Схоже Ангела потурбували

Це жахливо. Амане глянув на Махіру, яка сиділа прямо біля нього, і зітхнув.

Після інциденту на балконі в нього не було вибору, і Амане міг тільки запросити Махіру.

Зрештою, якщо він спробує обманути парочку, то в цих двох будуть власні дивні думки. Краще бути чесним, і запобігти непотрібним здогадам чи непорозумінням.

І якщо Амане не утихомирить їх належним чином, то далі станеться щось і справді жахливе.

– …Ем, мені дуже шкода.

– Це не твоя провина.

Слова Махіру звучали настільки винувато, наскільки це можливо, але в цьому не було її провини.

Було Біле Різдво, перший сніг цього сезону, тож нічого не поробиш з тим, що вона вийшла на балкон подивитися на снігопад.

Якби Амане почув, що вікно відчинилося, то поспішив би зупинити парочку, але сталося так, що грала музика, тому він цього не почув.

Певно, Махіру й сама старалася не видавати ні звуку, і Амане не помітив.

Спостерігаючи за тим, як двійко роздумує над власними діями, очі Чітосе загорілися і вона подалася лицем ближче.

– То, Амане, невже твоя сусідка Ангел!?

– Ем, будь ласка, не називай мене Ангелом, за можливості…

Вочевидь Ангел не хотіла, щоб її називали так прямо в обличчя, тому стримано заперечила. Однак Чітосе лише дивилася масними очима, і можна було гадати, чи вона взагалі слухала.

В свою чергу Іцукі почухав щоку і нахмурився, туди-сюди зиркаючи між Амане та Махіру.

– Е-е, отже… з огляду на те, що ми вже знаємо, Шіїна-сан живе поруч із Амане і часто готує для нього, правильно?

– …Так.

– Н-ну… я в боргу перед Фуджімією-саном, і бачила, що він нездорово харчується, тому переживала…

Махіру почала пояснювати як вони двоє зустрілися, і те як їхні стосунки продовжилися. – Зрозуміло. – Відповів Іцукі, але його фізіономія свідчила, що він чомусь не може прийняти це пояснення.

Якби Амане був на місці Іцукі, то теж не прийняв би це пояснення.

Неможливо, щоб за такого звичайного хлопця, як Амане, турбувалася така видатна дівчина, як Махіру.

– Гм-м, я начебто розумію, що відбувається, але Шіїно-сан, неймовірно, що в тебе немає інших почуттів до Амане. Ти вже ніби виїзна дружина.

– Пх-ха.

Такий термін зазвичай не почуєш, тому Амане пирхнув.

Виїзна дружина… тепер, коли це зауважили, ситуація дійсно подібна. Кожного дня Махіру готує для Амане вечерю, а у вихідні складає йому компанію на обід, і часом заскочить, аби поприбирати. Здавалося так і є, особливо коли Іцукі це зазначив.

Різниця в тому, що між ними не було кохання.

І коли Махіру почула як Іцукі це сказав, її очі розширилися, і перемінились на сторонню посмішку, – У мене немає таких намірів, і це неможливо, – заперечила вона.

Амане уявив як у школі вона поводиться з Іцукі та Чітосе в тій же манері, і відчув як на серці засвербіло.

– Ну, у мене взагалі не має поганих намірів, тому Шіїна мені допомагає.

– Амане, коли це кажеш ти, то все гаразд, але це дивна комбінація… геній готує для тебе… зажди, ту іграшку ти подарував Шіїні-сан?

– …Типу того.

– Хех.

– Замовкни.

– А я хіба щось казала?

– У тебе надокучлива мармиза.

– Ов!

Чітосе усміхалася… чи радше, шкірилася, Амане почувався незручно і в той же час був дуже розчарованим.

То була перевірка фактів, тому Чітосе не дражнила Амане, але йому не хотілося, щоб подібне відбувалося, бо це вплине на Махіру. По можливості він хотів ігнорувати Чітосе.

– Заспокойтесь, ви двоє.

Іцукі вже помічав зміни в Амане від самого початку, і не дражнив його так, як Чітосе.

Він з тих, які можуть зупинитися до того, як все вийде з під контролю, і був доволі спостережливим хлопцем, який може читати атмосферу і ставити себе в положення іншого. Амане сподівався, що Іцукі зупиниться до того як цей факт буде викрито, але зараз у тому не було сенсу.

Вмовивши трохи похмурого Амане і дуже радісну Чітосе, яка розгадала таємницю, Іцукі повернувся до Махіру і чомусь схилив голову.

– …Ем, Шіїно-сан, наш Амане тепер під вашою опікою.

– Відколи це я став твоїм сином?

– І під вашою також. Велике дякую за те, що добре виховали Фуджімію-сана.

– Не доповнюй, бо звучить ніби я нікудишній.

– Але ти і справді нікудишній.

– Ах ти, падлюка.

Іцукі критикував його за лінивість, і Амане й сам це усвідомлював… але почувався суперечливо, коли на це ось так вказували.

Схоже й Махіру підіграла цьому жарту, бо скористалася шансом і прикинулася дурненькою, посміхаючись за суперечкою Амане та Іцукі

Хоч не така щира, як та що Махіру показувала тільки Амане, посмішка була не цілком удаваною, через що Іцукі роздивлявся її ошелешено.

Перестань витріщатися коли в тебе є дівчина, роздратована Чітосе штрикнула Іцукі… ні, вона його вдарила, що тільки більше приголомшило Амане.

Та як тільки він побачив, що Махіру спантеличено нахилила голову, Амане повернувся до звичної поведінки, немовби нічого не сталося.

– …Ну, в нас не такі люб’язні стосунки, як у вас двох, і буде проблематично якщо інші взнають. Це зрозуміло?

– Звісно. Ми нікому не скажемо.

Амане непомітно пригрозив Іцукі, якщо той колись скаже іншим, але здивувався, побачивши, що останній щиро погодився.

– Чітосе, ти теж.

– Я не така балакуча~ Все одно, Амане, ніхто не повірить, що така мила дівчина готує тобі страви.

– Ну вибач за те, що я такий нікудишній.

– Я такого не говорила~

Чітосе мала рацію, і Амане це усвідомлював.

Ніхто б не повірив, що про звичайного хлопця турбувалася шкільний айдол, яку звали Ангел.

А якби повірили, то насварили б за нікудишність.

Амане не хотів, щоб інші знали, бо очікував подібне. Йому дуже не хотілося суєти.

Скромнієш, еге? Чітосе фиркнула, вдивляючись в Амане, але схоже її погляд привабила Махіру.

Зи-и-ир, Чітосе витріщалася на останню запальним поглядом, зітхнула, і продовжила витріщатися

Махіру, розгубившись що їй робити, й сама відчула незручність.

– Ем, що таке?

– …Знову подумала, Шіїно-сан, чому ти така мила?

– Ге? Дуже дякую?..

Чітосе похвалила Махіру і продовжила уважно свердлити поглядом обличчя останньої.

– Це вперше я дивлюся на тебе зблизька, ти реально дуже красива, як Ангел. Красиве личко, біла шкіра, довгі вії, шовковисте волосся, струнке тіло.

– Е-ем?..

Як тільки Амане знов помітив погану звичку Чітосе, то глибоко зітхнув.

Він погано справлявся з Чітосе.

Не тому що ненавидів, насправді, її характер вражав Амане… але було кілька моментів, коли він не міг її витримати. Чітосе легко захоплювалась, часом занадто схвильована, і з цим йому було дуже виснажливо мати справу. Все ж, в його домі була одна подібна персона, тому Амане добре це усвідомлював.

Іншими словами, через подібність до його мами він не міг дати собі ради з нею.

Характер Чітосе і її вподобання були подібні до матері Амане… особливо її абсолютна любов до гарненького і милого.

Махіру можна було справді пожаліти, якщо Амане не зупинить Чітосе. – О Боже, – пробурчав Амане, і вдарив Чітосе по голові якраз коли остання простягла руку.

Амане не використав багато сили, бо лише намагався зупинити і у відповідь шокована Чітосе пробуркотіла – Ой-й, – забирала руки від Махіру.

– Не треба так робити.

– Вона сором’язлива. Жодних дотиків, поки ви не близькі.

– Виходить, якщо ми близькі, то все гаразд?

– Спитай про це у Шіїни, зверни увагу в якому вона стані.

Виглядала Махіру явно так, ніби хотіла втекти. Схоже вибір зупинити Чітосе був правильним.

Щойно вона побачила, що Махіру… дещо стривожена, Чітосе здавалося усвідомила причину, чому Амане зупинив її.

– Вибачай за це, я так перехвилювалася, що захотілося тебе торкнутися.

– Т-так?..

Через раптове зізнання Чітосе, про те, що та хотіла торкнутися Махіру, остання збентежилася. Не знала що робити, і поглянула на Амане, благаючи про допомогу.

– Ох… Шіїно, Чітосе дивачка, але вона не погана людина… здається.

– Ти взагалі ручаєшся за мене? Лише ускладнюєш, хіба ні?

– А ти можеш це заперечити?

– Аж ніяк!

Чітосе щиро пишалася цим, пильно вдивлялася у Махіру, і з серйозним поглядом простягнула їй руку.

Цього разу вона хотіла рукостискання.

– Почнімо з дружби. Будь ласка, потурбуйся про мене.

– Ге? Т-так, будь ласка, потурбуйся про мене?..

Коли її попросили потиснути руки, Махіру боязко витягнула руку.

Чітосе хотіла дружити з усіма, хто її цікавив, і, беручи до уваги її характер, здавалося ніби Махіру буде в її руках. Що ж, позаяк вони будуть нормальними подругами, Амане було нічого на це сказати.

Він міг лише сподіватися, що Чітосе проявить деяку стриманість.

– Так-так, зародилась нова дружба..

– Розберися вже зі своєю дівчиною.

– Я спробую.

Амане відповів Іцукі, який завжди стільки потурає Чітосе, і знову зітхнув, побачивши, що та усміхається, тримаючи руки Махіру.

 

Над главою працювали:
Переклад: hecl
Редагування: mafeto1