не має про жанри, міг обрати лише національно відому 2Д гру, вручив їй контролер… і очікувано вона програвала знову й знову, не знаючи що робити.

– Ем-м, ну, по-перше, якщо хочеш рухатись, використовуй цей стік і цю кнопку, щоб стрибати…

Та Махіру, що зазвичай була врівноважена, в цей момент збентежено зиркала туди-сюди на телевізор і контролер, яким керувала. Амане чомусь вбачав це видовище вкрай цілющим.

Вона не звикла грати в ігри, але це вперше Амане бачив, що хтось грає настільки недбало.

Побачивши, як вона кілька разів не змогла уникнути ворожої атаки і поперла, хлопець усвідомив, що навіть Ангел у дечому невміла.

– …Я не можу виграти.

– Ти не перемогла ворога, не кажучи вже про проходження рівня.

– Помовч.

– Ну, просто я звик. Це все м’язова пам’ять.

Як тільки дівчина почула ці слова, виклик, Махіру повернулася до гри.

Амане трішки збадьорився, побачивши як Махіру кинула виклик розважальній грі з такою серйозною міною, і не зміг стримати посмішку.

Проте, Махіру постійно програвала першому ворогу і, побачивши відсутність у неї прогресу, Амане перестав дивуватися, радше почав відчувати тривогу.

Махіру зиркнула на нього.

Ну-у-у-у — Амане практично чув як цей звук видає її ротик, але мабуть він собі забагато напридував.

– Ох-х, ось. Треба зробити ось так…

Якщо вона продовжить битись головою об стіну, мотивація Махіру щезне, тому Амане поклав руки на контролер, який вона тримала, аби продемонструвати їй.

Сам Амане уже декілька разів проходив цю гру, і легко проходив зони у яких Махіру мала труднощі.

Насправді, дівчині це і справді жахливо давалося, навіть звичайна людина не застрягла б отут… але хлопець про це не обмовився.

– Дивись, цей ворог рухається навмання на однаковій швидкості, але як тільки він тебе побачить і прискориться до тебе, просто розрахуй час і стрибни…

Хлопець орудував контролером, безпосередньо охопивши її ручки, заразом пояснюючи і показуючи.

Персонаж на екрані зробив так, як пояснював Амане, і уникнув ворога.

То був не якийсь неймовірний рух, але для Махіру, яка постійно програвала, це новий досвід. "Ого" ­­— видала вона.

Очі, прикрашені довгими бровами, розширилися, її вираз повеселішав.

Амане усміхнувся, коли побачив наскільки Махіру щаслива й наскільки у неї піднесений настрій і, позаяк вони були занадто близько одне до одного, виявив, що нижні вії у дівчини дуже довгі.

Хлопчина поглянув униз на її милий профіль. Дівчина могла помітити цей погляд, бо повернула очі в його бік.

Перед цим, коли Амане схотів дотягнутися до контролера в руках Махіру, то нахилився до неї, тож вони були ближче, ніж він собі уявляв.

Вони торкалися ліктями, і сиділи так близько, що парубок шкірою відчував дихання дівчини. А тому, її тепло і солодкий аромат досягли його.

– Вибач.

Щойно Амане помітив, що його руки практично огортали її, то поспішно відтягнувся, і схоже лише тоді, кліпнувши декілька раз, Махіру усвідомила і її оченята завмерли.

– В-все добре. Це я мушу вибачитись.

Побачивши, що її личко починає багровіти, Амане пожалкував.

Дівчині не подобався тілесний контакт і немає значення наскільки вони двоє близькі, їй могло бути неприємно торкатися руками.

Вочевидь Махіру трохи зашарілася, але не схоже, що їй відразливо .

– Мені дійсно шкода.

– Ем, насправді мене це не тривожить, розумієш?  

– Тобі таке не огидно?

– …Мене це шокувало, але не те щоб мені огидно. Все ж ти не незнайомець.

Вочевидь великодушний Ангел пробачив його зухвалість.

Позаяк дівчина вирішила лишити минуле в минулому. Амане відчув полегшення, і вони знов почали грати в гру.

Цього разу хлопець дозволив Махіру грати самій, і дивився на екран… лише щоб побачити як вона знову помирає. В той момент, Амане серйозно задумався як покращити її ігрові навички.

В результаті дівчина спромоглася прошкандибати перший рівень, і Амане вирішив далі грати не в цю гру.

Для цілковитого новачка спустошливо постійно вмирати, тож хлопець хотів, щоб Махіру спробувала інакшу гру і зменшила напруженість.

– Махіру, ти нахиляєшся.

Вони вирішили зіграти в гонки, поширену гру в світі… і Махіру нахилялася тілом.

Ця гра не керується гіроскопом, і сам контролер не мав гіроскопічних сенсорів.

Не було потреби нахиляти тіло… але це, мабуть, підсвідома дія, бо тримаючи контролер, дівчина нахилялася вліво і вправо.

Вона зосередилася на грі і не відповіла.

Схоже цю гру було легше освоїти, на відміну від попередньої, вочевидь зараз майже у всіх є шанс проїхатися на машині. Навички у дівчини були жахливими, але принаймні вона могла грати.

Махіру гойдалась з дуже серйозним поглядом, щосили намагаючись рухати машиною.

Вона дуже мила.

На диво чарівно бачити Махіру, яка гойдається туди-сюди, наче Хитун-Бовтун, і з серйозною міною на додачу силувалася грати.

Як тільки з’являлася крутий поворот, Махіру природно сильно нахиляла тіло.

Плюх, коли дівчина впала на коліна Амане, останній насилу стримував сміх.

– …Насправді, тобі не треба нахилятись, розумієш?

– Я-я роблю це не навмисно.

– Угу, я знаю, але ти нахилялася.

Щосили намагаючись стримати губи, щоб ті не сіпалися, Амане підняв дівчину.

Це було очікувано, враховуючи наскільки та була легкою і м’якою. Одна з причин — вона маленька, і її тіло настільки струнке, що Амене здавалося, ніби воно може зламатися в будь-яку мить, і він вагався чи варто йому торкатися її.

Махіру, яку підняв Амане, затремтіла від сорому, а її щоки почервоніли.

Вона правда чарівна, ніби крихітне звірятко, і Амане зрештою засміявся.

– Ти з мене кепкуєш?

– Ні-ні-ні, просто хотів посміхнутися.

– То ти вважаєш мене дурепою.

– Ти гадаєш, що я сприйматиму серйозну особу за дурепу?

– Я так не думаю…

– Бачиш? Я просто вважаю, що ти мила.

– …Ти точно маєш на увазі по-дитячому.

Сказавши це, дівчина вочевидь надулася, і якби Амане перестарався, вона б дуже засмутилася, тож наразі він вирішив перестати висловлювати свої думки.

Для нього це нормально не показувати думки на обличчі, мовчки подумав Амане.

Махіру видавалась дещо незадоволеною, і коли хлопець усміхнувся їй, вона відвернулась, хмикнувши.

 

 

Над главою працювали:
Переклад: hecl
Редагування: mafeto1