Після шторму

– Мені дуже шкода.

Був вечір після того як Іцукі й Чітосе пішли, і Амане вибачився перед явно стомленою Махіру.

Останню одразу ж потурбували незнайомі їй люди, і її секрет викрито. Швидше за все саме тому вона відчувала збентеження і втому.

Амане відчував дежавю з останнього візиту Шіхоко.

– Ні, це тому що я була недбалою.

– Вона галаслива, еге ж?

– …По-справжньому жвава людина.

– Ти можеш просто сказати, що вона дуже галаслива.

– Вона всього лиш трішки енергійна, але цікава, мені здається.

– Тобто, трішки… ну, мабуть, все гаразд, якщо ти не проти.

Амане вважав Чітосе базікою, але ввічлива Махіру, здавалося, просто стримується.

На щастя, схоже вона не зненавиділа Чітосе, але Амане не знав, чи добре, якщо вони будуть друзями.

У них інакші характери… може їм буде цікаво подружитися.

Звісно, якщо Чітосе скаже щось через що у Махіру будуть неприємності, то Амане збирався нагадати їй, але поки він вирішив лише спостерігати

– Довкола мене немає таких людей, тому я трішки щаслива.

– Ну, не часто побачиш когось такого, як Чітосе… трісни її по голові, якщо вона стане дуже настирливою, добре?

– На-насилля недобре. Я спробую вмовити її словами.

Вони обоє відчували, що часом Чітосе шаленіє, і що часом вона захоплюється дивними речами, тож таке нагадування було необхідним.

Подумки поклявшись пізніше застерегти Чітосе, Амане повернувся до вікна і спостерігав як падають сніжинки.

Якби не ця погода, та парочка не викрила би його секрет… але для закоханих сніг міг бути благословенням, тому Амане сильно не жалівся.

Вочевидь Махіру теж подобався сніг, і щойно та помітила як Амане спостерігає за снігом, вона теж стала насолоджуватися видовищем.

Сонце сідало рано, позаяк була зима, пейзаж темнішав.

Маленькі сніжинки падали, вони були ледь видимі завдяки світлу в кімнаті, бо вже було достатньо темно, щоб назвати це ніччю.

– Це Біле Різдво.

– Мабуть. Але до нас це немає ніякого стосунку.

– Але ж вони красиві. Хіба не чудово?

Вони не зустрічались, тому значення Білого Різдва для них недоречне… але позаяк Махіру сподобалося, то мабуть сніг все ж не така погана штука.

Крихітні трепетливі сніжинки вкривали білим світ, який темнішав. Проте, навіть якщо сніг йтиме усю ніч у таку темпі, назбирається небагато.

– Але якщо засніжить дуже сильно, то громадський транспорт буде паралізований. Сподіваюсь скоро закінчиться.

– Яка ти прагматична.

– Все ж, люди не можуть жити романтикою.

– Мабуть так.

Ця невеличка розмова сталася завдяки снігу.

Вони обоє засміялися, і Махіру підвелася.

– Я принесу вечерю.

– Ге, принесеш?

– Я раніше приготувала тушковану яловичину. Думала, що двоє людей самотужки не з’їдять цілу смажену індичку…

– Я ніколи не думав про смажену індичку.

– Ну, Амане-кун, це тому, що ти не вмієш добре готувати. Завтра на обід буде омлет з рисом та тушкованою яловичиною.

– Чомусь це прозвучало дуже смачно…

Навіть перед тим як з’їсти, Амане знав, що буде смачно, тож він з нетерпінням очікував завтрашнього обіду, ще до того як повечеряв.

– Я люблю коли яйця готуються трохи довше.

– Який збіг. Мені теж більше до вподоби цей традиційний стиль. Я принесу каструлю сюди.

Махіру вибігла з квартири Амане й повернулася у свою, і коли той вдивлявся їй у спину з порожнім поглядом, то пригадав суєту, яка сталася днем.

Те що їх викрили було дійсно неочікувано.

Парочка підозрювала Амане, і той очікував збільшення підозр до себе… але аж ніяк не чекав, що в цей момент покажеться Махіру.

В результаті, вони все пояснили і отримали людей, які зрозуміли їх… але Амане почувався дещо суперечливо.

…Якби ця таємниця існувала трохи довше, тільки між ними.

Про що я думаю?

Принаймні, йому тепер не доведеться грати в хованки із цими двома, і для його життя це буде полегкість, та все ж почувався він трохи сумно.

Результат непоганий, але Амане відчував, що щось неправильно.

– Щось не так?

– …Нічого.

Махіру повернулася із каструлею в руках, не розуміючи, нахилила голову і вдивлялася у Амане, але зрештою, той не зміг висловити свої неоднозначні почуття їй напряму.

І поки Амане тримав цю саму гримасу, увесь цей час у спантеличеної Махіру, яка не розуміла причини, була нахилена голова.

 

Над главою працювали:
Переклад: hecl
Редагування: mafeto1