Фартух і домашня їжа це чоловіча фантазія

Коли Махіру погодилася готувати у квартирі Амане, вона висунула такі умови:

• Амане мусить платити за половину інгредієнтів, включно з вартістю роботи.
• Якщо комусь не виходило поїсти разом, то треба було попередити про це за день наперед.
• Обоє нестимуть рівну відповідальність за купівлю інгредієнтів та прибирання.

Умову з оплатою роботи першим запропонував Амане, якому було шкода отримувати зиск із часу Махіру. Остання пішла на компроміс у цьому, а з іншим не виникло особливих дискусій, тож їм вдалося узгодити ці деталі.

Вони вирішили, що готуватиме саме вона, тому не було про що переживати.

Наступного дня після того, як це було вирішено, Махіру прийшла завчасно з сумкою продуктів у руці, точніше, у двох руках, оскільки вона збиралася готувати.

– ...Вона дійсно нова і нею не користувалися...

– Помовч.

Дівчина, одягнена у фартух, стояла в його квартирі. Амане практично жив у чоловічій фантазії, але чомусь був мов на гарячім вугіллі.

Однією з причин було те, що він не звик бачити Махіру з хвостиком. Але головна причина — вона зауважила, що кухнею не користуються.

– У тебе тут стільки хороших речей, а ти дозволяєш їм іржавіти.

– Якщо ти їх використаєш, вони ж не ржавітимуть, правда?

– Так і буде. Цей посуд ридає від того, що ним не користуються.

– То скористайся своїми кулінарними навичками, щоб він перестав ридати.

“Я не здатен на це”, таким чином він це відверто визнав, і вона кинула на нього здивований погляд. Втім, вона могла очікувати на таке, бо лише зітхнула і майже не буркотіла.

– То в тебе де-небудь зберігаються якісь приправи?

– Звісно, гадаєш, я дурний? Зі зберіганням і терміном придатності проблем немає.

– О, це неочікувано.

– Вони все ще запечатані, ось чому.

Більшість приправ лишилися запечатаними в прохолодному темному місці, тож йому, певно, не треба було цим перейматися.

Він купив їх, але так і не мав можливості ними скористатися. Амане ні разу їх не торкався, оскільки він, фактично, ні разу не користувався кухнею. Правда кажучи, враховуючи, що готуватиме хтось на кшталт Махіру, приправи в надійних руках.

 

– Це не те, чим варто пишатися. Якщо не вистачить, я можу просто повернутися і взяти їх у себе.

– Дякую за допомогу.

– З основними приправами я зможу щось приготувати. А, меню я вирішила самостійно. Ти ж не проти, чи не так?

– Не дуже в цьому розбираюся, тому з’їм будь-що. Я не настільки перебірливий.

– Зрозуміло. Тоді я почну... скажи, будь ласка, де знаходяться приправи?

– У цьому кошику.

– Вони й справді невідкриті...

Коли Амане завчасно та стисло проінформував її, вона глянула вбік на приправи, насупилася від здивування, але швидко повернулася до звичного виразу обличчя і підійшла до крана, щоб помити руки.

– Я розпочну готувати. Можеш зачекати у вітальні або у спальні.

– Звичайно. З мене тут все одно мало користі.

– Це дуже відверто з твого боку. Але, це правда, якщо швендятимеш довкола, мені буде важко готувати.

– Ти й сама доволі різкувата.

– Проте це факт. Я не відчуваю необхідності бути стриманою щодо такого.

Як і сказала Махіру, Амане тільки б заважав, тому він пішов прямо до вітальні і, поки вона готувала, спостерігав за нею ззаду.

Помивши руки, Махіру хутко дістала приправи.

Він не знав, що вона збирається готувати, але якщо поглянути на інгредієнти, то це, ймовірно, була японська страва.

Не вірилось, що йому вдалося запросити Махіру до своєї квартири, для того щоб готувати ці смачнючі страви, і в нього були сумніви, а чи не снить він. Але щойно побачив, як гойдається хвіст її волосся, то зрозумів, що це реальність.

...Чому це відчувається, наче я маю дружину?

Вони не мали таких почуттів одне до одного, але в даній ситуації здавалося, ніби вона зробила це місце своїм домом, а таке він міг лиш уявляти.

Він справді не мав ані найменшого інтересу до Махіру, але через цю обстановку, коли така вродлива дівчина готувала їжу в його квартирі, думки ставали неконтрольованими.

Як і очікувалося, незалежно від того, чи мав він почуття до неї, чи ні, через вигляд симпатичної дівчини, яка зголосилася готувати для нього, його серце трохи стрепенулося.

– ...Ти ж не думаєш зараз про щось дивне, так?

– Не роби ніяких диких припущень.

Запитала вона і його обличчя в результаті сіпнулося, але оскільки та не озирнулася, цей обман не викрили.

“А вона прониклива”, коли його все ще невинне чоловіче серце спостерігало за нею ззаду, він так захопився, що в нього по спині побігли мурашки.

Над розділом працювали: 
Переклад: t1hany
Редагування: hecl